Бліда поганка — смертельна небезпека

Автор: admin

Всі знають, що гриби можуть бути отруйними. Людство, за час свого існування, заплатило сотнями тисяч життів, поки з’ясувало, які гриби їстівні, а які – ядовиті. Але не дивлячись на те, що людство майже все знає про їстівність грибів, знаходяться люди, які бажають провести експерименти на собі і збирають ті гриби, які не знають добре. Але отруйні гриби можуть бути дуже схожими і на їстівні. Сьогодні ми розповімо про один з таких смертельно небезпечних грибів — бліду поганку, або як її ще називають – мухомор зелений (латинська назва — Amanita phalloides).

Місцеві назви — гадючка, мухомор гадючий та інші.

Гриб віддає перевагу листяним і змішаним лісам (а найбільше — широколистяним), утворює мікоризу з багатьма листяними деревами, зокрема, з липою й дубом. Зустрічається з кінця липня до пізньої осені.

На Сокирянщині цей гриб теж росте. Його ні коли не бачили у лісовому масиві, якій знаходиться між Гвіздівцями, Сербичанами, Коболчином та станцією Сокиряни, але бліда поганка досить часто зустрічається, наприклад у лісах, що знаходяться в районі сіл Ломачинці, Непоротове, поряд з містом Новодністровськ та в інших лісах понад Дністром. Слід зауважити при цьому, що найбільша небезпека поїсти цього «грибочка» виникає саме в цей період, коли розпичинається збір підпеньків, адже бліда поганка і підпеньки дуже часто ростуть поряд.

Відразу зазначимо, що бліда поганка – один з самих отруйних грибів, при чому – смертельно отруйний. В якійсь мірі, він феноменально отруйний. Отруйними є навіть його спори і міцелій. Щодо смертельної дози джерела трохи розходяться (напевне, внаслідок коливань змісту токсинів у грибах залежно від кліматичних і інших умов), але всі сходяться на тому, що доза ця дуже невелика. Деякі джерела вказують, що для смертельного отруєння досить 1 гр. сирого гриба на 1 кг. живої ваги. Якщо цифра й завищена, то незначно. Точно відомо, що один гарний екземпляр блідої поганки надійно відправляє «у кращій світ» декілька людей.

При чому, це досить важка, болісна смерть. Отрута блідої поганки, тобто аманітіни та фалоідини, досить підступні — симптоми отруєння (через 8-12 годин після її вживання у їжу) проявляються тільки тоді, коли отрута вже подіяла і вживати що-небудь пізно, залишається лише сподіватися на те, що доза була не досить високою, організм має здатність боротися і вчасно встигнене потрапити до медичного стаціонару (самотужки намагатися впоратися не вдасться). Перші ознаки отруєння блідою поганкою: сильні болі в животі, частий понос при безперервній блювоті, сильна спрага, головні болі, холодний піт. Температура тіла людини знижується до 36-35 градусів С. На другу-третю добу жовтуха, відсутність сечовиділення, втрата свідомості, колапс. У людей з послабленим організмом все може бути швидше.

Отрута блідої поганки не розпадається при тривалій варці грибів, отрута ні як не проявляється при таких вигаданих способах перевірки, як варка з цибулею та інших..

При цьому, бліда поганка, на вигляд дуже гарний гриб, один з найгарніших. Особливо гарні молоді радикально-зелені екземпляри: геометрично вивірений напівкулястий капелюшок, темно-зелена із врослими темними прожилками, правильної товщини ніжка з м’якими зеленуватими візерунками, акуратне біле кільце… Так і проситься, щоб її з’їли. Та з’їдають…

Повний опис блідої поганки. Капелюшок окрашений у колір від зеленого до жовтувато-маслинового (попадаються й практично білі примірники), з темними радіальними волокнами, особливо помітними в традиційних зелених особин; пластівчасті залишки загального покривала виражені тільки в наймолодших екземплярів. З віком капелюшок стає гладким, чистим. Форма від яйцеподібної до майже пласкої (звичайно все-ж трохи опуклої), діаметр капелюшка 6-12 см, м’якоть біла. Запах у молодих грибів приємний, у старих — не дуже. Пластинки білі, вільні, широкі. Споровий порошок білий. Ніжка висотою 10-15 см, товщиною 1-2 см, циліндрична, у підніжжі сильно стовщена, з білої мішковидною вульвою. Кільце біле, міцне, звисаюче або прямостояче. Вульва чашоподібна, широка, вільна, біла, часто розірвана на кшталт лопастів. Колір ніжки білий, поверхня нерідко покрита своєрідними гарними розводами кольору капелюшка або трохи світліше.

Бліду поганку можна сплутати із грибами поплавцями (Amanita fulva, A. vaginata, A. alba, etc.), особливо в молодому віці. Однак ці види вигідно відрізняються від поганки відсутністю кільця на ніжці.

Білий різновид блідої поганки можна переплутати з печерицями, але знову ж таки в молодому віці, коли пластинки у печериці ще не стемніли. Варто пам’ятати, що в блідої поганки, на відміну від печериць, пластинки в будь-якому віці залишаються білими. У печериць також повністю відсутня вульва. Для того, щоб виключити зайвий ризик, не слід збирати маленькі, печериці, які ростуть окремо і вік яких не дозволяє із упевненістю визначити наявність або відсутність наведених вище ознак. Зрозуміло, що це стосується в першу чергу місць поширення блідої поганки — у чистому полі до печериць можна проявляти більшу впевненість.

Відомі також випадки, коли бліду поганку збирали замість рядовки зеленої (Tricholoma flavovirens), а також замість різних сироїжок зеленого кольору. Неуважним людям можна лише нагадати, що ні у рядовок, ні у сироїжок немає кільця на ніжці й вульви. Але, наприклад в осені краще взагалі не чіпати сироїжок зеленого та блідих кольорів.

Дивиться уважно, не наражайтеся на небезпеку! І не слухайте придурків, які кажуть, що їсти можна будь-який гриб, якщо його правильно приготувати, навіть навіть якщо таких «розумників» показують по телебаченню (на ТБ, подекуди, теж не самі розумні працюють). З блідою поганкою ні яке приготування не проведе Вас по при місце на цвинтарі, і вона не одна така.

Залиште свій коментар