Воєнком — герой!

Автор: admin

Вивчаючи архівні документи про загиблих під час Другої СвітовоїСыдько-РВК війни жителів Сокирянщини, звернув увагу на підпис під одним з таких документів: «Сокирянский Райвоенком Герой Сов. Союза подполковник Сыдько».

Я, як і майже все з нині живучих жителів Сокирянщини, звісно, ніколи не чув про Сокирянського воєнкома – героя. А оскільки це зовсім не правильно, треба було про нього все довідатися. У цьому допоміг сайт «Герої країни». За відомостями цього сайту й іншими зібраними даними і представляємо Вам ще одного Героя, що служив на Сокирянщині.

&&&

Сыдько М.П.Підполковник Сидько Михайло Петрович — командир 1164-го стрілецького полку 346-ої стрілецької дивізії, що входить до складу 51-ої армії 4-го Українського фронту.

Народився Михайло Петрович 5 (18) вересня 1906 року в селі Сініцкоє Полє, що нині входить до складу Лельчицького району Гомельської області, у родині селянина. Білорус. Член ВКП(б)/КПРС із 1938 року. Закінчив 7 класів. Працював у селі.

У Червоній Армії з 1928 року. В 1936 році закінчив курси молодших лейтенантів у місті Вітебську. Учасник визвольного походу радянських військ у Західну Україну й Західну Білорусію 1939 року.

Під час Великої Вітчизняної війни на фронті із червня 1941 року: політрук роти, комісар, командир роти. В 1943 році закінчив курси «Постріл» — вищі офіцерські курси ім. Маршала Радянського Союзу Б.М. Шапошникова в м. Солнечногорську Московської обл., які здійснювали перепідготовку командного складу сухопутних військ ланки: полк — батальйон. Сидько М.П. бився під Сталінградом, брав участь у боях за звільнення Білорусії й України, воював у Криму, Прибалтиці, Німеччині. Командир 1164-го стрілецького полку (346-та стрілецька дивізія, 51-ша армія, 4-й Український фронт) підполковник Сидько видзначився в боях за звільнення Криму.

1 листопада 1943 року 1164-й стрілецький полк почав переправу через озеро Сиваш у районі мису Джангар. Мис Джангар був звільнений від ворога, завдяки чому бійці дивізії швидко опанували районом Чігари. Наступаючи убік села Воїнка, радянські воїни до кінця дня значно просунулися й звільнили село Тархан (нині сіло Вишневка). Наступного дня в ході запеклих боїв радянські війська змушені були тимчасово залишити села Тархан і Омашєвка, але утримали плацдарм на південному березі Сиваша. Незабаром туди на надувних човнах і човнових поромах переправилися частини 10-го стрілецького корпуса. Коли почалася Кримська наступальна операція, тарханський напрямок був обраний для завдання головного удару по ворогу. Командир полку підполковник Сидько постійно перебував у бойових порядках, уміло організовував відбиття ворожих контратак, брав участь у боях.

Sivash

Радянські солдати форсують озеро Сиваш у листопаді 1943 року. Фото сайту «ПОБЕДА. 1941-1945»

З 9 квітня по 9 травня 1944 року в ході Кримської наступальної операції полк під його командуванням йшов в авангарді дивізії. У ніч на 9 квітня полк убрід перейшов озеро Айгульське й завдав удару у фланг супротивникові, чим сприяв подальшому просуванню 63-го стрілецького корпусу.

У ході подальших боїв полк звільнив низку населених пунктів, наніс супротивникові значні втрати. 5 травня 1944 року почав штурм севастопольських укріплень у районі Сапун-Гори й у числі перших 9 травня увірвався в Севастополь.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність, відвагу й героїзм, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, підполковникові Сидьку Михайлу Петровичу привласнене звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 6815).

В 1948 році Михайло Петрович закінчив курси при Ленінградському військово-політичному училищі, в 1949 році — Курси вдосконалення командного складу. На жаль, поки не вдалося встановити точний період служби Сидька М.П. на пості Сокирянського райвоєнкома, однак згаданий документ супроводжується написами з датами липня 1948. Відповідно, приблизно саме в цей період, можливо — після ленінградських курсів, він і служив на Сокирянщині.

З 1954 полковник Сидько — у запасі, жив і працював у місті Рєчіца Гомельської області.

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 3-го ступеня, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, десятьома медалями й Почесною грамотою Верховної Ради Білоруської РСР.

Помер Михайло Петрович 30 квітня 1983 року. Ім’ям М.П. Сидька названі вулиці в селищі міського типу Лєльчіци й у місті Рєчіца. Почесний громадянин Лєльчиць.

Публікацію підготував — О. Кучерявий

Залиште свій коментар