Відкриття школи грамоти у селі Вітрянка Хотинського повіту

Автор: admin

Публікуємо історичний матеріал по сокирянському селу Вітрянка – статтю землевласника і співвласника села Сербичани Мишогло Н.Н. «Открытие школы грамоты в селе Ветрянке, Хотинского уезда». Цю статтю було опубліковано раніше лише у виданні «Кишиневские епархиальные ведомости» (Кишинев, 1898 год, № 3, С. 60 – 61). Матеріал наданий для публікації на нашому сайті письменником, істориком О.Мандзяком. Переклад також  О.Мандзяка.

Село Вітрянка знаходиться в північно-східній частині Хотинського повіту. Жителів тут значиться близько 500 душ обох статей; займаючись землеробством і скотарством, вони користуються, порівняно, достатнім матеріальним добробутом; але до їх нещастя, в останні роки, то в слідство хвороби й смерті, то по іншим приватним і зовсім незалежним від них обставинам, у с. Вітрянці дуже часто змінювалися парафіяльні священики[1].

Залишаючись, тому нерідко в досить тривалий час без належного пастирського керівництва, парафіяни села Вітрянки в релігійно-моральному відношенні значно відстали від своїх сусідів і разом з тим не мали особи, котра роз’яснила б їм користь школи та подбала про устрій такої. Правда, вже близько 30 років вони вносять у земство на волосну школу по 100 рублів щорічно[2], але, по дальності відстані, школою цією не користуються, і внесені ними гроші становлять для всіх зовсім непродуктивну витрату.

Так було до 1896 року, коли в с. Вітрянку був призначений священиком о. Косма Посталакій[3]. З перших же днів свого надходження на приході о. Косма звернув увагу на релігійно-моральний стан своїх парафіян і насамперед, постарався привчати їх до належного відвідування церковних богослужінь, а потім здобув їхню довіру й повагу, став роз’ясняти користь школи і разом з тим знаходити засоби для її устрою. Праці о. Косми незабаром увінчалися успіхом, і 3 листопада 1897 року відбулося в с. Вітрянці відкриття школи грамоти.

Відкриття школи супроводжувалося можливою в селі врочистістю. Сповіщено всіх парафіян, запрошене сусіднє духівництво і в день відкриття, по закінченні божественної літургії, здійснений хресний хід з парафіяльного храму до шкільного будинку. У шкільному будинку спочатку зроблено було водосвяття, а потім – освячення будинку й нарешті – молебень перед початком навчання із запрошенням звичайного багатоліття Государеві Імператорові та Царюючому Дому, Святому Синоду, Кишинівському Архіпастиреві Високопресвятому Архієпископові Неофітові[4] та парафіянам с. Вітрянки.

Перед початком молебню о. Косма Постолакій, а по його закінченні священик с. Кулішівки Тимофій Доброшинський[5] промовив відповідні випадку повчання, у яких роз’яснив задачу й ціль відкритої школи, переконуючи парафіян піклуватися про її добробут.

І так, слава Богу, і парафіяни села Вітрянки мають нарешті свою школу. Сподіваємося, що при доброму сприянні о. Косми, школа ця не сповільнить принести свої плоди в славу Божу та у благо населення с. Вітрянки.

Землевласник Н.Н. Мішогло[6] .

Примітки Олексія Мандзяка

[1] Дійсно, зі священиками жителям Вітрянки не везло протягом багатьох десятиліть. Ніхто з них не затримувався надовго. Приміром, тільки за короткий період 1886 — 1893 р., відповідно доступним нам джерелам,  змінилося більш за 7 священиків. 22 січня 1887 року на священникове місце в село Вітрянку, 3-го округу Хотинського повіту був призначений Василь Дашкевич, котрий закінчив курс Кишинівської духовної семінарії, був рукоположений у сан священика 8 березня 1887 року. Але вже 13 березня 1887 року він був переміщений на священникову вакансію в с. Білоусівку 5-го округу Хотинського повіту. Якийсь час служби проводили священики сусідніх сіл. 14 січня 1888 року у Вітрянку був переміщений священик села Кулішівки Тимофій Ферінц. Але вже 19 травня 1888 р., за власним проханням переміщений назад на священникове місце в с. Кулішівку. 11 червня 1888 р. призначений, а 26 червня рукоположений священиком Василь Гинска, котрий незадовго до того закінчив Кишинівську духовну семінарію. У Вітрянці він прослужив біля року, і 14 червня 1889 р. відповідно проханню переміщений на священникове місце до церкви села Росошан, того ж повіту та округу, де вже 17 вересня був також призначений законовчителем місцевого народного училища, замість місцевого священика Феодора Трофімова. Останній якийсь час був священиком Вітрянки. 26 лютого 1892 року на священникове місце до церкви Вітрянки був визначений диякон села Кельменці Олександр Марецький; 1 березня того ж року рукоположений у сан священика. Прослужив він у Вітрянці трохи більше ніж півроку, 12 липня 1893 року він умер.

[2] Такі внески звалися зборами і становили основу земського бюджету. Земські установи фінансувалися за рахунок земських зборів, відособлених від державних податків і збиралися самими земствами. Із цього бюджету земська управа направляла кошти в товариства допомоги нужденним учням, на оплату внесків для навчання бідних учнів земських шкіл і училищ, на посібники бідним учням. На земські збори, установлені для всіх категорій населення, будувалися школи. При цьому земські школи знаходилися під методичним керівництвом Міністерства народної освіти. Паралельно існувала незалежна від земств сітка церковно-приходських шкіл Духовного відомства.

[3] Диякон церкви с. Ларги Хотинського повіту Косма (Косьма, Козьма) Постолакій призначений на священникове місце до церкви с. Вітрянки 31 жовтня 1896 року. 8 грудня 1897 року він був затверджений законовчителем місцевої школи грамоти. У допомогу йому був призначений учителем місцевий псаломщик Гаврило Скалецький, котрий до цього був понадштатним псаломщиком с. Непоротова, а 6 вересня 1896 переміщений штатним псаломщиком до церкви с. Вітрянки. Трохи пізніше на вчительське місце у Вітрянську школу грамоти був призначений Павло Бучинський, який закінчив двокласне училище. Відомо також, що всіляку допомогу школі в цей період надавав місцевий селянин Іван Петрук.

[4] Архієпископ Неофіт (у миру — Микола Васильович Неводчиков) (1819/1822 — 1910), з 21 листопада 1892 р. — архієпископ Кишинівський і Хотинський. 26 січня 1898 р. звільнений на спочинок по старості в Ізмаїльський архієрейський дім Кишинівської єпархії. Помер 10 березня 1910 р. Відрізнявся аскетичним способом життя, строгістю до себе й інших. З особливою увагою та обережністю рукополагав у священний сан. Літературних і церковно-історичних праць не залишав до глибокої старості.

[5] Тимофій Доброшинський, закінчив Кишинівську духовну семінарію (23 серпня 1889 року, звільнений з 3-го класу), служив псаломщиком, а потім дияконом Хотинського собору (соборної церкви), а також з 1892 р. вчителем у церковно-приходській школі в Хотині. Був секретарем Хотинського повітового відділення Єпархіальної училищної ради. 11 листопада 1896 року був призначений на священникове місце при церкві с. Кулішівки, Хотинського повіту.

[6] Микола Мішогло — місцевий поміщик. Сімейство Мішогло також одноразово із сімейством Занга довгі роки володіли с. Сербичани.

Залиште свій коментар