Думки про адмінреформу

Автор: admin

Минулого тижня відбулося чергове засідання робочої групи, на100 якому обговорювали проект перспективного плану формування громад Сокирянського району – за участі голови районної ради В.В. Козака, заступника голови РДА П.П. Бескупського, заступника голови районної ради С.Е. Горна, експертів обласного офісу реформ О.Д. Чепель та В.І. Чебан. У перспективному плані, який надали присутнім обласні експерти, були зазначені можливі три громади: Сокирянська, Новодністровська та Романковецька. Хто надавав в обласну робочу групу саме такий проект, на засіданні так і не було з`ясовано. Адже на попередніх засіданнях районної робочої групи більшість схилялася до створення у районі однієї спроможної громади.

Думки були надзвичайно різні. Більшість учасників зійшлися в тому, що проект добровільного об’єднання громад на законодавчому рівні непродуманий. Ось про що говорили безпосередньо на засіданні робочої групи, а також після нього:

Петро Ширінга – депутат обласної ради.

– Питання надто важливе. І для дорослих, і для дітей. Що принесуть ці зміни людям?! Маса питань, які неврегульовані законодавством. Попри все, я висловлюю думку усіх чотирьох депутатів обласної ради від Сокирян – наш район має залишитися однією територіальною громадою.

Валерій Романенко – Вашковецький сільський голова.

– Прозорого механізму реформи немає, ми не бачимо, куди йдемо, не розуміємо результату. Очевидно лише одне – буде відтік професійних кадрів з органів самоврядування. Людей за цифрами – не видно. Ми вже зараз маємо парадокс. Як можна постійно виконувати дохідну частину місцевого бюджету і в той же час бути неспроможною громадаю? Чому у села забрали прибутковий податок?

Я проти, щоб об’єднувалися у великі громади. Вивчаючи досвід Польщі, бачив, що там у громадах є по одному селу, або до дев’яти сіл. Там „руки не викручувади”, зробити саме так, а не інакше.

Можливо, в нинішніх межах району доцільно приєднати до сильніших сіл слабші. Зокрема, Вашківці і Шишківці виявляють таке бажання. Або Селище – Братанівка, Шебутинці – Лопатів, Василівці – Ожеве – Волошкове. Такі зрозумілі для людей варіанти можна було б розглядати…

У варіанті Сокирянська і Романковецька громади я не бачу наближення послуг до людей…

Любов Бушовська – депутат районної ради.

– Кожне село нашого району – унікальне. То навіщо роз’єднувати те, що може йти в одній упряжці? Наша сила – в єдності.

Погано те, що на це засідання не приїхав ніхто із обласного керівництва. Ми не отримали належної інформації і відповідей на питання. Взагалі, інформаційно-роз’яснювальна робота на рівні держави не проведена…

Анатолій Зелений – Василівський сільський голова.

– Перше питання до цього проекту об’єднання – де тут турбота про просту людину? Я цього не бачу. Послуги не наблизяться до людей, а навпаки. Черговий раз реформа народжується не знизу, а навішується зверху. За останніх 20 років в Україні не провели жодної реформи на користь людям. Усе це мені нагадує історію колективізації у наших краях у 1946 році. Спочатку у селян все забрали, а потім „загнали” у колгосп.

Моя думка: до сильніших громад приєднати слабші. Об’єднати по 2-3 села. Інакше на селі буде безвладдя. Щоб не зробити замість децентралізації централізацію влади.

Віктор Гринюк – Коболчинський сільський голова.

– 30 червня рішенням сесії сільської ради ми відмовили Сокирянській міській раді об’єднатися через відсутність соціально-економічного обґрунтування пропозиції. Ніхто ж нічого не може пояснити людям. Ми два рази проводили обговорення і вирішили залишити все так, як є. Коболчинська громада виживе.

Олександр Чорний – Волошківський сільський голова.

– Ми декілька разів проводили громадські слухання. Депутати ходили по своїх вулицях. Але люди категорично проти. У п’ятницю (після засідання районної робочої групи) ми провели сесію сільської ради і відмовилися прийняти пропозиції Сокирянської та Новодністровської міських рад про приєднання до однієї із них. Бо якщо в селі не буде сільради, то не буде й ніякої інфраструктури. Приклад тому ФАП. Відколи його передали районній лікарні – толку нема. Те, що ми робимо зараз, на місці, ніхто не прийде нам дати.

Один староста не в змозі буде задовільними всі звернення. Нас зараз п’ятеро – і то не просто працювати…

За публікацією газети «Дністрові зорі»

Залиште свій коментар