Книга «Не загубились села у віках» — серед кращих видань 2014 року

Автор: admin

На Буковині підбито підсумки обласного конкурсу «Книга року» і

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

визначено кращі видання за 2014 рік. Відбулася  урочиста церемонія нагородження переможців, на яку був запрошений автор серії книг про історію рідного краю, краєзнавець і дослідник Сокирянщини  – О.Д. Чорний, який представляв творчий тандем авторів Чорний — Мандзяк. Книга Олександра Дмитровича Чорного і Олексія Степановича Мандзяка «Не загубились села у віках» одержала перемогу в номінації «Історико-краєзнавча література».

Нагадаємо, що обидва краєзнавці є постійними авторами Громадського культурно-історичного сайту «Сокирянщина». Їм належать численні статті краєзнавчого та історико-краєзнавчого змісту і в періодичних виданнях. У 2011 році побачила світ їх спільна книга «Сокирянська бистрина».

Адміністрація сайту щиро вітає Олександра Чорного і Олексія Мандзяка з перемогою! Бажаємо авторам нових досліджень і творчих успіхів!

Водночас пропонуємо увазі наших читачів матеріал Ю.С. Гусара, журналіста і краєзнавця, літератора і дослідника, автора багатьох книг і публікацій в пресі та електронних ЗМІ, про cокирянське видання, що здобуло відзнаку «Книга року».

&&&

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У рамках відзначення Дня Європи 16 травня у Чернівцях проводилось багато масових заходів: на центральних площах вигравали молодіжні духові оркестри, свої творчі роботи демонстрували майстри народної творчості і умільці, а на вулиці Ольги Кобилянської відбулася виставка-ярмарок «Книжковий світ Буковини». Цікаво, що тут, безпосередньо серед людей, було організовано урочисте вітання видавцям, поліграфістам та книгорозповсюджувачам з нагоди їх професійного свята, відзначено кращі колективи та працівники галузі. Водночас на заході оголошено підсумки конкурсу «Книга року» за 2014 рік, умовами якого визначено переможців із таких напрямків: «Книга для дітей», «Історико-краєзнавча література», «Наукова, навчальна література», «Проза» та «Поезія».

 Приємно зазначити, що у номінації «Історико-краєзнавча література» переможцем стала книга моїх земляків-сокирянців журналіста-краєзнавця Олександра Чорного, уродженець с. Вашківці, та історика-етнографа Олексія Мандзяка, уродженця с. Ломачинці, «Не загубились села у віках»*.

Книга вийшла друком у чернівецькому видавництві «Друк Арт». Це історичне дослідження – своєрідний прорив у краєзнавстві, який має стати прикладом для українських краєзнавців, повернуло Сокирянщині із забуття майже 40 сіл і хуторських

поселень, які колись існували, але згодом через різні причини зникли.

У бурхливий і нестримний час люди не часто замислюються над прожитим і зробленим, рідко поринають у минуле, щоб осмислити пройдений шлях, збагнути значимість того, що залишилось у спадок від далеких і близьких пращурів. Через це, на жаль, багато чого не знаємо, чимало що втрачаємо, розгублюємо. От і про давні українські поселення, що існували раніше на терені Сокирянщини, мало що було відомо. Які це села, скільки їх було?..

Ця хвилююча і досить цікава тема захопила ентузіастів-краєзнавців, авторів багатьох книг про рідний край Олександра Чорного і Олексія Мандзяка, які поставили собі за мету розшукати відомості про зниклі поселення, повернути їх із забуття, щоб продовжувалась ниточка пам’яті.

Як мовить Олександр Чорний, протягом майже трьох років було здійснено титанічну роботу по пошуках матеріалів і документів в архівах, перечитування давніх публікацій різних мандрівників і дослідників, довідкової літератури, численні бесіди із старожилами, істориками, краєзнавцями, очевидцями пережитих минулих подій. А ще робились переклади окремих матеріалів із старослов’янської, старомолдавської, румунської, польської і російської мов, були консультації з науковцями (археологами, істориками, лінгвістами та ін.).

Дослідники охопили своєю увагою всю територію як сучасного Сокирянського району, так і землі, що колись входили до складу Сокирянської, Романковецької, Васкауцької (Вашківці) і Ломачинецької волостей Хотинського повіту Бессарабської губернії. Вздовж лінії Дністра це були землі від існуючих сьогодні сіл Комарів Кельменецького району включно до Наславчі Окницького, що в Республіці Молдова.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Наш земляк, співавтор книги О.Д. Чорний з письменником В.В. Васканном та видавцями видавництва «Друк Арт» В.П. Ільніцьким і Л.В. Звенигородською

Книга дихає документами, фактами, оповідаючи про історичні реалії на Буковині, а головним чином у бессарабській її частині, в період, починаючи з ХV-ХХ століть. Майже кожна сторінка несе для читача якусь новизну, цікавинку, викликає бажання як можна швидше довідатись про те, що приховує від нас минуле на сокирянських землях і як називались ті села, в яких жили попередні покоління.Наприклад, для багатьох сучасників своєрідним відкриттям є розповідь, що прародичем нинішнього Коболчина було старе село, що характеризує себе уже своєю назвою, Бабине. Воно розташовувалось в південно-східній частині від центральної асфальтової дороги, що веде на Сокиряни, на правому березі річки Коболча. Є відомості, що це було давньоруське селище ХІV-ХV ст., а перекази свідчать, що його знищили татари чи турки, вирізавши і забравши в неволю багато людей. Про ту страшну трагедію нагадує в сучасному Коболчині так званий турецький цвинтар.

Читаючи розповіді, мимоволі зупиняєшся в роздумах уже над самою назвою сіл, яких тепер уже немає, адже вони у багатьох випадках таємничі, загадкові і відлунюють подихом давнини: «Вертеп»(!), «Причина»(?), «Ратуш», «Ришинці», «Боршова Кропивна», «Букачюва», «Кисилбас», «Куютин», «Жафино», «Вишнева», «Поливанів Яр», «Молодава», «Дубова»… Останні три назви, крім загальної цікавості серед сільських людей, особливої популярності набули ще й у наукових колах. Адже тут, на правому березі Дністра, у свій час побували археологи із світовим ім`ям і зробили відкриття, які увійшли до золотого фонду археологічної науки. Достатньо згадати про відкриття у селі Молодовому палеолітичної стоянки людини давнього кам’яного віку, яка складалася з кісток і бивнів мамонта. А які кремінні майстерні існували в епоху бронзи в Поливановому Яру, що згодом, в досить нещодавні часи відносився до Молодівської сільської ради! Дослідження, проведені авторами, підтверджують припущення науковців, що територія Сокирянщини була заселена слов’янами задовго до входження у склад Молдавського князівства, а деякі населені пункти існували ще за часів Київської Русі…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Група нагороджених із заступником голови облдержадміністрації В.С. Усиком

Численні тексти грамот і актових записів часів Молдавського князівства дають підстави переглянути історію не тільки зниклих населених пунктів, а й тих, що нині існують на Сокирянщині. Автори склали і подали у виданні хронологічну таблицю перших датувань всіх населених пунктів Сокирянщини, яка значно поглиблює сучасні знання про історію сокирянських земель.

У додатку до основного тексту книги, вперше в місцевій історіографії представлено адміністративно-територіальний устрій Сокирянщини за декілька століть, починаючи з 1771 року і закінчуючи 2013-м. Мабуть, багатьом буде цікаво дізнатися, що в минулому села Сокирянщини були частинами різних околотів, волостей, районів, а також, що в 1836 році, крім Сокирян і Романківців, сучасні села Вашківці і Ломачинці певний період вважалися волосними центрами.

Слава Богу, що надзвичайно вартісне видання «не загубилось» і достойно оцінено, ставши домінантом конкурсу «Книга року» за 2014 рік. Автори нагороджені Дипломом і грошовою премією.

Юхим Гусар, член Національної спілки журналістів України

* Чорний О., Мандзяк О. Не загубились села у віках: Дослідження, знахідки, відкриття / Олександр Чорний, Олексій Мандзяк. — Чернівці: Друк Арт, 2014.- 344 с.: 167 іл. – ISBN 978-966-2021-99-8.

_________________________________________________________

Ілюстрації:

Диплом переможця конкурсу «Книга року»;

Книжкові виставки, що були представлені на святі, видавництвами «Друк Арт», «Букрек та магазину «Книга»

Залиште свій коментар