Коли почали добувати вапняк у Сокирянах

Автор: admin

О. ТищенкоKoteletz-300x300

Видобуток стіновогошому районі налагоджено майже 60 років тому. Зокрема, для зведення будівель і споруд – 60% від моноліту, а також піску (вапнякового борошна) для розкислення ґрунтів (родючого шару землі) і підгодівлі сільськогосподарської птиці й інших тварин – 40%.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAПримітка: йдеться про промисловий підземний видобуток каменю-ракушняка. Дрібний видобуток каменю на Сокирянщині існував споконвіку. Здебільшого такий видобуток здійснювався у Розкопинцях та Василівцях (Василівка), але там займалися видобутком твердого скельного каменю (на фото), з якого по всьому краю робили обкладку і цебриня криниць, викладали «руські» пічки, виробляли плити і хрести для поховань, а багатії використовували і для будівництва будинків. Цей камінь був досить дорогим. Вручну вирізали у невеличких кількостях і ракушняк у Сокирянах, але його застосовували мало. 

Нарізання вапнякового каменю (за всі роки видобутку утворені сотні кілометрів штреків висотою 2м 40см шириною 8 м) і нині відбувається „допотопними” машинами, які свого часу сконструював інженер Галанін. На жаль, ні в роки Радянського Союзу, ні в незалежній Україні ніхто не винайшов нову технологічну каменерізальну техніку, з якою можна було б полегшити труд робітників цієї галузі і підвищити продуктивність праці.

Примітка: насправді у СРСР вироблялися та застосовувалися 9 видів великих каменерізних машин, зокрема 2 з них (КМА3-188 і КМГ-2) застосовувалися для підземних розробок, як то у Сокирянах.

Першу каменерізну машину КМГ дійсно винайшов у кінці 40-х років ХХ ст. кишинівський інженер-залізничник Костянтин Петрович Галанин. Її промислове використання та подальше масове виробництво розпочалося завдяки наполегливості Л.І. Брежнєва, якій у 1950-52 роках був Першим секретарем ЦК компартії Молд. РСР і шукав шляхи для швидкого та істотного збільшення виробництва матеріалів для будівництва житла в Молдові. Різальний інструмент у машині К.П. Галанина — сталевий диск із побідитовими зубцями (одночасно 4 прохідних, два зверху й два знизу, відстань між парами дисків дорівнюють висоті штуки каменю, і окремо один відрізний). Машина робить послідовно 11 горизонтальних пропилів, потім вертикальні пропили по ширині вибою. Після чого вручну вибивається кілька штук каменю відповідно до діаметру диска, на машині знімають прорізні диски ставлять відрізний і відпилюють тильні сторони штук від масиву. Перша така промислова машина була встановлена у 1953 році на Криковській шахті (с. Криково Молдови). Завдяки цій технології продуктивність видобутку котельця (формовий вапняковий камінь) зросла в 17 разів. У 1958 р. винахідник був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора. Машина застосовувалася майже по всьому СРСР, випускалася в основному на спеціальному заводі у Вірменії.

Друга каменерізна машина для підземних розробок — КМАЗ (КАМЗ) винайдена українцем, лауреатом державної премії Миколою Тихоновичем Заступайло, і на початку 60-х років ХХ ст., разом з КМГ, здійснила революцію у гірничій справі. На відміну від КМГ, різальний інструмент-бур у машини Заступайла — ланцюгова пилка з побідитовими зубцями.

Історія

shahta-300x225

Сокирянська шахта (фото О. Чорного)

Поклади корисних копалин Сокирянського району належать до Південної частини Подільського плата Українського кристалічного масиву розповсюдження докембрійських, силурійських крейдових відкладень третинного і четвертинного періодів.

У сарматський період на території Подолії розташувалась східна частина Галиційської затоки Сарматського моря, де отримали дуже стрімкий розвиток давні черепашки форамініфер, брахіпод, які внаслідок змін кліматичних умов масово відмерли, а їхні панцири з цементуючою здатністю забезпечили монолітність утворених вапняків нижнього і середнього Сармату.

Хронологія 

До 1940 р. геологічні вивчення на території Чернівецької області проводилися слабо, тож на цю тему є лише поодинокі роботи румунських геологів.

У 1945 р. геологами Українського Геологічного Управління Г.А. Вороновою і Н.Г. Кириченко виконано обстеження родовищ корисних копалин Чернівецької, Кам’янець-Подільської, Вінницької областей на використання оолітових вапняків для виробництва вапна і цементу.

До 1950 р. Сокирянське родовище „Меруни” не розвідувалось і не вивчалось.

1950 р. – перша геологорозвідка „ Укрпроектдор” (геолог Е.Н. Кіор) 1,5 га. Запаси корисних копалин не затверджувались.

Грудень 1955 р. Київська геологічна експедиція виконала роботи для видобутку відкритим (балка „Флока”) і підземним способом – балка „Меруни”. Матеріали були передані для роботи Прикарпатському Воєнному Округу.

Початок та сьогодення 

З цього ж 1955 року в Сокирянському районі починали видобуток корисних копалин різні об’єднання та організації на родовищі „Меруни” – підземним способом. Але недовго. А установа РЧ працює на цьому родовищі і сьогодні. Розвідані площі розробки корисних копалин складають 933,3 га, із них уже відпрацьовано 631 га. Частина розвіданих площ передано під охоронну зону верхнього водоймища Дністровської ГАЕС.

Олександр ТИЩЕНКО, маркшейдер шахти 1970 – 1993 років

Газета «Дністрові зорі»

Примітки – сайт «Сокирянщина»

Залиште свій коментар