Ломачинці: перепис 1824 року

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

У листопаді 1823 року повноважний намісник Бессарабської області граф М.С. Воронцов (1782–1856) направив в Бессарабську Верховну Раду (рос. — Бессарабский Верховный Совет) пропозицію про проведення в області нового перепису населення, який, на його думку, повинен був сприяти наведенню порядку в справі оподаткування, поліпшення контролю по збору податей і земських повинностей.

Розглянувши цю пропозицію, Верховна рада визнала існування безладності в відношенні збору податей і сум земських повинностей, і те, що багато в чому ця безладність була пов’язана з відсутністю вірного народного перепису. Почалася підготовка до проведення перепису: в Кишиневі при Дворянському депутатському зібранні була заснована особлива «Обласна комісія для складання нового перепису жителям Бессарабської області», якій підпорядковувалися цинутні (повітові) комісії. Головою обласної комісії був призначений предводитель Бессарабського обласного дворянства Іван Михайлович Стурдза (1788–1863). У Хотинському повіті (у складі якого на той час були Ломачинці і вся теперішня Сокирянщина) відповідальним за проведення перепису був поміщик Іордакі Димитріу[1].

Перепис повинен був проведений протягом 1824 року, в шестимісячний строк – у всіх містах, містечках, селах, хуторах та інших місцях проживання поселян. Для допомоги в його проведенні були залучені околаші, двірники, поміщики, управляючі маєтками і посесори. Були складені і надруковані спеціальні переписні форми, які заповнювалися в двох примірниках. При цьому, ці переписні листи (табелі) членами комісії були розділені не тільки по кожному населеному пункту окремо, але й по класах їх обивателів. Окремими списками подавалися відомості про мазилів[2], рупташів[3], міщан, царан, вірмен, вихрестів, євреїв і іноземців.

В ході цього перепису, в Бессарабській області було враховано 114217 сімейств, або близько 582982 осіб[4]. У Ломачинцях в переписні листи було включено більш за 220 сімей. Очевидно, що першим у цьому списку йде поміщик села, яким на час перепису був колишній віце-губернатор Бессарабської області Матвій Єгорович Крупенський (1775–1855)[5]. Далі, за ним – 203 сімейства царан (вільних селян) християнського стану. Нижче наводимо список глав цих царанських сімей – платників податків із селян:

  1. Димітраш Довбенко.
  2. Семен Довбенко.
  3. Павло Довбенко.
  4. Павло, зять Довбенка.
  5. Андрій Гандзюк.
  6. Яків Довбенко.
  7. Дмитро Шундрій.
  8. Петро Пантейлемонів.
  9. Матей Петрик.
  10. Іон Дементьєв.
  11. Продан Шундрій.
  12. Мойсей Твердохліб.
  13. Яків Твердохліб.
  14. Іон Дибеляк.
  15. Петро Твердохліб.
  16. Павло Рошка.
  17. Матей Ренещук.
  18. Захарій Александров Беженар.
  19. Іван Гапчик.
  20. Димітраш Твердохліб.
  21. Ілько Рекимисук.
  22. Данило Дегтяр.
  23. Матей Куцюрюба.
  24. Гаврило Дудун.
  25. Іван Параскивин.
  26. Панько, зять Рошки.
  27. Семен Дудун.
  28. вдова Настасія Дмитриха.
  29. Іван Дегтяр.
  30. Ніка Чаущук.
  31. Іван Ткач Зелений.
  32. Василь Череватюк.
  33. Юсип Череватюк.
  34. Лук’ян Твердохліб.
  35. Філіп Тодорашко.
  36. Василь Чорнобаба.
  37. Мойсей Александров.
  38. Олександр Гонца.
  39. Михайло Кіліянчук.
  40. Йосип Кіліянчук.
  41. Панько Кіліянчук.
  42. Миколай Гонца Колісник.
  43. Григорій, Рябишин зять.
  44. Петро Ткач.
  45. Гаврило Соколик.
  46. Григір Гуменний.
  47. Яків Боднарюк.
  48. Петро Дегтяр.
  49. Михайло, Марків зять.
  50. Олекса Вакарь.
  51. Олекса Бурлака.

52 Пантелій Бузурний.

  1. Семен, зять Рошки.
  2. Михайло Дудун.
  3. Танас Бакицький.
  4. Йосип Рябишин.
  5. Яків Ткач.
  6. Никифор Кривий.
  7. Григорій Боднар.
  8. Семен, Степанів зять.
  9. Василь Жарюк.
  10. Яків Куцюруба.
  11. Федір, Юсипа зять.
  12. Іван Твердохліб.
  13. Осип Кушнір.
  14. Іван Савчин.
  15. Гаврило, Чумака зять.
  16. Григораш Кривий.
  17. Остафій Руденко.
  18. Степан Ткач.
  19. Лук’ян Мазур.
  20. Семен Гричишин.
  21. Петро Гричишин.
  22. Дем’ян Нагірняк Маланчук.
  23. Дмитро Швець.
  24. Петро Кривий.
  25. Олекса Андрійцов.
  26. Ігнат Олексів.
  27. Філіп Каплун.
  28. Тимофій Руденко.
  29. Никифор Дворник.
  30. Яків Бурденюк.
  31. Пантелій Слюсарь.
  32. Гаврило Люба.
  33. Семен Нагірняк.
  34. Іван Рекимчук.
  35. Олекса Солонарь.
  36. Яків Мазур.
  37. Федір Коваль.
  38. Яків Свинобій.
  39. Михайло Слюсарь.
  40. Микита Петрик.
  41. Іван Мазур.
  42. Костянтин Горган.
  43. вдова Мотря Матеїва.
  44. Іван Гайдей, перший.
  45. Іван Гайдей, другий.
  46. Матей, Мотрин зять.
  47. Миколай Горган.
  48. Максим Нагірняк.
  49. Олекса Гордєєв.
  50. Атон Горган.
  51. Данило Довбенко.
  52. Семен Андрійцов.
  53. Гаврило Дегтяр.
  54. Тодор Штабієв.
  55. Тодор Муляр.
  56. Михайло Ткач.
  57. Павло Тодорашко.
  58. Ілько, Гусара зять.
  59. Кость Оларь.
  60. Петро Мачула.
  61. Іван, Мазура зять.
  62. Василь Скутельник Ткач.
  63. Прокопій Гончар.
  64. Іван Гончар.
  65. Кирило Гончар.
  66. Іван Петрик.
  67. Василь Гончар.
  68. Миколай Муляр.
  69. Никифор Негура.
  70. Петро Мазур.
  71. Никифор Молошаг.
  72. Тимко Колісник.
  73. вдова Катерина Дмитриха.
  74. Андрій Гонца.
  75. Матей Пономарь.
  76. Танасій Боднарюк.
  77. Григорій Андрійцов.
  78. Андрій Дем’янів.
  79. Йосип Южов.
  80. Онуфрій Ганзюк.
  81. Корній Боднар.
  82. вдова Марина Бакицька.
  83. Трофан Корніїв.
  84. вдова Євдокія Смашная.
  85. Гаврило Солонарь.
  86. Панько Попадюк.
  87. Тодор Попадюк.
  88. Ілля Попадюк.
  89. Гаврило Мафтюк.
  90. Пантелеймон Василашко.
  91. Танас Василашко.
  92. Михайло Василашко.
  93. Матей Нагірняк.
  94. Пантелій Жарюк.
  95. Кирило Тарасюк.
  96. Іван Дем’янів.
  97. Григорій Дем’янів.
  98. Дмитро Свинобій.
  99. Тодор Кривий.
  100. Василь Ткач.
  101. Григорій Ткач.
  102. Кирило Ткач.
  103. Онуфрій Ткач.
  104. Андрій Ткач.
  105. Федір Ткач.
  106. вдова Фрасина Ткачиха.
  107. Яків Боднарюк, другий.
  108. Василь Рошка.
  109. Петро Яловий.
  110. Дмитро Красій.
  111. Іван Кучерявий.
  112. Данило Михайлов.
  113. Федір, зять Михайлов.
  114. Кость Колісник.
  115. Іван, Колісника зять.
  116. Дмитро Боднар.
  117. Іван Рошка.
  118. Іван Андрійцов.
  119. Гриць Петрик.
  120. Ілько Колісник.
  121. Продан Боднарюк.
  122. Василь Негура.
  123. Михайло Бузурний.
  124. Петро Глухий.
  125. Семен Пантеліїв.
  126. Ілій Бузурний.
  127. Степан Федоров.
  128. Семен Корсун.
  129. Василь, Дворника зять.
  130. Тодор Паращук.
  131. Іван Швець.
  132. Андрій, Михайлов зять.
  133. Кирило Пантеліїв.
  134. Василь Чорнобаба.
  135. Юсип Гонца.
  136. Михайло Гусар.
  137. Михайло Кривий.
  138. Василь Тодорів.
  139. Василь Морарь.
  140. Григорій Морарь.
  141. Йосип Морарь.
  142. Олекса Морарь.
  143. Тодор Морарь.
  144. Данило Морарь.
  145. Михайло Морарь.
  146. Ігнат Жарюк.
  147. Яків Швець.
  148. Яким Бакицький.
  149. Роман, зять Олекси.
  150. Кость Гайдей.
  151. Онуфрій Кушнір[6].

Згідно з «Списком містечка Бричан жителям єврейського стану, приписаних до Бричанського кагалу євреям, які живуть в Хотинському цинуті по селах, учиненого в 1824 році», в Ломачинцях проживало також не менше восьми єврейських сімей, главами яких значилися наступні особи:

  1. Белошек Ємович Уортман.
  2. Волько Шмільович Валерман.
  3. Лейба Абрамович Бронштейн.
  4. Мотл Лейбович Шац.
  5. Зейлік Іосіфович […]
  6. Абрам Зейликович […]
  7. Борух-Іось Маюркович Акерман
  8. Шльома Беркович Єрусман[7].

В окремому «Списку належних чину рупташів, які походять з духовного звання» числиться проживаючий в Ломачиняцях рупташ Федір Миколайович Попович[8]. Він же, в 1825 році, був вписаний в додатковий «Список про рупташів внесених до табелю на платіж податі даждій[9], на 1825 рік», який склали за розпорядженням Бессарабського обласного уряду, за даними перепису 1824 року[10]. Тоді ж, тобто 1825 року до класу рупташів був включений ще один ломачинчанин – виключений із духовного звання Николай Федорович Койца. З інших архівних джерел про цих осіб взнаємо наступне:

  1. Федір Миколайович Попович – із родини духовного звання. Недовго служив паламарем при місцевій Архангело-Михайлівській церкві. Одружився на дочці місцевого селянина.
  2. Николай Федорович Койца – виходець із Сорокського цинуту. Деякий час служив паламарем при Архангело-Михайлівській церкві села Ломачинці[11]. За даними ревізької казки, укладеної 30 серпня 1835 року, він разом з дружиною Єфросинію, були приписані до того ж села[12].

Після проведення перепису також були складені окремі списки мешканців, яких не зарахували до класів і не включили в табель для платежу податей. У 1825 році в Кишинів була направлена виписка з перепису Хотинського цинута і міста Хотина – «Про жителів, які не зараховані ні до якого класу і не записані в табель перепису на стягування податків», в який були включені відомості про різночинців, вихрестів і євреїв, які прибули з різних місць. Що правда, ніхто з жителів села Ломачинці в цій виписці не вказано. Відносно ж Сокирянщини, є записи про іноземця Христофора Захаревича і турецько-підданого грека, перекладача Антона Палеолога, які проживали в селі Коболчин, про турецько-подданого, Ватава Георгія з села Мендикоуци[13]. Запис про Палеолога знаходимо також в окремому «Іменному списку про іменуючих дворянами і бояринашами[14]», які не були внесені до табелів на стягнення податей за даними перепису 1824 року[15].

 

_________________________________________________________________

[1] Бессарабский Верховный Совет. Переписка с наместником Бессарабской области с комиссией по переписи населения о проведении новой переписи населения Бессарабской области для улучшения контроля по сбору податей и земских повинностей (05.12.1823 – 01.05.1825). – НАРМ, ф. 3, оп. 1, спр. 321.

[2] Мазили (Мазіли) – одна з нижчих груп служивих людей. Займали проміжне положення між панівним класом феодалів і експлуатованими податковими верствами селян і міщан. За приєднанням Бессарабії до Російської імперії мазили були зараховані до стану однодворців.

[3] Рупташі (від рум. Ruptaş) – в XVII-XVIII ст., всі особи, яким встановлювалася фіксована раз і назавжди квота податей (рупта). Після 1812 року в Бессарабії місцева адміністрація надала цьому терміну таке розуміння: «Рупташі, які походять від духовенства, тобто діти священиків, що залишилися в світському званні, за стародавніми правилами і звичаєм завжди зберігали це найменування і в гідності своїй дорівнюються мазилам» (Гросул Я.С. Труды по истории Молдавии. – Кишинев: «Штиинца», 1982. – С. 63.).

[4] Кабузан В.М. Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья (конец XVIII-первая половина XIX в.). – Кишинев: «Штиинца», 1974. – С. 38.

[5] Див.: Мандзяк О.С., Шундрій М.М. Рід Крупенських на Сокирянщині: дані для подальшого дослідження // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 3. – Сокирянщина, 2011. – С. 95 – 130.

[6] Перепись населения Хотинского цинута и города Хотина 1824 года. – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 780. – Арк. 414 – 417зв.

[7] Перепись населения Хотинского цинута и города Хотина 1824 года. – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр 780. – Арк. 98зв.

[8] Перепись населения Хотинского цинута и города Хотина 1824 года. – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 780. – Арк. 658.

[9] Даждія – подать, твердо встановлений прямий податок, який платили мазили, рупташі, іноземні переселенці і деякі інші верстви населення. Платники даждія були також зобов’язані вносити плату на утримання чиновників.

[10] Бессарабский Верховный Совет. Дело о составлении табелей из списков произведенной переписи населения для взыскания податей с городских жителей Бессарабской области в 1825 году (27.01.1825 – 03.05.1826). – НАРМ, ф. 3, оп. 1, спр. 576.

[11] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 558.

[12] Ревизская сказка 1835 года месяца августа 30 дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Ломачинец, помещика статского советника Матвея Егорова сына Крупенского, принадлежащего подданством Российскому, при тому оставшихся мужеска и женска пола рупташах. – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 94. – Арк. 10-11.

[13] Мендикоуци – Мендиківці – сучасне с. Олексіївка Сокирянського району.

[14] Бояринаши (боярінаші) — дрібні землевласники, які отримали від молдавських господарів права особистого дворянства за надані їм особливі послуги. Вони мали право на володіння заселеними і незаселеними маєтками в Бессарабській області, а також кріпаками циганами. Але їм не дозволялося володіти кріпаками і дворовими людьми російського походження.

[15] Бессарабский Верховный Совет. Дело о выявлении места пребывания до 1821 года дворян и бояринашей, внесенных в перепись населения по Бессарабской области в 1824 году (29.09.1825 – 08.05.1826). – НАРМ, ф. 3, оп. 1, спр. 578.

Залиште свій коментар