Маленький епізод Великої війни

Автор: admin

Головне, що в досконалості зобов’язаний вміти розвідник — це321654 дивитися в обидва ока й слухати. Дійсно, методом спостереження й підслуховування ми збирали більшу частину інформації про супротивника. Звичайно, зухвалий пошук у тилу ворога або засідка виглядають більше разючими, ніж чергування на спостережному пункті. І нам так спочатку здавалося. Але згодом я на власному досвіді переконався, що був не правий.

Одного разу командир взводу наказав нам вести спостереження за переднім краєм оборони супротивника в районі населеного пункту Сокиряни, що в Молдавії. Мені багато разів доводилося виконувати подібні завдання, тому швидко взяв бінокль, компас, годинник, планшет зі схемою місцевості й попрямував ходами сполучення на передову. НП ми із гвардії сержантом Ревіним обрали неподалік від бойової охорони одного зі стрілецьких батальйонів. Попередньо представилися його командирові, домовилися про взаємодію з передовими спостерігачами з піхоти.

Потягнулися томливі години чергування. У фашистів усе було, як завжди: вчасно пообідали, повечеряли, у відомий нам час змінили обслугу біля чергових вогневих засобів. Ми вже думали, що даремно нас надіслали на цю ділянку оборони — цілком вистачило б бійців зі стрілецьких рот, які вели спостереження зі своїх НП неподалік від нас. Але раптом ми побачили декількох німців, що йдуть траншеєю із глибини вузла опору. На перший погляд німці як німці: обмундирування порване, каски солдатські. Придивився уважно, визначили, що один з них молодший офіцер і на обличчя молодий. А рядові фашисти – всі, як один в один, у віці. Але офіцер був чомусь напрочуд увічливий до цих солдатів. Те вперед їх пропустить, те призупиниться й витягнеться перед ними. Дійшли вони до окопу з кулеметом — кулеметники перед ними витягнулися. Зрозуміло нам стало, що прибуло на німецьку передову високе начальство. Отже, очікувалися тут якісь важливі зміни.

Повідомили ми про свої висновки командирові роти, той пішов на доповідь до начальника розвідки дивізії гвардії майора І.І. Зими. Уночі розвідники в ході пошуку взяли без шуму «язика». Він виявився «говірким» і розповів про підготовку гітлерівців до наступальних дій. Зустріли наші війська ворога як належить — мети своєї фашисти не домоглися.

peregudinПерегудин А.И. «Разведчики идут в поиск». М.: Воениздат, 1986.

Анотація видавництва: «Автор, повний кавалер ордена Слави, розповідає про свою фронтову діяльність як помічник командира взводу пішої розвідки 44-ої окремої розвідувальної роти 42-ої гвардійської Прилуцької ордена Леніна, Червонопрапорної, ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії, про мужність розвідників у боях по звільненню України, Молдавії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині, а також про свою участь у Параді Перемоги».

Залиште свій коментар