Ми прагли жити…

Автор: admin

У місті Секуряни (Сокиряны) Чернівецької області, яке з 1918 р. до 1940 р. входило до складу Румунії, в 1930 р. проживали 4.216 (за іншим даними – 4.693) євреїв. Після окупації міста 6 липня 1941 р. румунські солдати, німецька поліція безпеки та СД (зондеркоманда), а також незначна частина місцевого населення, що підтримували загарбників, почали грабувати й убивати євреїв. 9 – 10 липня 1941 р. було страчено 98 євреїв (за іншим даними, за перші 4 дня окупації загинули 150 євреїв). Деякі євреї, не бажаючи терпіти насильство, покінчили життя самогубством.

Уцілілих 13 липня погнали в село Атаки й переправили за Дністер у район Могильова-Подільського. Хворих і немічних (кілька сотень) пристрілювала охорона. У середині серпня німці повернули більшість секурянських євреїв за Дністер, після чого їх розмістили в таборах у Вертюжанах і в Єдинцях. Звідти восени 1941 р. уцілілих погнали в Трансністрію, де більшість в’язнів загинули.

 

8 серпня 1941 р. у Секурянах був організований транзитний табір для євреїв Буковини й Північної Бессарабії. На 11 серпня 1941 р. тут перебувало 20.852 в’язнів. У Секурянах опинилися євреї із Бричан, Ліпкан, Хотина (3,8 тис.), Новоселиці (2,8 тис.), Хотинського повіту (6.625), Сторожинця (1,1 тис.), Сторожинецького повіту (3.180), Герци – Дорохоя (1,2 тис.), повіту Чернівці (997), а також румунські євреї: 520 з г. Редеуці й 580 з однойменного повіту.

Єврейський цвинтар у Сокирянах, де, зокрема, здійснювалися розстріли

10 серпня інспектор жандармерії Минекуце доповідав, що «більша частина євреїв не має грошей і приречена на голодну смерть». Тому він запропонував для частини євреїв створити табір в іншому місці. Половину в’язнів уже 16 серпня перевели в Єдинці. Спочатку депортованих розміщали в будинках, звільнених від місцевих євреїв, а потім у полі, де два місяці вони перебували під відкритим небом. Відсутність елементарних умов для життя породжували епідемії дизентерії, тифу, холери. Щодня вмирали по 20-30 людей.

Депортація євреїв в Трансністрію (Задністров’я)

Охорона наживалася на в’язнях, міняючи золото на хліб. Люди виживали завдяки тому, що на території табору виявився склад соняшників.

Усіх дорослих і здоровіших щодня забирали на будівництво дороги Ліпкани — Сокиряни — Новоселиця. Ночували працівники в сараях. На 1 вересня 1941 р. у Секурянах залишалися 10.201 євреїв, у тому числі 1.698 з Ліпканів, що були депортовані спочатку за Дністер, але повернуті німцями в Бессарабію. 4 жовтня 1941 р. 700 в’язнів були вбиті, а інші переселені в Трансністрію (понад 500 загинули дорогою). Розстріли євреїв тривали. У листопаді 1941 р. протягом тижня щодня з гетто за місто виводили під охороною групи людей і страчували. По дорозі їх жорстко били й знущалися. Розстрілювали в 2 км від міста по дорозі в Могилів-Подільський.

В 1945 р. надзвичайна державна комісія виявила тут близько 1,7 тисяч трупів, переважно без одягу, різного віку й статі в 4-х великих могилах. Частина людей були закопані живими. Страти здійснювали жандарми за участі місцевої поліції.

Ексгумація розстріляних євреїв у Сокирянах після війни

У листопаді 1941 р. табір у Сокирянах був ліквідований. Уцілілих відправили в Трансністрію, через Атаки в Могилів-Подільський. Дорогою в умовах зими, голоду й знущань охоронців загинули більш 1 тисячі євреїв. Через кожні 10 км шляху були вириті ями на 100 людей. Усього дорогою було розстріляно 500 євреїв. З 30 тисяч євреїв, вигнаних у Трансністрію – уціліло близько 500 людей.

_____________________________________________________

См.: Ancel Jean. The Romanian Campaigns of Mass Murder in Transnistria, 1941–1944 / Braham R.L. (Editor), The Destruction of Romanian and Ukrainian Jews during the Antonescu Era, – N.Y., 1997. – P. 165; Довідник про табори. – С. 186; Круглов А. Катастрофа. – С. 292–293; Назария С. Холокост:

Страницы истории (на территории Молдовы и прилегающих областях Украины в годы фашистской оккупации, 1941–1944). Кишинев, 2005; Последние свидетели. М., 2002. – 52-55; Сборник документов и материалов. – С. 449–452; Die Verfolgung und Ermordung der europaischen Juden. – Bd.7. – S. 821;

Уничтожение евреев СССР. – С. 162; Холокост на территории СССР. Энциклопедия. – С. 896.

В селе Балановка Бершадского района Винницкой области в 1939 г. проживали 35 евреев. Во время оккупации в Балановке находился гетто (лагерь) для евреев из Буковины и Бессарабии. От унижений, издевательств, голода и

болезней в лагере умерли 3,2 тысяч евреев. На 1 сентября 1943 г. в лагере находились 316 евреев. См.: Довідник про табори. – С. 28; Круглов А. Катастрофа. – С. 23; Холокост на территории СССР. Энциклопедия. – С. 44.

 

Мы хотели жить… Свидетельства и документы. Книга 2. Редактор-составитель Борис Забарко. К.: ДУХ I ЛIТЕРА. – 2014. – с. 792. ISBN Издатели: Леонид Финберг и Константин Сигов

 

 

 

Залиште свій коментар