Мустьєрські житла в Подністров’ї

Автор: admin

О.П. Черниш

Вивчення палеолітичних поселень відкритого типу з рештками різного характеру житлових споруд має величезне значення для пізнання соціального ладу, культури та господарства викопної людини, яка в палеолітичний час існувала на нашій території.

Радянські дослідники досягли значних успіхів у вивченні цього питання, у розробці методики виявлення та дослідження житлових споруд. П.П. Єфіменко і С.М. Замятнін, В.О. Городцов і О.П. Окладников, П.Й. Борисковський і О.М. Рогачов, О.М. Бадер і М.М. Герасимов, І.Г. Підоплічко і І.Г. Шовкопляс[1] — автори багатьох узагальнюючих праць та статей, присвячених характеристиці пізньопалеолітичного житлобудівництва, виділенню і класифікації різноманітних типів житлових споруд.

Загальновідомими е рештки житлових споруд, виявлені на таких стоянках, як Гагаріно і Костенки, Мальта і Буреть, Пушкарі і Мізин, Добранічівка і Межирічі, Вороновиця і Єлисєєвичі та інших пізньопалеолітичних пам’ятках[2].

Відкриття пізньопалеолітичних житлових споруд було, як відомо, одним із аргументів для постановки і обґрунтування положення про появу і існування родового ладу в цей час[3]. Слід відзначити, що результати досягнень радянської науки у вивченні даної проблеми використані зарубіжними вченими; за останні десятиліття в ряді країн Європи виявлено і вивчено десятки пізньопалеолітичних житлових споруд (наприклад, широко відомі рештки жител з Павлова і Дольніх Вестоніц, Петржиковець та ін.)[4].

Незважаючи на значні успіхи у вивченні цієї проблеми, питання про мустьєрське житлобудівництво довгий час було відкритим. Деякі дослідники передбачали можливість наявності довгочасних житлових споруд на стоянках відкритого типу, але остаточно їх Існування доведено лише в результаті відкриття жител з кісток мамонтів на стоянці Молодове І у 1959 р. та на стоянці Молодове V в наступні роки[5]. Тоді ж, проаналізувавши дані про мустьерські житлові споруди, ми висунули положення про виникнення родового ладу не в пізньопалеолітичний час, а в добу мустьє[6]. Ця думка позитивно оцінюється багатьма дослідниками, хоча частина ще дотримується старого погляду на виникнення родового ладу в пізньопалеолітичну добу.

За останні роки ряд дослідників виявили рештки житлових споруд» які відносяться до домустьєрського часу. Наприклад, навіс Лазаре та стоянки відкритого типу в Терра-Аматі, Латамне та Олдувеї, де виявлено кругові викладки каменів з культурними рештками поміж ними[7]. На трьох останніх пам’ятках трапились округлі скупчення культурних решток наземних жител, які свідчать про існування найраніших житлових споруд ще за доби раннього палеоліту. Мова йде про ангельську добу, бо зазначені пам’ятки датуються ашелем, включаючи також верхню частину другого шару олдувея.

Нові дані про допізньопалеолітичне домобудівництво одержали під час досліджень останніх років на Дністрі. В 1976-1978 рр. Дністрянською палеолітичною новобудівною експедицією досліджувалась багатошарова стоянка Молодове І, розміщена на правому березі Дністра у відкладах другої надзаплавної тераси, поблизу с. Молодове Сокирянського р-ну Чернівецької обл. Стоянка в найближчі роки затоплюється водоймищем Могилів-Подільської ГЕС, що будується (стаття давня — 1983 року, саме тому назва ГЕС не відповідає сучасній — «Дністровська ГЕС» — прим. адм. сайту).

Вивчення на великій площі (близько 940 м2) мустьєрських поселень стоянки, які знаходяться на глибині 8—11 м від поверхні, внесло нові дані у проблему мустьєрського житлобудівництва, планування та характер мустьєрських поселень відкритого типу.

Матеріали мустьєрських поселень виявлені в четвертому шарі стоянки, який простежувався в третій (від основного сажистого прошарку) стьожці сизих суглинків — горизонті оглеєння товщиною 20 см (рисунок). Тут трапились численні крем’яні знахідки, уламки кісток тварин, розтирачі і відбійники, рештки вогнищ та ін. Загальна кількість виявлених тут предметів близько 40 тис. екз. Цей шар має радіовуглецеву дату абсолютного часу, яка дорівнює 44 000 років тому із знаком більше (№ 3659) за визначенням лабораторії в Гронінгені.

За всі роки досліджень четвертого шару поселення, крім решток центрального довгочасного житла площею в 40 м2, виявленого в 1959 р., основа якого споруджена з 12 черепів мамонтів, 34 лопаток та тазових кісток, 51 кістки кінцівок, 15 іклів, 5 нижніх щелеп — житла типа яранги, трапились ще 10 скупчень культурних решток площею в 42 м2, 16, 36, 30, 48, 16, 42, 18, 36 та 30 м2 (рисунок). Форма цих скупчень овальна чи подібна до кола. В їх центрі одне чи кілька вогнищ, в межах скупчень крем’яні вироби, кухонні рештки, рештки вугілля, розтирачі, відбійники, на краях часто простежувались уламки ребер, ікла мамонтів, кістки кінцівок. В ряді випадків траплялось перекривання одних кісток іншими та виявлено уламок вкопаного ікла мамонта.

Порівняно з центральним житлом культурних решток в межах скупчень трапилось значно менше (не 29 тис. як в центральному, а по 500 екз., 1 тис. єкз. в місцях найінтенсивніших скупчень). На території скупчень не виявлено черепів мамонтів — тому що всі пішли для спорудження центрального довгочасного зимового житла, яке використовували в холодні місяці року.

Тварини мустьєрського періоду, на яких полювала людина

Довгочасне центральне житло четвертого шару мало дві камери і дві прибудови та оточувалось скупченнями-рештками короткочасних жител, що були, мабуть, весняно-осінніми, спорудами з вогнищами всередині. Простежувались ділянки з кількома окремими вогнищами та невеликою кількістю культурних решток навколо, а також ділянки без культурних залишків. Така картина, що простежувалась на досить великій частині мустьєрського поселення відкритого типу, свідчить про довготривалість, а не сезонність поселення. Величезна кількість культурних решток в межах досліджуваного поселення також є свідченням довгочасного перебування мустьєрської людини на цій ділянці. Тому неможливо погодитись з деякими дослідниками, які вважають всі мустьєрські поселення лише поселеннями сезонного характеру[8].

Дослідження великої площі в Молодовому І свідчить, що територія так званого жилого простору чи жилої площадки, де мешкали викопні люди, була досить складною за характером її використання та планування. Крім центрального довголітнього житла та оточуючих його менш довгочасових жител тут виявлено місця для обробки кременю та виготовлення крем’яних знарядь. Це були своєрідні майстерні.

При дослідженні поселення четвертого пару виявлено, що три скупчення (шосте площею 40 м2, сьоме — 18 м2 восьме — 42 м2) знаходились на одній лінії. Із розміщення кісток в межах цих скупчень видно, що вони між собою з’єднувались. Отже, це видовжене трикамерне житло розміром 15X5 м, загальною площею 75 м2 за своїм характером подібне до відомого житла з стоянки Пушкарі 1, яке було досліджене П.Й. Борисковським[9].

Виходячи з цього можна вважати, що трикамерні видовжені житла з’явились за доби мустьє. Пізніше, в пізньопалеолітичний час, крім овальних та округлих жител існували ще й видовжені житла з серією вогнищ по одній лінії, а також житла типу землянок. Це дає підставу простежити лінію генетичного розвитку в палеолітичному житлобудівництві: від округлих жител — скупчень раннього палеоліту до округлих та овальних одно-, двокамерних і видовжених трикамерних мустьєрських жител до різнотипних жител пізнього палеоліту, серед яких все ж переважав найдавніший тип заокруглених жител. Для спорудження каркасів цих жител використовувались різні матеріали.

Підсумовуючи сказане, можна вважати, що пізньопалеолітичке житлобудівництво продовжує традиції середньопалеолітичного і що розриву між пізнім палеолітом і мустьєрською добою, якщо враховувати дані досліджень стоянок відкритого типу, немає. А при дослідженні матеріалів багатошарових стоянок комплексів крем’яних виробів та предметів мистецтва також .не простежується розрив чи стрибок між середнім І пізнім палеолітом. Це свідчить, що погляди про так званий другий стрибок в розвитку палеолітичної культури не підтверджуються матеріалами нових досліджень.

 

Джерело:

Черниш О.П. Мустьєрські житла в Подністров’ї // Археологія. – Київ: «Наукова думка», 1983. – № 44. – С. 3-6.

 

На верхній ілюстрації — реконструкція мустьєрського житла на території сучасних України і Молдови

__________________________________________________________________________

[1] Ефименко П.П. Современное состояние советской науки об ископаемом человеке. — Материалы по четвертич. периоду, 1950, вып. 2; Ефименко П.П. Первобытное обшество. — Киев, 1953; Замятнин С.И. Раскопки у с. Гагарино. — ИГАИМК, 1935, вып. 118; Борисковский П.И. Палеолитические жилища на территории СССР и этнографические параллели к ним. — В кн.: Докл. сов. делегации. на V Междунар. конгр. антропологов и этнографов. М., 1956; Борисковский П.И. Изучение палеолитических жилиц в Советском Союзе. — СА, 1958, вып. 11.

[2] Окладников А.П.. Палеолитические жилища в Бурятии. — КСИИМК, 1941, вьп. 10; Гєрасимов М. М. Раскопки палеолитической стоянки в с. Мальта, — ИГАИМК. 1935, вып. 118; Герасимов М. М, Палеолитическая стоянка Мальта. — СЗ, 1958, № 3; Шовкопляс І. Г. Житла. Супоневської палеолітичної стоянки. — Археологія, 1956, т. V, Шовкопляс И. Г. Жилища Мезинской стоянки. — КСИА АН УССР, 1956, вып. 6; Пидоплико И. Г. Позднепалеалитические жилища из костей мамонта на Украине. — Киев, 1969; Пидопличко И. Г, Межиричское жилище из костей мамонта. — Киев, 1976.

[3] Борисковский П.И. Древнейшее прошлое человечества. — Л., 1978; Рогачев А. Н. Палеолитические жилища и поселения. — В кн.: Каменный век на территории СССР. М., 1970; Рогачев А. Я. Об аносовско-мезинском типе палеолитических жилищ на русской равнине. — КСИА АН СССР, 1962, вып. 92; Шовкопляс І. Г. До питання про характер жител пізнього палеоліту. — Вісн. АН УРСР, 1952, № 2.

[4] Kдшma B. Dolni Vëstуnice. — Praha, 1963; Prosek F. Mladopaleôliticka obydliv v Céskoslovensku. — PA, 1961, N 1; Gabori M., Gabori V. Der erste Palàolithische Hausgrundriss in Ungarii. — AA AS, 1958, N 9; Bordes F. Le Paléolithique dans le monde. — Paris, 1958; Kozlowski J., Kublak H. Premières huttes d’abitation du paléolithique supérieur en es de mammouth découvertes en Pologne. — Anthropologie, 1971, 75, N 3/4.

[5] Черныш. А, Я. Остатки жилища мастерского времени на Днестре. — СЗ, 1960, № 1; Борисковский П.И. Древнейшее прошлое человечества. — Л., 1978, с. 122.

[6] Черныш А.П. К вопросу о времени сложения родового строя. — КСОГАМ за 1962 г. Одесса, 1964.

[7] Lumley H. Une cabane acheulien dans la grotte du Lazaret (Nice). — Mem. Soc. prehist. Franc, 1969, t. 7; Clark I. The Middle Acheuil occupation site at Latamne. — Roma, 1967, N 9; Clerk J. Acheulian Occupattion site in the Middle East and Àfrica. — A study in cultural variability, Amer. Ànthropol., 1966, vol. 68, N 2, pl. 2, p. 1-234; Kahike H. D. Wykopaliska z czterech kontynentow. — Leipzig etc., 1967. — 92 s.

[8] Долуханое Л. М. География каменного века. — М., 1979, с. 78.

[9] Борисковский П.И. Палеолит Украины. — М.; Л., 1953, рис. 89.

 

Залиште свій коментар