Наші сусіди: село Михалашани

Автор: admin

До 1991 року сокирянці досить жваво спілкувалися з мешканцями сусідних районів Молдови. Та згодом нас розділили кордони, розірвавши не лише економічні, а подекуди навіть дружні і сімейні звязки між людьми.

Село Михалашани, що знаходиться в сусідньому Окницькому районі Молдови, і яке в колишні часи входило до складу Сокирянської (Секурянської) волості Хотинського повіту, у жовтні майбутнього 2011 року буде відзначати 580 років від дня свого заснування.

Існує легенда, яка повертає нас до років зародження цього селища. Кажуть, що його назва походить від імені пастуха Михалаке, який прийшов у ці місця в 1431 році зі своєю отарою овець. Тоді ця місцевість ще ніким не була заселена, хоча землі були багаті, росли дубові гаї, із джерелами й річечкою Чугур, у якій була найчистіша вода. Згодом тут оселилися ще 24 родини.

Таким чином, Михалашани — одне із самих древніх сіл нашого краю. Старіше його, з тих населених пунктів, що існують сьогодні, мабуть тільки село Гвіздівці, перше документальне згадування про яке відноситься до 1431-го року (господар Молдови Олександр Добрий подарував село Гвіздівці своїм боярам). І хоча це відбулося на 1 рік пізніше, ніж пастух Махалаке оселився в місцевості, що була потім названа його ім’ям, але Гвіздівці в той час вже були селом, що цілком сформувалося. Але повернемося до наших сусідів.

До 1812 року Михалашани входили до складу Молдавського князівства, у його складі перебували під гнітом турецького ярма. В 1812 році за результатами Бухарестського мирного договору територія Бессарабії відійшла до Російської імперії й на цій землі більш ніж на 100 років запанував мир. Такого тривалого мирного періоду в історії краю не було ні до цього, ні пізніше.

Документи, що збереглися, підтверджують, що згодом тут з’явилися й бояри. Однією з перших була Беркуляса з Польщі. Кажуть, що з її ініціативи тут побудували дерев’яну церкву. З нею приїхав боярин Каземир, людина «жадібна і безсердечна», який володів двома тисячами гектарів землі. Був побудований гарний і розкішний боярський будинок, у якому знать проводила час у розвагах і святах. В 1861 році, коли відбулися реформи, боярин Каземир був позбавлений всіх багатств і втік.

У період 1886-1890 років у Михалашанах, відповідно до державної статистичної звітності, не проживало жодного відставного нижнього чину. 30 десятин сільської землі належали церкві, 1288 десятин — потомственим дворянам (потім зменшилося до 2000 десятин), 483 десятини були в користуванні селян, оскільки ще не були викуплені в поміщиків. Протягом цього періоду кількість землі в користуванні в селян збільшилося до 1392-х десятин. При цьому, в особистій власності в селян землі не було взагалі. У селян було 179 городів (крім землі в полі), садів у селі не було в той час взагалі. Не вирощувалися ні тютюн, ні цукровий буряк.

У Михалашанах був один водяний млин, що був здатний намолоти 40 чвертей борошна за день. Плата за мливо однієї чверті борошна становила від 40 до 50 копійок. У селі було 6 пасік, у яких було 87 вуликів. Ці пасіки дали в цілому всього 4 пуди меду (64 кг.) і 3 пуди воску. Але, швидше за все, селяни приховували реальний медозбір, щоб сплачувати менше податків. У селі було 5 шинків, які внесли до казни 788 руб. 50 коп. Виробництво алкогольних напоїв за селянами села не рахувалося.

Відомі також дані за період румунської окупації. Замфир Арборе відзначає, що в 1922 році у Михалашанах проживали 683 жителя, було 300 селянських і 6 боярських господарств, було два трактири, школа, церква, жандармська ділянка й примарія.

Нині сіло нараховує 1565 жителів. Тут є гімназія, медпункт, відділення пошти, 6 магазинів, Будинок культури, млин, маслоробка, церква, 2 бібліотеки й дитячий садок. І всіх, хто бував у цьому селі, радували його гарні будинки, доглянуті й оригінально прикрашені колодязі, багаті сади.

В 2006 році сіло вже відзначало ювілей — 575 років. Торжества із приводу ювілею відбулися в добре відремонтованому й обладнаному місцевому Будинку культури (був побудований ще за радянських часів). Серед гостей на святі були Юрій Русу — голова Окницького району, Галина Залевська — примар м. Окниця, Антонина Майстру — примар комуни Гринауци, Лучія Капмоале — зав. відділом забезпечення й захисту сім’ї, Петро Гайник — начальник екологічної агенції.

Привітальним словом свято відкрив Анатолій Соляр — примар села Михалашани. Він поздоровив всіх присутніх з ювілеєм села, після чого відбулося вшановування ветеранів війни й праці, афганців і чорнобильців, учасників боїв за незалежність Молдови. Їм всім були вручені подарунки, ну, а після біля пам’ятника загиблим воїнам-односільчанам були покладені квіти.

— Велику подію відзначає сьогодні село Михалашани — 575-річчя від дня заснування, — сказав Юрій Русу. Зокрема, він відзначив велику працю, що внесли ветерани праці в розвиток і процвітання села, його облаштованість. Були відзначені й заслуги примара Анатолія Соляру. Працюючи в цій посаді з 2003 року, коли сіло перебувало в складному економічному стані, він зумів відремонтувати дороги, Будинок культури, облаштувати колодязі, автобусну зупинку й інші об’єкти.

Голова району поздоровив всіх селян зі святом і побажав їм здоров’я, щастя й успіхів у роботі. Від імені районної Ради примарії був піднесений подарунок.

Після офіційної частини почався концерт. На сцені виступили викладачі місцевої гімназії, дитячий фольклорний ансамбль, хореографічний колектив Будинку культури. Необхідно відзначити, що жителі села Михалашани дуже люблять співати й танцювати. І підтвердженням тому став чудовий концерт, організований ними, а самодіяльні колективи села неодноразово посідали призові місця на всіляких районних конкурсах і фестивалях.

У цей знаменний для села день молоду родину Алени й Ніку Левицьких поздоровили з народженням сина, а Євдокію й Ніколая Аларь, що виросли й виховали 11 дітей, — з 60-річним ювілеєм спільного життя. Поздоровлення одержав і самий старший житель села Семен Русу, якому виповнилося 93 року. Усім їм були присвячені пісні й вручені подарунки.

За запрошенням примара села на свято приїхала й «Каравела культури» на чолі з Ленуцею Бургіле, що виступила перед селянами й поздоровила їх з ювілеєм села.

Всі присутні на святі були здивовані прекрасними виступами дитячих колективів, гарною організацією свята, атмосфера якого була теплою й щиросердечною. Тут говорили не про політику, а про дружбу й взаєморозуміння. У переповненому залі Будинку культури при виконанні пісень селяни — і молоді, і літні, танцювали в проходах, відчуваючи радість і розкріпачення. А це говорить про те, що свято вдалося.

О.Цвяхівський

(використані матеріали сайту Nord.md (стаття Н. Павлова), а також відомості зі статистичного «Обзора» Секурянської волості за 1886-1890 роки. На малюнку — Михалашани на гуглівсько-насівському космознімку. Для збільшення знімку — клікніть на ньому мишкою.

Один відгук на «Наші сусіди: село Михалашани»

  1. Djerald в 01.12.2010 at 10:20

    Був у Міхалашанах. Але вино у них занадто кріпке — забагато цукру кідають

Залиште свій коментар