Осіннє небо Сокирянщини

Автор: admin

І знову осінь…

Після досить тривалого, майже літнього тепла вересня і початку жовтня, усе ж прийшла справжня осінь, з усіма її похолоданнями, дощиками, приморозками…

Осінь різна: прекрасна, сумна, мінлива. Ранком вона подекуди радує ласкавим сонечком, таким оманливо-теплим і ніжним, та згодом піднімається справжня негода. Небо нависає над землею, немов готуючись упасти, але ж ще недавно воно було безхмарно-синім. Опадаючі листи так прекрасні у своїй смерті!.. Вони подібні до людей, які приходять і йдуть, поступаючись місцем новим і новим поколінням: споконвічний круговорот, невід’ємною частиною якого є і ми, і осінь…

над Ломачинцями

над Білоусівкою

над Білоусівкою та над Михалковом

над Сокирянами

над Коболчином

над Сокирянами і станцією Сокиряни

над Гвіздівцями

над Гвіздівцями і Сербичанами

над Селищем і Братанівкою

між Сербичанами і «Грибком»

2 комментария на «Осіннє небо Сокирянщини»

  1. Inna в 24.10.2011 at 15:30

    Осінній дощ забіг у душу,
    намисто з крапель поскладав
    і, мов самотню дику грушу,
    мене, розчулену, обняв…
    Осінній дощ примружив очі,
    всміхнувся хитро — і за мить
    вже сонце тішиться охоче
    і жовтень листям шарудить!
    Осінній дощ напивсь з калюжі,
    цілунком неба затуливсь.
    Дощем лобові не спаплюжиш,
    БО ХТОСЬ ВІД СПРАГИ ВЖЕ СТОМИВСЬ!
    14.10.2011
    Інна ГОНЧАР
    м. Новодністровськ

  2. Inna в 24.10.2011 at 15:33

    Таке буває тільки восени

    Всміхаються розгублено жоржини –
    Які ж ото, цікаво, їхні сни?
    Поглянь і зупинися на хвилину –
    Таке буває тільки восени.

    У вальсі листопадових печалей
    Хтось мріє про народження весни.
    Ви просто таїни не помічали –
    Таке буває тільки восени.

    Бо відгомоном бабиного літа
    В душі щось незбагненне заяснить,
    І, зболена, вона почне радіти –
    Таке буває тільки восени.

    Далеко відлетіла журавлина,
    Чи хтось лишився винним без вини,
    Розрадить жовтоосені хвилина –
    Таке буває тільки восени.

    Багрянець засвітився над кущами
    І ранок привітався росяний.
    Зізнаюсь, заколисана дощами, –
    Отак буває тільки восени!
    Інна ГОНЧАР

Залиште свій коментар