Передшлюбний цикл сучасного весільного обряду Сокирянщини

Автор: admin

Красовська І. В. 047

У статті розглянуто особливості передшлюбного циклу сучасного весілля та висвітлено шляхи трансформації традиційних весільних обрядодій Молдови та буковинських наддністрянських сіл у весіллі північного району Дністровсько-Прутського межиріччя Буковини кінця ХХ — початку ХХІ століття (на прикладі весілля Сокирянського району).

 Актуальність обраної теми обумовлена інтересом сучасної гуманітарної науки до регіональних, і навіть локальних, відмінностей традиційної культури українців. Метою дослідження постає виявлення особливостей передшлюбного циклу сучасного весілля Сокирянщини на ґрунті взаємозапозичень елементів молдавської і української традиційної весільної обрядовості.

У дослідницькій літературі розглядалися окремо як молдавський весільний обряд, так і українське весілля. Традиційному молдавському весіллю присвячені роботи Д. К. Кантемира [7], В. С. Зеленчука [6], а також колективна монографія, присвячена традиційній обрядовості молдован [14]. Окремі відомості щодо молдавського весільного обряду кінця ХІХ століття надають «Кишиневские епархиальные ведомости» [8]. Дослідженню українського традиційного весільного обряду в цілому присвячено чимало робіт радянського періоду [1; 4; 13]. В роботах Г. К. Кожолянко [11], В. Доманицького [5], Д. Ковальчука [9; 10] розглядаються особливості традиційного буковинського весільного обряду.

Стосовно Сокирянщини сьогодні існує лише одна розвідка присвячена обрядовості одного села (Галиця), матеріали якої викладені у роботі С. Пивоварова, І. Чеховського [15]. Таким чином, дана проблема не отримала належного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, хоча у контексті дослідження сучасної весільної обрядовості Сокирянщина становить неабиякий науковий інтерес. Отже, мета статті полягає у висвітленні особливостей передшлюбного циклу сучасного весілля на Сокирянщині як прикладу взаємовпливів традиційної обрядовості українців та молдован.

За результатами проведених автором статті польових досліджень (90-ті рр. ХХ — початок ХХІ ст.) встановлено, що сучасний весільний обряд Сокирянщини складається з трьох етапів, як і традиційне весілля наддністрянських сіл Буковини. Передшлюбний цикл сучасного весілля, на відміну від традиційного, скоротився. Перший етап передвесільної обрядовості кінця ХХ — початку ХХІ ст. — сватання. Молоді люди самі домовляються про прихід сватів, і така обрядодія як «запити» [4] втратила свою значимість.

У призначений день хлопець разом зі своїми батьками і сватами приходить до дівчини, хоч наприкінці ХІХ ст. батьки нареченого не брали участі в сватанні. Але такий склад був характерним для молдавської весільної обрядовості. Як і раніше за сватів обирають двох — трьох близьких родичів, які доволі комунікабельні і дотепні. Сватати дівчину вирушають, як правило, у суботу чи неділю, оскільки це пов’язано з соціально-економічними умовами сьогодення, на відміну від традиційного українського та молдавського поняття про «нещасливі дні» [1; 6].

Розпочинається сватання традиційною промовою про мисливця та куницю, хоча чіткого тексту не існує, оскільки дана промова залежить від імпровізаційних можливостей старости. До промови включаються й сучасні елементи. Наприклад: «Мисливець йшов слідом за куницею і потрапив на дискотеку та й чуть було не збився зі сліду» і т.ін.

Характерною рисою сучасного весілля на Сокирянщині є те, що на сватанні також домовляються обидві родини, яку подружню пару буде обрано за нанашок (вінчальні, весільні батьки). [16, с. 307-308]. Нанашки – характерні дійові особи сучасної весільної обрядовості, оскільки вони виступають головними гостями на весіллі. За нанашок, як правило, обирають молоду подружню пару, яка живе гарно вже не один рік і вважається добропорядною, а також має матеріальний статок, оскільки така посада на весіллі вимагає матеріальних витрат на подарунки для молодят. Нанашки обиралися за наставників для молодого подружжя. За радянських часів під молдавським впливом стали обирати за нанашок сімейні пари з родини нареченого, тоді як за українською традицією весільних батьків обирали з молодих людей, що належали до різних сімей [17, с. 322-323].

У молдавській весільній обрядовості нанашки («нуній») відіграють значно важливішу роль, ніж батько і матка (весільні батьки), що і вплинуло на українське весілля етноконтактної зони. Вони керували процесом обдаровування молодих — «пехаре дулчь», «пропоєм»; причому на півночі Молдови перед тим, як обдаровувати проводять ритуальне миття рук («спелатул минілор»), що складає відмінну рису молдавського традиційного весілля [14, с. 277]. Саме нанашки робили нареченим найцінніші подарунки і отримували вкінці весілля найбільші «батьківські» калачі («колачь де нунь») [17, с. 330].

У молдавській весільній обрядовості прототипом сучасних нанашок були нунул і нуна, які, як і нанашки в сучасному весіллі, посідали поважне становище серед весільних чинів. Як вже говорилося, прикладом високого становища нунула і нуни в молдавському весіллі може бути той факт, що саме нуна спочатку відводила молодих на першу шлюбну ніч, і вона ж приносила звістку гостям і батькам як молодого, так і молодої, щодо цнотливості нареченої [6, с. 52]. Таким чином, саме нанашки є яскравим прикладом синтезу культур Буковини і Молдови в сучасному весіллі Сокирянщини.

Після того, як батьки нареченої дають згоду на шлюб, молода перев’язує старостів рушниками на знак своєї згоди й обдаровує подарунками рідних нареченого і свого обранця. Хлопець у відповідь на знак заручення одягає дівчині каблучку як символ його кохання й вірності. Цей акт сучасного весілля Сокирянщини, коли молоді під час заручин обмінювалися каблучками є спільним з молдавським. [8, с. 167]. По цьому всі святкують заручини і щасливий початок поєднання двох родин. Отже, ми можемо говорити про те, що сватання, запити, оглядини, заручини на сьогодні об’єднані в єдину обрядодію, на відміну від традиційного передвесільного циклу.

Другим етапом передвесільної обрядовості є відвідування нареченими майбутніх вінчальних батьків (нанашок). У цьому терміні, певно, виявився вплив молдавських запозичень «нунул» і «нуна» [17, с. 324]. Молодята ідуть з калачами і подарунками. Зайшовши до хати, вони ставлять калачі на стіл і запрошують подружню пару стати для них нанашками. Коли молодята отримують згоду з боку запрошених, вони обдаровують своїх весільних батьків. Нанашки запрошують молодих до столу, і ця угода скріплюється чаркою.

Також у цей вечір обов’язково узгоджується кількість гостей, які прийдуть на весілля молодят із нанашками і з молодими до нанашок (в день весілля, коли молодята виходять з хати нареченої од розпису, то вони разом зі своїми гостями ідуть до нанашок. Весільні батьки влаштовують гостину з пригощанням і музикою). Дана обрядодія є істотно новим елементом передвесільної обрядовості Сокирянщини, оскільки такий акт не зустрічається ні в буковинському, ні в молдавському весіллі, отже, є характерною рисою сучасної весільної обрядовості.

Останнім етапом передвесільного циклу є вінкоплетини. В п’ятницю по обіді збираються подруги та сестри нареченої і разом із молодою ідуть до лісу по барвінок для вінка. Символіка барвінку, його захисні функції [2, с. 25] збереглися до наших днів і не втратили свого значення у весільній обрядовості. Плетення барвінкових вінків не характерне для традиційної молдавської обрядовості [17, с. 325]. Воно було притаманне передшлюбному дійству традиційного весільного обряду Дністровсько-Прутського межиріччя [12].

 У п’ятницю ввечері розпочинаються вінкоплетини. По центру великого столу ставиться два калачі один на один і зверху кладуть червону стрічку. На червону стрічку, як і в буковинському весільному обряді, нашиваються листочки барвінку. Барвінковий вінок для нареченої плете нанашка, а для молодого його наречена. Червону стрічку складають удвоє (дві долі поєднуються в одну) і нашивають по три листочки барвінку. Нитку беруть довгу, щоб вистачило на увесь вінок, на знак довгого і нерозривного подружнього життя. Коли віночок для нареченої зшито, його кладуть на калачі і тепер наречена починає шити вінок для молодого.

Цікаво те, що для нареченого нашивають лише три ряди барвінку по три листочки. Відбувається символічне «освячення» шлюбу. Три листочки — віра в святу Трійцю: Отця, Сина і Святого Духа. Цей віночок молода кріпить до весільного букетика нареченого з білих штучних квітів. Під барвінковий вінок підв’язують ще два пшеничних колоски — на багате подружнє життя. У день весілля нареченій барвінковий вінок одягнуть під віночок з білих квітів з фатою, а нареченому молода причепить весільний букет з барвінком і колосками на ліву сторону піджака. Після того, як сплели вінки, дівчата ідуть гуляти — наречена прощається з незаміжнім життям. Також громада парубків разом із нареченим, гуляють, проводжаючи холостяцьке життя молодого.

Висновки. Таким чином, сучасна передвесільна обрядовість Сокирянщини увібрала в себе як традиційні українські елементи (промова про мисливця та куницю на сватанні, барвінковий обряд вінкоплетіння), так і обрядодії, притаманні молдавському весіллю (у сватанні беруть участь батьки нареченого, весільні чини «нанашки», за нанашок обирають саме сімейні пари з родини нареченого, хлопець на знак заручення одягає дівчині каблучку). Традиційна обрядовість в умовах сьогодення зазнала значної трансформації, що призвело до утворення специфічних моментів, відмінних як від українських, так і від молдавських обрядодій, а саме: на сватанні домовляються обидві родини, яку подружню пару буде обрано за нанашок, відвідування нареченими майбутніх вінчальних батьків (нанашок).

Список використаних джерел та літератури

  1. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні / В. К. Борисенко. -К.: Наукова думка, 1988.
  2. Борисенко В. Сватання / В. Борисенко // Наука і суспільство. — 1991. -№ 3. — С. 25-29.
  3. Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. — М.: Наука, 1988.
  4. Весілля. — К.: Наукова думка, 1970. — Кн. 2.
  5. Доманицький В. Про Буковину та життя українських буковинців / В. Доманицький. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004.
  6. Зеленчук В. С. Очерки молдавской народной обрядности / В. С. Зеленчук. — Киш.: Картя Молдовеняска, 1959.
  7. Кантемир Д. К. Описание Молдавии / Д. К. Кантемир. — Киш.: Картя Молдовеняска, 1973.
  8. Кишиневские епархиальные ведомости. — 1876. — № 13.
  9. Ковальчук Д. В. Буковинські весільні та різдвяні обряди / Д. В. Ковальчук. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004.
  10. 10.Ковальчук О. В. Українське народознавство / О. В. Ковальчук. — К.: Освіта, 1992.
  11. Кожолянко Г. К. Народознавство Буковини. Громадський і сімейний побут / Г.К. Кожолянко. — Чернівці: Рута, 1998.
  12. Кожолянко О. В. Барвінковий обряд Прутсько-Дністровського межиріччя як елемент передшлюбного дійства традиційного весільного обряду / Г. К. Кожолянко. — Чернівці: Прут, 2004.
  13. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу /О. М. Кравець. — К.: Наукова думка, 1966.
  14. Молдоване. — Киш.: Штиинца, 1977.
  15. Пивоваров С. На Дністрі, на «Оукраинь Галичьской» / С. Пивоваров, І. Чеховський. — Чернівці: Місто, 2000.
  16. Сявавко Є. І. Сімейна обрядовість / Є. І. Сявавко // Гуцульщина. — К.: Наукова думка, 1987.
  17. Украинско-молдавские этнокультурные взаимосвязи в период социализма / АН УССР, Ин-т искусствоведения, фольклора и этнографии им. М. Ф. Рильского; АНМ МССР, Отдел этнографии и искусствоведения; [авт. Артюх Л.Ф. и др.]. — К.: Наукова думка, 1987.

Джерело:

 Красовська І.В. Особливості передшлюбного циклу сучасного весільного обряду Сокирянщини (Чернівецька область) // Волинські наукові студії. Науковий вісник Рівненського інституту ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». — Рівне, 2011.

Залиште свій коментар