Перша Сокирянська пожежна бригада

Автор: admin

Олексій Мандзяк

В 1890 році Хотинське земство вжило ряд заходів, які повинні були істотно поліпшити становище в справі запобігання та боротьби з пожежами в містах, містечках, селах і хуторах Хотинського повіту. Був вироблений проект організації пожежної частини в селищах і містечках. Серед іншого розглядалися пропозиції про організацію пожежних бригад в деяких селищах. У реальності ж, в 1890 році така бригада з’явилася тільки в одному населеному пункті Хотинського повіту — в Сокирянах.

Саме в 1890 році почала свою діяльність перша в історії цього населеного пункту пожежна команда, яка отримала свою офіційну назву – «Секурянська сільська пожежна команда». На той час вона стала третьою в Хотинському повіті після «Міської (громадської) пожежної команди міста Хотина», яка існувала з 1867 року, і «Бричанської сільської пожежної команди», заснованої в 1887 році.

За даними на 1892 рік Секурянська сільська пожежна команда складалася всього з двох пожежних служителів[1]. Форма одягу для рядового пожежного тоді була така: каска бронзова з лускою, напівкаптан сірого кольору, погони блакитні, шаровари, чоботи, поясна портупея з чохлом для сокири.

У рік заснування пожежної команди громада Сокирян отримала від Губернської управи, через Хотинську повітову земську управу, пожежну помпу[2]. В 1892 році господарська частина Секурянської пожежної команди складалася з 2 насосів, 4 бочок, 4 багорних ходів і 4 запряжних коней[3].

Хоча ця команда задіялася повною мірою під час пожеж, ефективність її роботи була вельми низькою. Так, наприклад, у 1908 році, коли в травні місяці в Сокирянах сталася велика пожежа — вогнем були спалені дахи в більш ніж десяти будинках (за іншими даними — восьми[4]), представники сокирянської єврейської громади майже не розтерзали пожежників. Їх врятувало те, що вчасно втрутилися присутні чиновники волосного правління.

distr3Виходець із Сокирян, відомий лікар Й. Бейдер у своїх спогадах про життя в цьому містечку в кінці XIX — початку XX століття, пише: «Дійсно, «офіційні» пожежники існували — їх обладнання складалося з двох бочок, які протікали, і вони завжди доставлялися на вогонь майже порожніми — це було влітку. Взимку вони приїжджали повними льоду … мався також насос, який був несправний, двигун не заводився і гумовий шланг-труба був неміцним. А на чолі всього обладнання — Валерик з його сліпим конем. Якби не наші бочки з водою — Берци Пінхаса і Моше Літтмана, хто знає, що було б з Сокирянами, з його солом’яними дахами і дерев’яними будинками? Але, на щастя, вони не були єдиними в боротьбі з вогнем: професіонали — добре відомі в усьому регіоні і особливо в Сокирянах, прославлені за їх сміливість, з’являлися досить швидко»[5]

Слід сказати, що Секурянська пожежна команда не обслуговувала інші села Секурянської волості. Але, в окремих випадках вона виїжджала в сусідні села. Наприклад, 21 вересня 1892 року в Коболчині трапилася велика пожежа — вщент згоріли будинок та прибудови у Олександра Гончара, від вогню постраждали господарства Іллі Вітюка, Никифора Яковини, Антона Яковини, Василя Петровича Лоєвського. Пожежа була припинена о 6 годині вечора «завдяки посиленій роботі пожежної команди яка прибула з м. Секуряни»[6]. На початку XX століття там же в Коболчині ця команда навчала місцевих селян, як краще гасити пожежі.

Сільські громади дбали про пожежну безпеку, захищалися від пожеж своїми силами, іноді за фінансової підтримки хотинського земства. Наприклад, в самому кінці XIX століття постачання населених пунктів Хотинського повіту пожежними обозами завершилося видачею протягом двох років на умовах погашення позики у п’ятирічний термін 297 комплектів пожежних інструментів тим сільським громадам, які клопотали про це мирськими вироками. Операція ця була виконана земською управою через підрядника Мамроцького і обійшлася, враховуючи за комплект по 34 рубля 50 копійок, в 10246 рубля 50 копійок[7].

distr1distr2

Як правило, сільські громади за власний кошт купували і містили бочки на колесах (водовозні) з комплектом із відер, багрів, гаків і драбин. Найчастіше, зберігався цей інвентар у сільських правліннях або в спеціально відведених місцях (обов’язково з навісом). За їх зберіганням стежив спеціально призначений громадою чоловік або пожежний староста. Як правило, на цю посаду призначали шановного і відповідального, благонадійного чоловіка. У його обов’язки входило стежити за цілісністю пожежного інвентарю, при появі пожежі бити в сполоховий або церковний дзвін, доносити розпорядження волосного або повітового начальства щодо пожежної частини і стежити за їх виконанням, стежити за виконанням сільським населенням обов’язкових правил про запобіжні заходи проти пожеж, які видавалися Губернським земським зібранням, і т.д. і т.п.

До речі, далеко не всі сільські громади могли собі дозволити придбати і містити відповідний інвентар. Відомі випадки, коли сільські громади просили волосне і повітове начальство дозволити їм відкласти покупку пожежних знарядь до більш сприятливих часів. У деяких окремих випадках Хотинське земство або Губернська управа брали витрати на себе, виділяючи гроші зі страхового від вогню капіталу. Приміром, у 1890 році пожежні помпи були роздані громадам сіл Романківці і Селище. Тоді ж розглядалося питання про придбання пожежних інструментів для деяких інших населених пунктів сучасної Сокирянщини — для сіл Непоротове, Вашківці, Ломачинці та Коболчин[8].

______________________________________

[1] Краткий статистический обзор пожарных команд Российской империи. / Составлен по официальным данным графом Александром Дмитриевичем Шереметьевым. – СПб.: Типография Р. Голике, 1892. – С. 9.

[2] Отчеты, доклады, сметы, раскладки Хотинской Уездной Земской Управы и постановления XXII очереднаго Уездного Земского Собрания созыва 1890 г. – Хотин: Типография М. Ладвингера, 1891. – С. 281.

[3] Краткий статистический обзор пожарных команд Российской империи. / Составлен по официальным данным графом Александром Дмитриевичем Шереметьевым. – СПб.: Типография Р. Голике, 1892. – С. 9.

[4] Отчеты, доклады, сметы, раскладки, Хотинской Уездной Земской Управы и Постановления XL очередного Уездного Земского Собрания созыва 1908 г. – Хотин: Типография М. Ландвигера, 1908. – С. 101 – 103.

[5] Seḳuryan (Besarabyah): be-vinyanah uve-ḥurbanah (סקוריאן (ביסרביה): בבנינה ובחורבנה) / Ze’ev Igeret (איגרת, זאב) – Tel Aviv: Va’ad ha-Irgun shel yots’e Sekuryan, 1954. – P. 8 – 22.

[6] Хотинское земство. Отчеты, доклады, сметы, раскладки Хотинской Уездной Земской Управы, постановления XXIV Очередного Уездного Земского Собрания созыва 1892 года и доклад экстренному Земскому Собранию 18 марта 1893 г. с постановлениями сего Собрания. – Хотин: Типография М. Ландвигера, 1893. – С. 137 – 138.

[7] Отчет Хотинской уездной земской управы XXXII очередному уездному земскому собранию о действиях ее за 1899/1900 земско-операционный год. – Хотин, 1901. – С. 6 – 7.

[8] Отчеты, доклады, сметы, раскладки Хотинской Уездной Земской Управы и постановления XXII очередного Уездного Земского Собрания созыва 1890 г. – Хотин: Типография М. Ладвингера, 1891. – С. 281.

Залиште свій коментар