Печерний храм у с. Кормань

Автор: admin

На нашому сайті вже відбулося декілька публікацій про печери і печерніstaticmap монастирі на схилах Дністра. Зокрема, це були статті «Нариси Дністра Афанасьєва-Чужбінського», «Непоротове, хутір Галиця і печерний монастир», «Таємниці і зваба печер на Дністрі (інтерв’ю з археологом)» . Сьогодні ми пропонуємо Вам ще одну публікацію про печери на березі Дністра в районі села Кормань Сокирянського району.

***************************************************************

У другій половині XІX ст. ряд дослідників звертали увагу на залишки численних печерних монастирів та скитів по берегах Середнього Дністра та його приток (А.С. Афанасьєв-Чужбінський, 1863; В.Б. Антонович, 1886; Є.Н. Мельник, 1886; Е. Сецінській, 1901 та інші). Проте лише в одній праці зустрічаємо згадку про печери біля с. Кормань. В. Курдіновський у загальному нарисі, присвяченому печерним храмам Бессарабії, зокрема пише, що «за течією Дністра в одній версті від села Кормань Хотинського повіту, у горах, колись вкритих густим лісом є печери, де, як можна ймовірно стверджувати, був колись печерний храм, так як в наш час в них збереглись кам’яні ікони».

Частина села Кормань (зараз Сокирянського р-ну, Чернівецької обл.), в зв’язку з утворенням Дністровського водосховища, у 80-х роках була затоплена, а село перенесене на високі тераси Дністра. Проте основні скельні урочища де могли знаходитись печери, перебуває вище лінії затоплення. Жодних печерних чи наскельних археологічних пам’яток в околицях села не було відомо.

З метою перевірки повідомлення майже сторічної давності, автор провів розвідку в околицях села (у дослідженні брали участь Я. Гайдічук та П. Борисенко), Л. Андронік, місцевий вчитель історії, вказав нам розташування деяких гротів, які могли б відповідати описові В. Курдіновського. Один з них має місцеву назву Церквочка. Ці гроти розташовані у прямовисних скелях на березі Дністра, за 1,5 км на захід від сучасного села. Вони закладені вздовж контакту порід сеноманського та сарматського ярусів. Основу, тобто підлогу, гротів складає 6-7-метрова товща чорного кременю і сіруватих роговиків, стійких до вивітрювання. На них залягає малопотужна (0,5 — 1,0 м) товща жовтяво-білих опіщанених мергелів того ж віку. Над товщею мергелю залягають черепашкові вапняки сармату, потужністю до 25,0 36173894м. Гряда скель, де розташовані гроти, простягнулась майже на 600 м вздовж правого берега Дністра. Вона знаходиться прямо навпроти колишнього містечка Стара Ушиця (на подільському березі), яке також було перенесене у зв’язку із затопленням.

Печери та гроти зустрічаються майже протягом всієї цієї гряди. В їх утворенні брали участь як процеси вивітрювання, так і карстові процеси. Група гротів, де знаходиться «Церковка», розташована у середній частині скельної гряди. Доступ до них утруднений і пролягає вузьким скельним карнизом над прірвою. Основний та найбільший грот витягнутий вздовж скелі на 35,0 м у напрямі з ПнПнСх на ПдПдЗх і має експозицію на ПнПнЗх.. Його глибина від краю площадки коливається від 2,0 до 7,0 м, середня висота 2,0 — 2,5 м, іноді 5 — 6 м і більше. Край площадки обривається 6 — 7 метровим скельним уступом, складеним кременями та роговиками, який нижче переходить у крутий задернований схил. Вапнякові скелі, що утворюють стелю гротів, нависають за краєм площадки до 1 — 2 м. Прошарок опіщаненого мергелю потужністю 0,5 — 1,0 м відслонюється у нижній частині стін гроту.

У різних місцях на стінах гроту відмічено пази для дерев’яних конструкцій. У деяких місцях, зокрема у крайній південній частині гроту, порода біля цих пазів має сліди обвалу, що, на нашу думку, є наслідком пожежі. Поверхня вапнякових стін кавернозна. У деяких місцях на ній збереглись рештки оштукатурення сумішшю лесовидного суглинку (чи супіску) з половою, іноді зі слідами побілки вапном. Такий самий характер мають залишки глинобитної підлоги, фрагменти якої збереглись на площі у декілька квадратних метрів.

Вірогідно, що у північній частині гроту знаходився невеликий печерний храм. Окрім топоніму «Церквочка» про це свідчить низка інших ознак. На східній стіні гроту, яка складена досить м’якою мергелистою породою вирізані декілька хрестів, які за характером зображення ідентичні до хрестів, які зустрічаються у інших печерних храмах Подністров’я. На жаль ці зображення сильно пошкоджені сучасними написами. У підлозі цієї частини гроту, яка також складена залишками мергельного шару, видно пази від невеликої дерев’яної конструкції. Ці пази можуть бути інтерпретовані, як сліди від вівтарної частини храму. Тут же у кавернах вапнякової стелі спостерігаються натічні форми смолоподібної речовини чорного та темно-коричневого кольору, які за консистенцією нагадують мумійо середньоазійських печер. Проте ця речовина не має характерного для мумійо запаху та смаку. На наш погляд, вона могла утворитись із летючих продуктів згорання воскових свічок, які конденсувались і накопичувались у кавернах вапнякової стелі.

Окремі, дещо менші, гроти зі слідами підтесування та пазів для дерев’яних конструкцій знаходяться також за кілька десятків метрів південніше та північніше від Церковки. У них також виявлено сліди пожежі. При шурфуванні підлоги печери (див. рис. 1) було виявлено декілька уламків гончарної кераміки пізньосередньовічного часу (орієнтовно ХVI-ХVII ст.) та один фрагмент ліпної кераміки із слідами підправлення на гончарному крузі, який ймовірно датується не пізніше XI ст. Поряд з керамікою знайдено два дерев’яні кілки, дерев’яну стружку та дрібні клаптики (до 2-3 см2) шкіри та берести, уламок козячого рогу, які, очевидно, відносяться також до пізньосередньовічної доби. У рихлих відкладах долівки гроту0_49dc3_e9d35df4_XL зафіксована значна кількість козячого посліду. Неподалік, на першій надзаплавній терасі Дністра (яка зараз затоплена) відоме слов’янське поселення VІ-VІІ ст. Не виключено, що ці печери використовувались місцевим населенням вже в той час.

За результатами обстеження можна зробити висновок, що у цьому місці існував комплекс наскельних укріплень з печерною церквою, який був витягнутий майже на 100 метрів. Функціонував цей об’єкт вочевидь протягом кількох періодів — від часів Давньої Русі до пізнього середньовіччя. Збереженість об’єкту добра.

Необхідне більш повне його дослідження. Можлива його архітектурна реконструкція. Слідів «кам’яних ікон», які описує В. Курдіновський, нами не виявлено. Проте не виключено, що в околицях села Кормань існувала (або ще існує) і інша печерна пам’ятка. Адже розташування гротів Церквочки дещо відрізняється від опису у статті Курдіновського.

Рідуш Б.Т. 

 

Рідуш Б.Т. Печерний храм у с. Кормань // Буковина — мій рідний край: III іст.-краєзн. конф. молодих дослідників, студентів та науковців, Чернівці, 17 трав. 1998 p.: Матеріали. — Чернівці, 2000. – С. 22-23.

 

Фото:

svyrydiuk.dmytro

AtlanticNY

http://gorodovik.com/towns/photos/Korman/29127

Залиште свій коментар