Православне духовенство в Сокирянах: оновлені дані

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

Автором цього матеріалу раніше вже були надані дані про православних служителів Церкви Божої церков сучасного міста Сокиряни Чернівецької області, зокрема в книгах «Історія Сокирянщини в документах и матеріалах»[1] і «Православна Церква на Сокирянщині»[2]. Окрім того, історико-краєзнавчі дослідження стосовно окремих сокирянських православних церков і біографічні дані про їх служителів наведені в низці статей, опублікованих в друкованих виданнях, в публікаціях на сайті «Сокирянщина» і в історико-краєзнавчому альманасі «Сокирянщина».

З часом автором були зібрані нові данні про зазначених осіб – перш за все. вичерпуванні з архівних документів і стародруків, а також з переказів старожилів населених пунктів Сокирянського району. До того ж уточнені раніше відомі факти і виправлені колишні помилки.

Нагадаємо, що у переважній більшості зазначені священно-і церковнослужителі служили при сокирянських церквах на честь Успіння Пресвятої Богородиці і апостолів Петра і Павла. Перша, більш давня вперше згадується в документах XVIII ст. – тоді вона була покрита соломою, а зовнішньо нагадувала селянську хату. У 1811 році вона була відремонтована, а по суті, заново відбудована, У 1906 році на місці старої почала діяти нова церква. У 1880 році в Сокирянах була освячена ще одна, новозбудована кам’яна церква – на честь святих Первоверховних апостолів Петра і Павла, яка нині розташована у центрі міста по вулиці Перемоги № 3.

 

Ананій – уродженець села Сокиряни Хотинської райї. Деякий час лужив псаломщиком при місцевій Свято-Успенській церкві. 2 серпня 1772 року, за власним проханням, єпископом Радовецьким Досифієм (Херескул) висвячений на священика до Трьохсвятительської церкви села Гріманкоуци Хотинської райї. У відомостях погосподарського перепису Хотинського цинуту Молдавського князівства 1774 року, він згадується як «попа Ананія»[3].

 

Базилюк Семен Миколайович (1816–1886) – син священика Миколи Васильовича Базилюка (1782 р.н.). Народився в селі Мошанець Хотинського цинуту. Первісну освіту отримав від приватних вчителів. 15 червня 1839 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – в званні студента.

10 вересня 1839 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до Свято-Успенської церкви містечка Сокиряни 2-ої частини Хотинського повіту. 16 травня 1841 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду священика при Свято-Катериненській церкві містечка Липкани Хотинського повіту[4]. Далі служив при Архангело-Михайлівській церкві села Сталінешти Хотинського повіту. 28 вересня 1871 року переміщений до соборної Свято-Миколаївської церкви м. Бельці Белєцького повіту – старшим священиком[5]. 26 лютого 1872 року висвячений на протоієрея до тої ж церкви[6]. 8 квітня того ж року переміщений на посаду настоятеля Свято-Покровської церкви м. Хотин Бессарабської області[7].

Деякий час перебував на посаді благочинного 1-го округу Хотинського повіту.

27 серпня 1873 року був пострижений у ченці з ім’ям Єрмоген. 29 серпня того ж року висвячений на ігумена і визначений на посаду настоятеля Шабського Свято-Вознесенського чоловічого монастиря[8]. На цій посаді він перебував до 1880 року. Далі був переведений до Свято-Миколаївського Добруджського монастиря.

4 травня 1852 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) нагороджений набедреником.

Заштатний архімандрит Базилюк помер 1886 року в Добруджському монастирі[9].

Дружина: Ольга Іванівна (1823 р.н.).

Їхні діти: Марія (1841 р.н.), Олександра (1843 р.н.), Вікторія.

 

Батицький Василь Євстахійович (1816–1882) – син паламаря. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

22 серпня 1835 року, за розпорядженням єпархіального начальства, визначений паламарем до Свято-Покровської церкви містечка Бричани Хотинського повіту. 31 жовтня 1842 року переведений на посаду паламаря до Свято-Георгіївської церкви міста Кишинева. 2 березня 1843 року архієпископом Кишинівській і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) посвячений у стихар. 4 липня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до церкви села Стримба Ясського повіту. 29 серпня того ж року висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. 29 листопада 1849 року призначений депутатом[10]. Далі служив при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове 3-го округу Хотинського повіту.

Помер 26 листопада 1882 року в селі Михалкове і похований біля церкви[11].

16 січня 1851 року нагороджений набедреником.

Дружина: Олександра Яківна (1823 р.н.).

Їхні діти: Володимир (1848 р.н.), Єлизавета (1851 р.н.).

 

Беньковський Василь Калістратович (1833–1881) – народився в селі Недобоївці Хотинського повіту, в сім’ї дячка церкви Успіння Пресвятої Богородиці, Калістрата Романовича Беньковського (1810 р.н.) та Єфросинії Миколаївни (1813 р.н.). Навчався в Кишинівському духовному повітовому училищі.

Служив паламарем при церкві Іоанна Предтечі Кишинівської єпархії. 24 жовтня 1854 року перейменований на дячка при тій же церкві з посвяченням у стихар. 21 березня 1860 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви с. Бабин Хотинського повіту[12]. 14 грудня 1861 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) визначений на посаду дячка при Іоанно-Богословській церкві с. Каплівка Хотинського повіту. У 1868 році переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту. Дячок церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. 9 лютого 1872 року призначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Михайлівській церкві с. Требісоуци Хотинського повіту. За даними на 1874 рік значився позаштатним виконуючим посаду псаломщика. Далі переміщений до церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Котової 1-го округу Сорокського повіту, де прослужив до 1881 року[13].

Помер 9 березня 1881 року в селі Котова.

Дружина перша: Наталія Дмитрівна.

Дружина друга: Єфросинія Феодосіївна.

Їхні діти: Георгій (1859 р.н.), Микола (08.04.1861 р.н.)[14], Петро (02.07.1874 р.н.). За даними на 1877 рік у них було шестеро дітей.

 

Білецький Гавриїл (1797 р.н.) – із селян. Отримав домашню освіту, а також навчався «за плату у священика»[15].

24 листопада 1820 року визначений на посаду другого дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського цинуту. 15 березня 1829 року переміщений на місце дячка при церкві Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту[16]. Наприкінці 1830 року переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Кіркаєшти Бендерського повіту.

Дружина: Єфимія Архипівна (1810 р.н.).

Їхні діти: Катерина (1827 р.н.), Параскева (1829 р.н.).

 

Васиневський Семен Іванович (1795 р.н.) – «уродженець австрійський, дворянського звання»[17]. Його батько на старості служив дячком при православній церкві. Отримав освіту від приватного вчителя.

31 червня 1819 року визначений на місце дячка при Іоанно-Богословській церкві села Молодове Хотинського цинуту. 13 січня 1821 року переміщений до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського цинуту. 21 січня 1822 року, архієпископом Кишинівській і Хотинським Димитрієм (Сулима), висвячений на диякона до тієї ж церкви[18]. 20 грудня 1825 року висвячений на священика і визначений до Хресто-Воздвиженської церкви села Нелипівці 2-ї частини Хотинського цинуту. Там він служив і за даними на 1837-1853 роки[19].

20 жовтня 1833 року затверджений на посаді благочинного, на що одержав від єпархіального начальства спеціальну грамоту. Перебував на цій посаді до 1851 року[20].

16 липня 1838 року «за старанне виконання посади благочинного» нагороджений набедреником. 20 жовтня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом висвячений на протоієрея. 10 липня 1846 року удостоєний нагороди фіолетовою скуфією[21].

Помер до 1862 року.

Дружина: Анна Яківна (1802 р.н.).

Їхні діти: Семен (1822 р.н.), Олександра (1826 р.н.), Євдокія (1829 р.н.), Катерина (1831 р.н.), Венедикт (1833 р.н.)[22], Фекла (1835 р.н.), Іван (1842 р.н.)[23], Єлизавета (1844 р.н.)[24].

 

Гловатинський Іван Петрович (1827 р.н.) – син дячка Іоанно-Богословської церкви казенного села Атаки, Петра Івановича Гловатинського (1794 р.н.) та Євдокії Миколаївни (1800 р.н.).

21 березня 1851 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений на посаду дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Ломачинці Хотинського повіту[25]. Там він служив до 1862 року. Надалі висвячений на диякона до Свято-Михайлівської церкви села Романківці, того ж повіту[26].

Дружина: Анна Григорівна (1836 р.н.). Просфорня при Петро-Павлівській церкві містечка Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту (за даними на 1903 рік)[27].

Їхні діти: Домникия (1853 р.н.), Феофіл (1854–17.01.1859), Марія (1855 р.н.), Варфоломій (1859 р.н.), Неоніла (04.06.1858 р.н.), Федір (1866 р.н.), Зіновія (01.11.1864 р.н.), Трохим (1869 – 26.09.1870), Олімпіада (1872 р.н.).

Марія була одружена з псаломщика села Волошкове Хотинського повіту, Арефом Євстратійовичем Лотоцьким. Неоніла закінчила жіноче єпархіальне училище. З 30 серпня 1879 року почала викладати в Секурянській жіночій школі. За даними на 1 вересня 1899 року її педагогічний стаж становив 20 років. Була замужем за вчителем Секурянського народного училища Іваном Георгійовичем Дідеком (25.07.1859 р.н.). Зіновія була одружена з священиком села Малинці Хотинського повіту, Іоанном Крокосом (за даними на 1914 рік). Федір багато років служив священиком при Свято-Покровській церкві села Мошана 2-го округу Сорокського повіту.

 

Данилов Диомид Феодосійович (1897 р.н.) – син псаломщика Феодосія Созонтовича Данилова (08.01.1876 р.н.) та Олени Дмитрівни (20.05.1878 р.н.). Народився 3 серпня 1897 року. Навчався в Єдинецькому духовному училищі[28].

У 1920-му році знаходився на посаді дяка-псаломщика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту. У 1921 році, після успішної здачі іспитів, висвячений на священика і направлений служити до Архангело-Михайлівської церкви села Ізвор 2-го округу Оргеївського повіту[29].

 

Данилович Федір Стефанович (1848 р.н.) – син паламаря Стефана Івановича Даниловича (1818 р.н.).

У 1867 році визначений дяком до Олександро-Невської церкви села Яноуци Хотинського повіту[30]. 1868 року переміщений на місце паламаря при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин Хотинського повіту. І далі, того ж 1868 року, переведений до Іоанно-Богословської церкви с. Вітрянка – на ту ж посаду. Потім переведений до Свято-Михайлівської церкви села Кельменці Хотинського повіту. У 1869 році переміщений назад в село Коболчин. 14 лютого 1870 року визначений до Свято-Успенської церкви м. Сокиряни Хотинського повіту. З 28 січня 1872 року – паламар Свято-Димитріївської церкви с. Бужоровка Сорокського повіту. Перебуваючи на посаді виконуючого обов’язки псаломщика, там він прослужив, як мінімум до кінця 1877 року[31]. Далі – причетник церкви села Росошани 3-го округу Хотинського повіту. 10 грудня 1880 року переміщений до церкви м. Теленешти Оргеївського повіту – на місце псаломщика[32].

 

Делінський Володимир (1879 р.н.) – із сім’ї духовного звання, народився 17 лютого 1879 року. Закінчив псаломщицький клас в м. Кишиневі.

28 жовтня 1911 року призначений виконуючим обов’язки псаломщика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. 16 жовтня 1913 року, тимчасово виконуючий обов’язки псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Бурленешть Хотинського повіту, Володимир Делінський звільнений від виправлення посади. 20 січня 1915 року призначений тимчасово виконуючим обов’язки псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Сербичани 5-го округу Хотинського повіту. Далі служив при церкві с. Лекі Ізмаїльського повіту. 26 липня 1916 року переміщений до церкви села Ципали Кишинівського повіту. З 1920 року – псаломщик при церкві села Ісакова-Нижня Оргеївського повіту[33].

 

Демешко Іван Іванович (1920 р.н.) – із селян. Народився в селі Цибулеве Знам’янського району Кіровоградської області України. Заочно закінчив Інститут іноземних мов.

Під час німецько-фашистської окупації служив псаломщиком, а з 1943 року – дияконом в Кіровоградській області. В 1945 році висвячений на священика єпископом Одеським Сергієм (С.І. Ларін). У 1946 році переїхав до Чернівецької області, де служив у різних парафіях[34].

4 березня 1952 року заарештований співробітниками Управління Міністерства державної безпеки СРСР (УМДБ СРСР) Чернівецької області. На час арешту був настоятелем Петро-Павлівської церкви районного містечка Сокиряни. 12 липня 1952 року, Особливою нарадою при Міністерстві державної безпеки СРСР (ОСО МГБ СРСР), за зрадницьку діяльність і антирадянську агітацію, засуджений за статтями 54-1 «а», 54-10 ч. 2, 54-11 КК УРСР на 25 років позбавлення волі в виправно-трудових таборах (ВТТ).

У вересні 1956 року звільнений зі зняттям судимості. Далі служив у Чернівецькій області. У 1956-1957 роках – у Верхніх Станівцях. У вересні 1957 року виїхав у Львівську область. Реабілітований Чернівецькою обласною прокуратурою 11 квітня 1994 року[35].

Мав дружину і двох дітей.

 

Доліщинський Єрофій Андрійович (1808 р.н.) – син священика Свято-Димитріївської церкви села Фузовка Оргеївського повіту, Андрія Федоровича Доліщинського та Анни Григорівни (1780 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

28 листопада 1828 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при Свято-Миколаївській церкві села Каларашовка Сорокського повіту[36]. 10 жовтня 1834 року переміщений на посаду другого дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського повіту[37].

Дружина: Крокос Ірина Дмитрівна (1812 р.н.) – дочка священика Дмитра Федоровича Крокоса (1781–1830) та Єфросинії (1791 р.н.).

Їхні діти: Федір (1830 р.н.).

 

Дрочинський Георгій Васильович (1813–1875) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани Хотинського повіту, Василя Антоновича Дрочинського (1786 р.н.) та Пелагеї Василівни Шкребінської (1789 р.н.). Народився в містечку Бричани. Отримав домашню освіту.

31 серпня 1834 року визначений на посаду дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Сербичани Хотинського повіту[38]. 7 липня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни, того ж повіту. 31 березня 1848 року тим же архієпископом висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Сербичани[39].

У 1872 році значився депутатом від духовенства від 4-го округу Хотинського повіту, які брали участь в з’їзді Белєцького училищного округу в м. Бельці 2 травня 1872 року[40].

Помер 15 лютого 1875 року[41].

Дружина: Олександра Стефанівна (1817–1866). Померла 15 серпня 1866 року в Сербичанах, де і похована[42].

Їхні діти: Олена (1838 р.н.), Марія (1840 р.н.).

 

Думброван Михайло Олександрович (1879 р.н.) – син псаломщика Олександра Івановича Думбрована (16.12.1839 р.н.) та Євдокії Василівни (1843 р.н.). Народився 24 травня 1879 року в селі Тарасауци Хотинського повіту.

З 1890 року навчався в Єдинецькому духовному училищі – до 2-го класу. 15 червня 1894 року закінчив повний курс Зарожанського двокласного міністерського училища[43]. З 1896 року працював на посадах вчителя в церковнопарафіяльних школах наступних сіл: Маршинці (1896–1898 рр.), Слобода Широуцька (1898–1899 рр.), Черлена-Маре (1899–1902 рр.)[44].

У 1903 році поступив на навчання в псаломницький клас при Архієрейському Домі в м. Кишиневі. 15 липня 1904 року за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Успенській церкві с. Берестя 2-го округу Хотинського повіту. 10 лютого 1906 року затверджений на посаді[45]. 22 березня 1907 року переміщений до Свято-Успенської церкви м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту. 9 березня 1910 року, за власним проханням, переміщений до Свято-Покровської церкви села Мошана 2-го округу Сорокського повіту. Там він служив і за даними на 1930 рік[46].

26 грудня 1906 року затверджений членом Будівельного комітету 2-го округа Хотинського повіту[47].

Дружина: Спіней Наталія Василівна (1884 р.н.).

Їхні діти: Лідія (1909 р.н.).

 

Іблевський Василь Стефанович (1792 р.н.) – із селян. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

13 липня 1821 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на диякона і за указом Кишинівської духовної дикастерії визначений на служіння при Архангело-Михайлівській церкві містечка Атаки Хотинського цинуту. 18 червня 1836 року переміщений до Свято-Успенської церкви села Сокиряни Хотинського повіту[48].

Дружина: Марія Михайлівна (1802 р.н.).

Їхні діти: Варвара (1824 р.н.), Тетяна (1826 р.н.), Анастасія (1828 р.н.).

 

Іоанн – уродженець села Сокиряни Хотинської райї, де деякий час він служив дячком при місцевій церкві на честь Успіння Пресвятої Богородиці. 24 листопада 1771 року єпископом Радовецьким Досифієм (Хереску) висвячений на священика до тієї ж церкви[49].

 

Кігніцький Василь Іванович (1950 р.н.) – народився в багатодітній сім’ї православного священика Івана Дмитровича Кігніцького (1913–1980)[50]. Закінчивши школу, в будні дні працював в колгоспі, а в свята та неділі прислуговував псаломщиком в церкві села Луківці Вижницького району Чернівецької області, де його брат Ілля був священиком. Після служби в армії був псаломщиком зі своїм батьком у селі Коритне Вижницького району Чернівецької області[51].

В 1977 році, успішно склавши іспити, висвячений на диякона, а згодом на священика. Хіротонію здійснив єпископ Чернівецький і Буковинський Варлаам (О.Т. Ільющенко). Практику проходив в Свято-Миколаївському соборі м. Чернівці, а потім був призначений священиком до церкви с. Сербичани Сокирянського району Чернівецької області, де прослужив 7 років. Згодом був переведений до Свято-Успенської церкви м. Сокиряни[52].

В 1990 році призначений священиком Свято-Юріївської та Свято-Михайлівської церков смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області. В останній, митрофорний протоієрей о. Василь править Служби Божі й по сьогоднішній день.

За сумлінну працю він нагороджений численними церковними нагородами, остання з них – Митра.

Дружина: Марія Василівна (1958 р.н.) – псаломщик храму Архистратига Божого Михаїла смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області[53].

Діти: Іван (1977 р.н.), Дмитро (1978 р.н.), Оксана (1981р.н.) і Олександр (1988р.н.).

Іван і Дмитро – священики Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). Олександр – диякон храму Архистратига Божого Михаїла смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області УПЦ КП.

 

Клімов Стефан Харитонович (1845–1894) – із духовного звання, народився в селі Рингач Хотинського повіту, в сім’ї паламаря Харитона Семеновича Клімова (1823 р.н.) та Софії Лук’янівни (1825 р.н.). Отримав домашню освіту.

З 11 грудня 1865 року служив паламарем при Свято-Успенській церкві м. Сокиряни Хотинського повіту. 14 лютого 1870 року переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин, того ж повіту. 5 листопада 1879 року понадштатний причетник Стефан Клімов звільнений за штат. 4 грудня 1880 року призначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Михайлівській церкві с. Сосєни 5-го округу Оргеївського повіту[54].

Помер в селі Сосєни 16 вересня 1894 року[55].

Дружина: Марія Гаврилівна (1854 р.н.).

Їхні діти: Василь (01.01.1875 р.н.), Катерина (1876 р.н.), Георгій (01.11.1878 р.н.), Іоанн (1885 р.н.), Кірияк (14.07.1893 р.н.).

 

Кобилянський Семен – дяк при церкві Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни, за даними на 1840-і роки[56].

Дружина, після смерті чоловіка в друге вийшла заміж – за місцевого селянина.

Їхні діти: Гликерія (1843 р.н.).

 

Козмолич (Козмулич) Костянтин Гаврилович (1825–1875) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Гріноуци Хотинського повіту, Гаврила Васильовича Козмолича (1787 р.н.) та Марії Іванівни (1782 р.н.). Отримав домашню освіту.

7 листопада 1844 року за власним проханням і за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду дячка при Свято-Успенській церкві містечка Сокиряни Хотинського повіту[57].

25 серпня 1851 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до Свято-Миколаївської церкви села Гечу-Ноу 1-ої частини Ясського повіту. 17 вересня 1851 року прикріплений до Свято-Миколаївської церкви села Гріноуци Сорокського повіту, де в той час священиком був його батько[58].

Помер 20 червня 1875 року.

Дружина: Олександра Василівна (1830–08.12.1873).

Їхні діти: Василь (1848 р.н.), Марія (1850 р.н.), Катерина.

 

Крокос Андроник Федорович (1797 р.н.) – син сокирянського селянина Феодора Крокоса та Євдокії (1755 р.н.). З 12 липня 1819 року служив паламарем при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського цинуту. На цій посаді він перебував і за даними на 1853 рік[59].

Дружина: Олександра Іванівна (1802 р.н.).

Їхні діти: Надія (1826 р.н.), Філіп (1829 р.н.), Іоанн (1832 р.н.), Федір (1834 р.н.), Георгій (1836 р.н.), Семен (1841 р.н.), Феодосія (1843 р.н.).

 

Крокос Дмитро Федорович (1781–1830) – син сокирянського селянина Феодора Крокоса та Євдокії (1755 р.н.). 14 березня 1808 року єпископом Григорієм Ієрапольським за благословенням митрополита Веніаміна, висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського цинуту[60].

Дружина: Єфросинія (1791 р.н.).

Їхні діти: Ірина (1812 р.н.), Петро (1820 р.н.).

 

Крокос Семен Андроникович (1840–1891) – із духовного звання, народився в м. Сокиряни Хотинського повіту, в сім’ї паламаря Андроника Федоровича Крокоса (1797 р.н.) та Олександри Іванівни (1802 р.н.).

25 лютого 1861 року визначений на місце паламаря при церкві Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. 10 грудня 1865 року висвячений на диякона до тієї ж церкви. З 20 липня 1871 року служив дияконом на вакансії псаломщика при тій же церкві[61].

Помер 18 травня 1891 року.

Дружина: Онисія Григорівна (1844 р.н.). За даними на 1914 рік рахувалася просфорнею при Петро-Павлівській церкві м. Сокиряни.

 

Крокос Федір Андроникович (1834–1909) – син паламаря Андроника Федоровича Крокоса (1797 р.н.) та Олександри Іванівни (1802 р.н.). Народився 22 квітня 1834 року в селі Сокиряни Хотинського повіту[62]. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

Деякий час прислужував при церкві Успіння Пресвятої Богородиці в містечку Сокирянах. 22 грудня 1853 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений причетником до Свято-Покровської церкви містечка Бричани Хотинського повіту. 6 серпня 1862 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на диякона до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Шилівці 2-го округу Хотинського повіту. 23 січня 1866 року тим же архієпископом висвячений на священика до Іоанно-Богословської церкви села Атаки Хотинського повіту. 27 травня 1872 року переміщений до Свято-Покровської церкви с. Вартиківці, того ж повіту. З березня до вересня 1872 року також наглядав за Архангело-Михайлівською церквою в селі Пригородок Хотинського повіту. 20 жовтня 1872 року переміщений до Свято-Георгіївської церкви села Чепоноси 1-го округу Хотинського повіту. З 4 червня 1888 року, за власним проханням, служив священиком при Царе-Костянтинівській церкві села Маркоуци 5-го округу Хотинського повіту. 24 жовтня того ж року і 10 жовтня 1902 року затверджений на посаді законовчителя при Маркоуцькому народному училищі[63].

У 1871 року призначений депутатом слідчих справ по 1-му округу благочиння Хотинського повіту. Знаходився на цій посаді до 1872 року. 19 квітня 1901 року і 31 грудня 1903 року затверджений духівником по 5-му благочиницькому округу Хотинського повіту.

18 жовтня 1871 року «священику Іоанно-Богословської церкви села Атак Хотинського повіту Феодору Крокосу, по клопотанню благочинного за старання в будівництві парафіяльної церкви і ретельне повчання своїх парафіян, Його Преосвященством Павлом (П.В. Лєбєдєв), дозволено вживати при Богослужінні набедреник»[64]. 9 квітня 1877 року нагороджений фіолетовою скуфією. Ухвалою Святішого Синоду від 9-22 березня 1882 року за № 422 про нагородження духовних осіб по Кишинівській єпархії, отець Феодор жалуваний камилавкою. Ухвалою Святішого Синоду від 24 квітня 1902 року за № 1687 року він нагороджений наперсним хрестом[65].

Помер 1 травня 1909 року – «від старості».

Дружина: Гербановська Марія Федорівна (1839 р.н.) – дочка священика села Вовчинець Хотинського повіту.

Їхні діти: Параскева (1860 р.н.), Марія (1868–18.11.1879), Федір (1870 р.н.), Євфимій (1872 р.н.), Онисим (15.02.1874–17.11.1875), Параскева, Василь (26.04.1877 р.н.)[66], Петро (29.06.1879 р.н.)[67], Євсевій (1863–1936).

 

Крокос Філіп Андроникович (1829–1896) – із духовного звання, народився в селі Сокиряни Хотинського повіту, в сім’ї паламаря Свято-Успенської церкви Андроника Федоровича Крокоса (1797 р.н.) та Олександри Іванівни (1802 р.н.). Народився 11 жовтня 1829 року. Отримав домашню освіту.

9 квітня 1850 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений дячком до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. 15 червня 1891 року, будучи позаштатним псаломщиком, затверджений штатним псаломщиком при тій же церкві – на місце померлого Семена Крокоса[68].

Помер 22 липня 1896 року.

Дружина перша: Параскева Яківна (1830 р.н.).

Дружина друга: Ірина Павлівна (1836 р.н.). Після смерті чоловіка проживала з сином Іваном в Херсонській губернії, же той служив священиком.

Їхні діти: Пимін (1852 – 21.05.1881), Марія (1851 р.н.), Іван (1858 р.н.), Володимир, Марія (1868 – 28.11.1872).

 

Кукульский Афанасій Михайлович (1818–1877) – син священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Унгор Сорокського повіту, Михайла Яковича Кукульського, (1790 р.н.) та Анастасії Петрівни (1799 р.н.)[69]. Отримав домашню освіту.

3 березня 1840 року, за наказом Кишинівської духовної консисторії, призначений на місце паламаря при церкві Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту[70]. 2 січня 1873 року переведений на місце дячка при Свято-Димитріївській церкві села Непоротове, того ж повіту. 17 листопада того ж року, переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин. 19 жовтня 1874 року переведений на посаду понадштатного паламаря при Свято-Миколаївській церкві с. Гліная Хотинського повіту[71].

Помер до 1877 року в селі Гліная.

Дружина: Олена Гаврилівна (1825 р.н.).

Їхні діти: Стефанида (1843 р.н.), Петро (1845 р.н.), Іван (1848 р.н.), Михайло (1851 р.н.), Юліта (1852 р.н.), Артемій (1856 р.н.), Дмитро (1859 р.н.), Юстина (1861 р.н.), Василь (1863 р.н.), Федір (1865 р.н.).

 

Кушнір Василь Гаврилович. 12 липня 1990 року призначений на місце священика при церкві Петра і Павла міста Сокиряни Чернівецької області[72]. Далі – настоятель Свято-Успенської церкви в тому же місті Сокиряни.

 

Лоєвський Стефан Іванович (1786–1849) – «із дворян». Отримав домашню освіту.

Служив дячком при Свято-Успенській церкві села Сокиряни Хотинської райї. 1 вересня 1812 року, єпископом Григорієм Ієропольским, за благословенням митрополита Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні), висвячений на священика і призначений служити при Архангело-Михайлівській церкві села Вашківці Хотинського повіту[73].

Був нагороджений хрестом для духовенства в пам’ять війни 1812 року, яким, як відомо, нагороджували всіх священиків Російської православної церкви, від митрополитів до парохів включно, які перебували в сані до 1 січня 1813 року.

Дружина: Воронович Анна Іванівна – дочка священика. Померла до 1824 року.

Їхні діти: Євфимія (1812 р.н.).

 

Лука – уродженець села Сокиряни Хотинської райї. Деякий час служив дяком при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни. 22 серпня 1772 року, за власним проханням, єпископом Радовецьким Досифієм (Хереску) висвячений на священика до церкви села Табань Хотинського цинуту (нині розташоване в Бричанському районі Республіки Молдова)[74].

 

Маковський Іван Сидорович – у 1990-1992 роках служив священиком при Свято-Михайлівській церкві села Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області[75]. Далі переміщений служити до церкви Святих апостолів Петра і Павла міста Сокиряни Чернівецької області. Митрофорний протоієрей. Служить там дотепер. В його віданні знаходиться також Церква Ікони Божої матері «Всіх скорботних Радість» Сокирянської виправної колонії відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області

Дружина: Флоріка Миколаївна.

Мають четверо дітей.

 

Малер Михайло (Міхай) – із духовного звання, родом із Сорокського цинуту Молдавського князівства. За даними погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року, служив на місці третього священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинської райї[76].

 

Нікітський Микола Миколайович (1891–1970) – син псаломщика. В 1914 році закінчив Курську духовну семінарію, а в 1916 році – учительський інститут. У 1919 році висвячений на диякона, а згодом – у пресвітера, митрополитом Курським і Обоянським Назарієм (М.Я. Кириллов). За даними на 1944-1948 роки, він служив священиком Петро-Павлівської церкви містечка Сокиряни та благочинний Секурянського району. У 1949 році переміщений на місце настоятеля церкви в міста Хотин і призначений благочинним Хотинського району Чернівецької області. У 1950 році покинув Чернівецьку область. З 1952 до 1955 року служив ревізором Вінницького єпархіального управління. Далі був настоятелем церкви в селі Тарасівка Тульчинського району Вінницької єпархії.

У священному сані прослужив 51 рік[77].

Був членом «Сокирянської районної комісії з розслідування злодіянь заподіяних німецько-румунськими загарбниками», яка діяла відповідно до положення від 16 березня 1943 року про Надзвичайну державну комісію зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР. Підпис Нікітського, зокрема знаходимо в «Акті Сокирянської районної комісії з розслідування злодіянь заподіяних німецько-румунськими загарбниками» від 13 липня 1945 року[78].

За довгі роки служіння був удостоєний державних і церковним нагород. 11 жовтня 1946 року, голова Чернівецького Облвиконкому Олексій Леонтійович Коліков, від імені Уряду СРСР, за патріотичну діяльність під час Другої світової війни, вручив М. Нікітському медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»[79]. Останньою його нагородою був хрест з прикрасами.

Помер протоієрей Микола Нікітський 8 листопада 1970 року[80].

 

Носос Микола Романович (1856–1918) – син відставного бомбардира. Народився 14 жовтня 1856 року в містечку Вад-Рашков Сорокського повіту[81]. Навчався в народному училищі м. Атаки Сорокського повіту, а потім в Байрамчицькій вчительській семінарії.

З 10 травня 1881 року був півчим Кишинівського архієрейського хору[82]. 1 серпня 1883 року вікарієм Кишинівської єпархії Августином (А.Ф. Гуляницький) визначений виконуючим обов’язки псаломщика при соборній Свято-Покровській церкві м. Хотин Бессарабської губернії. 14 серпня того ж року в Кафедральному соборі м. Кишинева архієпископом Кишинівським і Хотинським Сергієм (М.Я. Ляпидевський) посвячений у стихар. 20 грудня 1895 року переміщений до церкви села Каралаш 5-го округу Оргеївського повіту. 28 грудня того ж року, за власним проханням, повернутий назад до Хотинському собору. 29 січня 1898 року переміщений на псаломщицьку вакансію до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Клішківці 1-го округу Хотинського повіту. 25 січня 1905 року переміщений на місце псаломщика при Свято-Царе-Костянтинівській церкві м. Кишинів, і тоді ж повторно назначений до Вістерниченської церкви передмістя Ришкановка. 28 червня того ж року, згідного його власному проханню і за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія, переміщений до Свято-Покровському собору м. Хотин[83]. 17 грудня 1910 року за резолюцією єпископа Акерманського Никодима переміщений служити псаломщиком при Петро-Павлівській церкві м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту[84].

З 1 червня 1889 року до 28 грудня 1892 року перебував письмоводителем при Хотинському відділенні Кишинівської Єпархіальної Училищної Ради. З 11 червня 1896 року до 10 травня 1897 року перебував на посаді завідуючого книжковим складом Хотинського відділення Кишинівської Єпархіальної Училищної Ради – безоплатно[85]. 27 січня 1911 року визначений на посаду вчителя співу в Сокирянських чоловічому і жіночому народних училищах[86].

23 вересня 1897 року нагороджений темно-бронзовою медаллю для носіння на грудях на стрічці державних кольорів «за труди по першому загальному перепису населення»[87].

Помер 19 червня 1918 року[88].

Дружина: Копистинська Фекла Семенівна (24.09.1862–23.11.1932) – дочка потомственного дворянина. Померла в Сокирянах.

Їхні діти: Гавриїл (25.03.1889 р.н.)[89], Олена (21.05.1891–24.10.1896)[90], Надія (24.09.1893 р.н.)[91], Лідія (12.03.1896 р.н.)[92], Євдокія (02.03.1898–02.10.1918), Євгеній (13.12.1899 р.н.), Семен (02.02.1903 р.н.), Любов (01.09.1906 р.н.).

 

Онуфрієвич Федір Костянтинович (1831–1888) – із духовного звання, син дяка с. Коболчин Хотинського повіту, Костянтина Філіповіча Онуфрієвича (†1832) та Анастасії Никифорівни Чернявської (1814 р.н.). У червні 1857 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – за другим розрядом.

26 вересня 1857 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на священика до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин. 30 серпня 1869 року за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії переміщений до Свято-Успенської церкви містечка Сокиряни Хотинського повіту. У 1873 році затверджений настоятелем тієї ж церкви[93].

18 серпня 1859 року затверджений помічником благочинного 4-го округу Хотинського повіту. 15 лютого 1862 року призначений наглядачем за церковно-приходськими школами, того ж округу. Указом Кишинівської духовної консисторії, 25 лютого 1870 року затверджений бібліотекарем 5-го округу Хотинського повіту. З того ж року перебував законовчителем Секурянського народного училища. За указом Кишинівської духовної консисторії від 27 вересня 1872 року затверджений на посаді благочинного 5-го округу Хотинського повіту. 2 травня 1873 року затверджений членом правління Єдинецького духовного училища від духовенства. 4 травня 1877 року по більшості голосів, обраний на посаду голови Єдинецького училищної з’їзду. 7 лютого 1878 року затверджений благочинним по 5-му округу Хотинського повіту. 6 жовтня 1879 року призначений законовчителем жіночого училища в м. Сокиряни. 12 березня 1881 року о. Федір затверджений благочинним по 5-му округу Хотинського повіту. 3 березня 1888 року, за власним проханням – через хворобу, звільнений з цієї посади[94].

У 1863 році о. Федір нагороджений набедреником, а в 1869 році – фіолетовою скуфією. В 1872 році нагороджений синодальною скуфією. 10 травня 1876 року, указом Святішого Урядового Синоду він нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня. 20 квітня 1880 року «за відмінно-старанну службу» нагороджений наперсним хрестом. У 1886 році, до дня Святої Пасхи, Святішим Синодом, «за службу по духовному відомству» Ф.К. Онуфрієвич нагороджений саном протоієрея.

Помер 9 квітня 1888 року.

Дружина: Домнікія Афанасіївна (1835 – 1873). Померла 28 червня 1873 року[95].

Його діти: Михайло (1859 р.н.), Афанасій (1861 р.н.), Костянтин (1865 – 03.05.1885), Олександра (1863 – 21.05.1882).

 

Очинський Іван Андрійович (1825–1893) – син паламаря Андрія Івановича Очинського (1800 р.н.) та Марії Василівни (1806 р.н.). Народився в селі Гінкоуци Хотинського цинуту. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

1 квітня 1846 року визначений дяком до Свято-Михайлівської церкви села Трінка Хотинського повіту[96]. 22 травня 1850 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Малаєшти Ясського повіту[97]. 26 листопада 1852 року висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви с. Гінкоуци Хотинського повіту.[98] Відрізнявся слабким здоров’ям, і 19 червня 1870 року, за власним проханням, звільнений за штат. 30 грудня 1888 року, коли він служив при Свято-Успенській церкві в містечку Сокиряни, отримав одноразову допомогу по визначенню Святішого Синоду.

7 жовтня 1890 року затверджений завідувати церквою Покрова Пресвятої Богородиці села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту[99].

Помер у 1893 році.

Дружина: Іоанна Яківна (1826 – 1884) – із сім’ї духовного звання. Померла 15 квітня 1884 року в Сокирянах[100].

 

Паховський Іван Антонович (1810 р.н.) – із духовного звання, син священика Архангело-Михайлівської церкви села Ломачинці Хотинського повіту, Антонія Паховського (†1817 р.) та Пелагеї Михайлівни. Отримав домашню освіту.

11 травня 1828 року визначений дяком до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського повіту. У 1833 році переміщений в Тираспольський повіт[101].

 

Перетятков Євграф Гаврилович (1850 р.н.) – син дячка Гаврила Івановича Перетяткова (1820–1904) та Марії Семенівни (1827–1898). Народився в селі Вартиківці Хотинського повіту. Освіту отримав в монастирі.

7 лютого 1869 року визначений на місце паламаря при Свято-Успенській церкві села Василівка Хотинського повіту[102]. 13 грудня 1871 року переміщений на ту ж посаду до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського повіту. 31 січня 1873 року переміщений понадштатним паламарем до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту. 31 січня 1879 року визначений виконуючим посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Требісоуць Хотинського повіту. Там він прослужив більше 20 років – на посаді псаломщика. 9 жовтня 1899 року за власним проханням переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Гінкоуци 5-го округу Хотинського повіту. 19 листопада 1908 року звільнений за штат[103].

Дружина перша: Анісія Петрівна (1855–1881).

Дружина друга: Драганіч Февронія Олександрівна (1864 р.н.) – уродженка села Требісоуци.

Їхні діти: Олександр (07.09.1873 – 14.04.1875), Іван (1877 р.н.), Єлизавета (1880 р.н.), Семен (1882 р.н.), Петро (1883 р.н.), Стефан (1884 р.н.), Стефанида (1886 р.н.), Андрій (1888–1926), Валентина (1890 р.н.), Микола (1894 р.н.), Олексій (1896 р.н.).

 

Подгурський Федір Костянтинович (1821–1886)син причетника Свято-Михайлівської церкви села Столнічень Кишинівського повіту. 15 червня 1847 року закінчив Кишинівську духовну семінарію – в званні студента[104].

17 листопада 1847 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту[105]. 2 січня 1848 року переміщений до соборної церкви м. Бельці Бессарабської області. З 8 грудня 1853 року до 1 травня 1856 року здійснював духовні треби в Белецькому військовому госпіталі. В 1853 році виконував посаду священика в Прутському батальйоні карантинної варти. Далі служив при Свято-Миколаївській соборній церкві м. Бельці Бессарабської області. 27 січня 1871 року переміщений на місце настоятеля соборної Свято-Покровської церкви м. Хотин. 8 квітня 1872 року, за власним проханням, переміщений до Свято-Димитріївського собору м. Оргеїв – настоятелем. 25 листопада 1872 року перевівся на місце настоятеля Свято-Вознесенського собору м. Акерман. Там він прослужив до кінця свого життя[106].

3 липня 1849 року визначений приватним благочинним в Белецькому повіті. На цій посаді перебував до 25 вересня 1853 року. Того ж дня призначений законовчителем Белєцького повітового училища. 3 квітня 1859 року призначений на посаду благочинного 1-го округу Ясського повіту. На цій посаді він знаходився до 18 вересня 1869 року. 23 жовтня 1869 року призначений членом Ясської училищної ради. 17 березня 1871 року призначений законовчителем в Хотинське повітове училище. Тоді ж визначений членом Хотинської повітової училищної ради від Духовного відомства. Того ж року його призначили благочинним міських церков Хотинського повіту[107].

27 січня 1849 року і 3 лютого 1850 року, а також 30 січня 1854 року і 31 січня 1856 року йому об’явлена подяка єпархіального начальства за сказання катехізисних поучень. 14 лютого 1856 року нагороджений набедреником. 29 вересня 1858 року нагороджений наперсним бронзовим хрестом на Володимирській стрічці в пам’ять війни 1853-1856 років. 21 березня 1859 року і 31 січня 1860 року йому оголошена подяка єпархіального начальства за викладання Закону Божого. 22 квітня 1861 року нагороджений синодальною фіолетовою скуфією. 6 квітня 1865 року нагороджений синодальною бархатною фіолетовою камилавкою. 3 квітня 1870 року удостоєний подяки від архієпископа Кишинівського і Хотинського Антонія (О.А. Шокотов)[108]. 30 січня 1871 року висвячений на протоієрея. У 1875 році удостоєний наперсним хрестом від Святішого Синоду. У 1877 році йому надана архіпастирська подяка «За ревні труди в викладанні слова Божого».

Помер 24 липня 1886 року в м. Акерман. В суботу 26 липня, за дозволом єпархіального начальства був похований на території собору – «в знак поваги за служіння Церкві Божій». В «Кишинівських єпархіальних відомостях» був опубліковано некролог[109].

Дружина: Анна Федорівна.

Їхні діти: Марія (1855 р.н.).

 

Подгурський Федір Петрович (1819–1889) – син священика. Навчався в Каменецькому повітовому училищі Подільської губернії. У 1841 році поступив на службу в Подільську духовну консисторію. 21 травня 1845 року за власним проханням переведений в Кишинівську духовну консисторію. 21 травня 1846 року висвячений на диякона до церкви містечка Атаки Сорокського повіту. У 1847 року переміщений до Свято-Успенської церкви містечка Сокиряни Хотинського повіту. 23 квітня 1850 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Нагоряни Хотинського повіту[110]. Далі служив при Свято-Михайлівській церкві села Білівці, того ж повіту. У 1869 році переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Перебиківці Хотинського повіту[111]. Пізніше служив при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Баламутівка Хотинського повіту[112].

Помер 15 березня 1889 року в селі Баламутівка.

Дружина: Олена Георгіївна (1824 р.н.).

Їхні діти: Єлизавета (1849 р.н.), Віра (1852 р.н.).

 

Попович Іван Тимофійович (1869 р.н.) – син псаломщика. Народився 12 листопада 1869 року в селі Краснашени Оргеївського повіту. Навчався в Кишинівському духовному училищі.

Був на посаді клірика при Кишинівській митрополії. Далі був визначений на місце псаломщика при Свято-Успенській церкві села Копанка 1-го округу Бендерського повіту. Після, за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) переміщений до Свято-Миколаївської церкви села Порчулянка 4-го округу Белєцького повіту. З 1901 року рахувався безмісним причетником. З 10 квітня 1910 році служив псаломщиком при Свято-Успенській церкві містечка Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту[113]. 28 жовтня 1911 року переміщений до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Негринці 4-го округу Хотинського повіту – виконуючим посаду псаломщика. У 1913 році затверджений на посаді[114]. Там він прослужив до кінця 1916 року.

 

Порубиновський Полікарп Григорович (1794 р.н.) – із світського звання, уродженець села Устя Балтського повіту Подільської губернії. В семінарії не навчався.

25 червня 1819 року указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при Свято-Успенській церкві села Сокиряни Хотинського цинуту[115]. З 15 серпня 1820 року – дячок при Свято-Покровській церкві містечка Бричани того ж цинуту[116]. 30 листопада 1823 року переміщений на місце другого дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського цинуту[117]. Там він служив і за даними на 1853 рік.

Помер до 1964 року.

Дружина перша: Юліанія Тимофіївна (1803 р.н.).

Дружина третя: Олена Федорівна (1810 р.н.).

Їхні діти: Ксенія (1820 р.н.) – дочка від першого шлюбу[118]; Юліанія (1848 р.н.), Микола (1850 р.н.), Василина (1851 р.н.)[119], Василина (1853 р.н.), Марія (1855 р.н.)[120].

 

Раєцький Гермоген Микитович (1843–1915) – із духовного звання, народився в 1843 році в містечку Новоселиця Хотинського повіту, в сім’ї священика Микити Кириловича Раєцького (1804 р.н.) та Олександри Григорівни (1814 р.н.). У 1868 році закінчив курс Кишинівської духовної семінарії і висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Сокиряни Хотинського повіту. У 1869 році переміщений до Свято-Миколаївської церкви с. Коболчин, того ж повіту. Того ж року був затверджений помічником благочинного 5-го округу Хотинського повіту. За розпорядженням єпархіального начальства, 22 березня 1872 року визначений помічником депутата на єпархіальні з’їзди від 5-го округу Хотинського повіту. 27 квітня 1874 року затверджений помічником благочинного священика, того ж 5-го округу Хотинського повіту[121].

6 жовтня 1877 року, за власним проханням, переміщений на місце священика до Свято-Троїцької церкви села Кукуєци (Кукуец) Ясського повіту (пізніше – 4-го округу Белєцького повіту). Там він прослужив більше 30-ти років. З 1891 року також був законовчителем Стурдзенського однокласного міністерського училища[122].

Ухвалою Святішого Синоду від 15-20 березня 1884 року, «за заслуги по духовному відомству», нагороджений скуфією. Ухвалою Святішого Синоду від 24 квітня 1902 року за № 1687, о. Гермоген нагороджений наперсним хрестом. У 1912 році нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня.

Помер о. Гермоген в селі Кукуєци 3 червня 1915 року.

Дружина: Марія Костянтинівна (1854 р.н.) – з світського звання.

Їхні діти: Олександра (01.01.1875 р.н.), Георгій (1878-1913), Ольга (1881 р.н.), Катерина (1883 р.н.), Костянтин (22.03.1887 р.н.), Сергій (1891 р.н.).

Георгій Гермогенович Раєцький навчався в Кишинівській духовній семінарії. За даними на 1907 рік він служив в с. Пирліца Белєцького повіту. Помер 21 квітня 1913 року.

 

Романескул Володимир Георгійович (1881 р.н.) – із духовного звання, народився 11 червня 1881 року в сім’ї священика Свято-Покровської церкви села Котової 1-го округу Сорокського повіту, Георгія Дмитровича Романескула (1851–1904) та Анни Петрівни. 15 червня 1902 року закінчив Кишинівську духовну семінарію.

5 грудня 1902 року призначений на місце священика при Свято-Успенській церкві села Дрокія 3-го округу Сорокського повіту. 5 січня 1903 року єпископом Кишинівським і Хотинським Іаковом (І.О. Пятницький) висвячений на диякона, а 6 січня – на священика до вищеозначеної церкви[123].

4 червня 1908 року переміщений до Свято-Троїцької церкви села Ларга 4-го округу Хотинського повіту. У 1913 році зарахований на друге священицьке місце при Свято-Троїцькій церкві села Ларга 4-го округу Хотинського повіту. 21 липня 1914 року затверджений настоятелем названої церкви. 11 березня 1916 року переміщений до Іоанно-Богословської церкви села Молодове 3-го округу Хотинського повіту. 1 серпня 1924 року переміщений до Свято-Успенської церкви м. Сокиряни Хотинського повіту[124].

1 жовтня 1908 року визначений на посаду законовчителя в народному училищі села Ларга, а також на посади завідуючого і законовчителя в Ларзького жіночого церковнопарафіяльного училища.

У 1906 році йому оголошена подяка єпархіального начальства за турботи по збільшенню свічковий продажу. 28 березня 1914 року нагороджений набедреником. У 1922 році нагороджений скуфією.

Дружина: Олександра Михайлівна (1883 р.н.).

Їхні діти: Віктор (1807 р.н.), Євгенія (1809 р.н.), Клавдія (1911 р.н.), Катерина (1913 р.н.).

 

Сварожинський Микола Євгенійович (1871–1892) – з духовного звання. Навчався в Кишинівській духовній семінарії – вибув з 2-го класу.

Був допущений виконуючим посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Кельменці 3-го округу Хотинського повіту. Також викладав спів в чоловічому і жіночому народних училищах містечка Сокиряни.

Помер 27 березня 1892 року в м. Сокиряни[125].

 

Сеул Олександр Авакумович (1883 р.н.) – із духовного звання, народився 13 жовтня 1883 року в с. Устя Белєцького повіту, в сім’ї священика Царе-Костянтинівської церкви с. Обрежи 3-го округу Белєцького повіту, Авакума Григоровича Сеула (1844 р.н.) та Катерини Євфимівни.

У літку 1906 року закінчив Кишинівську духовну семінарію і 15 травня визначений псаломщиком до церкви села Флорєшти Белєцького повіту. 4 серпня того ж року переміщений до церкви с. Циганка Ізмаїльського повіту. 12 березня 1907 року призначений на друге священицьке місце при Свято-Успенській церкві м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту. 17 березня того ж року, вікарієм Кишинівської єпархії, єпископом Акерманським Аркадієм (О.Є. Філонов) висвячений у сан диякона. 25 березня 1907 року, єпископом Кишинівським і Хотинським Володимиром (Ф.О. Сеньковский), висвячений на священика. Деякий час відправляв служби також в церкві Петра і Павла, того ж містечка Сокиряни[126].

З 1910 до 1913 року він був членом Благочинного ради. Постановою Єпархіального Місіонерського ради від 4 вересня 1913 року його направили на протирозкольницькі курси в Каларашовському монастирі, які були влаштовані для протирозкольницьких місіонерів Хотинського, частини Белєцького (3 і 4 округи) і Сорокського повітів (2 округ). 11 лютого 1914 р., за резолюцією архієпископа Серафима о. Олександр Сеул затверджений на посаді члена Будівельного комітету. У 1914 році, за даними «Звіту Духовного комітету по приходу речових пожертвувань на військові потреби» передав в допомогу учасникам Першої світової війни 9 сорочок, 9 кальсонів, 45 рушників і 20 аршин полотна[127].

18 травня 1924 року о. Олександр призначений на перше священиче місце при церкві містечка Сокиряни. 1 червня 1924 року від Свято-Успенської церкви села Сокиряни переміщений до церкви Петра і Павла, того ж містечка.

9 квітня 1913 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Серафимом (Л.М. Чичагов), він нагороджений набедреником. 27 березня 1917 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Анастасієм (О.О. Грибановський), нагороджений скуфією. У 1930 році, до дня Святої Пасхи, нагороджений позолоченим хрестом.

Дружина: Марія Олександрівна Молчанова (1885 р.н.) – дочка міщанина м. Мценська Орловської губернії, Олександра Олексійовича Молчанова (1858 – 1918).

Їхні діти: Борис (02.05.1907 р.н.), Георгій (13.05.1909 р.н.), Римма (06.12.1911 – 05.03.1912), Олексій (17.03.1913 р.н.), Сергій (19.05.1916 р.н.), Ніна (16.04.1919 – 05.08.1920), Валентина (12.09.1921 р.н.), Леонід (10.09.1929 р.н.).

 

Сороковський Антоній Васильович (1887 р.н.) – із міщан, народився 11 червня 1887 року в м. Липкани Хотинського повіту. У 1900 році закінчив Липканське церковнопарафіяльне училище.

1 березня 1906 року за розпорядженням Хотинської повітової Училищної Ради визначений на посаду вчителя співу в Земському 2-х комплектному народному училищі села Кишла-Салієва Хотинського повіту. Тією ж радою у 1910 році визначений на посаду вчителя співу в народному училищі села Сталінешти Хотинського повіту[128].

10 травня 1912 року за резолюцією єпископа Акерманського Гавриїла визначений тимчасово виконуючим обов’язки псаломщика при Свято-Успенській церкві с. Наславча 5-го округу Хотинського повіту[129]. 16 жовтня 1913 року затверджений виконуючим посаду псаломщика при тій же церкві[130]. 3 жовтня 1914 року затверджений на посаді. 1 листопада 1921 року визначений псаломщиком при церкві Петра і Павла в містечку Сокиряни Хотинського повіту[131].

Дружина: Анастасія Онуфріївна (1886 р.н.).

Їхні діти: Володимир (1906 р.н.), Михайло (1909 р.н.), Дмитро (1911 р.н.), Віра (1913 р.н.).

 

Стирча Іоанн (1833 р.н.) – син священика. До 2-го класу навчався в Кишинівському приходському училищі. 12 лютого 1850 року висвячений у стихар і визначений дяком до Благовіщенської церкви міста Кишинева. 10 січня 1852 року переміщений на місце паламаря при Кафедральному соборі. 3 вересня 1853 переміщений на місце паламаря при церкві Успіння Пресвятої Богородиці м. Сокиряни Хотинського повіту[132].

 

Фома. За даними погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року, знаходився на місці першого священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинської райї[133].

 

Черноуцан Міна Олександрович (1844–1919) – із духовного звання, народився 10 грудня 1844 року, в сім’ї дяка села Колікоуци Хотинського повіту, Олександра Васильовича Черноуцана (1815-1875) та Єлизавети Іванівни (1822 р.н.). У 1865 році закінчив курс Кишинівської духовної семінарії в званні студента.

17 лютого 1865 року висвячений на диякона до церкві на честь Введення в Храм Пресвятої Богородиці села Маркоуци Хотинського повіту. 18 квітня 1867 року він висвячений на священика до тієї ж Свято-Ввведенської церкви. 11 травня 1869 року призначений законовчителем в Маркоуцькому народному училищі. 19 грудня 1873 року затверджений головою Маркоуцького церковно-приходського піклування.

З 8 квітня 1888 року знаходився на посаді настоятеля Петро-Павлівської церкви в містечку Сокиряни Хотинського повіту. 16 червня 1888 року, за власним проханням, призначений на посаду законовчителя Секурянських чоловічого і жіночого училищ[134].

З 16 грудня 1871 року, за призначенням єпархіального начальства, знаходився на посаді цензора проповідей по 5-му округу Хотинського повіту. З 1971 до 1874 року також був депутатом окружних і єпархіальних з’їздів від духовенства. 12 травня 1873 року і у 1879 році затверджений членом правління Єдинецького духовного училища від духовенства. 5 листопада 1879 року призначений наглядачем за народними школами. З 1882 до 1888 року був помічником благочинного 5-го округу Хотинського повіту. Далі призначений благочинним 5-го округу Хотинського повіту. 2 листопада 1906 звільнений з цієї посади, за власним проханням. Член-засновник Бессарабського Церковно-археологічного товариства.

13 жовтня 1872 року він нагороджений набедреником. 21 березня 1876 року удостоєний благословення Святішого Синоду. У 1878 році нагороджений синодальною скуфією. Ухвалою Святішого Синоду від 29 березня – 9 квітня 1883 року за № 637, за заслуги по духовному відомству, о. Міна нагороджений камилавкою. У 1888 році, до дня Святої Пасхи, Святішим Синодом нагороджений наперсним хрестом. За сумлінну службу був нагороджений орденами Святої Анни III (1895 р.) і II ступенів (1901 р.), а також орденом Святого Володимира ІV ступеня (1912 р). У 1906 році висвячений у сан протоієрея[135].

У серпні 1917 року вийшов за штат. Помер 13 червня 1919 року[136].

Дружина: Єлизавета Георгіївна Стадницька (1850-1894) – дочка священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Комарів Хотинського повіту, Георгія Григоровича Стадницького (1824-1901) та Марії Авксентіївни Гепецької. Померла 27 червня 1894 року в результаті нещасного випадку в Сокирянах[137].

Їхні діти: Петро (25.06.1870 р.н.), Марія (1872 р.н.), Феодосій (08.02.1875 р.н.), Микола (20.06.1877-19.08.1906), Володимир (15.07.1881 р.н.), Олександр (10.01.1883-01.11.1937), Георгій (05.03.1885 – 04.02.1897), Любов (1887 р.н.), Сергій (01.08.1891 р.н.).

 

Черноуцан Петро Іванович (1897–1924) – із духовного звання, син священика Іоанна Олександровича Черноуцана (1852–1919) та Євдокії Стефанівни (1852 р.н.).

У серпні 1917 року визначений на місце священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці м. Сокиряни 5-го округу Хотинського повіту[138].

Помер 20 січня 1924 року. Похований біля церкви[139].

Дружина: Анна Григорівна Гловатинська (1900 р.н.) – дочка священика. 30 травня 1926 року вдруге одружилася – вінчалася в Свято-Успенській церкві м. Сокиряни[140].

Їхні діти: Євген (09.06.1920 р.н.), Ілля, Ольга (07.06.1918 – 24.09.1918).

 

Чернявський Димитрій – з духовного звання. 30 лютого 1769 року він отримав грамоту митрополита Проїлавського, Томаровського, Хотинського, усього узбережжя Дунайського і Дністровського й цілої України Ханської, Даниїла, про те, що він висвячений на священика до Свято-Успенської церкви села Сокиряни. Прослуживши там близько двох років, покинув село і перебрався за Дністер[141].

 

Чернявський Іоанн Дмитрович (1843–1897) – син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського повіту, Дмитра Никифоровича Чернявського (1820 р.н.) та Стефанії Михайлівни (1823 р.н.). З 1 вересня 1859 року вчився в Кишинівській духовній семінарії, яку закінчив 15 червня 1865 року за першим розрядом.

18 серпня 1865 року митро полотим Грецьким Ієрофієм висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці містечка Сокиряни Хотинського повіту. У 1867 році за власним проханням, переміщений до Трьох-Святської церкви села Стурзовка Ясського повіту. 29 вересня 1870 року, за власним проханням. переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Каракушани Хотинського повіту[142].

У 1867 році, за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії призначений цензором проповідей і помічником благочинного 4-го округу Хотинського повіту. Благочинний 4-го округу Хотинського повіту.

Помер 16 січня 1897 року в Каракушанах.

Дружина: Марія Іванівна (1845–1915). Померла 28 грудня 1915 року в Сокирянах[143].

Їхні діти: Варлаам (1867 р.н.), Януарій (1873 р.н.), Марія (28.06.1875 р.н.), Іван (1879 – 02.02.1881), Людмила (1881 р.н.).

 

Чернявський Прокопій Феодосійович – із духовного звання, син священика Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинської райї. Священик при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського повіту (за даними на 1816 рік).

 

Яцимірський Міхай (Михайло) – із духовного звання. За даними погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року, служив на місці другого священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинської райї[144].

Їхні діти: Петро (1785–1838).

 

Яцимірський Михайло Петрович (1808–1886) – син священика села Сокиряни, Петра Михайловича Яцимірського (1785–1838) та Анни Федорівни Крокос (1788 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

17 липня 1830 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці с. Сокиряни Хотинського повіту[145]. 11 липня 1840 року переміщений паламарем до церкви колонії Сату-Ноу. З 24 квітня 1841 року служив дячком при Свято-Вознесенській церкві с. Ходороуци Хотинського повіту[146].

12 грудня 1848 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона і направлений до Свято-Покровської церкви села Чепелеуци того ж повіту[147].

23 лютого 1862 року, за бійку з священиком Вулпановичем і дячком Поповичем села Чепелеуци був знижений на причетника. Того ж року переміщений на проживання і служіння в село Грозинці Хотинського повіту – «до каяття і виправлення»[148]. 19 червня 1863 року звільнений за штат[149].

Помер 5 січня 1885 року в селі Кулішівка Хотинського повіту[150].

Дружина: Параскева Стефанівна (1815 р.н.).

Їхні діти: Анастасія (1836 р.н.), Параскева (1838 р.н.), Афанасій (1842–1891).

 

Яцимірський Петро Михайлович (1785–1838) – син священика Міхая Яцимірського. В семінарії не навчався.

24 червня 1809 року єпископом Никодимом висвячений на диякона до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського цинуту[151]. 12 липня 1811 року єпископом Григорієм Ієрапольським, за благословенням митрополита Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні) висвячений на священика до тієї ж церкви[152].

Помер 12 грудня 1838 року[153].

Дружина: Крокос Анна Федорівна (1788 р.н.) – дочка селянина села Сокиряни Хотинської райї, Феодора Крокоса та Євдокії (1755 р.н.).

Їхні діти: Михайло (1808–1886).

Сокирянська церква на фото 24 січня 1918 року

_____________________________________________________________________

[1] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – 602 с.: ил.

[2] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – 748 с.: іл.

[3] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 339.

[4] Ведомость о Свято-Екатерининской церкви Хотинского уезда местечка Липкан, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 96зв.

[5] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1871. – № 22. – С. 525.

[6] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1872. – № 5. – С. 109.

[7] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1872. – № 10. – С. 236.

[8] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1873. – № 17. – С. 364.

[9] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1886. – № 4. – С. 41.

[10] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 356.

[11] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть громадян с. Михалкове (с. Михайлянка) церкви Різдва Пресвятої Богородиці (Сокирянський р-н) за 1882 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 791. – Арк. 24зв – 25.

[12] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Каплевки, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 49зв.

[13] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 365 – 366.

[14] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Вознесенскую церковь 3-го округа Хотинского уезда селения Бабина, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1861 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Бабин Кельменецкого р-на за 1860-1868 гг. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 486. – Арк. 44зв – 45.

[15] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 368.

[16] Ведомость о Преподобно-Параскевской церкви Хотинского уезда селения Ожова, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 183зв.

[17] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Нелиповец Кресто-Воздвиженской церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 186зв – 187.

[18] Формулярные ведомости Управляющего Хотинского цынута Бричанской протопопии священника Филиппа Лукиянова, за 1824 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 37. – Арк. 93-94.

[19] Ведомость о Крестовоздвиженской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Нелиповец за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 263зв; Ведомость о Кресто-Воздвиженской церкви Хотинского уезда селения Нелипоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 376зв.

[20] Ведомость о Кресто-Воздвиженской церкви Хотинского уезда селения Нелипоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 376зв.

[21] Ведомость о Кресто-Воздвиженской церкви Хотинского уезда селения Нелипоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 376зв.

[22] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцатого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Нелиповец, принадлежащего помещику Матвею Георгиеву Крупенскому, о состоящих при одноприходной Крестовоздвиженской церкви священно-церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 266зв – 267.

[23] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – C. 38.

[24] Ведомость о Кресто-Воздвиженской церкви Хотинского уезда селения Нелипоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 376зв.

[25] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Ломачинец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 582зв.

[26] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 408.

[27] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 407.

[28] Ведомость о Свято-Николаевской церкви села Кишкарен 1-го округа Белецкого уезда, за 1909 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 1, спр. 540. – Арк. 122зв.

[29] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 422.

[30] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1867. – № 10. – С. 106.

[31] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 422.

[32] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1881. – № 3. – С. 57.

[33] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 424.

[34] Яремчук С.С. Православна Церква на Буковині у радянську добу (державно-церковні взаємини). – Чернівці: Рута, 2004. – С. 346.

[35] Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга третя. / Чернівецьке обласне відділення пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України». – Чернівці, 2013. – С. 485.

[36] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Хотинского уезда селения Карлашевки, за 1832 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 373зв.

[37] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 183зв.

[38] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Сербичан, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 213зв.

[39] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви помещичьего селения Сербичан, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 569зв.

[40] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 435.

[41] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Архангело-Михайловскую церковь сел. Сербичан 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1875 год. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 609. – Арк. 20зв – 21.

[42] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Сербичани за 1861-1872 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 124. – Арк. 190зв – 191.

[43] Ведомость о Успенской Богородичной церкви 2-го округа Хотинского уезда села Берестье, находящейся в ведении к Преподобно-Параскевиевской церкви, состоящей в Малинештском приходе, за 1906 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов 2-го округа Хотинского уезда за 1906 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 207. – Арк. 14зв.

[44] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в местечке Секурянах, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 121зв.

[45] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в местечке Секурянах, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 121зв.

[46] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 438.

[47] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в местечке Секурянах, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 121зв.

[48] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 182зв.

[49] Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782 // Calendar creştin pe anul bisect 1944 / Mitropolia Bucovinei. ─ Cernăuţi: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1944. – P. 100; Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 454.

[50] Вечная память почивши // ЖМП, 1982. – № 2. – С. 25-26.

[51] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 467-468.

[52] Служать вірою і правдою // Ва-Банк. Міжрегіональний тижневик, 2014, №37 (681).

[53] Кафедральний собор Різдва Христового м. Чернівці. – Кіцманська єпархія, Українська православна церква Київського патріархату. – http://cerkva.cv.ua/sobor/sekretar.htm

[54] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 475.

[55] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Михайловскую церковь села Сесен 5-го округа Оргеевского уезда для записи родившихся, браком сочетавшихся и о умерших, на 1894 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 5, спр. 441

[56] Клировые ведомости Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106.

[57] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Сорокского уезда селения Гринауц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость приходов Сорокского уезда за 1853 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 6, спр. 57. – Арк. 253зв.

[58] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 479.

[59] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 493 – 494.

[60] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 495.

[61] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 497.

[62] Ведомость о Царе-Константиновской церкви Хотинского уезда селения Маркоуц, и священно-церковно-служителях ее, за 1889 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1889 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 192. – Арк. 48зв.

[63] Ведомость о Царе-Константиновской церкви 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, селения Маркоуц и священно-церковнослужителей за 1904 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 203. – Арк. 50зв – 52зв.

[64] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1871. – № 22. – С. 523.

[65] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 497 – 498.

[66] Книга реєстрації актів про народження, одруження, смерть с. Чепоноси за 1877-1880 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 341. – Арк. 8зв – 9.

[67] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Георгиевскую церковь села Чепонос 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1879 год // Книга реєстрації актів про народження, одруження, смерть с. Чепоноси за 1877-1880 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 341. – Арк. 78зв – 79.

[68] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 498.

[69] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Унгор, за 1832 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 378зв.

[70] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 502.

[71] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Хотинского уезда села Глинной, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 12зв.

[72] Чорний О.Д. Місто, де сходить сонце. – Чернівці: «Прут», 2010. – С. 128.

[73] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 513.

[74] Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782. – Cernăuți: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1943; Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782 // Calendar creştin pe anul bisect 1944 / Mitropolia Bucovinei. ─ Cernăuţi: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1944.

[75] Шундрій М. М. Історія церкви с. Ломачинці. – Сокиряни, 2006. – С. 14.

[76] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 458.

[77] Вічна пам’ять померлим // ПВ, 1971. – № 5. – С. 14.

[78] Радянська Буковина. 1940–1945: Документи і матеріали / Партархів Чернівец. обкому КП України. Чернівец. обл. держ. архів; Ред. колегія: В. М. Курило та інші. – Київ: «Наукова думка», 1967. – С. 234-238.

[79] . Из жизни наших епархий // ЖМП, 1946. – № 12. – С. 45.

[80] Вечная память почившим // ЖМП, 1971. – № 5. – С. 24.

[81] Ведомость о Свято-Успенской-Богородичной церкви селения Клишковец Хотинского уезда, за 1899 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1899 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 196. – Арк. 73зв.

[82] Ведомость о Свято-Покровской церкви уездного города Хотина, за 1892 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1892 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 194. – Арк. 6зв.

[83] Ведомость о Свято-Петро-Павловской церкви, остоящей в местечке Секурянах Хотинского уезда Кишиневской епархии в 5-м округе, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 157зв.

[84] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 558.

[85] Ведомость о Свято-Успенской-Богородичной церкви селения Клишковец Хотинского уезда, за 1899 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1899 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 196. – Арк. 73зв – 74зв.

[86] Ведомость о Свято-Петро-Павловской церкви, остоящей в местечке Секурянах Хотинского уезда Кишиневской епархии в 5-м округе, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 158зв.

[87] Ведомость о Свято-Успенской-Богородичной церкви селения Клишковец Хотинского уезда, за 1899 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1899 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 196. – Арк. 74зв.

[88] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 61зв – 62.

[89] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотина за 1889 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 293. – Арк. 65зв.

[90] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в соборную Покровскую церковь города Хотина 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1891 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотин за 1891 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 295. – Арк. 120зв; Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Покровский собор города Хотина 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1896 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотин за 1896 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 303. – Арк. 74зв.

[91] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Покровский собор г. Хотина 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1893 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотин за 1893 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 297. – Арк. 158зв.

[92] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Покровский собор города Хотина 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1896 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотин за 1896 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 303. – Арк. 13зв.

[93] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 562.

[94] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 562 – 563.

[95] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1872-1875 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 128. – Арк. 121зв – 122.

[96] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Гинькоуц, состоящей в Чепелиуцком приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 21зв.

[97] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Гинкоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 541зв.

[98] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 569.

[99] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 569.

[100] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Петро-Павловскую церковь местечка Секуряны 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1884 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1884-1886 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 130. – Арк. 74зв – 75.

[101] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 572.

[102] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии с. Требисоуц, за 1889 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1889 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 192. – Арк. 67зв.

[103] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 583 – 584.

[104] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 17.

[105] Формулярный список о службе законоучителя Хотинского уездного училища протоиерея Федора Подгурского. Составлен 1 ноября 1871 года // Формулярные списки учителей и смотрителей народных училищ Бессарабской области (1871 г.). – НАРМ, ф. 152, оп. 1а, спр. 10. – Арк. 30зв – 31.

[106] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 593.

[107] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 593.

[108] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1870. – № 9. – С. 98.

[109] Протоирей Федор Константинович Подурский. Некролог // КЕВ. Отдел неофициальный, 1886. – № 17. – С. 392-397.

[110] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Нагорян, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 354зв.

[111] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1869. – № 13. – С. 97.

[112] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть громадян с. Баламутівка та Онут церкви Успіння Пресвятої Богородиці (Заставнівський р-н) за1889 рік. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 582. – Арк. 35зв – 36.

[113] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей в местечке Секурянах Хотинского уезда Кишиневской епархии 5-го округа, за 1910 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1910 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 215. – Арк. 83зв.

[114] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Негринцы, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 29зв.

[115] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв – 179.

[116] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 399зв.

[117] Ведомость о церкви Успения Пресвятой Богородицы Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Комарова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 282зв – 283.

[118] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Комарова принадлежащего помещице княгине Раллу Александровой Мурузе, о состоящих при двуприходной Успенской Богородичной церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 255.

[119] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 399зв.

[120] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 105зв

[121] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 622 – 623.

[122] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 623.

[123] Ведомость о Свято-Троицкой церкви, состоящей 4-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Ларге, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 193зв.

[124] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 626 – 627.

[125] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1892. – № 9. – С. 139; Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1892-1896 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 131. – Арк. 46зв – 47.

[126] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 641-642.

[127] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 641-642.

[128] Ведомость о Св.-Успенской церкви, состоящей 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селении Наславче, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 123зв.

[129] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1912. — № 19-20. – С. 149.

[130] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1913. — № 42. – С. 359.

[131] Luminatorul: Revista oficiala al Eparhiei Chisinaului și Hotinului. – Chisinau: Tipografia Eparhiala, 1921. – № 11-12. – P. 3.

[132] Клировые ведомости Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 556зв.

[133] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 458.

[134] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 706-707.

[135] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 706-707.

[136] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1918-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 140. – Арк. 131зв – 132.

[137] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1892-1896 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 131. – Арк. 191зв – 192.

[138] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 710.

[139] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть за 1923-1926 рр. по м. Сокиряни (Секуряни) Сокирянського району. Том 1. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 190. – Арк. 95зв -96.

[140] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть за 1923-1926 рр. по м. Сокиряни (Секуряни) Сокирянського району. Том 2. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 191. – Арк. 101зв – 102.

[141] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 401-404.

[142] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви села Каракушан 4-го округа Хотинского уезда и священно-церковнослужителях ее, за 1886 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1886 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 188. – Арк. 90зв.

[143] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1913-1917 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 138. – Арк. 298зв – 299.

[144] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 458.

[145] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 183зв.

[146] Ведомость о Преподобно-Параскевской церкви Хотинского уезда селения Чепелеуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 450зв.

[147] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 741.

[148] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Хотинского уезда селения Грозинец, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 117зв.

[149] Ведомость о Свято-Покровской церкви Хотинского уезда селения Чепелиуц, состоящей в Чепелиуцком прихлде, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 17зв.

[150] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1882-1890 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 65. – Арк. 63зв – 64.

[151] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 182зв.

[152] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 742.

[153] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 182зв.

Залиште свій коментар