Підвищення тарифів на комунпослуги і приватні ЖЕКі несуть загрозу

Автор: admin

Останні інформаційні повідомлення засвідчують, що підвищення комунальних тарифів уже найближчим часом неминуче. Перша заява належить директору Департаменту проектного управління систем життєзабезпечення Міністерства ЖКГ С. Захарову. Зокрема, чиновник заявив: «Тарифи на енергоносії підвищуватимуться і, звичайно, тарифи на тепло і воду теж зростатимуть». Як він пояснив, «тарифи в тепловому господарстві окуповують собівартість енергоносіїв на 30 — 40%».

Крім того, чиновник додав, що незабаром і ціна на газ для населення зросте. З його слів, ціна за газ для населення (1309 грн. за 1 тис. куб.) — «дуже низька» і довго протриматися не зможе.

Друга заява належить менеджеру Ахметова, генеральному директору ДТЕК М. Тимченку. Відомо, що Ахметов активно скуповує енергетичні активи, зокрема, нещодавно став власником «Дніпрообленерго». Експерти мабуть справедливо вважають, що в планах донецького олігарха — стати монополістом у виробництві електроенергії. Як наслідок — реальна перспектива переходу на однакові ціни для населення і промислових підприємств. Тимченко сказав відверто: «Населення оплачує до 30% собівартості електроенергії. Фактично сьогодні наша промисловість фінансує населення. Відповідно, жодні реформи сьогодні не можливі без вирівнювання цієї ситуації». Зрозуміло, що згадка про «реформи» тут абсолютно зайва. Але факт, що гідний уваги, — менеджери донецького олігарха готують населення до збільшення ціни на електроенергію.

У цілому ситуація очевидна — представники влади та олігархії заявляють, що населення незабаром платитиме набагато більше буквально за все. Будуть збільшені тарифи на газ, воду, електроенергію, послуги ЖКГ. Коли це станеться, не дуже складно здогадатися — після парламентських виборів, коли розпочнеться опалювальний сезон.

Люди мають розуміти, що всі заяви й обіцянки влади щодо соціальних гарантій — це не більше ніж передвиборчий обман.

Радянська сім’я в середині 80-х років за середньої зарплати приблизно у 200 карбованців сплачувала за квартиру до 15 карбованців. Сьогодні при середній зарплаті та пенсії в 1,5-2 тисячі гривень ми платимо 450-800 гривень.

Для порівняння: понад 40 років у США частка витрат сім’ї на комунальні послуги (зокрема газ, опалення, воду та електрику) коливається від 5 до 6 % сукупного доходу сім’ї. В Австрії на оплату послуг ЖКГ припадає 9,2 % сімейного бюджету, у Швеції — 3,4 %, в Угорщині -10,8 %, у Польщі — 9,9 %. А пересічна українська сім’я платить за послуги ЖКГ у 4-5 разів більше, ніж мала б платити за світовими мірками, на що так люблять посилатися наші «реформатори».

Можна скільки завгодно іронізувати з приводу економічно виправданого рівня тарифів та спроб кожного нового уряду його досягти. Але комуністи давно і наполегливо пропонують уряду свій критерій для його визначення, який має ухвалити Верховна Рада за ініціативою Кабміну. Мова йде про мінімальну зарплату як про універсальний критерій розміру тарифів. Нагадуємо, що наразі мінімальна зарплата становить 1094 гривні. Якщо перевести її на погодинну оплату, вийде трохи більше 80 американських центів (або трохи більше 6,5 гривні). Для прикладу, середній латиш може розраховувати на 6 євро на годину, фін — на 28 євро, а бельгієць — взагалі на 38 євро (у середньому по Європі виходить пристойно — 22 євро). Отримуючи такі зарплати, європейці цілком можуть дозволити собі комерційні розцінки на газ, тепло та інші життєві зручності.

КПУ пропонує відштовхуватися у визначенні цін не від «економічно обґрунтованого рівня» житлово-комунальних тарифів, а від не менш, мабуть, економічно виправданого (і розрахованого) розміру мінімальної зарплати найманих працівників. Якщо уряд забезпечив їхнє зростання упродовж року на 7 – 8 %, тож і тарифи не має права підвищувати більш, ніж на цей показник, та ще й з відстрочкою на 2 — 3 місяці, а не навпаки.

Обґрунтувати подібний підхід можна двома залізобетонними аргументами. По-перше, це справедливо. По-друге, це економічно виправдано, тому що порушення балансу в підвищенні зарплати і тарифів має як наслідок лише зростання боргів населення перед ЖКГ. Що ми, власне, нині й спостерігаємо.

На думку міністра ЖКГ А. Близнюка, житлово-комунальний сектор невдовзі не просто стане прибутковим, а й немов магніт почне притягувати до себе серйозних інвесторів. А все чому? Тому що Кабмін збирається вийти із законодавчою ініціативою щодо визначення принципів, на яких держава здаватиме комунальну власність в оренду та концесію.

Майже півроку Близнюк відмовчувався після того, як практично відразу ж після призначення відверто заявив, що прийшов перетворювати дотаційну галузь на прибутковий бізнес. Міністр очікує, що приватний інвестор, який візьме в оренду або концесію водоканали, котельні й теплотраси, відремонтує їх, досягне економії, вищої якості послуг, і на цьому почне заробляти. Причому стільки, що зовсім швидко олігархи кинуть свої «малоприбуткові» металургійні заводи.

Але, враховуючи ступінь спрацювання комунальної інфраструктури та деякі особливості «бізнесу по-українськи», слабо віриться, що наші олігархи захочуть інвестувати мільярди у тривалі та серйозні процеси, їхнє завдання — знайти швидкий бізнес, прийти до нього, зібрати сметанку і перевести прибутки в офшор.

Під час приватизації української промисловості нам усім обіцяли модернізацію та ефективного власника. Але в результаті наша металургія за 15 років нещадної експлуатації приватником не так вже й модернізувалася, незважаючи на мільярдні прибутки. А уряд знову нас переконує, що для порятунку металургії треба продавати підприємствам дешевий український газ, а для населення — дорогий російський.

Можна згадати й підсумки приватизації обленерго по всій країні. Кожен українець знає, у скільки разів зросла ціна за електроенергію, і на собі відчуває наслідки модернізації та ефективного управління. Те саме відбулося з нафтопереробною промисловістю й АЗС.

Можна навіть припустити, що під виглядом реформ у сфері ЖКГ затівається нова афера. Комуналку здати в оренду дуже просто, намалювати «капіталовкладення», якщо влада не сильно чіплятиметься, теж нескладно, А далі проглядаються два найвірогідніших варіанти. Або підніметься хвиля з приводу необхідності захисту інвестицій у ЖКГ і під цю справу вкотре збільшать тарифи (мотивуючи тим, що населення теж має розділити тягар модернізації сфери й потерпіти). Влада на місцях розводитиме руками і показуватиме пальцем на нового власника. Або місцева влада разом із концесіонерами вимагатиме з центрального бюджету все нових і нових дотацій на покриття різниці в тарифах, що до останнього утримуватимуться на «економічно невиправданому рівні». У принципі, бізнес міг би й зробити котельні та теплоцентралі ефективнішими. Але не надто віриться, що при відсутності прозорих методик розрахунку собівартості послуг у сфері ЖКГ економія обернеться зни¬женням тарифів, що дійсно перетворило б фактич¬у «приватизацію» галузі на взаємовигідну (тобто вигідну не тільки бізнесу, а й громадянам) справу.

Комуністи неодноразово заявляли, що реформувати ЖКГ варто починати з прозорої та чіткої методики обчислення собівартості послуг. Контроль, порядок і справедливість — ось ключові принципи, і реалізовувати їх має уряд. Без цього всі нововведення будуть лише прикриттям для тих, хто тільки й бачить, як заробити грошей на комуналці.

Прихід приватних ЖЕКів і керуючих компаній неминуче призведе до зростання тарифів!

— Сфера ЖКГ, без сумніву, досить вигідна. Але це однозначно закінчиться підвищенням тарифів. І не факт, що ці приватні компанії зможуть і захочуть забезпечити високий рівень обслуговування населення. Насамперед вони захочуть отримати прибуток, — переконаний народний депутат України від КПУ Спиридон Кілінкаров.

Якщо комунальні підприємства та комунальні ЖЕКи ще якось можна контролювати, щось від них вимагати і одержувати, то приватні компанії будуть просто абсолютно безконтрольно вибивати гроші з людей. — Приватний капітал на ринку ЖКГ працюватиме неефективно стосовно людей. З урахуванням драконівських законів усі дії приватних компаній будуть спрямовані тільки на те, щоб за борги забирати у людей квартири на абсолютно законних підставах… Підвищення тарифів, неможливість для простої людини оформити субсидію і вчасно платити дозволять приватним компаніям підняти це питання через суд і виселити людину. На цьому вся справа закінчиться, — зазначив лідер луганських комуністів.

Наприклад, приватні ЖЕКи, до сфери обслуговування яких мешканців Сум перевела місцева влада, не завжди виконують свої зобов’язання. Про це заявив народний депутат України, перший секретар Сумського обкому КПУ Володимир Даниленко.

— Комунальні проблеми Сум різноманітні, і влада практично не береться їх вирішувати, а якщо й вирішує, то лише частково і з великим запізненням. Наразі всі 11 ЖЕКів міста є приватними. Коли міська влада позбувалася комунальних ЖЕКів, вони заявляли, що приватні контори відповідальніше надаватимуть послуги, однак ці обіцянки не справдилися. Щонайменше три з приватних ЖЕКів останні два роки працюють як мокре горить, — зауважив народний депутат. Тим часом плата з мешканців будинків справно збирається, хоча більшість закладених у тарифі робіт виконується тільки на папері.

Міська влада спробувала виправити ситуацію введенням спеціального, контролюючого роботу ЖЕКів органу. Депутатам запропонували створити «Службу єдиного замовника». Вона мала контролювати роботу ЖЕКів. Однак проект, запро¬понований міською владою, не викликав розуміння у депутатів міськради. Серед основних причин — роздутий майже до 200 осіб штат компанії та суперечки стосовно її повноважень.

Ще однією серйозною проблемою для Сум є проблема ліфтів. У 2011 році закінчується 25-річний термін експлуатації більшості ліфтів у багатоповерхівках обласного центру. У черзі на капремонт перебувають близько 180 ліфтів. Начальник міського управління ЖКГ Ярослав Куц заявив, що за рік реально можна відремонтувати не більше 50-60 ліфтів. Саме тому нещодавно місто пережило своєрідний ліфтовий шок, коли територіальне управління Держпромнагляду призупинило експлуатацію відразу 60 ліфтів, а також заявило, що всі п’ять фірм, що обслуговують ліфти в Сумах, не мають права це робити через невідповідність їхнього обладнання стандартам.

— Результати, я гадаю, всім зрозумілі: багато пенсіонерів і мами з дітьми практично не могли навіть вийти на вулицю, оскільки не в змозі підніматися пішки на горішні поверхи 14-поверхових будинків, — говорить Володимир Даниленко. — Я направив депутатський запит на ім’я Прем’єр-міністра з проханням виділити 15 мільйонів цільової державної субвенції на проведення ремонту ліфтової системи, проте центральна виконавча влада, що концентрує у своїх руках більшу частину зібраних у регіонах податків, відмовила в проханні про допомогу в таких важливих для громадян питаннях.

Депутат-комуніст упевнений, що сфера ЖКГ давно стала майданчиком для відвертого криміналу, що дозволяє збагачуватися приватному капіталу та комунальній мафії, а це не може не турбувати пересічних громадян. Народний депутат України Даниленко переконаний: єдиний шлях із комунальної безвиході — посилення громадського контролю за сферою ЖКГ, що пропонують і наполегливо вимагають комуністи.

Своїми діями влада сьогодні ставить мільйони незаможних українців перед вибором: що робити з тим дріб’язком, який у нас називають пенсіями та зарплатами, — заплатити за послуги ЖКГ і потім голодувати або купити їжу і залишитися без квартири, яку через суд заберуть за комунальні борги? До того ж тарифи ЖКГ безперервно зростають, і незабаром ми змушені будемо віддавати ЖЕКу 30-40 % усіх своїх заробітків і пенсій.

Теперішні господарі життя прагнуть, щоб багаті ще більше збагачувалися за рахунок бідних. Можновладці й олігархи хочуть перетворити комунальну сферу на свій прибутковий бізнес. А приватний бізнес у комунальну сферу категорично не можна пускати допоки в Україні процвітають корупція та свавілля. Сфера житлово-комунального господарства ніколи раніше не була та й нині не може бути бізнесом, як, наприклад, виробництво труб чи алкоголю. Сфера ЖКГ є соціальною послугою держави своєму народові. Вона багато в чому має монопольний характер, це ж не мобільний зв’язок, де можна вибрати або поміняти оператора. Квартиру або ЖЕК поміняти не легко.

Наразі за рахунок своєї квартплати ми змушені «допомагати» олігархам, коли сплачуємо за коштовний російський газ, а дешевий газ українського видобутку надходить на приватні заводи та комбінати. Нас змушують «допомагати» олігархам — ми сплачуємо за електроенергію в п’ять разів дорожче, ніж її собівартість, їм наші комунальні проблеми приносять прибуток. Тому вони за згодою влади за копійки скуповують й орендують ко¬мунальні підприємства, а потім підвищують тарифи. Олігарх Фірташ взявся за облгази, олігарх Ахметов скуповує обленерго. Потім той же Ахметов скаржиться: мовляв, тарифи на електроенергію збиткові, населення оплачує лише 70% їхньої вартості. І підсумовує: тарифи треба збільшувати. Резонне питання: навіщо ж тоді купувати збитковий бізнес? Отже, це не збитковий, а надто прибутковий бізнес. А за все платять прості українці.

Влада чманіє від безкарності та вседозволеності, вона майже готова ухвалити нову редакцію Житлового кодексу, згідно з яким у людей забиратимуть квартири за борги, а збіднілі сім’ї викидатимуть на вулицю. І доки ми мовчатимемо і терпітимемо, доти не матимемо жодних прав.

Олігархічна держава не може й не хоче захистити населення від грабіжницьких апетитів капіталістів-підприємців та шахраїв-чиновників із місцевої влади та системи ЖКГ. Час зрозуміти, що і криза в економіці, і розвал житлово-комунального господарства — це наслідок того, що капіталістична влада обслуговує інтереси багатих, а не бідних, інтереси купки олігархів, а не народу.

Ми маємо трухляві труби, діряві дахи і злодійкуватого начальника ЖЕКу і не замислюємося над тим, що вони — наслідок панування в країні капіталістичної системи господарювання, в якій прибуток понад усе, зокрема й інтереси людей. Щоб вирішити житлові проблеми, заміна «поганих» ЖЕК-івських» начальників на «хороших» не допоможе, треба міняти систему влади. Потрібен новий державний курс — курс на захист інтересів народу, а не олігархів!

Треба повернути країну народові!

 __________________________________

За публікаціями бюлетеня «По правді кажучи» — додатку до видання «Рабочая газета».

Залиште свій коментар