Пізнаючи минуле, краще розумієш сьогоднішнє

Автор: admin

Скарбницю друкованих видань про наш рідний край нещодавно поповнила книга «Сокирянська бистрина», авторами якої є наші земляки – журналіст Олександр Чорний та етнограф Олексій Мандзяк. Після презентації книги, ми гортали сторінки цього багатосторінкового і майстерно оформленого видання і водночас мали розмову з авторами з допомогою відеозв’язку через Скайп. Отож подаємо її запис.

Запитання:

– Як відомо, книга, про минуле, пережите вже сама собою хвилює, зацікавлює, а вам удалося залучити до її написання ще й манускрипти, місцеві легенди про походження назви сіл Сокирянщини…

О.С. Мандзяк:

– Вивчаючи історію території теперішньої Сокирянщини, доводиться часто стикатися з протиріччями: з одного боку край, який нібито нічим не виділяється від багатьох інших, кажучи словами одного із колишніх ожівських поміщиків – «сірота», маючи наувазі сірість; з іншої сторони, виникає питання, а що тоді тут, у цій «сірості» робили численні відомі люди, чому цій території надавали велике значення політики минулого, і т.д.? Тобто, нерідко виникала думка, що наша місцевість має значно більшу, глибшу історію, ніж це відомо з офіційної літератури. Адже наші землі раніше хоч і не лежали в центрі минулих історичних подій, однак не були й осторонь їх. Отож, поставивши перед собою завдання – глибше дослідити історичне минуле Сокирянщини, ми вирішили насамперед використати архівні документи та місцевий фольклор. І дещо в цьому плані вдалося зробити.

В книзі опубліковано фотокопії текстів давніх слов’янськомолдавських грамот ще за часів Молдавського князівства ХV-ХVІI сторіччя, які в різні роки були розпізнані палеографами. З текстів видно, що окремі наші села згадуються на письмі раніше, ніж це відомо тепер. Привертає увагу, зокрема, дарча грамота молдавського господаря Стефана ІІІ Великого від 13 вересня 1473 року, в якій він зазначає, що «дарує с. Вашківці (Васкоуці), що на Дністрі, чашнику Ханку і братам його Гаврилку та Іванку. Виходить, Васкоуці існували не з 1651 року, як вважається до тепер, а на 178 років раніше!

Окремо відзначимо й село Грубна, історія якого до тепер розглядалася виключно з приходом на наші землі старообрядців. А як стає відомо із грамот, цей населений пункт існував вже у середині XV ст. Але на початку XVIII ст. воно спустіло, а потім вже тут заселилися старообрядці, які вдихнули в нього нове життя.

З цих же манускриптів ми подовжили вік, якщо так можна сказати, й іншим селам. Мабуть, не варто перераховувати всі наші знахідки, хто зацікавиться цим, інформацію почерпне у книзі.

О.Д Чорний:

– Деяке світло проливають на наше минуле й місцеві автентичні легенди, які записані з вуст переважно старожилів та місцевих краєзнавців і дослідників. Можна сказати, що тепер вперше маємо легенди і перекази про походження назв усіх сіл Сокирянського району. Одні з них коротенькі, інші дещо більші, обширні і грунтовні, а деякі, повторюючись, повідують нам трохи про інший бік походження назви того чи іншого села. Однак це аж ніяк не применшує їх значення, а навпаки – підвищує, оскільки маємо змогу для порівняння, співставлення, а, отже, для більш точнішого розуміння історичності факту.

Треба сказати й те, що деякі легенди та перекази, як, скажімо, про походження назви Коболчин, Кулішівка, Сербичани, Олексіївка та Струмок знаходять підтвердження й в архівних чи літописних матеріалах чи археологічних дослідженнях. Отже, люди пам’ятають своє минуле.

Запитання:

– У книзі порушено багато тем, а які з них ви хотіли б відзначити?

О.Д. Чорний:

– Для нас усі теми важливі, мають певну новизну і цікавість. Особливо тривожать душу людські долі, а це матеріали про наших двох Героїв праці, про перших орденоносців. Гадаю, ніхто не залишиться байдужим, наприклад, й до розповідей «Молодове вікувало … на мамонтах», «Судноплавність на Дністрі», «Клондайк черепашнику», «Залізниця пролягла за царських часів, «невмируща краса кераміки», «Сокирянець споруджував телевежу в Останкіно» та інших.

О.С. Мандзяк:

– До сказаного додав би ще й тему «Спрямованість у майбутнє», де йдеться про сучасне досягнення Сокирянщини в різних галузях народного господарства, та розповіді, де ми знайомимо читачів із нашими споконвічними землями через осіб колишніх їх власників. Люди ті, переважно, були боярського походження, мали дворянський титул, багатьох з них знали в Європі і Російській імперії, яка певний час володіла Бессарабією.

А яку велику цінність для аналізу і розуміння стану справ в краї мають опубліковані таблиці перепису населення в наших місцях ще 200 і більше років тому назад! Деякі прізвища тодішніх жителів-платників податків зустрічаються в Сокирянах і селах району ще й тепер.

Запитання:

– Цікаво, кому належить ідея написання книги?

О.С. Мандзяк:

– Таку пропозицію зробив Олександр Дмитрович. Він зв’язався зі мною через Інтернет і запропонував спільно взятися за творчу справу – написання науково-популярного видання «Сокирянська бистрина». Я погодився. Ми розподілили обов’язки, з’ясували умови і приступили до праці. Майже півроку довелось готувати матеріали. В цей час ми ще й здійснювали пошукову роботу в бібліотеках, архівах, вивчали давні документи і літературу, спілкувалися з необхідними людьми, краєзнавцями, дослідниками, керівниками сільських рад. Згодом книга була закінчена. А далі вже пішла верстка і підготовка її до друку, в чому також чималих зусиль доклав мій колега.

Запитання:

– Мабуть, нелегко довелось, адже так мало часу ви затратили на книгу.

О.Д.Чорний:

– Певно, що книгу за такий короткий час написати досить важко, якщо до всього мати на увазі ще й те, що кожен із нас має свою роботу, сім’ю і різні обов’язки. Але швидкість ця зумовлена тими факторами, що ми обидва маємо значний досвід в цій справі, тобто чітко уявляли, що мали робити. Крім цього, здатні опрацьовувати велику кількість матеріалу за короткий час. А ще ж у кожного із нас до цього вже були видані свої книги та опубліковані численні статті. Кожен із нас володіє немалим багажем знань про Сокирянщину. А найголовніше – ми щиро любимо наш чудовий край і не шкодуємо зусиль, аби берегти і примножувати його історію і багатства.

Запитання:

– Чи вдалося вам сказати в книзі про все, що хотілося?

О.С. Мандзяк:

– Нам приємно, що привідкрили деякі сторінки нашої історії, підняли, так би мовити, на поверхню чимало цікавих, призабутих і навіть невідомих фактів із життя колишньої Бессарабії та сучасної Сокирянщини. Але досліднику завжди хочеться більшого ніж є, незадоволеність зробленим – це одна із мотивацій для руху вперед!

Відзначу, що для нас залишились відкритими чимало питань. Серед них – походження Сокирян і ряду інших населених пунктів сучасної Сокирянщини; є значні протиріччя у висвітленні деяких історичних подій та інше. На заваді більш ширшого освоєння теми нашої давньої історії стоять ще й чисто технічні моменти, передусім, це неможливість доступу до окремих важливих історичних джерел, які б могли усунути білі плями в історії Сокирянщини. Мається на увазі документи, які нині розкидані по архівах низки країн – Румунії, Молдови, Росії і т.д.

До цього ж скажу, що не весь зібраний і підготовлений нами матеріал увійшов до книги. І на це є свої об’єктивні причини. Все, що залишилося поза книгою, поступово буде опубліковано. Де саме, згодом буде відомо. Однак вже тепер дещо з надбань в архівах, перекладень літературних публікацій з інших мов можна прочитати в наших розповідях в електронному альманасі «Сокирянщина».

Запитання:

– Приємно, що вами використано багато архівних матеріалів, окремі з них, мабуть, і не відомі широкому загалу. Однак тільки з допомогою архівів книгу не напишеш. Чи не так?

О.С. Мандзяк:

– У нашому випадку і справді, одних тільки документів недостатньо. Ми опрацювали велику кількість книг і статей, які були видані і опубліковані упродовж двох століть, в тому числі й на іноземних мовах. Деякі із цих джерел вказані наприкінці книги (233 назви). Крім того, використали значний місцевий матеріал про сучасне життя і трудову діяльності у різних сферах багатьох галузей народного господарства району.

О.Д. Чорний:

– Варто врахувати, що чимало інформації несе й фотоілюстративний матеріал. Ми використали його як з архіву, домашніх тек героїв розповідей, так і наданий райдержадміністрацією, територіальними громадами, окремими установами й організаціями. Багато світлин зроблено спеціально для цієї книги. Загальна кількість фотоілюстрацій складає понад 300 одиниць, в тому числі більше 100 кольорових.

Запитання:

– Щоб вам хотілося сказати на закінчення нашої розмови?

О.Д. Чорний:

– Пишаємось, що зібрали, так би мовити, під дах «Бистрини» стільки фактів, інформації про нашу давнину і сучасний стан розвитку Сокирянщини. Нехай це буде хоч і невеличке, але відкриття, певний крок уперед. Адже на підставі історичних джерел, вдалося дати можливість передивитися історію декількох сіл, дещо нове повідали про Сокиряни. Представили громадському загалу відомих і визначних осіб минулого, нагороджених орденами і медалями за трудові досягнення і наших сучасників, які торують шлях у майбуття. При всьому цьому ми не думаємо, що вдалося уникнути якихось помилок чи технічних прикрощів. Але наша книга нічим не відрізняється від самої історії, де будь-яка помилка чи відкриття може багато в чому примусити передивитися й переоцінити минуле.

О.С. Мандзяк:

– У народі кажуть: «Думай про велике, роби мале». І з погляду на довгу історію Сокирянщини, ми зробили «мале». Але це «мале», на даний час, порівняно з тим, що було зроблено до цього у визначеному напрямку, є, мабуть, «великим» – великим кроком уперед.

Маємо надію, що наша книга стане ідейною естафетною паличкою, яку підхоплять інші і зроблять наступний крок вперед. Нам разом хочеться, щоб громада кожного населеного пункту Сокирянщини мала свою особисту «Книгу історії». Але не для галочки, а на підставі серйозних досліджень, які дозволять більш широко, ніж сьогодні, подивитися на історію і культуру того чи іншого села, а через це просунутися вперед і у висвітленні історії всієї Сокирянщини. Це як мозаїка: складаючи окремі пазли, ми утворюємо цілісну картину. І ця картина – про наше минуле і сьогодення, яке твориться нашими невтомними земляками, людьми, що люблять і шанують свою землю.

Бесіду з авторами книги «Сокирянська бистрина» вів Костянтин Савченко, член Національної спілки журналістів України.

Залиште свій коментар