Свято-Покровська церква села Волошкове

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

Під назвою «Волошкоуци» сучасне село Волошкове вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Олександра Лепушняну від 20 квітня 1554 року, якою він підтвердив передачу логофету Іоанну Могилі (1520–1570) кількох сіл з млинами і ставками, якими володіли його предки і які були куплені ним самим[1].

Перша ж відома на сьогоднішній день церква у селі Волошково була побудована «тамтешніми жителями» і благодійниками у 1706 році: «будівлею дерев’яна, міцна, з такою ж дзвіницею»[2]. Освячена вона була на честь Покрови Пресвятої Богородиці.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Фото Олександра Чорного, 2011 рік

«Відомість в Молдавський диван від Хотинського цинуту про кількість в ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року свідчить, що при цій церкві служив один священик[3]. В даних по селам Сокирянщини з відомостей про погосподарський перепис Хотинського цинуту, складених в травні-липні 1774 року, зазначено, що при церкві села Волошкове служив «піп Міхай» і дячок Ян[4]. За даними на 1776 рік, і як мінімум до 1780 священиком при Свято-Покровській церкви служив Іоанн Кичинський (Кичинчийський), який користувався повагою серед мирян всієї Сокирянщини. 8 червня 1799 року єпископом Проїлавським Парфенієм до церкви села Волошкове висвячений на священика Андрій Йосипович Дроцинський (1773 р.н.).

Згідно записам у відомостях про церкву Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове за 1812-1813 роки «Побудована з дерева підлого; одяг і книг церковних досить»[5]. Станом на 1817 рік, про що свідчать відомості загального перепису Хотинського цинуту, при цій церкві служили 1 священик, 1 дячок і 1 паламар[6].

У другій половині другого десятиліття XIX ст. місцеві селяни значно було оновлене внутрішнє начиння церкви, але сама будівля потребувала значного ремонту. У формулярній відомості 1824 року знаходимо наступний запис про стан церкви цього села: «церква побудована з дерева тонкого, соломою покрита»[7].

У першій половині 1830 років на кошти поміщиків Бежануцо був здійснений ремонт. За даними на 1837 рік волошківська церква «будівлею дерев’яна, покрита ґонтом, з такою ж дзвіницею, міцна»[8]. Тоді при ній служили один священик і один дячок. До речі, 1 травня 1844 року для причту цієї церкви, за розпорядженням уряду, з вотчини тодішніх землевласників села Волошкове, Анни Василівни Бежануцо (1811–19.01.1887)[9] і Олександра Семеновича Бежануцо (30.08.1812–07.10.1888)[10] було виділено 33 десятини орної і сінокісної землі. У 1898 році її кількість збільшилася за рахунок 820 квадратних сажнів садибної землі при церковному будинку, які безоплатно передав поміщик Костянтин Васильович Євтосьєв . Хату для священиків побудували у 1899 році.

У XIX столітті в цьому храмі кілька разів робився ремонт. Так, наприклад, у 1876 році Свято-Покровська церква була «відремонтована на церковні суми»[11]. Саме тоді будівля вперше була покрита бляхою[12]. Відзначимо, що кошти на цей ремонт і оновлення начиння жертвували як прості селяни, так і місцеві поміщики, про що кажуть звістки в «Кишинівських єпархіальних відомостях». Указом Святого Синоду від 2 листопада 1877 року, за № 3.342 дано знати єпархіальному начальству, що благословення Святішого Синоду з видачею встановлених грамот визнані наступні особи Кишинівської єпархії: поміщик села Волошкова Костянтин Євтосьєв (1815–01.11.1901) з жінкою його Марією Костянтинівною (1833 – 02.09.1882).

У 1882 році за спеціальним дозволом єпархіального начальства Кишинівської єпархії біля церкви був побудований сімейний склеп поміщика Євстосьєва[13]. Там його поховали на початку листопада 1901 року[14]. На могильній плиті викарбувано: «Мир праху твоєму». У 1902 році також в цей склеп був перенесено прах його першої дружини Марії Костянтинівни (походила з стародавнього боярського роду Стрежеску), яка померла у 1882 році і була похована на парафіяльному цвинтарі[15].

Аркуш з «Літопису Свято-Покровської церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту», який у 1907-1908 роках написав священик Георгій Іоаннович Арвентієв (1865 р.н.)

У 1902 році, на кошти селян і поміщика церква була значно поновлена. Станом на цей рік «будівлею церква дерев’яна, покрита бляхою і з такою ж з’єднаною разом з нею дзвіницею; будівлі церкви та дзвіниці міцні; церква мала і не вміщує і третини парафіян. Навколо церкви міцний кам’яний паркан»[16].

Тоді ж, у 1902 році архіпастирське благословення було дано колезькому радникові покійному Костянтинові Васильовичу Євтосьєву за пожертвування під будівлю церковного будинку 840 кв. саж. землі і 400 рублів на матеріал для нього та пожертвування в церкву села Волошкова священникового одягання вартістю 35 руб. Теж саме послідкувало й у відношенні волошківського священика і його дружини: «Оголошене схвалення Єпархіального начальства у 1902 р.: дружині священика Вірі Георгіївні Яковенко за пожертвування на церкву села Волошкова священникового одягання в 50 рублів і 50 рублів на будівлю церковного будинку. Священикові Іоанну Яковенкові за пожертвування 100 руб. на будівлю церковного будинку»[17].

Але як вже було зазначено, Євтосьєв на той час вже помер, що сталося 1 листопада 1901 року. Тим не менш цей поміщик наприкінці XIX ст. відкрив рахунок у банку і поклав значні кошти на ремонт старої церкви і будівництво нової. Перед церквою було закопано велику кількість вапна. Так що, навіть після смерті Євтосьева, його благодійна діяльність продовжувалася.

При всій своїй древності, за даними на початок XX століття Свято-Покровська церква була в непоганому стані. Недолік вона мала тільки один – маломісткість. В «Відомості про Свято-Покрово-Богородичну церкву села Волошко, 5-го округа Хотинського повіту за 1908 рік» читаємо: «Церква ця самостійна, холодна, дерев’яна, з такою ж при ній дзвіницею, покрита залізом; Будівлі церкви і дзвіниці міцні. Сторожки при церкві немає; огорожа церкви кам’яна, вельми міцна. Церква ледь вміщує в себе 1/5 частину парафіян»[18].

Перший аркуш «Відомості про Христорождественську церкву, що знаходиться в 5 окрузі Хотинського повіту Кишинівської єпархії в селі Волошкове, за 1914 рік»

У 1908 році, на кошти вже згаданого поміщика-благодійника Костянтина Васильовича Євтосьєва (19000 рублів), які були заповідані для церкви села Волошкове, була побудована нова, більша за розміром, кам’яна Христо-Різдвяна церква, яка була освячена 14 жовтня, про що ми взнаємо із «Відомості про Христо-Різдвяну церкву, яка знаходиться у 5 округу Хотинського повіту Кишинівської єпархії в селі Волошкове, за 1914 рік»: «Церква кам’яна, холодна, з такою ж дзвіницею, в однім зв’язку з церквою; будівлі церкви та дзвіниці міцні і покриті листовим залізом»[19]. Згідно дослідженням краєзнавця Івана Петровича Куляка, на її освячені була друга дружина поміщика Євтосьєва – Феофанія Орлова[20].

За невідомими нам причинами, через декілька років, завдяки

ініціативі згаданої Феофанії Миколаївни Орлової (1864 г.р.) та місцевих парафіян церква була знову освячена, – на честь Покрови Пресвятої Богородиці[21]. За дослідженнями керівника волошківської пошукової групи «Дослідники», Тетяни Семенівни Адажінік, ця церква являє із себе наступне:

Надмогильний пам’ятник на місці поховання поміщиці Марії Костянтинівни Євтосьєвої (з роду Стрежеску)

«Споруда мурована, потинькована, п’ятидільна, хрещата в плані, однонефна, однобанна, збудована в стилі еклептики з цегли /стіни, склепіння/ і тесаних кам’яних блоків /цоколь вис. 0,5м./ Належить до типу поширених на Буковині /особливо в Сокирянському і Хотинському районах/, церква з вежею-дзвіницею на головному фасаді. До квадратної в плані нави примикають рівні з нею за шириною і висотою квадратний бабинець, півкругла вівтарна частина і короткі бічні ремена. Нава накрита масивною банею з перехватом внизу посадженою на восьмигранному підбаннику з тосканськими пілястрами на гранях, між якими прорізані арочні вікна, бабинець накритий двосхилим дахом; вівтарна частина – двосхилим заокругленим, бічні ремена – причілковими дахами. Обабіч вівтарної частини прибудовані низькі прямокутні ризниці під двосхилими дахами, до західної стіни бабинця – триярусна вежа-дзвіниця з низькими квадратними сіньми перед головним входом. Перший ярус дзвіниці – прямокутний, розчленований лопатками, з двома нішами, заповненими живописними зображеннями святих Петра і Павла, накритий чотирисхилим дахом, над яким здіймаються верхні квадратні яруси зі зрізаними рогами, підкресленими тосканськими пілястрами. Верхній ярус завершений розкрепованим профільованим карнизом, фігурними фронтонами і шпилястим чотиригранним зі зрізаними рогами наметом, увінчаним цибулястою маківкою. Арочні вікна оформлені профільованими дугами на імпостах з підвіконними полицями.

Повідомлення щодо церкви села Волошкове в «Кишинівських єпархіальних відомостях» за 1894 рік

Парафіяни сіл Волошкове і Василівка, січень 1919 року

Внутрішній простір нави зі зрізаними кутами перекритий характерним для української архітектури XVII-XVIII ст. зімкнутим зрізаним сплетінням, на якому посаджений восьмерик бані з півсферичним склепінням. Бабинець і бічні ремена перекриті циліндричними склепіннями, вівтарна частина – конховим, нартекс – хрещатим. При західній стіні бабинця влаштовані вигнуті дерев’яні хори з дерев’яною блюстрадою. Нава з бічними просторовими частинами з’єднана арками. Іконостас двох’ярусний, пофарбований білою фарбою, царські врата – різьблені і позолочені одночасно з церквою. Пам’ятка з характерним зразком культового будівництва Буковини початку XX століття. Територія навколо церкви огороджена чавунною решіткою /1990р./ і старим муром із ламаного і грубо обробленого каміння з початку XX століття»[22].

У другій половині 1950-х років церква тимчасово не діяла, а у 1960 році, під тиском місцевих і обласних чиновників її закрили. Дзвони зняли і відвезені на переплавку – «на металобрухт». Пропала частина стародавніх ікон, викрадено документи із церковного архіву, і т.д. В закритій церкві місцева влада планувала відкрити краєзнавчий музей. Але на прохання жителів села церкву було залишено.

У 1990 році на кошти прихожан споруду було реставровано. У 1991 році церква знову відкрилася для прихожан. Освячена на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У 2011 році проведено капітальний ремонт за кошти жителів села.

Могила біля церкви

 

СВЯЩЕННО-І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ[23]

 

Антонеску Думитру – румунський військовий священик-капітан (preotul-căpitan), духівник 4-ої Змішаної Гірської бригади Румунської армії. За даними із його звіту від 3 жовтня 1941 року, за період з 15 серпня по 15 вересня, деякий час він квартирував у селі Білоусівка, де відправляв служби в місцевій Свято-Димитріївській церкві. Його ж зусиллями була зібрана деяка сума грошей, яка потім була передана місцевим парафіянам на добудову нової церкви, будівництво якої почалося ще при російському царі. З агітаційно-місіонерською місією бував також в селах Ожеве і Волошкове (де поховали убитих румунських солдатів і офіцерів), а також в Коболчині і Василівцях Хотинського повіту[24].

 

Арапов Мануїл Васильович (1882 р.н.) – народився 21 червня 1882 року в сім’ї псаломщика Хрестовоздвиженської церкви села Солончени Оргеївського повіту. З 21 грудня 1906 року, учень псаломщицького класу Мануїл Арапов, виконував посаду псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту. 24 січня 1908 року затверджений на посаді. 13 серпня 1908 року, за розпорядженням єпархіального начальства, він переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Рублениця 1-го округу Сорокського повіту. З 1910 року М. Арапов служив при Хрестовоздвиженській церкві села Солончени 2-го округу Оргеївського повіту. В 1930 році призначений служити псаломщиком при Свято-Успенській церкві села Салкуца 2-го округу повіту Тігіна (раніше – Бендерський повіт)[25].

Дружина: Олександра Борисівна.

Їхні діти: Хрисанф (25.01.1910 р.н.).

 

Арвентієв Георгій Іоаннович (1865 р.н.) народився 4 серпня 1865 року в сім’ї паламаря Свято-Миколаївської церкви села Шолкань 1-го округу Сорокського повіту, Іоанна Васильовича Арвентієва та Олександри Тимофіївни Левовської. 15 червня 1888 року закінчив курс Кишинівської духовної семінарії – за другим розрядом.

6 серпня 1888 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Сергієм (М.Я. Ляпидевський) висвячений на диякона, а 7 серпня – на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Булбочь 1-го округу Сорокського повіту. 19 жовтня 1899 року, за власним проханням і за резолюцією єпископа Кишинівського і Хотинського, Іакова (І.О. Пятницький), переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Рублениця 1-го округу Сорокського повіту. 14 березня 1907 року, за розпорядженням єпархіального начальства, «для користі служби», переміщений до Свято-Покровської церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту. 21 травня 1912 року, за власним проханням, отець Георгій направлений до церкви села Винаторь Кишинівського повіту. З 1921 року він служив при Архангело-Михайлівській церкві села Дахновіч 3-го округу Кишинівського повіту[26].

1 жовтня 1907 року о. Георгій затверджений завідувачем і законовчителем церковно-приходської школи села Волошкове.

26 червня 1898 року о. Георгій обраний членом Ревізійної комісії по Сорокській свічковій лавці. У серпні 1902 року резолюцією єпископа Кишинівського і Хотинського Іакова (І.О. Пятницький), призначений депутатом від духовенства на Єпархіальні училищні з’їзди від 1-го округу Сорокського повіту.

У 1907-1908 роках священиком Арвентієвим був написаний «Літопис Свято-Покровської церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту», який зберігся до наших днів. В трохи доробленому варіанті цей літопис був відправлений в редакцію «Кишинівських єпархіальних відомостей» – для публікації. Але за не відомими нам причинам, цього не сталося.

У 1897 році йому оголошена подяка єпархіального начальства «за заохочення парафіян церкви села Булбочь до зведення навколо кладовища огорожі». 3 грудня 1898 року «за старанне виконання своїх обов’язків» нагороджений набедреником. У 1902 році йому оголошена подяка єпархіального начальства, а 8 травня 1905 року, єпископом Володимиром (Ф.О. Сеньковський), нагороджений скуфією[27].

Дружина: Віра Іванівна (28.03.1871 р.н.) – дочка священика.

Їхні діти: Анна (27.12.1900 р.н.), Любов (12.06.1892 р.н.), Микола (06.08.1902 р.н.) і Василь (17.10.1904 р.н.).

 

Аронян Володимир Іванович (1901 р.н.) – народився 15 липня 1901 року в селі Каларашовка Сорокського повіту (нині Окницького р-ну Республіки Молдова), в сім’ї псаломщика Свято-Миколаївської церкви, Іоанна Федоровича Ароняна (1854 р.н.) та Февронії Михайлівни.

У 1928 році призначений псаломщиком до Архангело-Михайлівської церкви с. Гордінешти Хотинського повіту. У 1944-1945 роках Володимир Аронян служив псаломщиком при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Сокирянського району Чернівецької області[28].

24 березня 1945 року заарештований співробітниками Управління Народного комісаріату державної безпеки Чернівецькій області (УНКДБ ЧО). 29 травня 1945 року військовим трибуналом військ НКВС Чернівецької області, за антирадянську агітацію, за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР, засуджений до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах (ВТТ). Реабілітований Чернівецькою обласною прокуратурою 3 липня 1992 року[29].

 

Байдан Микола Пантелеймонович (1881 р.н.) – син псаломщика Пантелеймона Євфимовича Байдана (1849 р.н.) та Марії Костянтинівни. Народився 5 травня 1881 року в селі Гечу-Векь Белецького повіту. Навчався в Єдинецькому духовному училищі, звідки вибув з другого класу, через хворобу в 1897 році.

З 1 грудня 1899 року був учителем церковно-приходської школи села Циплешти Белецького повіту. З 5 листопада 1902 року до 30 листопада 1906 року знаходився на військовій службі – на посаді писаря, в м. Белці.

З 27 лютого 1907 року навчався в псаломщицькому класі в м. Кишиневі. 14 червня 1908 року витримав іспит на псаломщика при спеціальній комісії[30]. З 29 вересня 1908 року за резолюцією єпископа Акерманського Никодима визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Покровській церкві села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту. 10 жовтня 1912 резолюцією Преосвященного єпископа Акерманського Гавриїла затверджений на посаді псаломщика. З 10 травня 1918 року служив псаломщиком при Свято-Миколаївській церкві села Шабо, нині розташованого в Білгород-Дністровському районі Одеської області[31].

Дружина: Васса Григорівна (20.08.1885 р.н.) – дочка міщанина.

 

Бачинський Василь Федорович (1900 р.н.) – народився 25 липня 1900 року в селі Толбуряни Хотинського повіту (сучасне с. Крутеньки Хотинського району ), в сім’ї місцевого священика Федора Васильовича Бачинського (05.06.1865 р.н.) та Єлизавети Гаврилівни (03.04.1875 р.н.). Навчався в Кишинівській духовній семінарії (2 класи).

В служінні з 1919 року. У 1920 році визначений на місце псаломщика при Свято-Успенській церкві села Комарів 3-го округу Хотинського повіту[32]. В 1930-х роках переміщений на місце псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. 1 січня 1939 року, за розпорядженням єпархіального начальства, був переведений до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин, того ж повіту[33].

 

Биховський Віктор Васильович (1885–1930) – син священика Свято-Катерининської церкви села Котюжани 4-го округу Хотинського повіту, Василя Івановича Биховського (1847-1885) та Марії Харитонівни (1852 р.н.). Народився 5 березня 1885 року[34].

7 червня 1899 року закінчив Бричанське двохкласне училище. 22 листопада 1902 року закінчив повний курс Кишинівського псаломщицького класу[35].

22 листопада 1902 року за резолюцією єпископа Акерманського Аркадія (О.Є. Філонов) визначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Покровській церкві села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту[36]. У жовтні 1906 року був призваний на військову службу. 8 грудня 1910 року за резолюцією єпископа Акерманського Никодима визначений виконуючим посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Пригородок 1-го округу Хотинського повіту. 26 вересня 1911 року затверджений на цій посаді[37]. З 1913 року знаходився на посаді псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасоуци Хотинського повіту (сучасне село Тарасівці Новоселицького повіту).

Помер 31 травня 1930 року.

Дружина: Бурага Анна Василівна (1892 р.н.) – із царан села Тарасоуци. Вінчалися 13 листопада 1915 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасоуци Хотинського повіту[38].

Їхні діти: Валентина (19.04.1916 р.н.), Аркадій (01.02.1918 р.н.), Вікторія (24.10.1919 р.н.), Клавдія (05.01.1922 р.н.).

 

Васильєв Іван Кипріянович (1769 р.н.) – паламар при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту (за даними на 1822 рік). За даними на 1824 року, він вже не служив при цій церкві[39].

Діти: Мефодій (1811 р.н.).

 

Гобжила Костянтин Федорович (1887 р.н.) – син священика. Закінчив Кишинівське духовне училище (1900 р.) і курс Кишинівської духовної семінарії.

12 липня 1912 року висвячений на священика до церкви села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту[40]. 1 листопада того ж року затверджений законовчителем в місцевій церковно-приходській школі. У 1919 році визначений до Свято-Миколаївської церкви села Антонівка Акерманського повіту[41].

У 1916 році нагороджений набедреником.

Дружина: Олімпіада Петрівна (01.01.1893 р.н.).

Їхні діти: Лідія (31.08.1913 р.н.), Раїса (08.08.1916 р.н.), Олена (20.05.1918 р.н.).

 

Данилов Василь Іоаннович – син диякона. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту. У 1863 році визначений паламарем до Іоанно-Богословської церкви села Атаки Хотинського повіту. 21 липня 1871 року, за власним проханням, звільнений за штат, але вже в 1872 році направлений позаштатним паламарем до церкви с. Братушани Белецького повіту. У 1881 році переміщений до церкви Покрова Пресвятої Богородиці с. Волошкове 5-го округу Хотинського повіту. Прослужив там до 1884 року[42].

 

Дроцинський Андрій Йосифович (1773 р.н.) – народився в сім’ї дяка Йосифа Дроцинського та Катерини Іванівни (1757 р.н.). Отримав домашню освіту.

8 червня 1799 року єпископом Проїлавським Парфенієм II висвячений на священика до церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинської райї. 28 червня 1819 року від митрополита Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні) отримав духовну грамоту, яка підтверджувала право на служіння при цій церкві. Там він служив і за даними на 1837 рік.

26 липня 1825 року затверджений на посаді окружного депутата 2-ї частини Хотинського цинуту[43].

Дружина: Катерина Іванівна.

Їхні діти: Параскева (1801 р.н.), Яків (1804 р.н.).

 

Дроцинський Яків Андрійович (1804–1881) – народився в сім’ї священика Свято-Покровської церкви с. Волошкове Хотинської райї, Андрія Йосифовича Дроцинського (1773 р.н.) та Катерини Іванівни.

27 червня 1825 року визначений служити дяком при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. 23 грудня 1873 року звільнений за штат[44].

Помер 13 березня 1881 року[45].

Дружина: Равловська Євдокія Федорівна (1807–1882) – дочка священика. Померла 17 лютого 1882 року[46].

Їхні діти: Андрій (1825 р.н.), Олексій (1838 – 15.06.1883), Феодосій (1840 р.н.), Яків (1844 р.н.), Анна (1835 р.н.).

 

Євфодієв (Єфодіев) Семен Стефанович (1845-1897) – син паламаря села Вищої Кобильні Сорокського повіту, Стефана Ієремійовича Евфодієва (1812 р.н.) і Параскеви Григорівни (1822 р.н.)[47]. Закінчив Кишинівську духовну семінарію.

10 липня 1873 року призначений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Миколаївській церкві села Чубруч Аккерманського повіту[48]. 15 лютого 1874 року переміщений на ту ж посаду до Архангело-Михайлівської церкви села Фещеліца Аккерманського повіту – замість Фоми Евфодієва, переміщеного в село Чубруч[49].

7 липня 1874 року висвячений на священика до Свято-Успенської церкви села Наславча Сорокського повіту[50]. 30 січня 1875 року затверджений помічником депутата. В 1887 році призначений на посаду спостерігача за церковно-приходськими школами 5-го округу Хотинського повіту[51]. В 1888 році затверджений законовчителем в місцевому народному училищі[52]. В 1890 році звільнений з посади законовчителя. 1 листопада 1888 року затверджений на посаді законовчителя в місцевому народному училищі[53]. В 1890 році призначений депутатом в 5-му окрузі Хотинського повіту, а в 1892 році відійшов від цієї посади – за невиконання указів єпархіального начальства[54].

Будучи священиком при церкві села Наславча, періодично «наглядав» за церквою Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту, коли при цій церкві не було свого священика.

20 вересня 1879 року нагороджений набедреником[55]. 24 квітня 1888 року до дня Святої Пасхи Святішим Синодом нагороджений скуфією[56].

Помер 8 січня 1897 року[57].

Дружина: Домнікія Миколаївна (ор. 1851 р.н.). Отримувала допомогу від Товариства взаємної допомоги духовенства Кишинівської єпархії (за даними на 1900 рік).

Їхні діти: Софія (1883 р.н.), Микола (1887 р.н.) і Іоанн (1889 р.н.).

 

Зуграв Єлисей Стефанович (1882 р.н.) – народився 12 березня 1882 року в сім’ї псаломщика Свято-Миколаївської церкви села Болдурешть 4-го округу Кишинівського повіту, Стефана Мануїлович Зуграва (1845 р.н.) та Замфіри Іоаннівни (1851 р.н.)[58].

У 1905 році закінчив Кишинівську духовну семінарію, і тоді ж був визначений псаломщиком до Свято-Вознесенської церкви с. Пуркарь Акерманського повіту. 26 січня 1907 року призначений на священиче місце до церкви Покрова Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. 14 березня 1907 року, за єпархіальним начальством відрахований від зазначеного приходу, тому що не з’явився на висвячення.

5 липня 1907 року призначений служити священиком при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове Хотинського повіту. 6 серпня 1907 року він висвячений на священика. 15 жовтня 1910 року, за власним проханням, переміщений на місце священика при Свято-Покровській церкві села Ярове 1-го округу Сорокського повіту. З 1918 року служив при Свято-Миколаївській церкві села Коркмаз 2-го округу Акерманського повіту. З 1 травня 1934 року знаходився на посаді настоятеля церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Стара Царичанка 2-го округу повіту Четате-Албе[59].

Дружина: Гориновська Феодосія Євфимівна.

Їхні діти: Євграф (26.09.1908 р.н.), Лідія (26.05.1910 р.н.).

 

Кайсин Петро

Кайсин Петро (1896 р.н.) – із сім’ї духовного звання, народився 16 січня 1896 року. У 1914 році закінчив курс Єдинецького духовного училища. Навчався в Кишинівській духовній семінарії.

15 вересня 1921 року висвячений на священика до Свято-Покровської церкви села Волошкове Хотинського повіту. Деякий час здійснював служби також при церкві сусіднього села Василівка. 1 вересня 1929 року переведений до Свято-Покровської церкви села Чепелеуци 6-го округу Хотинського повіту[60].

Дружина: Анна Іванівна.

Їхні діти: Тамара (24.04.1922 р.н.).

 

Кичинський (Кичинчийський, Кичинчиський) Іоанн – священик при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинської райі (за даними на 1776 рік). Як мінімум до 1780 року перебрався «за Дністер» – на територію Поділля.

Йому належав «Евангелион, сиречь благовестие Богодухновенных Евангелист», виданий Львівським Успенським братством в 1636 році[61], який він отримав в дар від жителя села Сокиряни, Кирила Руснака, під умовою молиться за здоров’я і відпущення гріхів жертводавця: «āψōϛ (1776) М[іся]ця Мая дня ā (1) сію книгу рεкомую Єв[ан]г[е]ліε купилъ εи Кирило Руснакъ ωбиватεлъ вεси Сокиріанъ, и вручилъ εи чεстъному ωтцу Іωанови, назвискомї Кичинчїскому вεси Волошкова, за своε здравіε і за спасεніε и за ωтпущεніε грѣхов своїх: при томъ будучи свѣдитεлъ Івасъ, Гаврилεнка; вεси Волошкова»[62].

Втім, історія цієї книги в подальшому не була пов’язана з Сокирянщиною. Як свідчать маргіналії, тобто записи на полях книги, на початку XIX століття це Євангеліє належало Свято-Миколаївській церкві села Перекоринці Ушицького повіту. 2 червня 1836 року староста цього села Іван Чернецький передав «Євангеліон» для Свято-Богородичної церкви села Посухів «на віки вічні»[63].

На початку XX ст. ця книга зберігалася в Музеї Подільського церковного історико-археологічного товариства і була описана видатним істориком, археологом і культурно-громадським діячем Поділля, Юхимом Йосиповичем Сіцінським (1859–1937) в праці «Опис стародруків музею Подільського церковного історико-археологічного товариства» (1904 р.). В даний час цей пам’ятник національного значення зберігається в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (відділ стародруків, Кир. 2515п.)[64].

 

Лавровський Іван Федорович (1798 р.н.) – син священика.

8 грудня 1827 року визначений на посаду паламаря при Свято-Покровській церкві села Волошкове Хотинського повіту. 28 травня 1837 року звільнений з посади паламаря і визначений церковним сторожем при тій же церкві[65].

Дружина: Параскева Михайлівна (1801 р.н.).

Їхні діти: Тимофій (1827–1862), Яків (1829 р.н.), Килина (1835 р.н.).

 

Лотоцький Арефа Євстратійович (1846–1902) – син паламаря Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту, Євстратія Григоровича Лотоцького (1803 р.н.). Отримав домашню освіту.

3 жовтня 1868 року визначений паламарем до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Василівка Хотинського повіту. У 1873 році, за власним проханням, переміщений до церкви Покрова Пресвятої Богородиці села Волошкове, того ж повіту. У 1874 році переміщений до Свято-Георгіївської церкви села Русяни 5-го округу Хотинського повіту, але вже 25 жовтня 1876 року повернутий назад до церкви села Волошкове – понадштатним причетником. Далі затверджений на посаді псаломщика. Прослужив в різних парафіях близько 35 років[66].

Помер 27 серпня 1902 року[67].

Дружина: Гловатинська Марія Іванівна (1855 р.н.) – дочка диякона Архангело-Михайлівської церкви села Романківці Хотинського повіту, Івана Петровича Гловатинського (1827 р.н.) та Анни Григорівни (1836 р.н.).

Їхні діти: Павло (29.06.1878–1947), Федір (16.02.1880 р.н.), Євфимія (21.05.1882–12.11.1882), Ольга (18.10.1884–01.11.1892), Надія (06.09.1887–07.11.1892), Марія (21.11.1890–03.11.1892), Іван (24.06.1894 р.н.), Євгенія (24.12.1896 р.н.).

 

Міхай – за даними погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року, він служив священиком церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинської райї[68].

 

Мондренко Іван Іванович (1819 р.н.) – син священика села Василівка, Іоанна Матвійовича Мондренко (1770-1824) та Параскеви Матвіївни (1786 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

14 травня 1842 року визначений на місце паламаря при Свято-Покровській церкві села Волошкове Хотинського повіту. 20 серпня 1843 року переміщений на місце паламаря при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Василівка Хотинського повіту. 13 травня 1845 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов)посвячений у стихар. В подальшому був звільнений з духовного звання[69].

Дружина: Олена Василівна (1827 р.н.).

Їхні діти: Іоанн (1847 р.н.), Марія (1850 р.н.), Семен (1852 р.н.), Порфирія (1860 р.н.), Євдокія (01.03.1862 р.н.), Анна (25.07.1864 – 20.01.1867), Ольга (11.07.1868 р.н.).

 

Очинський Іван Андрійович (1825–1893) – син паламаря Андрія Івановича Очинського (1800 р.н.) та Марії Василівни (1806 р.н.). Народився в селі Гінкоуци Хотинського цинуту. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

1 квітня 1846 року визначений дяком до Свято-Михайлівської церкви села Трінка Хотинського повіту[70]. 22 травня 1850 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Малаєшти Ясського повіту[71]. 26 листопада 1852 року висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви с. Гінкоуци Хотинського повіту.[72] Відрізнявся слабким здоров’ям, і 19 червня 1870 року, за власним проханням, звільнений за штат. 30 грудня 1888 року, коли він служив при Свято-Успенській церкві в містечку Сокиряни, отримав одноразову допомогу по визначенню Святішого Синоду.

7 жовтня 1890 року затверджений завідувати церквою Покрова Пресвятої Богородиці села Волошкове 5-го округу Хотинського повіту[73].

Помер у 1893 році.

Дружина: Іоанна Яківна (1826 – 1884) – із сім’ї духовного звання. Померла 15 квітня 1884 року в Сокирянах[74].

 

Пащенко Олександр Іванович (1819–1880) – син дякча Свято-Михайлівської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту, Івана Петровича Пащенко (1796 р.н.) та Анна Леонтівни Шимановської (1797 р.н.)[75]. Отримав домашню освіту.

7 листопада 1843 року визначений на місце паламаря при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. 12 серпня 1876 року, будучи позаштатним паламарем, за власним проханням, звільнений за штат. 16 лютого 1877 року залишений понадштатним причетником, при тій же церкві[76].

Помер 30 серпня 1880 року.

Двічі був у шлюбі. Друга дружина: Агафія Романівна (1819–1883). Померла 10 березня 1883 року[77].

Його діти: Григорій (1838 р.н.), Єлизавета (1841 р.н.), Федір (1850 р.н.), Дмитро (1854 р.н.), Євдокія (1865 р.н.).

Григорій Олександрович Пащенко, за даними на 1878 рік був на посаді вико-нуючого обов’язки псаломщика при Акерманському соборі. 28 лютого 1879 року визначений штатним дияконом до того ж собору.

 

Пащенко Федір Олександрович (1850–1893) – син паламаря села Волошкове Хотинського повіту, Олександра Івановича Пащенко (1816-1880) та Агафії Романівни (1819 р.н.).

Деякий час служив дяком, без затвердження, при Свято-Покровській церкві села Волошкове. 19 січня 1878 року визначений виконуючим обов’язки псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кебабчі 1-го округу Акерманського повіту[78].

Помер 3 травня 1893 року.

 

Поповський Петро (1876 р.н.)із сім’ї духовного звання.

Здав іспит на священика і в 1911 році був висвячений на священика до Свято-Покровської церкви села Чепелеуци 5-го округу Хотинського повіту. 1 вересня 1929 року переміщений до Свято-Покровської церкви села Волошкове Хотинського повіту. За даними на жовтень 1942 року – заштатний священик, пенсіонер, при церкві села Волошкове[79].

У 1931 році нагороджений камилавкою.

 

Равловський Іван Федорович (1799–1844) – син священика села Наславча, Федора Григоровича Равловського (1766 р.н.).

8 грудня 1827 року затверджений паламарем при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. 27 травня 1837 року переміщений на місце церковного старости, при тій же церкві. Надалі знаходився на посаді указного паламаря[80].

Помер 23 листопада 1844 року в селі Наславча.

Дружина: Мельник Параскева Михайлівна (1801 р.н.) – дочка селянина села Наславча.

Їхні діти: Агафія (1825 р.н.), Тимофій (1827 р.н.), Яків (1829 р.н.), Килина (1836 р.н.), Анастасія (1841 р.н.), Михайло (08.11.1842 р.н.), Федот (01.03.1845-13.01.1846).

 

Равловський Іоаким Григорович (1820 р.н.) – син дяка церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Михалкове Хотинського повіту, Григорія Федоровича Равловського (1794-1865) та Олени Андріївни (1793-1861). Отримав домашню освіту.

У листопаді 1838 року за розпорядженням єпархіального начальства визначений виконуючим обов’язки паламаря при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту – строком на один рік[81].

 

Равловський Тимофій Іванович (1827 р.н.) – син паламаря церкви Покрови Пресвятої Богородиці с. Волошкове Хотинського повіту, Івана Федоровича Равловського (1799-1844) та Параскеви Михайлівни Мельник (1801 р.н.). Деякий час служив паламарем при тій же церкві. У 1853 році «звільнений по хворобливому стану» за штат[82].

 

Розманський (Розмаїнський) Георгій Матвійович (1829–1879) – із сім’ї духовного звання. 25 січня 1846 року визначений послушником в Києво-Михайлівський монастир. У 1850 році прийнятий до Херсонської єпархії і визначений дяком до Ново-Слобідської Богородичної церкви. У 1851 році переведений до Одеської лікарняної церкви. 6 серпня 1852 року висвячений на диякона. У 1856 році прийнятий до Кишинівської єпархії і направлений дияконом до Свято-Георгіївської церкви болгарської колонії Тараклія. 30 жовтня, того ж року, переміщений до Свято-Георгіївської церкви м. Кишинева. 9 квітня 1867 року висвячений на священика до Свято-Покровської церкви села Волошкове Хотинського повіту. У 1868 році переміщений до Свято-Миколаївської церкви містечка Рашків-Нижній 4-го округу Сорокського повіту. 19 листопада 1870 року переміщений до Свято-Успенської церкви села Сєрково Оргеївського повіту[83].

Помер 29 грудня 1879 року.

 

Святкевич Микола Григорович (1865 р.н.) – син псаломщика церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Селище Хотинського повіту, Григорія Стефановича Святкевича (1821–1892) та Олени Георгіївна (1829 р.н.). Навчався в школі псаломщиків.

В служінні з 1892 року. З 1907 року служив псаломщиком при Свято-Троїцькій церкві с. Городище 2-го округу Сорокського повіту. 1 червня 1926 року призначений виконуючим посаду псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. У 1929 році затверджений на посаді[84].

 

Сливинський Семен Васильович – із сім’ї духовного звання.

29 травня 1851 року визначений паламарем до церкви с. Корестоуци. Хотинського повіту. Того ж року, 21 жовтня посвячений у стихар. У 1854 році переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Балкоуци-Нижні, того ж повіту – на місце причетника. 3 серпня 1883 року направлений до церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту – на місце псаломщика.

 

Споялов Іван Євфиміїович (1856 р.н.) – син священика Свято-Михайлівської церкви с. Петроси Сорокського повіту, Євфимія Васильовича Споялова (1822 р.н.) та Домнікії Георгіївни Донич (1830 р.н.). Народився 1 лютого 1856 року в селі Булбочь Сорокського повіту. 20 липня 1877 року закінчив курс Кишинівської духовної семінарії – за другим розрядом[85].

27 липня 1877 року висвячений на священика до Свято-Димитріївської церкви села Білоусівка Хотинського повіту. 7 лютого 1878 року затверджений депутатом по 5-му округу Хотинського повіту. 20 вересня 1878 року переміщений в село Вережани Сорокського повіту. З 20 січня 1879 року служив при Свято-Миколаївській церкві села Бирнова 5-го округу Хотинського повіту[86]. У 1893-1895 роках тимчасово служив одразу при двох церквах – в селі Бирнова і Волошкове 5-го округу Хотинського повіту. У 1919 році знову затверджений священиком при церкві села Бирнова[87].

У 1892 році єпископом Кишинівськім і Хотинським нагороджений набедреником. У 1907 році «за старанну і корисну службу Церкві», єпископом Кишинівським і Хотинським Володимиром, до дня Святої Пасхи о. Іоанн нагороджений скуфією. У 1911 році, за визначенням Святішого Синоду від 23-28 березня, за № 2188, о. Іоанн нагороджений камилавкою[88].

Дружина: Маркоч Порфирія Олександрівна (20.03.1860 р.н.) – дочка диякона. Закінчила Кишинівське жіноче єпархіальне училище.

Їхні діти: Михайло (01.09.1878 р.н.), Павло (06.11.1880-27.01.1884), Олександр (02.09.1883 р.н.), Федір (17.03.1886 р.н.), Дмитро (10.05.1888 р.н.), Лев (18.12.1890 р.н.), Юлія (15.06.1892 р.н.), Лідія (1900 р.н.), Анна (22.01.1902 р.н.).

 

Теодореску Аурел – служив дияконом при церкві села Мерендень Белецького повіту. 30 серпня 1942 року висвячений на священика до Свято-Покровської церкви с. Волошкове Хотинського повіту[89].

 

Томачинський Семен Федорович (1814–1891) – син паламаря Федора Гавриловича Томачинського (1792 р.н.) та Анни Романівни Темної (1795 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

14 травня 1835 року визначений паламарем до Свято-Димитріївської церкви с. Непоротове Хотинського повіту. 5 червня 1839 року висвячений у стихар. 20 липня 1844 року переведений на місце дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці в колонії Болбока, того ж повіту, де 15 листопада 1845 року висвячений на диякона. 15 листопада 1847 року висвячений на священика до церкви Покрови Пресвятої Богородиці с. Волошкове Хотинського повіту. З 1866 року до 1870 року був під судом з відстороненням від місця служби. У цей період він деякий час служив при Свято-Миколаївській церкві села Болбока Хотинського повіту. 4 грудня 1869 року повернутий на місце священика при церкві с. Волошкове. У 1876 році вийшов за штат, з правом завідування церквою до призначення нового священика. 15 червня 1881 року, за власним проханням, звільнений з посади завідувача церквою[90].

Помер 5 лютого 1891 року[91].

Дружина: Євфимія Яківна (1816 р.н.).

Їхні діти: Тимофій (1841 р.н.), Овдій (1843 р.н.), Андрій (1849 р.н.), Марія (1852 р.н.).

 

Фігурський Федот Федорович (1820–1890) – народився в с. Бузовиця Хотинського повіту, в сім’ї дяка Федора Георгійовича Фігурського (1797 р.н.). Навчався в Гербовецькому чоловічому монастирі.

18 червня 1837 року визначений на посаду дячка при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Бузовиця Хотинського повіту[92]. 5 травня 1840 року визначений паламарем-дзвонарем до Кафедрального собору міста Кишинева. 15 грудня 1843 року він висвячений на диякона, а 15 грудня – на священика до Свято-Миколаївської церкви села Замчожи Кишинівського повіту. 30 січня 1845 року переведений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Вороновиця Хотинського повіту. 4 листопада 1853 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) визначений священиком до Іоанно-Богословської церкви села Каплівка Хотинського повіту[93]. У 1860 року переміщений до Свято-Успенської церкви містечка Секуряни того ж повіту[94]. З 3 січня 1861 року служив при церкві села Шилівці Хотинського повіту. 25 квітня 1862 року переміщений до Іоанно-Богословської церкви села Атаки 1-го округу Хотинського повіту, з обслуговуванням також Архангело-Михайлівської церкви сусіднього села Пригородок 1-го округу Хотинського повіту[95]. З 27 листопада 1863 року він знаходився на посаді священика при церкві Успіння Пресвятої Богороиці села Рашків 1-го округу Хотинського повіту. 3 жовтня 1879 року переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Перебійківци, того ж повіту. На початку листопада, того ж року, переведений на місце священика при Свято-Преображенській церкві с. Керстинці 2-го округу Хотинського повіту. 19 грудня 1879 року переміщений до Свято-Димитріївської церкви с. Гіждева, з призначенням законовчителем Гіждевской школи. 9 серпня 1883 року, заштатний священик села Гіждево Хотинського повіту, Ф. Фігурський визначений до церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове – на посаду помічника настоятеля. У 1889 році вийшов за штат, через хворобу[96].

Відомо, що о. Федот власноруч здійснював роботи по золоченню та срібленню. Його роботи були передані в храми міст Хотина та Кишинева, села Волошкове та деяких інших.

У 1847 році за старанну службу і починку церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Вороновиця нагороджений набедреником.

Помер 2 лютого 1890 в селі Волошкове.

Дружина: Євдокія Семенівна (1826–1909). Померла 24 вересня 1909 року в селі Атаки, де і похована на парафіяльному цвинтарі[97].

Їхні діти: Євгенія (1845 р.н.), Анаталія (1847 р.н.), Євдокія (1854 р.н.), Марія (1856 р.н.), Домнікія (1858-27.01.1878), Іван (1860 – 27.03.1890), Філарет (1862 р.н.), Марія (1864 р.н.), Катерина (1868 р.н.). Остання, а даними на 1888-1908 роки, була вчителькою в м. Атаки Хотинського повіту.

 

Холєв Семен Якович (1800 р.н.) – дяк при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове (за даними на 1822 pік). Народився в сім’ї місцевих селян – Якова Холєва та Анни (1759 р.н.)[98].

 

Шимановський Олександр Васильович (1891 р.н.) – син однодворця села Липчани Могилівського повіту Подільської губернії, Василя Івановича Шимановського та Фекли Іванівни. Народився 1 жовтня 1891 року в селі Волошкове Хотинського повіту[99].

1 червня 1920 року визначений на посаду псаломщика при Свято-Покровській церкві села Волошкове Хотинського повіту. 1 березня 1926 року вийшов у відставку[100].

Дружина: Матіохин Катерина Марківна (1891 р.н.) – міщанка м. Ржищів Київської губернії. Вінчалися 11 листопада 1912 року в Свято-Покровській церкві с. Волошкове[101].

Їхні діти: Георгій (19.06.1914 р.н.), Петро (06.06.1920 р.н.), Ольга (17.06.1922 р.н.), Леонід (15.04.1924 р.н.).

 

Яковенко Іван Кирилович (1857 р.н.) – син відставного офіцера, волосного писаря Іван Яковенко. Народився 24 червня 1857 року в селі Котилеве Хотинського повіту. Вчився в Байрамчській вчительській семінарії, яку закінчив у червні 1878 року.

З 1878 року до 1 березня 1896 року служив вчителем в селах Хотинського повіту (Рашків, Владична, Маркоуци і Ленківці).

30 вересня 1895 року здав іспити по богословським наукам при спеціальній комісії Кишинівської духовної семінарії. 27 жовтня 1895 року, за резолюцією єпископа Кишинівського і Хотинського Неофіта (М.В. Неводчиков), визначений на священиче місце при церкві Покрови Пресвятої Богородиці с. Волошкове Хотинського повіту. 17 березня 1896 року висвячений на диякона, а 7 квітня – на священика. 31 жовтня 1896 року йому доручено навчання в церковно-приходській школі с. Волошкове. У 1907 році визначений на місце священика при церкві Святого Пророка Іллі села Щербинці 2-го округу Хотинського повіту. З 12 жовтня 1909 року служив при Свято-Покровської церкві села Вовчинець 3-го округу Хотинського повіту[102]. 15 квітня 1917 переміщений до церкви села Росошани, того ж повіту[103].

З жовтня 1902 року до грудня 1906 року перебував на посаді члена Будівельного комітету 5-го округу Хотинського повіту. З 24 серпня 1911 року був головою Комітету по будівництву нової церкви в селі Вовчинець[104].

У 1896 році нагороджений срібним коронаційним хрестом. У 1902 році удостоєний схвалення єпархіального начальства «за пожертву 100 руб. на будівництво церковного будинку» в селі Волошкове. За визначенням Кишинівської єпархіальної училищної ради від 8 січня 1903 року, 1 лютого того ж року, «за ревне ставлення до виконання обов’язків завідувачів і законовчителів церковних шкіл» йому оголошена подяка. Мав ювілейну срібну медаль на Аннінській стрічці в пам’ять 25-річча існування церковнопарафіяльних шкіл. Також був нагороджений Золотим іменним знаком Міністерства землеробства та державних маєтностей за працю понад 10 років

Дружина: Віра Георгіївна Стадницька (17.09.1857 р.н.) – дочка священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту, Георгія Григоровича Стадницького (1824-1901) та Марії Оксентіївни Гепецької. У 1902 році удостоєна схвалення єпархіального начальства «за пожертву в церкву села Волошкова, Хотинського повіту священицького облачення в 50 руб. і 50 рублів на будівництво церковного будинку»[105].

Їхні діти: Олександр (20.08.1882–1913), Михайло (13.07.1886 р.н.), Олексій.

 

Ян – дяк Свято-Покровської церкви села Волошкове Хотинської райі, за даними з відомостей погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року[106].

 

___________________________________________________________________

 

[1] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 80-87.

[2] Ведомость о Покровской-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Волошкова, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 172; Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда селения Волошкова, за 1832 год // Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 201.

[3] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 432.

[4] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 457.

[5] Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Кишинев, 1907. – Т. III. – С. 261.

[6] Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. – Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Кишинев, 1907. – Т. III. – С. 17.

[7] Формулярная ведомость о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях находящихся в селении Волошкове Покровской церкви Хотинского цынута, за 1824 год // Формулярные ведомости Управляющего Хотинского цынута Бричанской протопопии священника Филиппа Лукиянова, за 1824 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 37. – Арк. 97зв.

[8] Ведомость о Покровской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Волошкова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 189.

[9] Анна Василівна Бежануцо – уроджена Крижановська. Дружина поміщика Єфима Федоровича Бежануцо. Померла і похована в селі Волошкове.

[10] Олександр Семенович Бежануцо – син землевласника села Волошкове Семена Павловича Бежануцо (1769–1812) та Аргіри Константиновни (1785 г.р.). Помер і похований в селі Волошкове.

[11] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 193.

[12] Ведомость о Свято-Покровской церкви Хотинского уезда селения Волошкова, приписной к Успенской-Богородичной сего же уезда села Василиуц, состоящей в Василиуцком приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 79.

[13] Ведомость о Свято-Покровской-Богородичной церкви села Волошкова 5-го округа Хотинского уезда, за 1903 год // Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1903 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 200. – Арк. 104; Ведомость о Свято-Покровской-Богородичной церкви села Волошкова 5-го округа Хотинского уезда, за 1904 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1904 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 203. – Арк. 106.

[14] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Покровскую церковь селения Волошкова, 5-го округа Хотинского уезда, для записи о родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1901 год. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 33. – Арк. 26зв-27.

[15] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Покровскую церковь селения Волошкова, 5-го округа Хотинского уезда, для записи о родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1882 год. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр.29.

[16] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 193.

[17] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 194.

[18] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 194.

[19] Ведомость о Христо-Рождественской церкви, состоящей в 5 округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Волошкове, за 1914 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 29.

[20] Куляк І.П. Волошкове. Історія. – http://bukportret.info/index.php/ sokiryanskij-rajon/voloshkove/istoriya

[21] Феофанія Миколаївна після смерті першого чоловіка, 21 квітня 1902 року вийшла заміж за статського радника Олександра Даниловича Орлова (1844 р. н.); вінчалися в Свято-Покровській церкві села Волошкове.

[22] Волошкове. Духовність. – http://bukportret.info/index.php/sokiryanskij-rajon/voloshkove/dukhovnist

[23] Автором цього матеріалу раніше вже були надані дані про служителів Свято-Покровської церкви села Волошкове, зокрема в книгах «Історія Сокирянщини в документах и матеріалах» і «Православна Церква на Сокирянщині». Окрім того, історико-краєзнавчі дослідження стосовно окремих сокирянських православних церков і біографічні дані про їх служителів наведені в низці статей, опублікованих в друкованих виданнях, в публікаціях на сайті «Сокирянщина» і в історико-краєзнавчому альманасі «Сокирянщина». З часом автором були зібрані додаткові данні, які дозволили збільшити сам список осіб, уточнити раніше відомі факти і виправити деякі помилки.

[24] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 340.

[25] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 345 – 346.

[26] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 346.

[27] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 346 – 347.

[28] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 349 – 350.

[29] Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга третя. / Чернівецьке обласне відділення пошуково-видавничого агентства «Книга Пам’яті України». – Чернівці, 2013. С. 473.

[30] Ведомость о Хресто-Рождественской церкви, состоящей в 5-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Волошкове, за 1910 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1910 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 215. – Арк. 65зв.

[31] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 353 – 354.

[32] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 111.

[33] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 360.

[34] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Екатериненскую церковь селения Котюжан 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших на 1885 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 74. – Арк. 158зв – 159.

[35] Ведомость о Чудо-Архангело-Михайловской церкви, состоящей в 1-ом округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Пригородке, за 1910 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1910 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 214. – Арк. 179зв – 180зв.

[36] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 372.

[37] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 372.

[38] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Тарасівці за 1911-1917 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 16, спр. 85. – Арк. 347зв – 348.

[39] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 387.

[40] Ведомость о Хресто-Рождественской церкви, состоящей в 5-м Благочинническом округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Волошкове, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 31зв.

[41] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 409.

[42] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 421.

[43] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 432.

[44] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 433.

[45] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1881-1885 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 29. – Арк. 20зв – 21.

[46] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1881-1885 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 29. – Арк. 46зв – 47.

[47] Метрические книги церквей Сорокского уезда за 1853 год. – Национальный архив Республики Молдова (Arhiva Naţională a Republicii Moldova), ф. 211, оп. 6, д. 57.

[48] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1873. — № 15, 15-31 августа. – С. 308.

[49] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1874. — № 7, 1-15 апреля. – С. 139.

[50] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1874. – № 15, 1-15 августа. – С. 323 – 324.

[51] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1887. — № 20, 15-31 октября. – С. 762.

[52] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1888. – № 23, 1 декабря. – С. 826.

[53] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1888. — № 23, 1 декабря. – С. 826.

[54] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви села Наславча, 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, о священно и церковнослужителях ее, за 1896 год // Ведомости о церквях за 1896 год. – Державний архів Чернівецької області, ф. 605, оп. 1, сп. 195.

[55] Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев: Типография Архиерейского дома, 1879. – № 20, 15-31 октября. – С. 396.

[56] Список лиц духовного звания, кои, за службу по духовному ведомству, награждаются Святейшим Синодом ко дню Св. Пасхи в 1888 году // Церковные ведомости, издаваемые при Святейшем Правительствующем Синоде. – Санкт-Петербург, 1888. – № 17-18. – С. 100.

[57] Умершие // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1897. — № 4, 15 февраля. – С. 51.

[58] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Николаевскую церковь села Болдурешт 4-го округа Кишиневского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1882 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 3, спр. 255. – Арк. 516зв – 517.

[59] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 449.

[60] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 458.

[61] У 1639 році це «Євангеліє» придбали «раби Божі Феодор і Іоанн» і «за своє відпущення гріхів» віддали його отцю Василію, під умовою, що він буде молитися за них при житті і по смерті.

[62] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 465.

[63] Н.Я. Черты из религиозной и бытовой жизни Подолии в минувшие века (Продолжение) // ПЕВ. – Каменец-Подольск, 1905. – № 35. – С. 802-803; Шамрай М.А. Маргіналії в стародруках кириличного шрифту 15-17 ст. з фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Упорядник: М. Шамрай. – Київ, 2005. – С. 98-99.

[64] Шамрай М.А. Маргіналії в стародруках кириличного шрифту 15-17 ст. з фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Упорядник: М. Шамрай. – Київ, 2005. – С. 98-99, № 132.

[65] Ведомость о Покровской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Волошкова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 191зв.

[66] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 514 – 515.

[67] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1901-1905 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 33. – Арк. 53зв – 54.

[68] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 457.

[69] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 540.

[70] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Гинькоуц, состоящей в Чепелиуцком приходе, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 21зв.

[71] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Гинкоуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 541зв.

[72] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 569.

[73] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 569.

[74] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Петро-Павловскую церковь местечка Секуряны 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1884 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Сокиряни (Секуряни) за 1884-1886 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 130. – Арк. 74зв – 75.

[75] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 579.

[76] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 579 – 580.

[77] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1881-1885 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 29. – Арк. 78зв – 79.

[78] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 580.

[79] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 606.

[80] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 617.

[81] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Наславчи, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 188.

[82] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 619.

[83] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 626.

[84] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 639.

[85] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 661.

[86] Ведомость о Свято-Николаевской церкви, состоящей 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Бырновой, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 5-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 11зв.

[87] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 661-662.

[88] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 662.

[89] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 673.

[90] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 677.

[91] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1891-1895 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 31. – Арк. 20зв – 21.

[92] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви 2-й части Хотинского и уезда помещичьего селения Бузовицы, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 287зв – 288.

[93] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Каплевки, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 342зв.

[94] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Хотинских Атак, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 24зв.

[95] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда селения Пригородка, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 24зв.

[96] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 686 – 687.

[97] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Иоанно-Богословскую церковь села Атак 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1909 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Атаки за 1909-1915 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 12. – Арк. 27зв – 28.

[98] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 698.

[99] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1891-1895 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 31. – Арк. 9зв – 10.

[100] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 726.

[101] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Волошкове за 1911-1915 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 37. – Арк. 56зв.

[102] Ведомость о Свято-Покровской церкви, состоящей в 3-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Волчинце, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 47зв.

[103] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1917. – № 15-16. – С. 76.

[104] Ведомость о Свято-Покровской церкви, состоящей 3-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Волчинец, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 50зв.

[105] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 737-738.

[106] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирян-щина», 2015. – С. 457.

Залиште свій коментар