Сокирянщина — 1968: село Коболчин

Автор: admin

Коболчин — село центр сільської Ради. Розташований на річці Кобилча, за 5 км від районного центру, за 7 км від залізничної станції Сокиряни. Через село проходить асфальтоване шосе Сокиряни—Чернівці. Населення — 3044 чоловіка.

В селі колгосп «Ленінський шлях», організований у 1946 році. Це передове в районі господарство по врожайності сільськогосподарських культур і розвитку тваринництва. Має млин, олійницю, пилораму, столярну майстерню, кузню, пасіку. Машинно-тракторний парк налічує 12 тракторів, 13 комбайнів, 9 автомашин, понад 40 електромоторів.

Працює тут середня школа. За Радянської влади 45 мешканців здобули вищу і середню спеціальну освіту. Нині в селі працюють 40 спеціалістів з вищою і середньою освітою. Діють в Коболчині Будинок культури, медичний пункт, фельдшерсько-акушерський пункт, зуболікарський та рентгенкабінети, профілакторій, їдальня. Стали до ладу побутовий комбінат, сільмаг, продмаг, чайна, господарський магазин.

За роки Радянської влади в селі споруджено і перебудовано 800 житлових будинків.

Вперше в письмових джерелах Коболчин згадується у 1447 році.

На околицях села виявлено рештки поселень трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та бронзового віку (II тисячоліття до н. е.).

В 1871 році Коболчин став центром селянських заворушень в Сокирянській волості. Виступ селян відбувся і в 1913 році. Жителі села брали активну участь в Хотинському повстанні 1919 року. Румунські бояри розстріляли тут 22-х повстанців.

В грудні 1945 року в селі створено комсомольську організацію, а в грудні 1948 — партійну.

На 2-х фото 1968 року:  тваринницьке містечко колгоспу «Ленінський шлях», с. Коболчин і передові люди колгоспу «Ленінський шлях». У центрі групового фото — голова правління, Герой Соціалістичної Праці В.Я. Ротар.

Матеріал з «Історії міст і сіл України». 

Один відгук на «Сокирянщина — 1968: село Коболчин»

  1. Валентин в 12.06.2012 at 13:13

    Дуже приемно 1 рад1сно за наших р1дних. як1 своею нелегкою працею приносили велик1 вклади в розвито к р1дного села. приемно побачити сво1х р1дних Яковину О.П в скалад1 орденоносц1в але надзвичайно прикро .що наше покол1ння не зум1ло зберегти нажите роками

Залиште свій коментар