Село Комарів і його православний храм

Автор: admin

Продовжуємо знайомити відвідувачів сайту «Сокирянщина» з сторінками історії населених пунктів сусідніх з Сокирянським районом територій. На цей раз представляємо вашій увазі статтю відомого краєзнавця Олексія Степановича Мандзяка про історію села Комарів Кельменецького району та його православний храм.

&&&

Олексій Мандзяк

Комарів – село Кельменецького району Чернівецької області України, розташоване на правому березі Дністра на Пруто-Дністровській рівнині Подільського плато. Коли воно виникло сучасним науковцям невідомо. Археологічний матеріал, зібраний навколо цього населеного пункту належить до різних епох, починаючи від трипільської культури, готської ранньохристиянської культури ІІІ-IV століть нашої ери і закінчуючи епохою печерного християнства давньоруського часу[1]. За 2 км на південний захід від Комарова, в урочищі «Попове Поле» розташоване давньоруське селище XI–XIII ст. На північ від села, на першій надлуговій терасі Дністра виявлене слов’янське поселення VI-VII ст.[2]

Кам’яні ряди з плит та стовпів на території села с. Комарів. Ніхто із старожилів села не пам’ятає, коли ці огорожі споруджувались.

Є припущення, що в урочищах «Вінниця» і «Гринчук», що над долиною Дністра, знаходився великий дохристиянський культовий комплекс (датування його може бути від епохи бронзи до перших віків нашої ери), обгороджений кам’яними плитами по периметру (орієнтовно їх висота 2–2.5 м). У 1995-1997 роках археологічною групою експедиції «Дністер» при участі Львівського та Чернівецького університетів, в цих урочищах, на протязі майже 600 м виявлено стіну з вертикально стоячих оброблених плит і стовпів. В середині кам’яної стіни зафіксовано дорогу шириною 4–5 м, яка з обох боків також обгороджена кам’яними плитами і стовпами. По всьому схилу аж до берега Дністра розкидані кам’яні уламки, на багатьох із яких збереглися зображення солярних знаків. На залишках скелі в урочищі «Гринчук» збереглось стилізоване зображення фантастичного звіра, який нагадує дракона, в закрученому хвості якого є солярний знак у вигляді кола[3].

Так звані «кам’яні скрині» у с. Комарів. Дві кам’яні скрині, що за формою та розмірами нагадують саркофаги, виявлено поблизу спуску до Дністра, і ще три меншого розміру (до 1 метра завдовжки) розташовуються в різних точках села. Звідки взялися ці скрині, ніхто не пам’ятає, але стверджують, що «турки поїли з них своїх коней».

В околицях села Комарова виявлені пам’ятки трипільської культури (III тис. до н.е.) та доби раннього заліза (І тис. до н.е.)[4]. У 1950 році Дністрянською археологічною експедицією Львівського відділу Інституту археології АН УРСР під керівництвом Олександра Панкратовича Черниша (1918–1993) біля села Комарів було відкрито поселення ІІІ-ІV ст. н.е. Переважна більшість знахідок із пам’ятки належить до пізньоримського часу. Проте є матеріали палеоліту, доби бронзи та раннього залізного часу[5]. На місці черняхівського поселення (III-IV ст. н.е.) знайдено залишки майстерні, в якій виробляли скляний посуд та листове скло[6]. Український археолог О.В. Петраускас відзначає: «Значення археологічної пам’ятки біля Комарова важко переоцінити. На сьогодні це єдиний для черняхівської культури багатогалузевий виробничий осередок і єдиний центр у варварському середовищі в Європі з виготовлення скляного посуду поза межами Римської імперії»[7].

Ілюстрація із статті: Рідуш Б. Бакотсько-Комарівський білатеральний скельно-печерний комплекс // Археологічні студії / Інститут археології НАН України, Буковинський центр археологічних досліджень при Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича. – Київ-Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008. – Вип. 3. – С. 234.

Територія, на якій розташоване сучасне село Комарів в свій час була складовою частиною Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського князівств, Шипинської землі, а також Молдавського князівства. За народними переказами, записаними членами експедиції Чернівецького державного університету в 1950-х роках, Комарів виник на місці знищеного турками села Борщівка[8]. Не виключаємо, що мається на увазі зникле селище Боршова або Боршова Кропивна, яке декілька століть назад знаходилося неподалік від не існуючого нині села Молодове в бік села Комарів. У відомих історичних джерелах згадка про це селище, наприклад, фіксується в грамоті господаря Молдавського князівства, датованій 27 червня 1604 року. Цим документом тодішній господар Ієремія Могила (правив у 08.1595–05.1600 і 09.1600–30.06.1606 рр.) підтвердив дяку Павлу Табану і його численним родичам право на розділення цілого ряду сіл, які перейшли до них у спадщину[9]. З цієї ж грамоти стає відомо, що селище Боршова Кропивна існувало вже у XV ст. і належало заможному боярину Балшу Старому, котрий отримав низку сіл, у тому числі Боршову Кропивну «за службу із привілеями від Олександра воєводи Старого» і мав «урік[10] від господаря Петра воєводи»[11].

Хрест на старому цвинтарі в селі Комарів. Фото В. Бакуса 1990 рік. Сайт «Дністровські ремінісценції»: http://dnistrove.narod.ru/

Під назвою «Комаров» (старо-молд. Комареу/Кумареу) село документально починає фіксуватися з XVII століття. У відомому енциклопедичному виданні «Історія міст і сіл УРСР. Чернівецька область» (Київ, 1969 р.) зазначається, що в письмових джерелах Комарів уперше згадується в документі датованому 7 серпнем 1665 року[12]. Нам відомо, що це історичне письмове джерело являє собою дарчий запис Тодосії, дружини померлого логофета Шендрі логофета, на водяний млин на річці Шейн, який вона віддала боярину Велишко. Що цікаво, самий документ був укладений в селі Комарів, де в той час й проживали тодішні власники села[13].

Але згадана річка Шейн з млинами і однойменний ліс фіксуються раніше зазначеного документу, зокрема в уже згаданій вище грамоті господаря Молдавського князівства Ієремії Могили від 27 червня 1604 року[14]. Картографічні джерела свідчать, що в минулому біля Комарова існувало поселення Шиїн (воно ж Шиїн Яр, Поливанів Шиїн або Поливанів Шейн), яке розташовувалося на березі однойменної річки[15]. За даними «Алфавітного покажчика населених пунктів, об’єднаних з іншими поселеннями, а також включених в смугу міст і селищ міського типу» із «Довідника адміністративно-територіального поділу Чернівецької області» 1965 року, хутір Шиїн об’єднано з селом Комарів Кельменецького району[16].

Доступні нам архівні документи і стародруки донесли до наших днів й імена деяких землевласників Комарова XVII-XVIII ст. Так, вже згаданий вище Велишко – син боярина Тоадера Драгушескула[17]. До нього село Комарів належало родам Пилиповських і Малай, а після нього Думитрашкові Драгушескулу. З 1698 року Комарів був у власності замужнього боярина, великого вістієрника (скарбника) Іордакі Русета (Россет, Росетті) (1645–1720)[18]; у XVIII столітті село перейшло у володіння заможному боярському роду грецького походження Кантакузіно; і т.д…

Хрест на старому цвинтарі в селі Комарів. Фото В. Бакуса 1990 рік. Сайт «Дністровські ремінісценції»: http://dnistrove.narod.ru/

Неодмінною частиною духовного життя жителів села протягом століть було православ’я. Нажаль, поки не знайдено історичних свідчень, які б проливали світло на діяльність перших християн у селі і на те, коли саме був збудований перший православний храм в цьому населеному пункті. Але, як мінімум з початку XVII ст. і в XVIII ст. в околицях Комарова проживали християнські ченці-схимники. За даними уродженця сусідньої Сокирянщини, відомого церковного історика Єлевферія Єлисейовича Михалевича (1851–1901), які він зібрав в останні десятиліття XIX століття, в давнину біля Комарова діяв печерний православний храм[19].

Як відомо, біля с. Комарова на узбережжі Дністра існують чисельні штучні печери. Серед них виділяється напівштучний грот у скелі на схід від села відомій під назвою «Хрестище». Цей грот має карстове походження, розташований на висоті 9-10 м від підніжжя скелі і має місцеву назву «Турецька хата». На її стінах археологами виявлені графіті, що складались переважно із тонко видряпаних хрестиків різних модифікацій: деякі з розширеними кінцями, деякі з округлими просвердлинами на кінцях. Серед графіті знайдений також кириличний напис, датований 1631/1632 р. Верхній рядок напису читається як: ВАСИЛ[Ь] ПАТРАШ. Другий рядок: В [7140] Л[Е]ТО. Унизу під написом викарбуваний знак, що нагадує скандинавську руну d (Dagaz – «день»). Відомий буковинський науковець, доктор наук Б.Т. Рідуш відзначає, що цей напис «достовірно вказує на перебування тут людей, ймовірно ченців, на початку XVII ст. Палеографія напису також відповідає вказаному часу. Така дата добре корелюється з виявленим тут археологічним матеріалом і загалом збігається з одним з періодів активізації ісихастського руху на півдні Східної Європи»[20]. Він же пише, що «звертає на себе увагу близьке до українського написання імені «ВАСИЛ[Ь]», а не до старослов’янського «ВАСИЛИЙ». Прізвище «Патраш» і сьогодні досить поширене як серед молдаван, так і українців у Чернівецькій області. Це свідчить про автохтонність «особистого складу» місцевого чернецтва»[21].

Стара церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів. Фото 1928 року

Стара церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів.

Могила поміщиків Владиславських. Фото Андрія Бондаренка, з сайту «Україна Інкогніта»: http://ukrainaincognita.com/khramy/komariv

Село Комарів, поселення Поливанів Яр і Шейн на трьохверстовій карті 1868 року.

За народними переказами, в самому селі в сиву давнину стояла невелика дерев’яна церква десь поруч з відомим і нині старим цвинтарем, на якому збереглися хрести ХVІІ-ХVІІІ ст. Перші ж відомі нині документальні свідчення про існування православного храму в с. Комарові відносяться до XVIII ст. Доступні нам документи свідчать, що у 1765 році у Комарові на кошти місцевих парафіян і причта був зведений новий храм – дерев’яна церква типу хата з солом’яним дахом, біля якої була невисока теж дерев’яна дзвіниця. Освячена ця церква була на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Відзначимо, що на час будування і освячення цієї Свято-Успенської церкви село Комарів було далеко не самим великим і густонаселеним поселенням. За даними погосподарського перепису Хотинського цинуту Молдавського князівства 1771 року в Комарові налічувалося всього 32 селянські господарства[22]. Згідно «Відомості в Молдавський Диван від Хотинського цинуту про число в ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року, в селі було 27 обжитих двори[23]. При цьому, за даними відомості про погосподарський перепис населення Хотинської райї 1774 року, в самому селі служили аж два священика – попи Петро і Неколає[24].

У 1801 році в центрі села на кошти парафіян почали будувати нову дерев’яну церкву, яку як і попередню покрили соломою. Вона також була освячена на честь Успіння Пресвятої Богородиці, що сталося 15 серпня 1805 року[25]. У відомості про цю церкву за 1812 рік відзначено: «дерев’яна, нова; судини срібні; книги і різи є»[26]. За даними з відомості перепису населення Хотинського цинуту 1817 року при ній служили 2 священика, 1 дячок і 1 паламар[27].

Жительки села Комарів. Старовинна світлина. Фото з сайту «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області»: http://www.webcenter.top/kelmenetskiy-rayon/komariv/duhovnist-komariv/

У першій половині 1820-х років її покрили ґонтом[28]. За офіційними даними, станом на 1829 рік: «дерев’яна, міцна, покрита ґонтою, в ній начиння неабияке, судини томпакові визолочені, книги російські достатні, ризниця достатня»[29].

У 1838 році комарівську Свято-Успенську церкву підняли на кам’яний фундамент і наново покрили ґонтом. Тоді ж біля неї прибудували кам’яну дзвіницю (яку почали зводити побач з старою дерев’яною у 1836 році)[30]. У 1859 році на кошти місцевих парафіян, поміщиці (посесорші) Пелагії Виноградської, а також священика Георгія Григоровича Стадницького, здійснено капітальний ремонт храму – церква була пофарбована всередині і зовні олійною фарбою[31]. В подальшому був доведений до кінцевого виду кам’яний паркан навколо храму і окопаний ровом парафіяльний цвинтар[32].

Мешканці села Комарів. Старовинна світлина. Фото з сайту «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області»: http://www.webcenter.top/kelmenetskiy-rayon/komariv/duhovnist-komariv/

Наступні ремонти, як в середині храму, так і зовні, були зроблені у 1880, 1905, 1911 і 1930-х роках. Внутрішнє оздоблення значно було оновлене у 1899 році: тоді місцевий поміщик Станіслав Францович Владиславський отримав подяку від єпархіального начальства за придбання священицького облачення і плащаниці вартістю 200 рублів, а парафіяни дістали ту ж подяку за придбання для своєї церкви срібної чаші з усім приладом за 125 рублів[33].У 1902 році парафіяни комаровської церкви були удостоєні схвалення єпархіального начальства за придбання для храму покривала на святий престол, престольного хреста, малого Євангелія, посудини для освячення води і кадильниці вартістю 41 руб.[34]

Відомий громадський діяч і церковний історик Василь Григорович Курдіновський (1871 р.н.), обстеживши Свято-Успенську церкву с. Комарів у 1906 році, відзначає: «Вона за формою нагадує довгастий дім з колод, складених у зруб. Зовні обшалевана. Згодом побудований зверху купол, а також прибудована кам’яна дзвіниця і паламарня. Церква крита бляхою»[35]. Станом на 1911 рік: «Церква і дзвіниця влаштовані разом; криті залізом. Будівля церкви стара і не міцна, а також для прихожан дуже тісна»[36]. До речі, тоді в ній зберігалися описи церковного майна, починаючи з 1809 року, сповідні розписи починаючи з 1814 року, метричні книги – з 1820 року (більш ранні за 1806, 1809-1819 рр. за невідомими нам причинами були втрачені), а також обшуки шлюбні за різні роки, перші із яких були датовані 1833 роком.

Загальний вигляд Свято-Успенської церкви з південного заходу, 9 серпня 1995 року. Фото М.І. Жарких. Негатека, № 878-24. Сайт «Прадідівська слава»: http://www.pslava.info/KomarivS_CerkvaUspinnja_878-24,259589.html

 

Свято-Успенська церква. Фото з сайту «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області»: http://www.webcenter.top/kelmenetskiy-rayon/komariv/duhovnist-komariv/

Старий і новий комарівські храми

Вже в останні десятиліття XIX століття «через маломісткість церкви» стало питання про будівництво у с. Комарові нового храму. Відзначимо, на той час до Свято-Успенської церкви були приписані також присілки Атаки (Комарівські Атаки) і Поливанів Яр, які знаходилися від Комарова в протилежних сторонах приблизно на відстані в 5 верст[37]. Зауважимо, що останнє поселення – Поливанів Яр – отримало свою назву від однойменного яру, що розташований перпендикулярно до Дністра, між селами Комарів і Молодове[38].

На початку XX ст. ініціативу по збору коштів і організації робіт у свої руки взяв молодий священик Олександр Іванович Яковенко[39]. У відомості про Свято-Успенську церкву відзначено, що «за наполяганням священика збираються гроші» на будівництво нового храму[40]. Але з різних причин його ініціатива не увінчалася успіхом, а після його смерті в 1913 році не знайшла продовжувачів благої справи.

Із зібрання народознавчої кімнати бібліотеки с. Комарів Кельменецької ЦБС

Стара церква Успіння Пресвятої Богородиці збереглася в Комарові до наших днів і являє собою наступне: «Невелика тризрубна одноверха церква, яка має з півдня дві прибудови: до вівтаря муровану ризницю, до бабинця – дерев’яний присінок. Масивна мурована двоярусна дзвіниця при західному фасаді бабинця виглядає не доречною при дерев’яній конструкції церкви. Зовнішні стіни церкви ошальовані вертикально дошками і лиштвами»[41].

Відзначимо, що цій церкві деякий час належала будівля – невеликий біленький домик під солом’яним дахом. Його побудували у 1863 році і за ініціативою вже згаданого вище протоієрея Георгія Стадницького використовували в якості приміщення для церковнопарафіяльної школи[42]. Протягом тривалого періоду ця школа діяла виключно на добровільних зусиллях отця Георгія, без затвердження відповідними державними органами. У 1905 році було засноване Земське народне училище (тоді ж при ньому для місцевих жителів була відкрита сільська бібліотека). Станом на 1911 рік в ньому навчалися 46 хлопчиків і всього 5 дівчат[43], а в 1914 році вже 64 хлопчика і 23 дівчинки[44].

Перший аркуш «Відомості про Успенсько-Богородичну церкву села Комарова за 1853 рік»

Титульний аркуш метричної книги Свято-Успенської церкви села Комарів на 1903 рік

Біля старої Свято-Успенської церкви, так сказати «в церковній огорожі», за дозволом від єпархіального начальства та з благословення архієпископа Кишинівського і Хотинського Неофіта (М.В. Неводчиков) був зведений фамільний склеп поміщиків Владиславських. За даними на 1902 рік в ньому була похована дружина Станіслава Францовича Владиславського – Марія Миколаївна[45]. Вона померла від запалення легенів у віці 62 роки 28 листопада 1896 року, а поховали її 2 грудня[46]. 27 вересня 1912 року за дозволом від архієпископа Серафима до неї «підселили» й самого поміщика Владиславського, який помер за два дні від цього в своєму маєтку[47].

Також біля Свято-Успенської розташована могила священика Стадницького, якого поховали 16 березня 1901 року[48]. 13 червня 1913 року в церковній огорожі поховали священика Олександра Яковенка[49]. 15 серпня того ж року там же поховали заштатного псаломщика Тимофія Гримальського[50]

1 лютого 2010 року на кошти парафіян та спонсорів було розпочато будівництво нової православної церкви. Новий мурований храм розташований відразу біля старої церкви в центральній частині Комарова.

 

СВЯЩЕННО-І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ

 

Антонієв Семен Васильович (1842 р.н.) – син священика. В семінарії не навчався.

15 травня 1860 року визначений виконуючим посаду паламаря при церкві села Комарів Хотинського повіту. 15 травня 1862 року затверджений на цій посаді. 31 травня 1863 року через його прохання переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Колінківці того ж повіту – на посаду дячка. 7 березня 1865 року затверджений на посаді дячка при Архангело-Михайлівській церкві села Ржавинці 1-го округу Хотинського повіту[51]. Там він служив і за даними на 1875 рік.

 

Аронян (Аронович) Федір Іванович (1826–1903) – син дячка-паламаря, народився в м. Бельці Бессарабської області. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

5 грудня 1847 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і визначений на місце паламаря при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту[52]. 14 червня 1862 року за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Антонія (О.А. Шокотов) переміщений на місце псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Вартиківці Хотинського повіту[53]. 17 березня 1903 року «за власним проханням, по старості літ» вийшов за штат[54].

Помер 16 червня 1903 року[55].

Дружина: Анна Іванівна (1824 р.н.).

Їхні діти: Олександра (1850 р.н.), Юліанія (1851 р.н.), Ольга (1852 р.н.), Єлизавета (1855 р.н.), Григорій (1858 р.н.), Іван (1860 р.н.), Марія (1871 р.н.).

 

Базилюк Захарій Миколайович (1820–1898) – син священика. Народився 13 вересня 1825 року. Навчався в Кишинівському духовному училищі – вибув з нижчого відділення «за хворобою».

13 вересня 1837 року визначений на місце паламаря при Свято-Успенській церкві села Комарів Хотинського повіту – на два роки[56]. 6 травня 1841 року затверджений на тій же посаді і при тій же церкві[57]. 6 травня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і переміщений на місце псаломщика при Іоанно-Богословській церкві села Мошанець 1-го округу Хотинського повіту[58]. Там він служив до кінця свого життя.

Помер 27 січня 1898 року в с. Мошанець, де і похований на місцевому парафіяльному цвинтарі[59].

Дружина: Марина Микитівна (1826 р.н.).

Їхні діти: Сильвестр (1847–1849)[60], Марія (1848 р.н.), Анна (1852 р.н.)[61], Петро (1853 р.н.).

 

Балан Гедеон Георгійович (1821 р.н.) – син диякона Свято-Троїцької церкви села Росошани Хотинського цинуту, Георгія Андрониковича Балана (1791 р.н.) та Марії Георгіївни (1802 р.н.). Отримав домашню освіту.

16 жовтня 1842 року визначений на місце паламаря при Свято-Успенькій церкві села Комарів Хотинського повіту. 26 вересня 1843 року переміщений на посаду дячка при церкві села Білявинці того ж повіту. 4 листопада 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона. 30 жовтня 1850 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Гордінешти Хотинського повіту[62]. 29 березня 1854 року висвячений на священика до тієї ж церкви. Там він прослужив до 1862 року.

Дружина: Баранова Катерина Ісидорівна (1825 р.н.) – дочка священика Архангело-Михайлівської церкви села Гордінешти Хотинського повіту.

Їхні діти: Іван (1845 р.н.), Яків (1847 р.н.), Василь (1850 р.н.), Федір (1851 р.н.).

 

Бачинський Василь Федорович (1900 р.н.) – народився 25 липня 1900 року в селі Толбуряни Хотинського повіту (сучасне с. Крутеньки Хотинського району ), в сім’ї місцевого священика Федора Васильовича Бачинського (05.06.1865 р.н.) та Єлизавети Гаврилівни (03.04.1875 р.н.). Навчався в Кишинівській духовній семінарії (2 класи).

В служінні з 1919 року. У 1920 році визначений на місце псаломщика при Свято-Успенській церкві села Комарів 3-го округу Хотинського повіту[63]. В 1930-х роках переміщений на місце псаломщика при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Волошкове Хотинського повіту. 1 січня 1939 року, за розпорядженням єпархіального начальства, був переведений до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин, того ж повіту[64].

 

Биховський Матвій Павлович (1822–1880) – син дячка Павла Тимофійовича Биховського (1793 р.н.) та Олени Матвіївни (1804 р.н.). Народився 4 березня 1822 року в селі Новоселиця Хотинського цинуту. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

У січні 1839 року визначений на один рік на місце паламаря при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Новоселиця Хотинського повіту. 30 квітня 1840 року визначений на місце дячка при Свято-Успенській церкві села Комарів того ж повіту. 21 липня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар.

20 липня 1846 року архієпископом Іринархом висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Кельменці. 9 грудня 1851 року ти же архієпископом висвячений на священика до Свято-Покровської церкви села Вороновиця Хотинського повіту[65]. 14 березня 1860 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Ржавинці, того ж повіту. 27 вересня 1867 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Рингач Хотинського повіту. З 7 вересня 1874 року – священик церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Тарасівці 2-го округу Хотинського повіту[66]. Там він прослужив до кінця свого життя.

У 1855 році отримав подяку від єпархіального начальства «за примноження свічковий прибутку». У 1856 році «за старанне виконання священицьких обов’язків» нагороджений набедреником. У 1860 році нагороджений бронзовим хрестом в пам’ять війни 1853-1856 рр.

Помер 5 травня 1880 року[67].

Дружина: Стефанида Василівна (1826 р.н.).

Їхні діти: Марфа (1847 р.н.), Купріян (1850 р.н.).

 

Священик Сергій Дмитрович Війнічук, 1930 рік

Війнічук Сергій Дмитрович (1876 р.н.) – народився 5 грудня 1876 року в сім’ї священика села Малинці Хотинського повіту, Дмитра Івановича Війнічука (1844 р.н.) та Євдокії Семенівни (1850 р.н.)[68].

У 1899 році закінчив Кишинівську духовну семінарію – за другим розрядом[69]. 10 жовтня того ж року Преосвященним Іоакимом висвячений на священика до Свято-Миколаївської церкви села Яблони і Архангело-Михайлівської церкви села Нові-Яблони 3-го округу Белецького повіту[70]. З 24 жовтня 1909 року служив при Свято-Михайлівській церкві села Зарожани 1-го округу Хотинського повіту[71]. 14 вересня 1913 року за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Серафіма (Л.М. Чичагов) переміщений до Свято-Успенської церкви села Комарів 3-го округу Хотинського повіту[72]. Там він служив і за даними на 1930 рік[73].

У 1904 році «за діяльну участь у будівництві нової церкви» йому надано архіпастирське благословення з грамотою. У 1906 році нагороджений набедреником; у 1910 році – скуфією.

Дружина: Наталія Христофорівна (1879–11.03.1921). Померла і похована в селі Комарів[74].

Їхні діти: Клавдія (12.10.1901 р.н.), Тетяна (25.08.1907 р.н.), Анна (10.12.1910 р.н.), Павло (01.07.1912 р.н.), Наталія (15.08.1914 р.н.)[75].

 

Воробець Георгій Еммануїлович (1913–1985) – із селян, син Еммануїла Георгійовича Воробця та Феодосії Олександрівни Фідоряк. Народився 25 травня 1913 року в селі Старий Вовчинець, яке розташоване нині в Глибоцькому районі Чернівецької області[76].

З 1936 року до 1957 року служив псаломщиком при церкві Різдва Пресвятої Богородиці рідного села Старий Вовчинець. 25 листопада 1954 року єпископом Чернівецьким і Буковинським Євменієм (Є.М. Хорольський) висвячений на диякона. У 1957 році тим же єпископом висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Кельменецького району Чернівецької області. З 1962 року і до виходу за штат у 1984 році служив при церкві Трьох Святих в селі Суховерхів Кіцманського району Чернівецької області.

У 1979 році «за ревне пастирське служіння» протоієрей Воробець був нагороджений палицею.

Помер 31 серпня 1985 року після тривалої хвороби. Похований на цвинтарі в рідному селі Старий Вовчинець[77].

 

Гандрабура Георгій – син дячка. У 1868 році визначений на місце дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту[78].

 

Гладчук Тимофій Дмитрович (1804 р.н.) – народився в селі Комарів Хотинської райї, в сім’ї селян Дмитра Яковича Гладчука та Оксани. Отримав домашню освіту. У 1827 році прийнятий у духовне звання[79].

З 16 липня 1827 року, за указом Кишинівської духовної дикастерії знаходився на посаді дячка при Іоанно-Богословській церкві села Молодове Хотинського повіту[80]. Звідти, 27 листопада 1835 року він був переміщений до Трьохсвятительської церкви села Гриманкоуци Хотинського повіту – на місце другого дячка[81]. 15 вересня 1837 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до Свято-Вознесенської церкви села Бабин Хотинського повіту[82]. Далі, за даними на 1865 рік, він служив при Свято-Покровській церкві м. Бричани Хотинського повіту[83].

24 липня 1852 року «за хорошу поведінку і віддане служіння» нагороджений набедреником[84]. У 1858 році «за примноження свічкового прибутку» йому оголошена подяка єпархіального начальства[85]. У 1860 році нагороджений бронзовою медаллю в пам’ять війни 1853-1856 рр. і бронзовим наперсним хрестом на Володимирській стрічці.

Дружина: Мошулькевич Феодосія Єфремівна (1811 р.н.) – дочка священика Свято-Покровської церкви села Селище Хотинського цинуту, Єфрема Петровича Мошулькевича (1775 р.н.) та Олена Стефанівни (1783 р.н.). Вінчалися 11 листопада 1828 року в селі Селище Хотинського повіту[86].

Їхні діти: Тетяна (1829 р.н.).

 

Гримальський Касян Євфимійович (1811 р.н.) – син священика Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського цинуту, Євфимія Йосиповича Гримальського та Агафії Миколаївни (1780 р.н.)[87]. Отримав домашню освіту.

Деякий час прислужував при церкві села Клокушна. Служив паламарем при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту (за даними на 1835 рік)[88]. Надалі був переміщений до церкви Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту. За даними на 1853 рік його не було серед живих[89].

Дружина: Варвара (1814 р.н.).

Їхні діти: Микола (1834 р.н.), Тимофій (1835 р.н.), Домникия (1838 р.н.), Марина (1840 р.н.), Олександр (1844 р.н.), Іван (1846 р.н.), Андрій ( 1848 р.н.)[90].

 

Гримальський Михайло Васильович (1841 р.н.) – син дячка Іоанно-Богословської церкви села Клокушна Хотинського повіту, Василя Євфимовича Гримальського (1813 р.н.) та Ксенії Григорівни (1823 р.н.). Отримав домашню освіту.

6 листопада 1861 року за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії, призначений дячком до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту. 14 липня 1865 року переміщений на ту ж посаду при Преображенській церкві села Керстинці Хотинського повіту. 20 березня 1868 року переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Гвіздівці Хотинського повіту. У 1871 році затверджений на посаді псаломщика при тій же церкві. Того ж року був на іспитах в печерному Жабському чоловічому монастирі на честь Вознесіння Господнього, в Сорокському повіті. У 1876 році переведений на посаду понадштатного причетника. 27 січня 1887 року безмісний причетник села Гвіздівці М. Гримальський визначений на вакансію псаломщика до церкви села Клімовці Сорокського повіту. 4 листопада 1911 року звільнений з посади – «за старечої немочі»[91].

Двічі був у шлюбі. Перша дружина: Домникия Іванівна (1847 р.н.); друга: Катерина Іванівна.

Його діти: Василь (1869 р.н.), Митрофан (1876 р.н.), Марія (1867 р.н.).

 

Гримальський Тимофій Касянович (1835–1913) – син дячка Касяна Євфимовича Гримальського (1811 р.н.) та Варвари (1814 р.н.). Народився 10 липня 1835 року в селі Комарів Хотинського повіту. Отримав домашню освіту.

11 листопада 1857 року, за розпорядженням єпархіального начальства визначений на місце дячка при Свято-Успенській церкві села Комарів – строком на один рік. 11 березня 1858 року затверджений штатним дячком при тій же церкві[92]. 8 жовтня 1909 року, за резолюцією єпископа Акерманського Никодима він звільнений за штат[93].

Помер 11 серпня 1913 року[94].

Дружина перша: Анна Михайлівна (1835 – 22.06.1889)[95].

Дружина друга: Пелагія Афанасіївна (1845 р.н.).

Його діти: Севастіан (1860 р.н.), Василь (1863 р.н.), Марія (1872 р.н.), Варвара (1874 р.н.), Федот (1876 р.н.), Олена (1878 р.н.).

 

Доскоч Никифор (1907 р.н.) – навчався в школі псаломщиків. У 1930 році визначений на місце псаломщика при Свято-Успенській церкві села Комарів 4-го округу Хотинського повіту[96].

 

Священик Василь Забурянний

Забурянний Василь (1952 р.н.) – народився 14 травня 1952 року в селі Комарів Кельменецького району Чернівецької області.

У 1988 році закінчив Одеську духовну семінарію. 12 липня 1992 року єпископом Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм (О.В. Березовський) висвячений на диякона, а 19 липня того ж року – на священика[97]. Більш восьми років служив при Свято-Вознесенській церкві м. Ізмаїл[98].

19 серпня 2007 року перейшов до Російської православної церкви закордоном (РПЦЗ(A)), яку очолює митрополит Нью-Йоркський і Східно-Американський, архієпископ Таврійський і Одеський Агафангел (М.І. Пашковський). Протоієрей, настоятель храму на честь великомученика Димитрія Солунського в м. Одеса[99].

 

Завицький Гаврил Іванович (1825–1915) – син священика. Народився 25 березня 1825 року в селі Комарів Хотинського цинуту. В семінарії не навчався – освіту отримав в приватному училищі[100].

7 травня 1843 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) визначений на місце паламаря при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Шилівці Хотинського повіту. 17 травня 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар[101]. 31 липня того ж року переміщений на місце дячка при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Бузовиця Хотинського цинуту. Там він служив і за даними на 1853 – 1907 рр.[102]. За даними на 1911 рік він був за штатом.

Помер 23 серпня 1915 року[103].

Дружина перша: Гербановська Марія Григорівна (1828 р.н.) – дочка священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Бузовиця Хотинського повіту, Григорія Омеляновича Гербановського (1805 р.н.) та Анни (1809 р.н.).

Їхні діти: Параскева (1847 р.н.), Артемій (1849 р.н.), Дементій (1852 р.н.), Марія (1854 р.н.), Тетяна (1856 р.н.), Ірина (1858 р.н.), Зиновія (1863 р.н.), Ісак (20.06.1868 р.н.), Ольга (1874 р.н.), Катерина.

 

Завицький Іван Григорович (1775 р.н.) – син священика села Баламутівка Хотинської райї. 18 липня 1801 року єпископом Дорофієм висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинської райї[104].

Помер до 1835 року.

Дружина: Марія Іванівна (1784 р.н.).

Їхні діти: Марфа (1824 р.н.), Гаврило (25.03.1825 р.н.), Анна (1830 р.н.)[105].

 

Іоанн – із місцевих жителів Хотинської райї. З 24 червеня 1771 року служив псаломщиком при церкві села Вітрянка, яке тепер розташоване на території Сокирянського району Чернівецької області. 3 серпня 1772 року, за власним проханням, єпископом Радовецьким Досифієм (Хереску) висвячений на священика до церкви села Комарів Хотинської райї[106].

 

Кептя Іван Стефанович (1843 р.н.) – син диякона Архангело-Михайлівської церкви села Лембень Яського повіту Стефана Кепті та Ксенії Дем’янівни (1821 р.н.). Навчався в Кишинівському повітовому училищі – звільнився з середнього відділення.

29 липня 1865 року визначений на посаду дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту[107]. 22 лютого 1866 року переміщений на іншу парафію.

 

Кирилович Іван (1858–1918) – заштатний священик церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів 3-го округу Хотинського повіту (за даними на 1917-1918 рр.).

Помер 5 травня 1918 року в Комарові і похований на парафіяльному цвинтарі[108].

 

Несторенко (Несторов) Михайло (1890 р.н.) – із сім’ї духовного звання, народився 21 липня 1890 року.

У 1919 році тимчасово перебував на посаді псаломщика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів 3-го округу Хотинського повіту. З 1920 року служив псаломщиком при Свято-Димитріївській церкві села Петровка повіту Четатя-Албе[109]. 1 травня 1923 року переміщений на ту ж посаду при Свято-Миколаївській церкві села Фрумошика-Ноуе (Frumuşica Nouă), того ж повіту, яка відносилася до єпархії Четатя-Албэ–Ізмаїл (Episcopia Cetății Albe–Ismail). Там він служив і за даними на 1936 рік[110].

Дружина: Лідія Олександрівна.

Їхні діти: Ніна (25.03.1919 р.н.)[111].

 

Титульний аркуш метричної книги Свято-Успенської церкви села Комарів на 1927 рік

Перетятков Гаврило Іванович (1820–1904) – син священика Свято-Успенської церкви села Наславча Хотинського повіту, Івана Феодосійовича Перетяткова (1781 р.н.) та Феодосії (1791 р.н.). Отримав домашню освіту – після смерті батьків виховувався в домі родичів.

26 травня 1841 року призначений на місце паламаря при церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Вартиківці Хотинського повіту. 17 травня 1845 року єпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар[112]. 30 травня 1859 року, за власним проханням, переведений до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів 3-го округу Хотинського повіту. 22 вересня 1897 року «за слабістю здоров’я» звільнений за штат[113].

Помер 19 лютого 1904 року в Комарові, похований на парафіяльному цвинтарі[114].

Дружина: Марія Семенівна (1827 – 05.04.1898)[115].

Їхні діти: Євграф (1847 р.н.), Олексій (1850 р.н.), Іван (1852 р.н.), Євграф (1858 р.н.), Феодосій (1860 р.н.), Герасим (1863 р.н.), Дмитро (1865 р.н.), Георгій (1870 р.н.), Михайло (1872 р.н.).

 

Порубиновський Полікарп Григорович (1794 р.н.) – із світського звання, уродженець села Устя Балтського повіту Подільської губернії. В семінарії не навчався.

25 червня 1819 року указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при Свято-Успенській церкві села Сокиряни Хотинського цинуту[116]. З 15 серпня 1820 року – дячок при Свято-Покровській церкві містечка Бричани того ж цинуту[117]. 30 листопада 1823 року переміщений на місце другого дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського цинуту[118]. Там він служив і за даними на 1853 рік.

Помер до 1964 року.

Дружина перша: Юліанія Тимофіївна (1803 р.н.).

Дружина третя: Олена Федорівна (1810 р.н.).

Їхні діти: Ксенія (1820 р.н.) – дочка від першого шлюбу[119]; Юліанія (1848 р.н.), Микола (1850 р.н.), Василина (1851 р.н.)[120], Василина (1853 р.н.), Марія (1855 р.н.)[121].

 

Розсковський Стефан Васильович (1842 р.н.) – син дячка. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

13 травня 1860 року визначений на посаду паламаря при Свято-Успенській церкві села Комарів Хотинського повіту – на 1 рік. 25 лютого 1861 року переміщений на ту ж посаду при Архангело-Михайлівській церкві села Балківці-Верхні, того ж повіту – до проходження іспитів в Кишинівській духовній консисторії. 22 квітня 1868 році затверджений на посаді[122].

Дружина: Марія Василівна (1848 р.н.).

Їхні діти: Варвара (1865 р.н.).

 

Савицький Іван (1775 р.н.) – син священика села Баламутівка Хотинської райї[123].

15 травня 1801 року, єпископом Дорофієм висвячений на священика до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинської райї[124]. 18 червня того ж року затверджений на посаді. Там він служив і за даними на 1826 рік.

Нагороди: бронзовий хрест 1812 року.

Його діти: Гаврило (1824 р.н.)[125].

 

Святкевич Стефан (1773 р.н.) – народився в сім’ї селян с. Селище Хотинської райї.

Деякий час служив псаломщиком в рідному селі. У травні 1799 року, єпископом Проїлавським Парфенієм II, висвячений на священика і визначений до церкви Успіння Богородиці села Комарів Хотинської райі. У 1803 році, за розпорядженням архієпископа Парфенія, переміщений до Свято-Покровської церкви с. Селище Хотинської райї. У 1819 році отримав грамоту від митрополита Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні). Далі він деякий час служив при церкві села Тузори Оргеївського повіту[126].

Дружина: Пелагея Іванівна (1782 р.н.).

Їхні діти: Тетяна (у 1809 р. одружилася з селянином Прокопом Райським), Василь (1801 р.н.), Марія (1807 р.н.), Іван (25.04.1818 р.н.), Григорій (12.03.1821 р.н.), Єфросинія (10.06.1823 р.н.), Килина (13.06.1824 р.н.).

 

Скиду Михайло Несторович (1885 р.н.) – син потомственого почесного громадянина. Народився 12 грудня 1885 року.

15 червня 1903 року закінчив Бульбокське вчительське училище в Бендерському повіті Бессарабської губернії. З 1903 до 1908 року перебував на посаді вчителя в церковнопарафіяльній школі села Хаджимус Бендерського повіту. У 1908 році пройшов курси для вчителів церковних шкіл при в Кишинівській духовній семінарії. У 1908-1909 роках вчився в псаломщицькому класі при тій же семінарії[127]. 8 жовтня 1909 року за резолюцією Преосвященного Никодима (М.В. Кротков) визначений на місце псаломщика при Свято-Успенській церкві села Комарів 3-го округу Хотинського повіту[128]. З того ж дня і до 1913 року перебував на посаді вчителя співу в місцевій школі. З 1918 року перебував на посаді псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Требісоуци 5-го округу Хотинського повіту. Там він служив і за даними на 1930 рік[129].

Дружина: Козакова Лідія Олександрівна (25.09.1886 р.н.) – дочка міщанина[130].

Їхні діти: Євгеній (04.11.1913 р.н.)[131].

 

Протоієрей Георгій Стадницький з дружиною, 1899 рік

Стадницький Георгій Григорович (1824–1901) – народився 23 квітня 1824 року в селі Цахноуци Оргеївського повіту, в сім’ї диякона Григорія Івановича Стадницького (1783 р.н.) та Анни Черноуцан (1784 р.н.). Навчався в Кишинівському духовному училищі і Кишинівській духовній семінарії, яку закінчив 15 липня 1849 року – за 2-м розрядом[132]. 25 червня 1849 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на священика до Свято-Архангело-Михайлівської церкви села Тешкурени Белецького повіту. 8 вересня (за іншими даними 31 жовтня) того ж року переміщений до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту. Там він служив до кінця свого життя.

У 1858 році о. Георгій призначений виконуючим посаду благочинного. У 1859 році він звільнений з цієї посади і призначений співробітником духовного піклування. У 1860 році призначений депутатом. 17 жовтня 1865 року призначений на посаду окружного благо чинного. У 1866 році він визначений цензором проповідей. 26 жовтня 1876 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Павлом, Георгій Стадницький призначений законовчителем в народному училищі села Молодове 3-го округу Хотинського повіту. Також був законовчителем школи села Комарів. Жертвував гроші на користь Православного місіонерського товариства по Кишинівському комітету, членом якого він був.

8 вересня 1899 року, в п’ятдесятиріччя висвячення в сан священика, в Комарові планувалося торжество за участю численних гостей. Однак, у зв’язку незручним для приїзду дітей (на увазі службового становища), родичів і знайомих винуватця ювілею, день торжества з благословення єпископа Кишинівського і Хотинського Іакова (І.О. Пятницький), було перенесено на 25 липня 1899 року. В село Комарів з’їхалися численні родичі Г. Стадницького, поміщики з навколишніх сіл і священики з усієї Кишинівської єпархії.

1 травня 1853 року о. Георгій нагороджений набедреником, 15 квітня 1863 року – фіолетовою скуфією, в 1875 році – камилавкою, в 1877 і 1884 роках – наперсним хрестом, а в 1889 році – орденом Святої Анни 3-ступеня. У квітні 1898 року він удостоєний звання протоієрея. У 1900 році нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня[133].

Помер 12 березня 1901 року[134].

Дружина: Марія Авксентіївна Гепецька (1831 – 27.09.1912) – дочка дячка Свято-Успенської церкви села Воронкова-Векі Ясського повіту, Авксентія Федоровича Гапецького (1794 р.н.) та Анни Романівни (1793 р.н.). У 1902 році їй оголошене схвалення єпархіального начальства за придбання для церкви села Комарів дарохранильниці. Померла 27 вересня 1912 року в Комарові і похована біля чоловіка біля церкви[135].

Їхні діти: Єлизавета (1850-1894), Олександр (1852 р.н.), Катерина (12.01.1857 р.н.), Віра (17.09.1857 р.н.), Михайло (1859-1918), Авксентій (22.01.1862-10.02.1936)[136].

 

Стопкевич Георгій Федорович (1840 р.н.) – син священика Подільської губернії. Навчався в Кишинівській духовній семінарії – звільнився з середнього відділення.

23 червня 1862 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на диякона до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту[137]. 7 жовтня 1866 року переміщений на місце псаломщика при Свято-Покровській церкві села Акмангіт 3-го округу Акерманського повіту (сучасне с. Білолісся в Татарбунарському районі Одеської області). У 1886 році «за проступки» відсторонений від посади[138].

Дружина: Надія Костянтинівна (1845 р.н.).

Їхні діти: Іван (1864 р.н.).

 

Сугак Василь Григорович (1832 р.н.) – син дячка церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту, Григорія Гнатовича Сугака (1803 р.н.) та Анни Стефанівни (1812 р.н.).

Навчався в Подільському духовному повітовому училищі, яке закінчив у 1849 році. 15 червня 1853 року визначений на місце дячка при Свято-Димитріївській церкві села Бернове 1-го округу Хотинського повіту[139]. Там він служив і за даними на 1862 – 1875 роки.

Дружина: Катерина Іванівна (1842 р.н.).

Їхні діти: Анна (1859 р.н.).

 

Сугак Григорій Гнатович (1803 р.н.) – з родини світського звання, уродженець села Комарів Хотинської райї[140].

4 липня 1819 року затверджений на посаді дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського цинуту[141]. Там він служив і за даними на 1837 рік[142]. 20 лютого 1838 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом висвячений на священика до тієї ж церкви. З 30 березня 1848 року він служив при Архангело-Михайлівській церкві села Кельменці Хотинського повіту[143]. 10 листопада 1854 року переміщений до церкви містечка Єдинці, того ж повіту. Там він прослужив до кінця свого життя.

Дружина: Анна Стефанівна (1812 р.н.).

Їхні діти: Іоанн (1830–1892), Василь (1832 р.н.)[144], Омелян (1834 р.н.), Євфимія (1836 р.н.)[145], Євфимія (1838 р.н.), Ксенофонт (1840 р.н.), Ольга (1844 р.н.), Ксенія (1850 р.н.)[146].

 

Сугак Іоанн Григорович (1830–1892) – син дяка села Комарів Хотинського повіту, Григорія Гнатовича Сугака (1803 р.н.) та Анни Стефанівни (1812 р.н.).

В семінарії не навчався. 10 червня 1850 року визначений дяком до Свято-Димитріївської церкви села Бернове Хотинського повіту. 28 липня 1858 року висвячений на диякона до церкви села Райлянка Акерманського повіту. Того ж року переведений в м. Новоселиця Хотинського повіту, а 25 березня 1859 року – в містечко Єдинці. 29 серпня 1859 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Полешти Сорокського повіту. 26 грудня 1862 року переведений до церкви Воздвиження Хреста Спасителя в село Ленківці Хотинського повіту. У 1863 році переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Требісоуци Хотинського повіту, а звідти – до Свято-Покровської церкви м. Бричани. 4 жовтня 1865 року визначений на місце священика при Свято-Вознесенській церкві села Бабин Хотинського повіту[147]. У 1867 році переміщений до церкви Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту. 14 вересня 1879 року, зведений в паламарі священик села Ожеве Іоанн Сугак, призначений на місце псаломщика при церкві села Шебутинці 3-го округу Хотинського повіту. 10 грудня 1879 року «зведений в паламарі священик, виконуючий обов’язки псаломщика» Іоанн Сугак визначений священиком в село Вережани Сорокського повіту. У 1884 році, «за провинності» був на два тижні відправлений в Каларашовський чоловічий монастир. 30 вересня 1885 року визначений священиком до Архангело-Михайлівської церкви с. Фітєшти 4-го округу Хотинського повіту[148].

Помер 11 лютого 1892 року.

Дружина: Надія Іванівна (1833 р.н.).

Їхні діти: Гликерія (1856 р.н.), Ксенія (1857 р.н.), Володимир (1858 р.н.). Василь (1861 р.н.), Яків (1863 р.н.), Олександр (1871 р.н.).

 

Сугак Тимофій Васильович (1777 р.н.) – з родини світського звання, уродженець села Комарів Хотинської райї[149].

15 травня 1801 року, єпископом Дорофієм висвячений на священика. 3 червня 1819 року за резолюцією митрополита Гавриїла (Бенулеску-Бодоні) визначений на місце священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського цинуту[150]. Там він служив і за даними на 1835 рік[151].

23 червня 1825 року затверджений на посаді депутата[152].

Дружина: Марія Андріївна (1787 р.н.).

 

Туницький Мартин Тимофійович (1791 р.н.) – син чиновника, уродженець села Ротмістрівка Черкаського повіту Київської губернії (тепер у Смілянському районі Черкаської області України).

26 вересня 1818 року єпископом Бендерським і Акерманським Димитрієм (Д.І. Сулима), за благословенням екзарха і митрополита Гавриїла (Бенулеску-Бодоні), висвячений на диякона до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського цинуту. 21 квітня 1822 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Димитрієм (Д.І. Сулима) висвячений на священика до Іоанно-Богословської церкви села Каплівка Хотинського цинуту[153].

Їхні діти: Стахій (1821 р.н.), Архип (1826 р.н.), Стефан (1828 р.н.)[154].

 

Урбанович Афанасій (1820 р.н.) – син паламаря. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

13 червня 1840 визначений на місце паламаря при церкві містечка Нові Каушани. 12 листопада 1841 року переміщений до церкви села Кіцкани. 10 лютого 1845 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона до тієї ж церкви. У 1864 році «за протизаконні вчинки» зведений на посаду причетника при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту[155].

Дружина: Єлизавета (1820 р.н.).

Їхні діти: Іван (1841 р.н.), Тимофій (1843 р.н.), Марія (1849 р.н.), Андрій (1853 р.н.).

 

Юрков Дмитро – син дячка. Паламар при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Комарів Хотинського повіту (за даними на 1846-1847 рр.)[156].

 

Яковенко Олександр Іванович (1882–1913) – народився 20 серпня 1882 року, в сім’ї вчителя (пізніше – священика) Івана Кириловича Яковенко (1857 р.н.) та Віри Георгіївни Стадницької (1857 р.н.). Хрещений 5 вересня того ж року в Свято-Успенській церкві[157].

У 1901 році закінчив Кишинівську духовну семінарії зі званням студента[158]. 23 червня 1901 року, за резолюцією єпископа Кишинівського і Хотинського Іакова (І.О. Пятницкий) визначений на священиче місце до Свято-Олександро-Невської церкви села Яноуци 3-го округу Хотинського повіту. 16 вересня 1901 року тим же єпископом висвячений на священика до церкви Преподобної Параскеви села Ожеве, того ж повіту. Того ж року переміщений до Свято-Успенської церкви села Комарів 3-го округу Хотинського повіту[159]. Там він прослужив до кінця свого життя.

16 вересня 1905 року обраний членом Комісії по складанню відомості процентних зборів по 3-му округу Хотинського повіту. 27 лютого 1906 року обраний і 5 травня затверджений на посаді члена Благочинницької ради. 30 листопада 1906 року затверджений на посаді члена Окружного будівельного комітету по перевірці прибутково-видаткових книг. 16 жовтня 1909 року призначений слідчим 3-го округу Хотинського повіту. 18 червня 1910 року за обранням окружного духовенства затверджений на посаді члена Благочинницької ради – на друге триріччя[160].

У 1902 році, за придбання для церкви Преподобної Параскеви села Ожеве напрестольного Євангелія, лампади, завіси для царських врат і напрестольного хреста вартістю 41 рубль, йому надане архіпастирське благословення. У 1903 і 1906 роках йому оголошені подяки єпархіального начальства «за заохочення парафіян до пожертвувань на поліпшення церковного майна»[161]. 6 квітня 1907 року, «за старанну і корисну службу Церкві», єпископом Кишинівськім і Хотинським Володимиром (Сеньковський), до дня Святої Пасхи нагороджений набедреником. Визначенням Хотинської повітової ради від 11 червня 1907 року, 11 червня 1908 року, 24 липня 1909 року і 28 червня 1910 року, «за старанне виконання посади законовчителя в Комарівській земській школі» йому надана «щира подяка». У 1912 році до дня Святої Пасхи, єпископом Кишинівськім і Хотинським Серафимом (Чичагов) був нагороджений скуфією[162].

Помер 11 червня 1913 року[163].

Дружина: Віра Савівна (20.12.1884 р.н.).

Їхні діти: Тетяна (14.05.1904 – 23.04.1905)[164], Клавдія (15.05.1906 – 05.05.1910)[165], Марія (15.08.1907 – 15.08.1907)[166], Анатолій (01.08.1908–30.08.1908)[167], Олена (13.11.1909 – 25.07.1910)[168].

 

___________________________________________________________________

[1] Артюх В. Ідзьо В. Культові язичницькі пам’ятки середнього Подністров’я (Бакота-Комарів) // Науковий Вісник Українського Університету, Москва, 2007. – Том ХІІ. – С.167–171; Артюх В., Ідзьо В., Рідуш Б., Власов І. Археологічні дослідження поблизу с. Комарів на Дністрі // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 2002. – Вип. 8. – С. 67–73; Ідзьо В. Ранньослов’янське суспільство. Ранньослов’янська державність. Зародження і становлення християнства на території України. Наукове видання. – Львів: Видавництво Університету «Львівський Ставропігіон», 2015. – С. 184, 186, 195, 212.

[2] Тимощук Б.О. Північна Буковина – земля слов’янська. – Ужгород: «Карпати», 1969. – С. 161.

[3] Артюх В., Рідуш Б., Станкевич В. Мегалітичний культовий комплексна Дністрі // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та Східної Європи: Збірник наукових праць. – Київ-Чернівці, 1997. – Вип. І. – С. 225-230; Артюх В.С., Рідуш Б.Т., Станкевич В.А. Мегалітичний культовий комплекс на Дністрі // Дослідження Дністра: 10 років громадської екологічної експедиції «Дністер» / Редактор М.І.Жарких. – Львів-Київ, 1998. – С. 166-167.

[4] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін–т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 333.

[5] Комарів – виробнича факторія варварської Європи пізньоримського часу. Науково-дослідний проект з вивчення стародавнього виробництва на території України. – http://komariv.in.ua/

[6] Смішко М.Ю. Поселення III-IV ст. н.е. із слідами скляного виробництва біля с. Комарів, Чернівецької області (Попереднє повідомлення) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 5. – Київ: «Наукова думка», 1964. – С. 67-80; Нариси з історії Північної Буковини. – Київ: «Наукова думка», 1980. – С. 22-23.

[7] Петраускас О. Деякі підсумки археологічних досліджень виробничої факторії римського часу біля с. Комарів// Археологія Буковини: здобутки та перспективи: Тези доповідей наукового семінару (м. Чернівці, 15 грудня 2017 р.). – Чернівці: Технодрук, 2017. – С. 62.

[8] Карпенко Ю.О. Топонімія східних районів Чернівецької області (Конспект лекцій). – Чернівці, 1965. – С. 29.

[9] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 144, 147-148.

[10] Урік – вічне володіння, господарська грамота.

[11] Чорний О.Д, Мандзяк О.С. Не загубились села у віках: Дослідження, знахідки, відкриття / Олександр Чорний, Олексій Мандзяк. – Чернівці: «Друк Арт», 2014. – С. 35.

[12] Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область / АН УРСР. Ін–т історії; Голов. редкол.: П.Т. Тронько (голова) та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. – С. 333.

[13] Тест документа на румунській мові був опубліковано в наступних виданнях: Boga L.T. Documente basarabene // Arhivele Basarabiei. Revistă de istorie şi geografie a Moldovei dintre Prut şi Nistru. – Chişinău: Tipografia Eparhiala «Cartea Româneasca», 1932. – Anul IV, № 4. – P. 318-319; Boga L.T. Documente basarabene. Vol. XVI: Hrisoave şi cărţi domneşti: Zapise (1657–1684). – Chișinău: Tipografia Eparhiala «Cartea Româneasca», 1933. – P. 8-9. З перекладом документу на російську мову можна ознайомитися в праці автора цієї статті: Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 300.

[14] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 144; Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVII. Vol. I: 1601-1605. – Bucureşti: Editura Academiei Republicii Populare România, 1952. – P. 169.

[15] Мандзяк А. С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 148; Чорний О.Д, Мандзяк О.С. Не загубились села у віках: Дослідження, знахідки, відкриття / Олександр Чорний, Олексій Мандзяк. – Чернівці: «Друк Арт», 2014. – С. 197.

[16] Довідник адміністративно-територіального поділу Чернівецької області. – Ужгород: Карпати, 1966. – С. 67

[17] Ştefan S. Gorovei. Voci de dincolo. Pietrele de la Dragomirna // Studii şi Materiale de Istorie Medie. – Brăila: Academia Română, Institutul de istorie «Nicolae Iorga», 2015. – Vol. XXXIII. – P. 304.

[18] Rosetti R. Pământul sătenii şi stăpânii în Moldova. Tomul I: Dela origini până la 1834. – Bucureşti: Atelierele Grafice Socec, 1907. – P. 249; Rosetti I. Iordache Ruset // Revista istorică română: Organ al Institutului de Istorie Naţională din Bucureşti / Institutul de Istorie Naţională din Bucureşti. – Bucureşti: Monitorul Oficial şi Imprimeriile Statului. Imprimeria Naţională, 1937. – VOL. VII., Fasc. III-IV. – P. 316; Bedreag E. Descendenta si averea marelui vornic Iordache Ruset // Avere, prestigiu şi cultără materială în surse patrimoniale. Inventare de averi din secolele XVI-XIX / Volum editat de Dan Dumitru Iacob. – Iaşi: Editura Universităţii «Alexandru Ioan Cuza», 2015. – P. 167.

[19] Бессарабия. Историческое описание. Посмертный выпуск исторических изданий П.Н. Батюшкова. – СПб.: Типография Высрчайше утвержденного Товарищества «Общественная Польза», 1892. – С. 39; Ласкин Г. Сочинения Константина Багрянородного «О фемах» (De thematibus) и «О народах» (De administrando imperio) // Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете. 1899 год. Книга первая (188). – Москва: Университетская типография, 1899. – С. 222-223.

[20] Рідуш Б. Бакотсько-Комарівський білатеральний скельно-печерний комплекс // Археологічні студії / Інститут археології НАН України, Буковинський центр археологічних досліджень при Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича. – Київ-Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008. – Вип. 3. – С. 234.

[21] Рідуш Б. Бакотсько-Комарівський білатеральний скельно-печерний комплекс // Археологічні студії / Інститут археології НАН України, Буковинський центр археологічних досліджень при Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. – Київ-Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2008. – Вип. 3. – С. 234.

[22] Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade. Vol. XI: Documente Basarabene. – Iaşi: Tipografia «Lumina Moldovei», 1922. – P. 89.

[23] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 434.

[24] Молдова ын епока феудализмулуй – Волумул 7, партя 2: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772–1773 ши 1774 / алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П.Г. Дмитриев; суб редакция луй П.В. Советов кандидат ын штиинце историче. – Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 139.

[25] Ведомость о церкви Успения Пресвятой Богородицы Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Комарова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 281 – 281зв.

[26] Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812-13 гг. // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Кишинев, 1907. – Т. III. – С. 259.

[27] Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. – Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Кишинев, 1907. – Т. III. – С. 11.

[28] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв.

[29] Формулярная ведомость Хотинского уезда селения Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1829 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1829 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 42. – Арк. 178зв.

[30] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 394.

[31] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 103.

[32] Ведомость о Свято-Успенской церкви 3-го округа Хотинского уезда села Комарова, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 47.

[33] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1899. – № 5. – С. 115-116.

[34] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1902. – № 14. – С. 411.

[35] Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // КЕВ, 1908. – № 22-23. – С. 869.

[36] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Комарово, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 74.

[37] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Комарово, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 80.

[38] Є припускання, що це поселення виникло біля 1604 року і довгі роки було частиною Комарівської вотчини (Чорний О.Д, Мандзяк О.С. Не загубились села у віках: Дослідження, знахідки, відкриття / Олександр Чорний, Олексій Мандзяк. – Чернівці: «Друк Арт», 2014. – С. 191-199)… В Поливановому Яру в 1948 році археологом Т.С. Пассек у давньому поселенні знайдено пам’ятки трипільської культури. У 2003 році побачила світ книга археолога Т.А. Попової «Багатошарове поселення Поливанів Яр (До еволюції трипільської культури в Середньому Подністров’ї)». Монографія є першим у археології дослідженням, яке висвітлює в повному обсязі матеріали поселення Поливанів Яр – унікальної стратифікованої пам’ятки культури Трипілля-Кукутень південно-заходу Східної Європи епохи енеоліту. У роботі дається характеристика житлово-господарських і фортифікаційних споруджень, виробничого інвентарю, кераміки, предметів духовної культури…

[39] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей 3-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Комарово, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 80.

[40] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Комарово, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 74.

[41] Сайт «Дерев’яні церкви Західної України»: http://decerkva.org.ua/che/komariv.html

[42] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 103зв.

[43] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Комарово, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 75зв.

[44] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей 3-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Комарово, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 81зв.

[45] Ведомость о Свято-Успенской церкви 3-го округа Хотинского уезда села Комарова, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 48.

[46] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1896 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Комарово Кельменецкого р-на (01.01.1893 – 28.12.1896). ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 536. – Арк. 49зв – 50.

[47] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Св.-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1912 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1911-1912 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 61. – Арк. 104зв – 105.

[48] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1901 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Комарово Кельменецкого р-на (02.01.1900-27.12.1902). – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 538. – Арк. 91зв – 92.

[49] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 213зв — 214.

[50] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 215зв – 216.

[51] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 2-го округа Хотинского уезда селения Ржавинец, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 10зв.

[52] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 399зв; Ведомость о Покровской Богородичной церкви Хотинского уезда селения Вартиковец, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 55зв.

[53] Ведомость о Свято-Покровской церкви с. Вартикоуц 3-го округа Хотинского уезда, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 121зв.

[54] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1903. – № 7. – С. 141.

[55] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1903. – № 14. – С. 324.

[56] Ведомость о церкви Успения Пресвятой Богородицы Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Комарова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 282зв – 283.

[57] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Мошанца, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 369зв.

[58] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Мошанца, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 69зв; Ведомость о Иоанно-Богословской церкви 1-го округа Хотинского уезда села Мошанца, за за1892 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1892 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 194. – Арк. 97зв.

[59] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Иоанно-Богословскую церковь села Мошанца, 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1898 год //Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Мошанец Кельменецкого р-на за 1889-1906 гг. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 552. – Арк. 149зв – 150.

[60] Книга реєстрації актів про шлюб та смерть громадян с. Мошанець церкви Святого Івана Богослова (Кельменецький р-н) (01.01.1846 – 12.12.1854). – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 797. – Арк. 29зв – 30.

[61] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви 1-го округа Хотинского уезда селения Мошанца, за 1905 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1905 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 206. – Арк. 127зв.

[62] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Гординешт, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 465зв – 466.

[63] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 111.

[64] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 360.

[65] Ведомость о Покровской Богородичной церкви Хотинского уезда селения Вартиковец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 350зв.

[66] Ведомость о церкви Рождества Пресвятой Богородицы 2-го округа Хотинского уезда селения Тарасоуц, за 1879 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1879 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 185. – Арк. 119зв – 120зв.

[67] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1880. – № 11. – С. 241.

[68] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей 3-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Комарово, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 82зв.

[69] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 116.

[70] Справочная книга Кишиневской епархии на 1907 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. – Кишинев: Епархиальная типография, 1907. – С. 52.

[71] Справочная книга Кишиневской епархии на 1911 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. Кишинев: Епархиальная типография, 1911. – С. 203; Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 1-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии селения Зарожан, за 1909 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 212. – Арк. 74зв – 75.

[72] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. 111; Episcopia Hotinului. Date istorice și statistice: 1923–1925. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1925. – P. 126.

[73] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 89.

[74] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1917-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 62. – Арк. 240зв – 241.

[75] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей 3-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Комарово, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 82зв.

[76] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть за 1913-1926 рр. по с. Старий Вовчинець Глибоцького р-ну. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 6, спр. 126. – Арк. 8зв – 9.

[77] Вечная память почившим // ЖМП, 1986. – № 2. – С. 32.

[78] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1868. – № 19. – С. 224.

[79] Дело по рассмотрению прошения жителя с. Комарово Хотинского уезда Гладчука о принятии его в духовное звание (04.02. – 15.07.1827). – НАРМ, ф. 205, оп. 4, спр. 5383. – 23 арк.

[80] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Бессарабской области Хотинского уезда селения Молодовы, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 119зв.

[81] Клировая ведомость о священно-и церковнослужителях их женах и детях мужеска и женска пола, находящихся помещичьего селения Гримакоуц Трех-Святительской церкви, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 141зв.

[82] Ведомость о Вознесенской церкви 2-й части Хотинского уезда помещичьего селения Бабина, за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 274зв.

[83] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда местечка Бричан, , за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 83зв.

[84] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда местечка Бричан, за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 83зв.

[85] Ведомость о Покровской церкви Хотинского уезда местечка Бричан, , за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 83зв.

[86] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С.406 – 407.

[87] Ведомость о Богословской церкви Бессарабской области Хотинского уезда селения Клокушны, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 92зв.

[88] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Комарова принадлежащего помещице княгине Раллу Александровой Мурузе, о состоящих при двуприходной Успенской Богородичной церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 254зв – 255.

[89] Клировые ведомости Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 586.

[90] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 413.

[91] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 414.

[92] Ведомость о Свято-Успенской церкви 3-го округа Хотинского уезда села Комарова, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 48зв.

[93] Ведомость о Свято-Успенской церкви Хотинского уезда Кишиневской епархии села Комарова, за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 78.

[94] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 215зв – 216.

[95] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 104зв; Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Успенско-Богородичную церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1889 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Комарово Кельменецкого р-на (04.01.1888 – 24.11.1892). – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 535. – Арк. 182зв – 183.

[96] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 89.

[97] Одесская епархия Русской Православной Церкви Заграницей. Клирики Одесской епархии. – http://odessa.ruschurchabroad.org/e_klir.html

[98] Свято-Вознесенская церковь // Курьер недели. Региональный информационно-рекламный еженедельник. – Измаил, 2012. – № 41. – С. 6.

[99] Одесская епархия Русской Православной Церкви Заграницей. Клирики Одесской епархии. – http://odessa.ruschurchabroad.org/e_klir.html

[100] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви 3-го округа Хотинского уезда села Бузовицы, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 23зв.

[101] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда села Бузовицы, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 112зв.

[102] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Бузовицы, за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 403зв; Справочная книга Кишиневской епархии на 1907 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. – Кишинев: Епархиальная типография, 1907. – С. 147.

[103] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории Рождество-Богородичной церкви с. Бузовицы, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1915 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Бузовиця за 1915-1918 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 11. – Арк. 38зв – 39.

[104] Формулярная ведомость Хотинского уезда селения Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1829 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1829 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 42. – Арк. 178зв – 179.

[105] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Комарова принадлежащего помещице княгине Раллу Александровой Мурузе, о состоящих при двуприходной Успенской Богородичной церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 254зв – 255.

[106] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 454.

[107] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 105зв

[108] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Св.-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1918 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1917-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 62. – Арк. 82зв – 83.

[109] Anuarul Eparhiei Chişinăului şi Hotinului (Basarabia). Ediţie oficială / Alcătuit după date oficiale de C.N. Tomescu, secretarul General Arhiepiscopiei al Chişinăului şi Hotinului. – Chișinău: Тipografia Eparhială, 1922. – P. P. 57.

[110] Anuarul Episcopiei Cetăţii Albe-Ismail: 1923-1936. – Ismail, 1936. – P. 41.

[111] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Св.-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1919 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1917-1922 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 62. – Арк. 98зв – 99.

[112] Ведомость о Покровской Богородичной церкви Хотинского уезда селения Вартиковец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 351зв.

[113] Ведомость о Свято-Успенской церкви 3-го округа Хотинского уезда села Комарова, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 49зв.

[114] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории Богородично-Успенской церкви села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1904 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1904-1906 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 58. – Арк. 32зв – 33.

[115] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1898 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Комарово Кельменецкого р-на (06.01.1897-15.12.1899). – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 537. – Арк. 94зв – 95.

[116] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв – 179.

[117] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 399зв.

[118] Ведомость о церкви Успения Пресвятой Богородицы Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Комарова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 282зв – 283.

[119] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Комарова принадлежащего помещице княгине Раллу Александровой Мурузе, о состоящих при двуприходной Успенской Богородичной церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 255.

[120] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 399зв.

[121] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 105зв

[122] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 2-го округа Хотинского уезда с. Балкоуц-Высших, за 1867 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости 2-го округа Хотинского уезда за 1867 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 155. – Арк. 113зв – 114.

[123] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв – 179.

[124] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 174зв – 175.

[125] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв – 179.

[126] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 639.

[127] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей 3-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Комарово, за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 83зв.

[128] Справочная книга Кишиневской епархии на 1911 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. Кишинев: Епархиальная типография, 1911. – С. 218.

[129] Episcopia Hotinului. Anuar. / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 108.

[130] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 194зв – 195.

[131] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 187зв – 188.

[132] Ведомость о Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 398зв.

[133] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 662-666.

[134] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1901 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Комарово Кельменецкого р-на (02.01.1900-27.12.1902). – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 538. – Арк. 91зв – 92.

[135] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Св.-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1912 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1911-1912 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 61. – Арк. 105зв – 106.

[136] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 663-666.

[137] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 104зв.

[138] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1886. – № 6. – С. 76.

[139] Ведомость о Свято-Димитриевской церкви Хотинского уезда селения Бырновы, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 372зв; Ведомость о Свято-Димитриевской церкви Хотинского уезда селения Бырнавы, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 72зв – 73.

[140] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв – 179.

[141] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 174зв – 175.

[142] Ведомость о церкви Успения Пресвятой Богородицы Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Комарова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 282зв – 283.

[143] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда селения Кельменец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 382зв.

[144] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Комарова принадлежащего помещице княгине Раллу Александровой Мурузе, о состоящих при двуприходной Успенской Богородичной церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 254зв – 255.

[145] Ведомость о церкви Успения Пресвятой Богородицы Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Комарова, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 282зв – 283.

[146] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда селения Кельменец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 382зв.

[147] Ведомость о Вознесенской церкви Хотинского уезда селения Бабина, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 116зв.

[148] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 669 – 670.

[149] Формулярная ведомость о Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 178зв – 179.

[150] Формулярная ведомость Хотинского цынута села Комарова Успенской Богородичной церкви о священно-и церковнослужителях и мужеска пола детях, за 1823 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости за 1823 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 35. – Арк. 174зв – 175; Дело о наложении епитимии на священника села Комарова Хотинского уезда Сугак Т. за совершение бракосочетания на сырной неделе (14.03. – 23.07.1821). – НАРМ, ф. 205, оп. 1, спр. 3253. – 53 арк.

[151] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года месяца апреля двадцать первого дня Бессарабской области Хотинского уезда селения Комарова принадлежащего помещице княгине Раллу Александровой Мурузе, о состоящих при двуприходной Успенской Богородичной церкви священно-и церковнослужителях их женах и детях обоего пола // Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 254зв – 255.

[152] Формулярная ведомость Хотинского уезда селения Комарова Успенской Богородичной церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1829 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1829 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 42. – Арк. 178зв – 179.

[153] Формулярная ведомость о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, находящихся в селе Каплевке при Свято-Иоанно-Богословской церкви, за 1826 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости Хотинского уезда за 1826 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 39. – Арк. 20зв – 21; Дело о возведении дьякона с. Комарова Хотинского уезда Туницкого М. в сан священника (07.03. – 25.05.1822). – НАРМ, ф. 205, оп. 1, спр. 3637. – 9 арк.

[154] Формулярная ведомость Хотинского уезда села Каплевки Иоанно-Богословской церкви, о священно-и церковнослужителях и их мужеска пола детях, за 1829 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1829 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 42. – Арк. 20зв – 21.

[155] Ведомость о Свято-Успенско-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Комарова, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 105зв

[156] Дело по обвинению пономаря с. Комарова Хотинского уезда Юркова Д. в неисполнении пономарских обязанностей (20.05.1846 – 25.09.1847). – НАРМ, ф. 208, оп. 5, спр. 224 (116). – 58 арк.

[157] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1882 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Комарово Кельменецкого р-на (02.01.1880 – 21.12.1883). – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 533. – Арк. 68зв – 69.

[158] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 121.

[159] Дело о назначении окончившего Кишиневскую Духовную семинарию Яковенко А. священником церкви с. Комарова, Хотинского уезда (11.06. – 14.07.1901). – НАРМ, ф. 208, оп. 3, спр. 3071; Справочная книга Кишиневской епархии на 1911 год / Составлена и издана Канцелярией Кишиневской духовной консистория. – Кишинев: Епархиальная типография, 1911. – С. 218.

[160] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Комарово, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 76зв – 77зв.

[161] Ведомость о Свято-Успенской церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Комарово, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 76зв.

[162] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 736-737.

[163] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1913 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 213зв — 214.

[164] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории Богородично-Успенской церкви села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1904 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1904-1906 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 58. – Арк. 8зв-9; Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1905 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1904-1906 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 58. – Арк. 87зв – 88.

[165] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1906 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1904-1906 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 58. – Арк. 109зв – 110; Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1910 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 139зв – 140.

[166] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Св.-Успенскую церковь села Комарова, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1907 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 16зв – 17, 41зв – 42.

[167] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1908 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1908, 1915, 1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 60. – Арк. 20зв – 21, 48зв – 49.

[168] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1909 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 81зв – 82; Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории для Свято-Успенской церкви с. Комарово, 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1910 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян села Комарів за 1907-1910, 1912, 1913, 1914-1916 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 8, спр. 59. – Арк. 140зв – 141.

 

Залиште свій коментар