Скарбниця районного музею поповнюється

Автор: admin

Жителі Сокирянщини з нетерпінням чекають тієї днини, коли гостинно35045 відкриє свої двері для відвідувачів історичний музей, що має стати важливим центром пізнання і глибокого осмислення історії рідного краю, збереження та примноження матеріальних надбань і духовних цінностей, а також змістовного відпочинку людей. І цей час уже зовсім близько.

За минулий рік, завдяки підтримці і допомозі районної ради і райдержадміністрації, дбайливій турботі відділу культури, який очолює Р. А. Горн, вдалося здійснити капітальний ремонт частини приміщення, в якому розташовуватиметься цей культурно-мистецький заклад. Перекрили єврочерепицею дах, встановили нові металопластикові вікна і двері, облицювали та пофарбували стіни. Тепер настав особливо відповідальний період – виконання внутрішніх ремонтних робіт, оформлення залів та облаштування експозицій, вітрин і виставок. З цією метою вже розроблено тематико-експозиційний план, здійснюється його уточнення, доопрацювання і водночас визначаємось із розміщенням замовлення на відповідне обладнання у виробників-виготовлювачів.

Разом з цим не припиняємо зв’язків із населеними пунктами, трудовими колективами, піклуючись про поповнення запасів експонатів, які виставлятимуться на огляд громадськості. Торік спільними зусиллями надбали їх майже 1500 одиниць збереження. Це, вважаємо, непоганий результат, однак наше завдання – подвоїти, а то й потроїти запаси, а вже згодом мати предметів основного фонду від 10 до 20 тис. штук.

Звертаючись до громадськості, зокрема, до керівників підприємств, установ і організацій, міського і сільських голів, колективів шкіл, а також істориків і краєзнавців, усіх шанувальників історії рідного краю з проханням і надалі виявляти активну підтримку музею в зборі експонатів, написанні історії своїх колективів, виявленні призабутих історичних фактів чи невідомих до цього часу імен людей, що заслуговують на увагу і пошанування громадськості, хочеться подякувати за добре слово, слушну пораду та передані музейні речі багатьом трудовим колективам та жителям міста і сіл.

Насамперед вдячні директору ВАТ «Сокирянський машзавод» М. Г. Герменджі, завдяки турботі якого ми отримали стенд, на якому мовою фото розповідається про підприємство і його людей, а також макети першого токарного верстата і тепловоза, відзнаки підприємства. Машзаводівці передали зразки продукції, яку вони виготовляють до дизельних тепловозних двигунів, зокрема, маслопрокачувальний насос, відцентровий фільтр та понад два десятки різних деталей, що відправляють по замовленню на головне підприємство в російське місто Коломну.

Чимало речей, що за радянських часів слугували добру справу в роботі поштових працівників, відшукала директор Цеху обслуговування споживачів Ніна Яківна Кушнір. Вона сформувала, так би мовити, цілу поштову колекцію, у якій є не тільки радянська і сучасна поштові скриньки, а й українська поштова сумка, давні штемпелі для конвертів, нумератор на замовні листи, штемпельна настільна машинка, сургучниця, урядові телеграми про здійснення в Україні грошової реформи 1996 року, книги про адміністративно-територіальний поділ в колишньому СРСР від 1977 року і, що дуже цікаво, – особові картки багатьох перших працівників Сокирянської поштової контори. Це нам дасть можливість достовірно і більш повніше описати історію створення поштової служби в районі.

У рамках акції «Подаруй музею експонат», що проводилась у місті та в селах району наприкінці минулого року, міською радою передано ряд друкарських машинок, кілька телефонних апаратів радянських часів, а заступник міського голови О. І. Забудько особисто привіз давню бабусину дерев’яну скриню і швейну машинку з ручним приводом.

Скарбницю музею поповнили також музичні інструменти: баян, на якому довгий час грав композитор і музикант, заслужений працівник культури М. В. Мафтуляк, гармошка, завдяки якій навчився грати на баяні Микола Петрович Шостак з Василівки, музичні труби, які подарували музиканти І. Д. Беніцький і С. П. Корчовий.

Під час проведених акцій ми одержали цікаві і хвилюючі документи і матеріали про історію розвитку комсомолу на Сокирянщині від вчительки-ветерана Галини Опанасівни Дмітрієвої, які вона сама збирала до рукописної книги свого чоловіка Дмитра Лук’яновича Дмітрієва, котрий багато літ учителював у Сокирянській СШ № 1. Він був класним керівником багатьох шкільних випусків, проводив велику військово-патріотичну роботу серед учнів, здійснив поїздку на малу батьківщину загиблого за визволення нашого міста солдата Саші Павленка, що похований у Братській могилі, зробивши фотографії його родичів та описавши подвиг визволителя. Окрім цього, пенсіонерка надала фотографії своєї вчительської династії, адже педагогом була її мати, чоловік, а тепер цю справу продовжує донька Світлана, яка користується авторитетом серед учителів району, має відзнаки за професійність і творчість.

Чимало речей і матеріалів одержано від інших мешканців району. Марія Павлівна Швець із Сокирян, яка чи не все життя трудове віддала роботі в торгівлі, презентувала родинні фото першої половини ХХ сторіччя, документи румунського періоду, домоткану верету на лаву, конопляний рушник та інше. До раніше переданих документів і матеріалів своєї родини, про що вже доводилось розповідати, нові реліквії додала пенсіонерка Клавдія Іванівна Щербул.

Вони свідчать про хвилюючу життєву долю і непросту трудову діяльність її батька, селянина з села Михалкове Івана Андрійовича Місюрка, 1898 року народження. З них ми довідались не тільки про закінчення ним трьох класів тодішньої сільської школи і Гринауцького сільськогосподарського училища, а й про складні перипетії купівлі землі чи корови за румунських часів, а відтак і про не менші труднощі виживання в той час. У тривожних 1917-1918 роках він служив армійським писарем при Ровенському повітовому військовому начальнику, відтак займався хліборобством біля батьків, а ще пізніше довелось служити в румунській армії. Та через невеликий проміжок часу – знову писар, тепер уже в рідному селі, а за цим – знову хліборобство. Але ж згодом при своїй скромній освіті і неабиякій кмітливості він був і фінагентом, і старшим податковим інспектором райфінвідділу, як прийшло довгоочікуване визволення у 1940-му. Коли ж закінчилась війна і наш край знову став вільним, Іван Андрійович Місюрко став першим керуючим Сокирянським відділенням Держбанку, а потім довгий час був тут старшим касиром.

Поповнюються запаси не тільки документів і матеріалів, але й багатьох побутових речей минулого, знарядь праці, ткацтва. Так, сімейство раритетних речей радіоелектроніки радянських часів поповнили подарунки від Віталія Дмитровича Михайленка. Це три гучномовці, одному з яких понад 60 років. Портативний магнітофон «Ліра» передав Валерій Васильович Вамеш, популярний серед молоді 1960-1970-х років радіоприймач «Альпініст» віднайшов у себе вдома Адел Дмитрович Шаматай, а Іван Якович Твердохліб із свого, так би мовити, домашнього музею презентував нам радіолу «Сіріус» та лічильну машинку (арифмометр) «Фелікс», що користувалась неабияким успіхом у бухгалтерських працівників 1960-х років і дуже скоро стала рідкісною. Вже нині маємо чимало рідкісних книг, яким 50-100 років, серед них і давні церковні, і наукові, і фундаментальні історичні видання, і ті, які розповідають про сучасні досягнення у різних сферах життя.

Захоплює і вражає історичним матеріалом, підбором репродукцій картин художників різних епох, що змальовують героїчну козацьку добу, і поліграфічним виконанням видання «З Української Старовини». Це давня книга про українських козаків, яка перевидана видавничим домом «Букрек» у 2009, а потім і в 2010 і 2012 роках на українській, російській і польській мовах. Автором ідеї перевидання, упорядником і керівником проекту є наш земляк, що родом із Волошкового, Петро Іванович Житар. Отож він і зробив люб’язно цей подарунок музею. Надійшли книги і від інших наших широко відомих земляків. Зокрема, від академіків Василя Павловича Пішака, який народився в Селищі, а нині живе і трудиться в Чернівцях, Олександра Феодосійовича Ладана, який родом із Сербичан, але живе і працює в Києві. До речі, О.Ф. Ладан надіслав також сучасну карту Сокирянського району, що зроблена із супутника і має розмір 1,5 на 2,0 метра.

Ми раді увазі людей до музею, їх прагненню зберегти і примножити спадщину віків, по крупинці зібрати історію краю, так би мовити, під один дах. Сподіваюсь, що ця турбота, це піклування окупиться сторицею, збагативши душі прийдешніх поколінь матеріальними і духовними скарбами.

Олександр ЧОРНИЙ, директор Сокирянського історичного музею.

На знімках: книги – подарунок від П. І. Житаря

Залиште свій коментар