«Сторожова» семантика в топонімії українських Карпат і Передкарпаття

Автор: admin

Лящук Б.Ф.258

Одним із важливих джерел історичної географії є географічні назви. Вони допомагають визначити межі поширення певних етносів та їхніх державних утворень, лінії оборонних рубежів, напрямки міграційних потоків і етнозв’язків.

Особливо характерне це для таких регіонів, як Українські Карпати і Прикарпаття, з їх складною топонімічною стратиграфією і глибокими історичними коренями. Топонімічні матеріали сприяють уточненню місцезнаходження слов’янських племен і союзів і поширенню їхніх пізніших державних утворень. Вони, наприклад, під­тверджують, що Галицько-Волинське князівство простягалось від Гродно на Німані, Визни на Нареві, включаючи землі давнього Берестя і Холмщини (Червенські Города) на північному заході, до Дуклянського перевалу і гір та м. Родна на півдні. Його південно-східна межа була нестійка і змінювалась від середнього і нижнього Прут-Дністровського межиріччя до Причорномор’я (гирла Дністра — Дунаю).

Оскільки переважна більшість географічних назв стійка та мотивована і містить інформацію про історичну зумовленість виникнення, ми переконуємося, що топоніми на перевальних транскарпатських шляхах вказують на свої давні сторожові, оборонні функ­ції, передусім на ключових, вхідних («ворота в Карпати»), ділянках.

На давньому Руському шляху, по Дністру — Ужу, такими є назви старих сіл: Бачина — від бачити «спостерігати»; Страшевичі — від страхати «попереджати» (в розумінні сигналізувати про небезпеку); тут же Смольниця, де, очевидно, виробляли смолу, якою заправляли сигнальні бочки; Стрілковичі, Стрільбищі, Стрілки, Посада Нижня і Верхня — вказують на розташування сторожових стрілецьких застав; далі на 10 км від Бачини с. Бусовисько, ймовірно, від бус, бузьок, бусове гніздо (назва-метафора в розумінні «сигнальна вишка»). Тоді Старі Стрілки і Ясениця Замкова по р. Ясениця; а по Дністру ойко- і гідронім Гвіздець — від гвіздь гостроконечні палі, пні — як захист від кінноти; Турка — від тур(к)а — оборонна вежа на підступах до Ужоцького перевалу. Долинами річок Стрия – Опору — Латориці виступають такі сторожеві топоніми: Синевидне Нижнє і Верхнє, очевидно, від сині вид, виднокруг (хоч є і інше пояснення), нижче якого Стинава Верхня і Нижня та Семигинів, які народна етимологія виводить від стинати і сім гине. Закриває шлях до Опору тіснина Тухольські Ворота, котру «сторожать» вершини Башта і Забашта, а «замикають» вершини Ключ. Ороніми Киевець і Святославчик, як, можливо, згадані ойконіми Стинава і Семигинів — відгомін історичних подій загибелі в урочищі Святославчик київського князя Святослава від рук дружинників його брата Святополка Окаянного.

Подібно оборонне значення мала Сокільська брама — ворота по долині Черемошу в глиб Гуцульських Карпат. Про це свідчить набір сторожових топонімів, що відкривається горою Овідій. Вона береже вхід у долину, з неї видні підступи до Покутсько-Буковинських Карпат. Є тут (як і в околиці Синевидного) свій «кривавий» топонімічний слід у назвах потоків: Кривавий, Сикавка, Татарський. Червоним верхом названа одна із вершин Сокільського. Ключове оборонне значення хребта Сокільського відбите у народних переказах, за якими саме тут «на Сокільському» була кривава січа, кров татарська «сикала кривавим потоком до Черемошу», татари були розбиті і далі Сокільського не пройшли. Опосередкованим підтвердженням цього є й велика увага, яка надається в народній міфології Сокільському — оберегу наших гір. (У Сокільському гуцульський князь, Сокільська княгиня бережуть доступ у наші гори, у наш край).

Сторожові функції відчутні у численних топонімах Прикарпаття, зокрема на Буковині. Це гідроніми Сторожинець (ліва притока Білої), Сторожинчик (ліва притока Серету), Стража (ліва притока Яблуньки) та м. Сторожинець — від сторожа, сторожова лінія; тут же села Гвіздь, Гвоздівці, Бояни.

На південному сході Галицького князівства топоніми із сторожовою (оборонною) семантикою трасують дві смуги приграничних укріплень, які в міру освоєння Дикого поля, принаймні двічі посунулися на південний схід. Першу, очевидно, давнішу, вказують топоніми Сторожинець (три річки і місто) — Чернівці — Снятин — Гвіздець — Городенка — Городниця — Рогатин. Другу смугу утворюють топоніми Хотин — Китайгород — Кам’янець — Подільський — Смотрич (гідро- і ойконіми) — Городок (усі в долині р. Смотрич). Виділені смуги і сторожові топоніми на них вказують не стільки на межі, кордони, скільки на передові південно-східні оборонні і сторожові рубежі Галицької землі. їхні сторожові й оборонні функції підтверджуються народними переказами і топонімічними легендами.

Джерело: Лящук Богдан Федорович. «Сторожова» семантика в топонімії українських Карпат і Передкарпаття // Шоста республіканська ономастична конференція, 4–6 грудня 1990 року: Тези доповідей і повідомлень. I. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. – Одеса, 1990. – С. 53 – 54.

 

 

Залиште свій коментар