Торжество закладення церкви в поселенні Білоусівка 5-го округу Хотинського повіту в 1911 р.

Автор: admin

8 жовтня в селі Білоусівка Сокирянського району — храмове свято. Але навіть нечисленні жителі самого села Білоусівка в наш час знають історію свого храму. Пропонуємо Вашій увазі історичний матеріал — статтю, що була опублікована ще в 1911 році, у зв’язку із закладкою будівництва церкви в цьому селі.

————————————————

21 серпня цього [1911] року в Білоусівці відбувалося торжество, яке буває не часто — закладка кам’яного храму на честь св. великомученика Дімітрія Солунського.

Білоусівка — бідний незначний прихід, населений майже наполовину старообрядниками. Церква в Білоусівці дуже стара, маленька, що має вид звичайної селянської хати й відрізняється від останньої хіба тільки встановленими на верху її хрестами. Багато в Білоусівці побувало священиків, але рідко хто з них тримався більше одного — двох років, — кожен поспішав якомога швидше піти з Білоусівки на іншій, більш упоряджений прихід. Парафіяни так було вже звикли до частих змін священнослужителів, що вони навіть дивувалися, якщо хто зі священиків затримається в них більше зазначеного часу. Можна собі уявити, яких успіхів такі священики могли досягти в сенсі благоустрою приходу й підняття релігійно-морального рівня парафіян! І дійсно, парафіяни с. Білоусівки довгий час відрізнялися брутальністю вдач, відсталістю до всього гарного, неповагою до духовних осіб, байдужним відношенням до храму Божія. Було потрібно багато наполегливої праці й старань з боку духовного пастиря щоб досягти яких-небудь результатів; але домогтися дечого можна було тільки священикові, що прожив більш-менш тривалий час серед цього населені. Таким священиком виявився нинішній священик с. Білоусівки отець Петро Полянський. Йому населення с. Білоусівки й зобов’язано закладкою нової церкви. Він, незважаючи на всі незручності, прожив у Білоусівці більше 11 років і з самих перших днів свого призначення в Білоусівку задався метою вибудувати новий храм замість старого. Побожним ревним виконанням церковних служб, частими проповідями отець Петро домігся того, що парафіяни стали акуратніше відвідувати церковні богослужіння. Церква, що раніше була пуста, тепер уже не може вмістити всіх бажаючих бути присутніми на церковному богослужінні, що особливо спостерігається в великі свята. Це дало можливість отцю Петру заговорити про необхідність будівлі нового храму. Він почав домагатися наміченої їм мети всіма можливими засобами, не минаючи жодного зручного випадку, коли можна було б поговорити з парафіянами з питання, яке його цікавило — про побудування церкви. Багато йому довелося перенести невдач, неприємностей, іноді навіть образ, але отець Петро не сумував: де вмовлянням, де проханням, а де й наполегливою вимогою, він неухильно — крок за кроком посувався до наміченої їм мети. Але от уже все готово — вирок складений, повноважні обрані, план церкви замовлений… Але в справу втручаються особи, що бачать у цьому зручний випадок пофігурувати у своїх особистих цілях і інтересах, і знову справа відкладається на цілий рік, а селяни втрачають близько 1000 руб., хоча є надія, що вони, може бути, будуть повернуті. Але й отут отець Петро не падає духом: за сприяння земського начальника йому вдається усунути небажаних осіб, а на місце їх обираються інші особи. Справа налагодилася: 10-го серпня укладено з підрядником І.Ф. Кадором договір на будівлю в с. Білоусівці кам’яного котельцового храму, критого оцинкованим залізом, вартістю в 19.000 рублів, а 21-го серпня відбулося саме торжество закладки цього храму.

У цей день цілонічне пильнування почав робити священик с. Гвоздоуць Михайло Холдєвич, на благословення ж хлібів і полієлей виходили, крім отця Холдєвича, місцевий священик отець Петро Полянський і благочинний 5-го округу отець Теорій Куницький. Під кінець утрені прибув сербичанський священик отець Феодор Рошка. По закінченні утрені в церковній огорожі перед іконою святого великомученика Дімітрія, при численному зібрані прихожан, що молилися, був прочитаний отцем-благочинним за участю отців Холдєвича й Рошкі акафіст святому великомученикові Дімітрію Солунському. Потім у церкві була проведена отцем-благочинним у сослужинні тих самих священиків божественна літургія. Під час причетного місцевим священиком отцем Петром Полянським була промовлена проповідь на тему «значення храму для християн», між іншим він казав:

«Чому ми повинні радіти побудові майбутнього нового храму нашого? Для того, щоб ясним було для нас це питання ми повинні з’ясувати, що таке храм. Храм Божий — це місце для молитви віруючих, це місце особливої присутності Божія, це місце, де завжди краще й більш старанно можна помолиться Богові. І якщо тільки молитва віруючої людини буде щира й старанна, то вона завжди скоріше буде почута в храмі, чим в іншому місці, тому що Спаситель сказав: «де двоє або троє зберуться в ім’я моє, там і я між ними». Далі храм для нас — це перша скарбниця духовних благ, джерело небесної розради, тому що чи радість, або яке горе осягає нас, то ми завжди поспішаємо в будинок Божий, щоб висловити перед Господом Богом свою молитву, і одержуємо полегшення щиросердечне. У храмі Божієму всі ми виховуємося духовно. Всі найважливіші події нашого життя відбуваються в храмі Божієму, а саме: тут у храмі над нами відбувалося перше таїнство хрещена й чрез це таїнство ми приєдналися до череди Христової й відкрилися нам двері в Царство Божіє; тут у другому таїнстві миропомазання, що відбувалося над нами після хрещення, далися нам дарунки Св. Духа, необхідні нам для зростання й зміцнення в житті християнській. Тут у храмі, живучи на землі, ми очищаємо виразки нашої совісті, тобто гріхи в рятівному таїнстві сповіді, а після цього таїнства ми вдостоюємося найвищого щастя у світі — з’єднатися із Христом у великому таїнстві причащання. Тут у святому храмі в таїнстві шлюбу ми одержуємо благословення на сімейне щастя. Далі, коли ми вже будемо бездиханними й безмовними, і тоді нас вже мертвими принесуть у храм Божій, для напутствія нас в інше життя священними молитвословіями й піснями. Нарешті, після смерті нашої, забудуть нас всі наші прісні й знані, але не забуде нас тільки церква Божія, вона завжди у вашім храмі, що твориться знову, буде підносити молитву про всіх померлих батьків і братію, що тут лежать і всюди православних.

От бачите, яке значення має для нас храм Божий, це інакше кажучи, сходи, що приводять нас на небо. Однак, незважаючи на настільки важливе значення храму, для всіх віруючих, деякі люди кажуть: «Навіщо будувати храми й ходити в них? Бог скрізь; хіба вдома не можна помолиться так само, як і в храмі?» Гірко помиляються вони. Думаючі й поводячись так, вони самі віддаляються від Бога, від того й Він відвертає обличчя Своє. Про таких людей пророк Давид каже: «Отвращу же тебе лице, возмятутся, отимеши дух их и исчезнуть и в персть свою возвратятся». От яке покарання загрожує тим, хто віддаляється від св. храму. Для того ж, щоб уникнути настільки жахливого гніву Божія, потрібно всією душею, всім серцем прагнути до Бога й, якнайчастіше відвідувати храм Божій, для того, щоб бути ближче до Бога. Якщо таке значення храму Божія, то як ви, парафіяни мої, повинні прагнути до того, щоб не було затримок у справі побудови храму Божія. З нинішнього дня ви все своє старання, всі свої турботи повинні направити до того, щоб починання в побудові церкви увінчалося повним успіхом. Ваша жертва вже є на цю будівлю нової церкви, маю на увазі гроші нашого церковно-парафіяльного піклування. Співчутливо поставилися до цієї св. справи побудови церкви селяни й інших сіл Секурянської волості, які на волосному сході пожертвували на вашу новоспоруджувану церкву дві тисячі рублів. Подяка їм за їхню жертву. І от, завдяки піклувальним грошам і цим двом тисячам, ви маєте тепер можливість приступитися до будування нового храму. Але попереду має бути ще багато турбот і турбот вам, у вас і половини не має ще грошей, необхідних на будівлю церкви, але ж потрібні ще будуть гроші на благоприкрашення церкви усередині гідним чином у славу Божію. Але, хай не бентежиться серце ваше. За ваші труди й турботи завжди у вашім новім храмі буде підноситися молитва про вас, як творців св. храму цього. А що може бути більш утішним, ніж ця молитва! Необхідно зробити розкладку на відсутню суму, збільшити свої пожертви й труди, слухатися порад осіб, що перебувають у складі вашого комітету, і за допомогою Божією і за сприяння благодаті Св. Духа, справа побудови нової церкви буде завершена. А тому, коли зараз по закінченні божественної літургії ми підемо на місце закладки нашого храму, те помолимось, братіє, від всієї душі, так благословить Господь Бог наше починання побудови храму, й так допоможе нам довести цю добру справу до бажаного завершення».

Закінчивши літургію, всі колишні священики за участю й отця Петра, за тіснотою в храмі, у церковній огорожі відслужили молебень св. великомученику Дімітрію, перед початком якого отець-благочинний розповів житіє св. великомученика Дімітрія, зробивши необхідний повчальний висновок. Увесь час співав місцевий шкільний хор під управлінням учителя.

До кінця молебню прибув ще коболчинський священик отець Андрій Слоялов. До того ж часу зібралося з околишніх сіл до півтори тисячі народу. Всі присутні, на чолі п’яти священиків, при співі тропаря й стихир св. Дімітрію із хресним ходом урочисто направилися до місця закладки нової церкви, де й був зроблений чин закладення основи церкви. Торжество для Білоусівки небувале. До того ж сприяла чудова погода. При закладці були присутні, між іншим, багато місцевих старообрядників.

Зробивши чин закладки церкви, усі в такий самий спосіб повернулися назад у церкву. Тут, у церковній огорожі, парафіянами с. Білоусівки була запропонована всім присутнім трапеза, почесні ж гості були запрошені на обід до будинку місцевого священика отця Петра Полянського. Таким чином, з Божою допомогою, саме важке вже зроблено. Дай же, Господи, щоб далі вже не було ніяких перешкод і розпочатий храм благополучно був доведений у будуванні до завершення.

І. Чєрнєй

Джерело: Черней. Торжество закладки церкви в селении Белоусовке 5-го округа, Хотинского уезда // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1911. — № 39. – арк. 1385 – 1390.

Матеріал наданий для публікації істориком і письменником О.С. Мандзяком. Переклад на українську і фото — сайту.

На фото – відновлена в наші часи церква.

Залиште свій коментар