Трипільське поселення Василівка на середньому Дністрі

Автор: admin

19 травня 2017 року ми вже публікували статтю В.О. Шумової «Житлові комплекси трипільського поселення Василівка».  Сьогодні пропонуємо Вам ознайомитися ще з одним дослідженням цієї вченої, яке також присвячене трипільському поселенню села Василівка на Сокирянщині.

 ***

В.О. Шумова

Дослідження пам’яток середнього періоду розвитку Трипілля – Кукутені на Україні вкрай незадовільне. Брак інформації є серйозною перешкодою в усвідомленні значного пласту культури, на основі якого в подальшому проходить довготривалий етногенетичний процес формування і розвитку пам’яток культури наступних періодів. Початок розвинутого Трипілля характеризується важливими процесами: по–перше, значним переселенням на схід племен, що зберігають ранньотрипільські традиції, по–друге – освоєння та поширення біхромного й поліхромного розпису в кераміці до випалу, по–третє – спостерігається значний вплив з боку сусідніх степових племен. Ці явища визначають загальні риси розвитку пам’яток етапу ВІ. Пам’ятки цього періоду регіонально досліджуються нерівномірно. Вагомий внесок у хронологічні розробки зроблено археологами Румунії (Думітреску В., Вулпе Р., Петреску-Димбовіца Мт, Марінеску-Билку С. та ін.). В плані розробки періодизації і хронології успішно працюють дослідники на матеріалах поселень Молдови[i]. Синхронні пам’ятки східного ареалу культури межиріччя Південного Бугу і Дніпра вивчає О.В. Цвек[ii]. Найбільш досконало досліджені матеріали б поселень Незвіско та Поливановий Яр[iii]. Важливим доповненням джерелознавчої бази є введення до наукового обігу матеріалів відкритого в останні роки поселення біля с. Василівки (Сокирянський р-н Чернівецької обл.).

Поселення розташовувалось на високій терасі правого берега р. Коболчі у місці, де вона впадає в Дністер. Площа пам’ятки не перевищувала 4 га. На час досліджень поселення було зруйноване, тому встановити точний характер планування не вдалося.

Ділянка, зайнята залишками поселення, мала вигляд вузького клиноподібного виступу, обмеженого з півночі давньою балкою, зі сходу – р. Коболчею, а з південного заходу – долиною р. Сокирянка. Житла розміщувались в один ряд вздовж крутого схилу тераси. Можна припустити, що центральна частина поселення була забудована, оскільки тут знаходились залишки жител № 4 і 5. Всього на поселенні було відкрито і досліджено сім будівель наземної конструкції і одну напівземлянку. Наземні глинобитні житла № 1, 2 і напівземлянка інтерпретуються як єдиний житловий комплекс. Житло № 4 майже зовсім знищене вогнищем відкритої конструкції скіфського часу, яке було викладене з підігнаного один до одного каміння. На цьому місці знайдено кілька фрагментів скіфської кераміки і небагато трипільського посуду. Глинобитне житло № 5 було повністю зруйноване будівництвом. Зібрано невелику кількість кераміки. Житло № 7, що знаходилося на західному краї поселення, частково зруйноване будівництвом. Його вціліла частина (Зх4 м2) свідчить, що житло мало прямокутну форму. Добре зберігся й північно–західний край. Житло глинобитне, на добре випаленій глині простежені відбитки колотих деревин та вузьких плах, що спрямовані переважно по короткій осі житла. Цей шар глини вказує на те, що будівля мала легке перекриття горища. Знахідок зібрано мало: кістки тварин, кілька відщепів з кременю та дротик, невелика кількість посуду, переважно із заглибленим орнаментом.

Житловий комплекс. У північній частині розкопу (його площа 244 м2) була виявлена пляма з попелястим заповненням неправильної овальної форми довжиною 3,02 м і шириною 2 м. За характером заповнення цей об’єкт можна кваліфікувати як напівземлянку більш раннього часу, ніж наземні житла. Дно заглибленого житла було нерівним (пониження від 0,30 до 1,0 м). Стінки звужувались до дна. На дні більш заглибленої західної частини житла знаходилось вогнище овальної форми, дещо заглиблене в підлогу. Поряд знайдено посудину кубкоподібної форми з біхромним розписом червоною й білою фарбами. В центральній частині на підлозі землянки знаходилось скупчення кераміки, а поряд лежала розтріснута зернотерка. За характером заповнення житло в більш пізній час використовувалось як господарська яма. В гумусовому заповненні виявлено багато різних знахідок, але насиченість ними нерівномірна. Грунт західної частини ями був більш золистим, тут були сконцентровані керамічні знахідки, східна частина була заповнена великою кількістю кісток тварин. Привертають увагу знахідки черепів тура і ще двох тварин (можливо, собак). Тут також було багато стулок молюсків Unio. У південно-східній частині напівземлянка була перекрита подрібненими шматками глиняної обмазки з домішками полови. Вірогідно, під час пожежі загинуло житло, що знаходилось поруч.

Житло № 1 знаходилось у північній ділянці поселення, частково зруйноване береговим обривом, у плані прямокутне, орієнтоване по осі ПЗ–ПС. Залишки його, у вигляді кількох розірваних ділянок обпаленої глини, мали площу 6х3,7 м; центральна ділянка являла собою розтріснутий масив добре обпаленої глини. Глиняна маса з домішкою полови. Західний край площадки був вкритий товстим шаром щільної, дуже подрібненої глини без домішок. Обпалення площадки нерівномірне. Відбитки дерев’яних конструкцій у вигляді вузьких і широких плах добре збереглись і мали, здебільшого, напрям по короткій осі житла, що свідчить про наявність перекриття горища. На долівці, під шаром обмазки, знаходилось відкрите вогнище підковоподібної форми з невисоким бортом. Черінь (1,0×1,0 м) вимощено двома шарами глини на підвищену основу з сухої глини (висота 7-10 см). Підлога навколо вогнища промазана тонким шаром глини і добре загладжена. Навколо вогнища стояв посуд, а поряд лежало два камені. Трохи посуду знайдено і вздовж південно–західного краю житла. Проти вогнища, під краєм житла, знаходилась біноклеподібна посудина, в лівому розтрубі якої містилась обпалена трубчаста кістка (невеликої) тварини; кістка була засипана вохрою, поряд з «біноклем» зафіксовано скупчення стулок молюсків, кілька крем’яних відщепів, два розтирачі. У південній частині житла зафіксовано ще два невеликі підвищення, вимощені на земляну підлогу, їх залишки дуже поруйновані, тут скупчено стояли посудини різних розмірів, переважно кухонна кераміка.

З північно–західною частиною житла пов’язане невелике (6,5×4,5 м) прямокутне в плані приміщення. Крихкі залишки слабо обпаленої глини з рослинними домішками були зафіксовані у вигляді ділянок, що не мали якоїсь чіткої форми. Окремі шматки обмазки зберегли відбитки вузьких плах, жердин, пруту. На цій площі зібрані знахідки різних категорій; близько 15 посудин, скупчення крем’яних відщепів, нуклеуси, гальки, зернотерки. На ділянці зафіксовано також багато скупченого й розкиданого каміння та кісток тварин. За характером будівельних залишків можна зробити припущення, що ця прибудова мала вигляд навісу.

Житло № 2 знаходилось на південному заході неподалік від житла № 1. Його розміри 6,5×4,5 м. Залишки будівлі мали компактне залягання І ясно виражену прямокутну форму. Житло мало спільне подвір’я з житлом № 1 і вхід зі східної сторони. Будівельні залишки не відрізняються від попереднього житла, але в конструкції та інтер’єрі є значні відмінності. Залишки глиняної обмазки крихкі, маса з домішкою полови, серед відбитків дерев’яних конструкцій переважають вузькі плахи та прут. Будівля мала легке перекриття горища, вогнище не зафіксовано. На земляній підлозі хаотично розмішувались камені різних розмірів. Важлива категорія знахідок для цього житла – крем’яні вироби, уламки, залишки виробництва. Кремінь тут становить понад чверть всього кременевого матеріалу, зібраного на розкопаній частині поселення. Основну групу знахідок складають заготовки та відходи виробництва. В наборі типів виробів основне місце займають кінцеві скребки з ретушшю по одному боковому краю, переважно на відщепах (зрідка оброблені й повздовжні грані). Серед інших предметів знайдено також кілька вкладиш–них різців, кутові різці, проколки, а серед відходів виробництва – нуклеуси різних форм, відбійники. Інші категорії знахідок представлені кістками тварин, зафіксованими по краях житла, в західній частині виявлено скупчення стулок молюсків; кераміки зібрано небагато. За межами приміщення під східним краєм знаходилась глиняна вимостка овальної форми (1х1 м), один край дуже зруйнований. На ній лежали розвали двох посудин. З протилежної сторони цього ж краю житла була споруда з кількох великих каменів, що мали гладеньку поверхню. Можна припустити, що ці об’єкти знаходились по обидва боки входу до житла. На подвір’ї між житлами № 1 і 2 виявлено залишки ще однієї глиняної вимостки. Вона мала прямокутну форму з підвищеним краєм. Поверхня дбайливо загладжена (розмір 0,5х1,0 м); на ній знаходились розвали трьох посудин і кістки тварин. На подвір’ї ж зібрано також кераміку та кістки тварин.

Описані будівлі можна розглядати як єдиний житловий комплекс, де перша використовувалась як житло, а друга (за типом знахідок) може кваліфікуватися як майстерня по обробці кременевої сировини або споруда господарчого призначення. До цього комплексу входить і напівземлянка, що під час існування наземних глинобитних жител використовувалась як господарча яма.

Житло № 3 знаходилось південніше і вище описаних будівель. У плані мало прямокутну форму (5,3х3,0 м). Його можна реконструювати як одноповерхову будівлю з масивним перекриттям горища. Перекриття по короткій осі було покладене розділеними навпіл деревинами опуклою стороною вгору, його поверхня була змащена товстим рівномірним шаром глини з домішками полови. У приміщенні під східним краєм земляної підлоги знаходилось вогнище підковоподібної форми з високим краєм, який ззовні був щільно обкладений невеликими камінцями. На вимощеному глиною припічку зафіксовані розвали посудин. У перекритті горища, над вогнищем, був отвір прямокутної форми. Всі знахідки сконцентровані навколо вогнища.

Житло № 6 знаходилось на протилежному південно–західному кінці поселення. Будівельні залишки цього житла мали вкрай слабкий випал, в результаті чого споруда майже не збереглась. На її площі зібрано багато матеріалу (кераміка, крем’яні знаряддя праці, кістки тварин). З житлом пов’язана велика господарська яма з кільцевим підбоєм біля дна. Характер її заповнення свідчить, що спочатку вона використовувалась для довготривалого зберігання продуктів харчування, де в підбій могли закладати лід. Пізніше яма стала звалищем.

Дані з розкопок біля с. Василівка дають змогу побачити, що поселення мало два будівельних горизонти. З першим пов’язана напівземлянка, з другим – наземні житла. Подібну ситуацію поєднання напівземлянок і наземних жител знаходимо на трипільському поселенні біля с. Гура-Кейнарулуй[iv]. Схожу картину зафіксовано і в більш ранніх пам’ятках етапу ВІ (Поливаній Яр-III, Городниця–Городище). Це явище, мабуть, пов’язане з освоєнням переселенцями нових територій і збереженням домобудівних традицій раннього Трипілля періоду Трипілля – Кукутені[v].

На поселенні зібрана колекція знарядь з каменю, кременю, кістки та рогу. Знаряддя праці представлені зернотерками, кулястими розтирачами, нуклеусами різної форми, скребачками, вкладишами до серпів і ножів, різцями. Виявлено також свердло, стріли й дротик. Серед виробів з каменю: невелика сокирка, мотика і тесло. Знарядь з кістки та рогу небагато. Пластика представлена двома фігурками тварин.

Переважну більшість знахідок становить кераміка. За технологічними ознаками вона поділяється на кухонну та столову.

Кухонний посуд складає 25% від всього керамічного комплексу і може бути поділений на п’ять підгруп за складом формувальної маси.

  1. Посуд з глиняної маси з домішками шамоту складає близько 75% від загальної кількості кухонної кераміки. Його відмінні риси – масивність та шорстка поверхня. За формою виділяються великі миски конічної форми, широкогорлі горщики з петельчастими ручками на плічках, глеки з високою циліндричною горловиною і масивними петельчастими ручками. Орнаментація не зафіксована (рис. 1, 18).
  2. Кераміка з домішкою жорстви в масі – приблизно 11%. За рахунок великої кількості грубозернистих домішок поверхня посуду шорстка на вигляд, але переважно загладжена та вкрита ангобом з відмуленої глини білого кольору. За формою це невеликі горщики, інколи оздоблені по плічках горизонтальним рядом вдавлень (рис. 1, 19).
  3. Посуд з домішками в масі часток мергелю та піску – близько 5%. Має загладжену поверхню, випал переважно слабкий. Представлений мисками невеликих розмірів і горщиками з широким горлом, оздобленим по краю вінець рядом насічок. Зустрічаються також неорнаментовані горщики.
  4. Посудини з домішками піску в тісті – 5%. Мають, здебільшого, тонкі стінки. Поверхня загладжена, характер випалу оксидаційний. За формою виділяється горщик з широкою горловиною. Вінця мають деякі варіації у висоті та нахилі назовні. Оздоблення у вигляді рядів насічок по вінцях, зубчастий штамп у шевроні, наколи та стрічки з тонких ліній, хвилясто обведених навколо плічок (рис. 1, 20).
  5. Посуд з глиняної маси з домішками мушлі – 4%. Має тонкі стінки, черепок темно–сірого кольору, поверхня вкрита смугастим загладжуванням або добре вирівняна. Виділяються горщики, оздоблені по вінцях і плічках насічками, наколами, шевроном, заповненим штампом, хвилястими стрічками з тонких прокреслених ліній, краї яких оздоблені наколами, широким поясом прокресленої «навскісної сітки». На деяких горщиках є й наліпи (рис. 1, 21).

Столова кераміка складає 75% від всього комплексу і за засобом нанесення орнаменту може бути розділена на посуд із заглибленим орнаментом, канелюрами, розписом та фарбований (без орнаменту). Для її виготовлення використовувалась керамічна маса трьох типів. В основному це очищена глина, Інколи з домішками піску. Також використовувалась глиняна маса з домішками шамоту, меншою мірою – з домішками мергелю або жорстви.

Посуд із заглибленим орнаментом – 40% від загальної кількості столової кераміки. Глина з домішками товченого шамоту або піску. Основні форми: приземкуваті грушоподібні посудини з опуклими плічками І горизонтально розміщеними вінцями; покришки (шоломоподібні, напівеферичні, конічні з грибоподібною верхівкою та маленькими ручками-наліпами); кратери, миски конічної форми. Переважає орнаментація у вигляді широких стрічок з прокреслених ліній, що майже повністю покривають тулуб посудин меандровими композиціями, часто з ямками та насічками у різних комбінаціях. Частина посудин має комбіновану орнаментацію: простір між стрічками заглиблених ліній замальовувався, повторюючи основну схему, чорною, червоною, білою фарбами, зрідка чорною та білою. Іноді поверхня вкрита вохрою, а борозенки заповнені білою пастою. Виділяються посудини Із заглибленим орнаментом на зовнішній поверхні та монохромним розписом (червоною або білою фарбами) на внутрішній. Таке оздоблення зустрічається в кратерах. Миски та покришки переважно прикрашались тільки заглибленим орнаментом (рис. 2, 1-10).

Посуд з канельованим орнаментом – близько 10%. Виготовлений з тонкоструктурної глини, іноді з незначною домішкою дрібного піску й шамоту. За формою виділяються кубки різних розмірів, округлотілі посудини (можливо на кільцевому піддоні), кратери, амфори, біноклеподібні посудини. Ка нелюри широкі, м’якого профілю, здебільшого профарбовані білим або червоним. Часто тільки поверхня між канслюрами фарбувалась у червоний та білий кольори. Посуд також мав біхромне фарбування або не фарбувався зовсім. Система орнаментацій здебільшого повторює композиції кераміки із заглибленим орнаментом. Але маємо посудини, де канелюри розміщені лише вертикально або горизонтально (переважно кубки) (рис. 2, 11-13).

Посуд з фарбованою поверхнею (13%) представлений мисками, кубкоподібними та округлотілими посудинами. Вони відносно товстостінні, недбалої ліпки, в глиняній масі домішка піску. Поверхня фарбувалась у білий або рожевий колір.

Кераміка з розписом (37%) вироблялась з тонкоструктурної глини, іноді з невеликою домішкою дрібного піску. За формою виділяються наступні типи.

Миски: конічні, сфероконічні, циліндроконічні. В більшості розписні зсередини й зовні. Монохромний орнамент з білою або червоною фарбою нанесений на природний, іноді лискований фон посудин. В орнаменті використані навскісні лінії, кільця з тонких і широких смуг, заштриховані трикутниками. Біхромний розпис червоною і білою фарбами або червоною й брунатною наносився по природному фону чи по світло–червоному фарбуванню ззовні, а інколи і всередині мисок. В орнаменті застосовувався спосіб чергування кольорів, горизонтально розмішені однакової ширини смуги доповнені поясом навскісної сітки. Ці схеми виконані білою та червоною фарбами. В розписі червоною і коричневою фарбами використовувались тангентні, фестонні схеми, горизонтально розміщені s–подібні дуги з елементами навскісної сітки (рис. 1, 1-3).

Кубки – тонкостінні невеликі посудини з округлотілим тулубом та циліндричною витягнутою горловиною з вертикальними або трохи відігнутими вінцями. Часто кубки мають під вінцями або на плічках невеликі ручки–наліпи. Орнаментовані монохромним (червона або чорна фарби) та бїхромним (біла й червона, біла й брунатна, чорна й червона фарби) розписами по природній поверхні або білому чи червоному фарбуванню. Малюнок переважно у вигляді спіралі, що підіймається від денця до вінець; широкого горизонтального фризу з паралельних смуг; ряду фестонів; валютної композиції, метопної схеми. Розпис виконувався як тонкими лініями, так І широкими смугами (рис. 1, 4-6, 8).

Кубкоподібні посудини здебільшого повторюють форму кубків, але відрізняються розмірами та товщиною стінок. Розпис посудин біхромний у вигляді спіралі, що спускається зверху донизу (рис. 1,7).

Грушоподібні посудини мають приземкувату форму з опуклим тулубом і циліндричною горловиною. Іноді край вінець трохи нахилений до середини. Розпис біхромний, білою та червоною фарбами. В системі орнаментації використані елементи у вигляді s–подібних дуг овалів, волют, тонких ліній у проміжках між овалами (рис. 1, 11-13).

Покришки шоломоподібної форми (високі або низькі). Орнаментовані переважно біхромним розписом (червона та біла фарби), що наносився на природний фон. Основні орнаментальні схеми – тангентна, метопна, стилізована лицьова – виконані червоною фарбою, доповнені тонкими білими лініями (рис. 1, 9, 10).

Рестраврація обличь трипільських жінок

Амфори з широким дном, округлою нижньою частиною, широкими плічками та високою зрізано–циліндричною горловиною з відігнутими вінцями. На плічках с ручки з вертикальним отвором. Орнамент наносився на природний фон або червонувате фарбування поверхні. Монохромний малюнок білою фарбою компонувався у тангентні або меандрові композиції.

Округлотілі горщики з широкою горловиною та невисокими вінцями. Розпис нанесений брунатною фарбою у поєднанні з червоною. Елементи розпису: тонкі червоні лінії по природному фону посудини у вигляді фестонів, простір між якими заповнено брунатною фарбою. Монохромний розпис брунатного кольору зустрічається у вигляді фестонів, зигзагів, широких навскісних ліній. Спостерігається орнамент у вигляді кількох горизонтальних рядів, що складались з елементів «ламаного» меандру, який виконувався чорною та червоною фарбами по білому фарбуванню поверхні (рис. 1, 15, 17).

Біноклеподібні посудини мають циліндричну центральну частину. Основи і верхні чаші – конічної форми. В розписі використані метопні та волютні схеми, виконані широкими смугами білою фарбою по червоному фону (рис. 1, 14).

На завершення відзначимо кілька найважливіших рис поселення Василівка. В колекції кераміки простежується ціле розмаїття гончарних традицій (використання різних за своїм складом формувальних мас), що вказують, з одного боку, на стійкі архаїчні прийоми, а з другого – на високий рівень та Інтенсивний розвиток гончарного ремесла. Ці тенденції помітні як на кухонному, так і на столовому посуді. Різноманітність оздоблення зовнішньої поверхні столового посуду привертає особливу увагу. Ми маємо змогу на одному поселенні, що не має стратиграфії, спостерігати кераміку з різними способами нанесення орнаменту (заглиблений, канельований та сполучення цих технік з профарбуванням). У розписному посуді спостерігаємо велику кількість орнаментальних схем, а також наявність монохромного, біхромного та поліхромного розпису. Цікавим рудиментарним явищем є сполучення заглибленої орнаментації з профарбованими ділянками і пастовим заповненням борозенок зовнішньої сторони та монохромним розписом всередині посудини. Відгуком ранньої доби культури є і спосіб нанесення фарби (червона або біла) на поверхню посудин після їх випалу, явище, що бере свій початок у культурі Прекукутені. Окремі орнаментальні схеми та їх колірне вирішення (зигзагуватий орнамент чорною, білою або червоною фарбами) успадковані від пам’яток Аріушда. Оздоблення ряду опуклотілих посудин, покришок та кубків з суцільним біхромним розписом посудин (білою та червоною фарбами) має прямі аналогії в колекції поселення Поливанів Яр (нижній шар), віднесеного Т.О. Поповою до початку етапу ВІ або фаз Кукутені А2 і А3[vi]. Окремі нечисленні знахідки поліхромного посуду співвідносяться з матеріалами поселень біля сіл Ліпчани (ж. № 1, нижній шар), Кадіївці (ур. Бавки), Кудринці[vii]. Разом з тривалими ранніми традиціями в кераміці Василівки спостерігаємо вже відсутність таких форм, як черпаки, ложки, високі піддони, вази; відсутні також елементи зубчастого штампу поряд з канелюрами. Окремі риси орнаментальних схем на грушоподібних і опуклотілих посудинах, кратерах, покришках та мисках зближують матеріал Василівки з колекцією поселення Жури, що належить до 4-го ступеня середнього періоду Кукутені А4[viii]. Аналізуючи матеріали цих поселень та близьких до них пам’яток Середнього Подністров’я, слушно віднести поселення Жури до фінального ступеня етапу ВІ, а не вважати його пам’яткою етапу А-В, за Н. М. Виноградовою[ix]. Що стосується поселення Василівки, домінуючим у керамічному комплексі є посуд із заглибленим орнаментом, але і в цій групі виявляються традиції Прекукутені. Загальні риси кукутенського впливу на посуд з розписним І заглибленим орнаментом знаходимо в пам’ятках північної Молдови: Старі Куконешти, Друци-І, В. Жори, Бринзени-IV (нижній шар)[x]. Найближчою аналогією цим пам’яткам і поселенню Василівка на північному сході Румунської Молдови є поселення Дрегушені (ур. Ла Лутеріє та Острів)[xi]. Розглянутий комплекс поселення Василівка датується початком фінальної фази етапу ВІ (Кукутені А3).

Дослідження Трипілля в Подністров’ї, його значення у формуванні і розвитку культури не допускають спрощень. Можна припустити, що для таких пам’яток, як Василівка, були наявні два компоненти у їх формуванні – місцевий, власне трипільський, і кукутенський імпульс з басейну Пруту[xii]. Розвиток Трипільської культури не міг бути виключно еволюційним, його дискретність зараз не викликає сумніву. Постійні імпульси із західного ареалу мали міграційний характер, що відчутно на всіх етапах розвитку Трипілля. На початку етапу В у трипільському регіоні Подністров’я виникає складна ситуація. Для цього періоду характерна поява багатьох різноманітних розписних стилів: орнаментальних мотивів зовсім різних за характером на одній посудині; посудин, на яких розпис компонується рядами, внаслідок чого виникає живий звільнений від монотонності ритм. Ми маємо змогу спостерігати, як у цей період проходить сприйняття нових гончарських і художніх прийомів виготовлення різного за призначенням посуду. Подібні явища, як правило, пов’язані Із значними динамічними й тривалими процесами в суспільстві. В Середньому Подністров’ї на Кам’янеччині та Могилівподільщині трипільське поселення, на відміну від інших регіонів, довгий час зберігає ранньотрипільські традиції, що, в свою чергу, дозволило окреслити тут локальну групу поселень[xiii]. Картографування пам’яток вказаного регіону показує, що в подальшому, на етапі ВІ-ВII (Кукутень А-В) ця територія потрапляє в зону розселення племен Солонченської локальної групи, в орнаментації посуду якої відчутні залишки «східної» генетичної традиції. Це, в свою чергу, свідчить про те, що такі поселення, як Василівка, могли бути однією із складових у формуванні Солонченської локально–хронологічної групи.

 

Джерело: Шумова B.O. Трипільське поселення Василівка на Середньому Дністрі // Археологія. – Київ, 1994. – № 1. -C. 79-87.

 _______________________________________

[i] Пассек Т.С. Раннеземледельческие трипольские племена Поднестровья. – М., 1961. – 226 с. (МИА 184); Маркевич В. И. Многослойное поселение Новые Русешты–І // КСИА АН СССР. – 1970. – Вып. 123. – С. 56—68; Бейлекчи В. С, Бырня П.П., Виноградова Н.М. Раскопки трипольского поселения в Старом Орхее // АИМ в 1972. – Кишинев, 1974. – С. 67, 77; Мовша Т.Г. Многослойное трипольское поселение Солончены II на Днестре // КСИА АН СССР. – 1965. – Вып. 105. – С. 91—100; Черныш Е. К. Энеолит Правобережной Украины и Молдавии // Археология СССР. – М., 1982. – С. 191; Сорокин В.Я. Трипольское поселение у с. Гура Кайнарулуй // АИМ в 1983 г. – Кишинев, 1988. – С. 20-33; Сорокин В.Я. Культурно–исторические проблемы племен Среднего Триполья Днестровского-Прутского Междуречья // Этнография, искусствоведение, археология. Изв. АН МССР. – Кишинев, 1989. – С. 45-54; Сорокин В.Я. К проблеме хронологии памятников среднего Триполья Молдавии // Раннеземледельческие поселения–гиганты  трипольской культуры на Украине. 1 полевой семинар. – Тальянки, 1990. – С– 94-101.

[ii] Цвек Е.В. Исследование трипольских поселений в междуречье Южного Пута и Днепра // Новейшие открытия советских археологов: Тез. докл. – К., 1975. – Ч. І. – С– 73, 74; Цвек Е.В. Трипольские поселения Буго-Днепровского Междуречья (к вопросу о восточном ареале культуры Кукутени–Триполье) // Первобытная археология – поиски и находки. – К., 1980. – С, 163–185; Цвек О.В. Особливості формування східного регіону трипільсько–кукутенської спільності // Археологія. – К., 1985. – С. 31-45; Цвек Е.В. Буго–Днепровский вариант восточно–трипольской культуры (к проблеме выделения культур и локальных вариантов Триполья) // Первобытная археология. – К., 1989. – С. 106-117.

[iii] Черныш Е.К. К истории поселения энеолитического времени в Среднем Поднестровье // МИА. – 1962. – № 102. – С. 5-85; Попова Т.А. Древнейшие земледельцы Среднего Поднепровья в IV-IIІ тыс. до н.э.: Автореф. дисс., канд. ист. наук. – Л., 1972. – 22 с.; Черныш Е.Б. Хронология Поливанова Яра и се значение для периодизации трипольской культуры // КСИА АН СССР. – Вып. 157. – 1979. – С. 69—72; Черниш К.К Початок розвинутого Трипілля на середньому Дністрі (за матеріалами Поливанового Яру) // Археологія. – 1985. – N9 52. – С. 22-32.

[iv] Сорокин В. Я. Трипольское поселение… – С 20-22.

[v] Черныш Е. К. Энеолит Правобережной Украины… – С. 194-204.

[vi] Попова Т. А. Хронология Поливанова Яра… – С, 69-72.

[vii] Шумова В. А. Трипольское поселение у с. Липчаны // Тез. докл. Актуальные проблемы историко–археологических исследований,— К., 1987. – С. 180; Рудинський М.Я. Досліди на Кам’янеччині // Коротке звідомлення за 1926 р. – К., 1926,— С. 123; Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений // МИА. – № 10. – М., 1949. – С. 45-47.

[viii] Черньии Е.К. Энеолит Правобережной Украины… – С. 199.

[ix] Виноградова Н.М. Племена Днестровско-Прутского междуречья в период расцвета трипольской культуры. – Кишинев, 1983. – 105 с.

[x] Маркевич В.И. Исследования Молдавской неолитической экспедиции // АО 1977. – М., 1978. – С. 466; Рындина И.В. Раскопки поселения развитого Триполья Друцы–І // АО 1981. – М,, 1982. – С. 415; Сорокин В.Я. К проблеме хронологии памятников… – С. 94-101; Маркевич В.И. Далекое-Близкое. – Кишинев, 1985. – С. 68.

[xi] Crsmaru A. Dragușeni. Contribuții la monografie arheologica. – Botoșani, 1977. – 190 р.

[xii] Збенович В.Г., Шумова В. А. Трипольская культура Среднего Поднестровья в свете новых исследований // Первобытная археология. – К., 1989. – С. 97-106.

[xiii] Мовша Т.Г. Середній етап трипільської культури // Археологія Української РСР. – К., 1971. – Т. І. – С. 170; Мовша Т. Г. Две параллельные линии в развитии тринольской зтнокультурной области (зтап ВІ-СІ) // Новейшие открытия советских археологов: Тез. докл. конф. – Ч. І. – К., 1975. – С. 69-71; Колесников А. Г., Колесникова В. А. Памятники

Трипольской культуры этапа ВІ в Среднем Поднестровье // Актуальные проблеми археологических исследований Украинской ССР: Тез. докл. республ. конф. молодых ученых. – К., 1981. – С. 26, 27; Колесников О.Г. Деякі питання історії населення Трипільської культури в Середньому Подністров’ї (етап ВІ) // Тез. доп. IX Вінницької обласної Історико-краєзнавч. конф. – Вінниця, 1990. – С. 13.

Залиште свій коментар