Трипільські поселення Сокирянщини

Автор: admin

Трипільська етнокультурна спільнота – археологічна культура мідного віку, існувала у XXVIII-XXVI ст. до н. е. Поширена на території лісостепової та частково степової смуги Правобережної України, Молдови й Східної Румунії[1]. Трипільська культура від свого початку склалася на території сучасної області Молдова (край, який включає територію сучасної Республіки Молдова і західну частину Румунії) в процесі синтезу кількох неолітичних культур на рубежі V-IV тис. до н. с. Вся подальша історія трипільських племен була пов’язана з розселенням по Правобережному Українському лісостепу. Це було поступове займання вільних чи слабо заселених іншоетнічним населенням найближчих територій, або мало характер хвиль, що виливалися на більш віддалені території переважно з району Попруття і Середнього Подністров’я[2].

Випливи населення з цього регіону були пов’язані, очевидно, з відносним перенаселенням, що періодично виникало в умовах екстенсивного первісного виробничого господарства, коли ресурси відповідного району були не здатні забезпечити прожитковий мінімум населення при існуючому рівні виробництва. Це могло статися при збільшенні населення за рахунок природного приросту, припливу населення з інших територій, збіднення ресурсів внаслідок природних факторів (посуха, тощо). В цьому випадку зайва частина колективу мала шукати собі іншу територію, яка за природними умовами забезпечувала б традиційний спосіб життя і господарчої діяльності. Щодо поступового розселення на малі відстані, то воно було пов’язане з характером системи господарства, коли за якийсь проміжок часу в найближчому оточенні поселення вичерпуються природні ресурси (виснажується земля, знищується ліс, тощо), і воно переноситься на нове, ще не займане місце з кожним разом крокуючи далі і далі. Час існування поселення на одному місці визначається дослідниками більш менш однозначно і становить біля 50 років, що відповідає періоду життя двох поколінь.

Вже на початку раннього етапу трипільці поступово розширюють свою етнічну територію на схід. На фазі існування поселень Ларга (Кельменецький район)-Жижія, Флорешти (Молдова), Барнашівка (Мурованокуриловецький район Вінницької області) її носії перейшли Прут і вийшли на Середній Дністер, а згодом на Південний Буг і в Буго-Дніпровське межиріччя. Відірвавшись від основного масиву і втративши в якійсь мірі безпосередні зв’язки з ним, ці племена назавжди зберегли деякі традиції, що склалися на ранньому етапі, зокрема в оздобленні посуду переважно заглибленим орнаментом.

Мал. 2 Мапа розповсюдження трипільської культури

Археологічною ознакою переходу від раннього до середнього етапу розвитку трипільської культури є поява в керамічному комплексі посуду, прикрашеного розписом. Питання походження розпису все ще залишається дискусійним. Вважається, що він з’являється під впливом південно-західних сусідів. У вжиток розпис входив поступово, але швидко став переважати у племен Попруття і Подністров’я[3].

Найбільші з поселень трипільської культури налічували, в середньому, до 30-40 будівель і кілька десятків господарчих ям, займаючи площу, яка не перевищувала 2-4 га[4].

На початку середнього етапу в Попрутті і Середньому Подністров’ї, очевидно, склалася складна демографічна ситуація, яка зумовила необхідність розширення території. В цей час починає заселятись північна частина Середнього Подністров’я, де розповсюдилась група населення, відома за пам’ятками Заліщицького типу. Пізніше ця група освоїла і Верхнє Подністров’я. Проіснували тут трипільці від середини середнього (ВІ-ВІІ) до кінця першої половини пізнього (СІ) етапу, коли змушені були залишити цей район, мабуть, в зв’язку з розповсюдженням сюди племен культури лійчастого посуду[5].

В мідному віці важливою складовою комплексного землеробсько-скотарського господарства було тваринництво. Трипільцями вирощувалися всі основні види домашніх тварин: велика рогата худоба, вівці, кози, свині, коні. Проте їх співвідношення в стаді було тісно пов’язане з локальними умовами. Встановлено, що в період міграції трипільського населення зростала питома вага полювання, скорочувалося поголів’я свиней, але зростало число дрібної рогатої худоби. З часом остання відходила на другий план. Такі циклічні зміни відбувалися на всіх етапах розвитку, в окремих локальних варіантах — від Дністра до Дніпра. Відмічено регіональні особливості. Так, вікова структура стада, на думку палеозоологів, вказує на переважання в Подністров’ї м’ясного напрямку в трипільському тваринництві, а в південному Побужжі — молочного[6].

 

Мал. 3. Мапа пам’яток трипільської культури, виявлених Середньодністровською експедицією: I — поселення трипільської культури, II — поселення-майстерні; памятки: 1—3 — Волошкове; 4 — Липчани; Березівський хутір: 5 — пох. 48, 6 — пох. 39; ГЕС, правий берег: 7 — пох. 15, 12 — пох. 13, 13 — пох. 16; ГЕС, лівий берег: 8 — пох. 12, 9 — пох. 11, 10 — пох. 10, 11 — пох. 9; 14 — ЛомачинціВишнева, пох. 17, 15 — І і ІІ, пох. 18, 16 — пох. 19; 17, 18 — Бернашівка; 19 — Малий Берег, пох. 24; 20 — Калюс, пох. 26; 21 — Великий Берег, пох. 29; 22 — Галиця, пох. 104; Непоротове: 23 — пох. 22, 24 — пох. 38, 25 — пох. 34; 26 — Михалків, пох. 50; Лоївці: 27 — пох. 44, 28 — пох. 42; 29 —Михалків—Гришивський Яр, пох. 52; Кормань: 30 — пох. 56, 31 — пох. 58, 32 — пох. 4; 33 — пох. 83; 35 — пох. 79; Стара Ушиця: 34 — пох. 54, 36 — пох. 71; Молодове: 37 — пох. 78, 38 — пох. 76; 39 — Шеїн, пох. 75; 40 — Наддністрянка, пох. 80; 41 — Бакота, пох. 85; 42 — Теремці, пох. 88; 43 — Студениця; 44 — Біла Гора (Студениця); 45 — Нагоряни, пох. 103; 46 — Велика Слобідка, пох. 102; 47 — Велика Слобідка—Дубина, пох. 109; Вороновиця: 48 — пох. 7, 49 — пох. 125; 50 — Сокіл—Щовб, пох. 132; 51 — Сокіл-Плантація, пох. 130; 52 — Слобідка Малиновецька, пох. 152; 53 — Бернове—Малинки, пох. 144; 54 — Малинівці, пох. 150; 55 — Оселівка, пох. 142; 56 — Дарабани—Замчисько; 57 —Дарабани—Вал, пох. 139; 58 — Бабшин, пох. 157; Ісаківці: 59 — пох. 165, 60 — пох. 162; 61 — Атаки; 62 — Бакота, пох. 3; 63 — Стара Ушиця, пох. 1

Подальша доля трипільців склалася, очевидно, по-різному. В усякому разі відчутних слідів в наступних культурах епохи ранньої бронзи практично не лишилось. Зникнення з історичної арени усатівського населення (пізньотрипільська археологічна культура кінця 3-го — початку 2-го тис. до н.е.) пов’язують з масовою інфільтрацією племен ямної культури в Північно-Західне Причорномор’я і асиміляцією ними трипільців. Деякі ж групи усатівців пониззя Прута і Дунаю влились до складу нових етнічних утворень бронзового віку на території Молдови і Мунтенії. Що стосується інших груп трипільського населення, то їх зникнення відбувається з приходом носіїв культури кулястих амфор, які повністю перекривають територію, зайняту в цей час трипільцями. Очевидно, останні безслідно розчинились серед пришельців, остаточно втративши первинний вигляд культури. Однак, не виключено, що нащадки їх увійшли до складу населення культур ранньої бронзи, зокрема культури Підкарпатської шнурової кераміки[7].

На території Чернівецької області пам’ятки трипільської культури були виявлені наприкінці XIX ст., тобто ще до того, коли В. Хвойка офіційно оголосив про її відкриття. За всю багаторічну історію вивчення даної культури на Буковині виявлено понад 300 пам’яток трипільсько-кукутенської спільноти.

Розвідки Трипільської експедиції в 1951-53 роках охопили і територію Сокирянського (в околицях сіл Волошкове, Ожеве, Ломачинці, Непоротове, Кормань. Тут досліджено понад 130 трипільських поселень різних етапів. Великий науковий інтерес викликають давні майстерні по обробці кременю в урочищі Гайдамацький Яр (околиці с. Волошкове), урочищі Щовб (с. Ожеве) та ін. Їх відкриття дозволило висвітлити весь процес виготовлення крем’яних знарядь в Трипіллі й характер самої техніки[8].

Більшість решток поселень трипільської культури на Сокирянщині виявлено в місцевостях, що знаходяться у безпосередній близькості до Дністра. Це зрозуміло, адже люди завжди намагалися бути ближче до великих водних об’єктів. Та чимало трипільських поселень знаходилося і у місцевостях, котрі більш віддалені від Дністра. Відомості зібрані з різних джерел.

Поселення трипільської культури у селах понад Дністром.

У селі Волошкове – поселення «Волошкове І» знайдено у центрі сучасного села, біля церкви. Друге поселення виявлено в  урочище Горби — за 2 км на схід від села, на правому березі ріки Дністер.

В селі Розкопинці Василівської сільради на південний схід від села, в урочищі Піски виявлено одне поселення трипільської культури.

В селі Василівка поселення середнього етапу було досліджено в середині 80-х років В.Г.Збеновичем та В.А.Шумовою Пам’ятка розташована на правому березі р. Коболча біля її впадання в Дністер. В зв’язку із незадовільним станом збереженості поселення (тут проводилися земляні роботи) не вдалося однозначно з’ясувати систему забудови. Із досліджених семи наземних глинобитних жител походять близько 200 тис. фрагментів кераміки, кремінні, камінні та кістяні знаряддя праці, а також єдина зооморфна статуетка[9].

В селі Ожеве поселення трипільської культури знайдено в урочищі Пасієшка — на південний захід від села, на третій терасі правого берега Дністра і в урочищі Щовб — на північ від села. В уроч. Щовб при цьому було виявлено майсерню з обробки кременю етапу Трипілля СІ. [12]

У Ломачинцях на захід від села, на високому мису лівого берега річки Каютин знайдено поселення трипільської культури «Ломачинці І». На плато, біля городища — знахідки трипільської культури «Ломачинці ІІ». В урочищі Гостра Скала — на схід від села, над Дністром виявлено ще одне поселення трипільської культури. Також рештки поселення трипільської культури є в урочищі Вишнева — за 3 км на північний схід від села, на першій надлуговій терасі р. Дністер. Біля с. Ломачинці знайдено спрацьовані нуклеуси великих розмірів. Імовірно, відбиті шматки кременю та заготовки транспортували до розташованих поблизу с. Ломачинці поселень з місця видобутку кременю, відкритого 1948 р. Трипільською (Дністровською) експедицією під керівництвом Т.С. Пассек [12]. В уроч. Плита виявлено майстерню з обробки кременю етапу Трипілля СІ. Майстерня розташована на вузькому високому мисі плато, обмеженому двома глибокими ярами. Площу 200 на 170 м. було вкрито велкими брилами кременю, уламками, сколами, відщепами, пластинами, зіпсованими заготовками для різних знарядь. [12].

Мал. 4. Кременева індустрія: 1—7 — Ломачинці—Вишнева ІІ; 8—15 — Михалків—Гришивський Яр; 16 — Непоротове

В селі Непоротове поселення трипільської культури знайдено в центрі сучасного села, на другій терасі Дністра («Непоротове І»). Друге поселення виявлено в урочищі Дубова — за 2,5 км на північний захід від села, на першій надлуговій терасі р. Дністер. Третє поселення колись знаходилося на південний схід від села, на високому мису правого берега Дністра в урочищі Галиця. Там на території городища знайдено деякі знахідки трипільської культури.

В селі Михалкове поселення трипільської культури знайдено за 2,5 км на захід від села на високому правому березі р. Дністер, в урочищі Рищиниці. Особливу увагу привертає відкрите у 1968 р. Середньодністровською експедицією поселення Трипілля ВІ побдизу с. Михалкове в уроч. Гришинський Яр. Тут виявлено близько 10-ти розораних площ, на чотирьох з яких, розташованих над струмком, були зосереджені кремневі знахідки, зокрема нуклеуси, відбійники, пластини, відщепи та знаряддя. Це найдавніша з відомих у Трипіллі кремнеобробних майстерень на поселеннях трипільської культури, поширених на етапі В ІІ[12].

В селі Кормань с самому центрі сучасного села — рештки поселення трипільської культури. Сліди іншого трипільського поселення знайдено на північній околиці села на краю першої тераси правого берега Дністра (поселення етапу А).

Мал. 5. Кременева індустрія: 1—3 — Шебутинці; 4—5 — Кормань; 6—9 — Галиця

У Кулішівці на захід від села, в лісі, на мису, в урочищі Батирова Поляна — городище. Його площадка розмірами 140×75 м відгороджена від поля двома дугоподібними валами. На площадці городища знахідки трипільської культури. А в урочищі Паланка — за 3 км на північ від села, на високому мису правого берега р. Дністер, в лісі — городище. На території городища виступають знахідки трипільської культури.

В селі Молодове (якого на цей час не існує внаслідок затоплення Дністровським водосховищем) було виявлено аж 3 поселення трипільської культури. Одне з них – в урочищі Язик, на південь від села, на мису правого берега Поливанового Яру. Друге поселення  — в урочищі Копанка на правому березі Поливанового Яру. Протягом 1949-1951 рр. тут проводились розкопки, за допомогою яких встановлено стратиграфічне залягання трьох шарів трипільського часу, які Т.С.Пассек датувала етапами ВІ (нижній шар – Поливанів Яр III), ВІІ (середній шар – Поливанів Яр ІІ), Y/I (верхній шар – Поливанів Яр І). Матеріали з даного поселення значно розширили уявлення археологів щодо занять тогочасного населення, релігійних уявлень, уточнили періодизацію. Крім того, пам’ятка важлива ще й тим, що вона є однією з найдавніших оборонних споруд на території України, оскільки розташовувалася на високому мисі, який з напільного боку був укріплений оборонним валом та ровом глибиною до 2 м[10].

Третє трипільське поселення в с. Молодове — на правому березі Дністра, в урочищі Селиський Яр.

В селі Шебутинці поселення трипільської культури знайдено в урочищах Батирівка  (укріплене поселення), Кодрі (укріплене поселення), Балкани, Сокири, Сухий Горб, а також в центрі сучасного села — в Панському городі, де знаходиться школа. В останньому місті знайдено керамічний глечик (великий зерновик — в ній напевне тримали зерно), висотою 60 см і діаметром вгорі 62 см, без ручок і зверху до низу орнаментований, датується 5-4-м тисячоліттям до нашої ери.

На території шебутинських трипільських поселень знайдено ще дуже багато інших пам’яток трипільської культури. Серед них – три фрагменти статуеток жінок (одна майже ціла) висотою десь 8-10 см. В урочищах Сокири, Балкани, Сухий Горб викопано біля 50-ти кам’яних сокир і залишки жител трипільців, грузила від ткацького верстата, крем’яні ножі, долота. А в урочищі Батирівка є система штучних ровів та валів, які оточували городище діаметром до 200 м. Ще одною унікальною знахідкою, як вважають фахівці з центру археологічних досліджень Буковини, є знайдений крем’яний наральник, довжина робочої частини якого становить 42 см. За словами археологів, цей наральник – це поки що єдина на території області знахідка такого типу, та й на території України їх є лише кілька[11].

Трипільські археологічні знахідки в Бессарабії

 

 

Поселення трипільської культури у селах, віддалених від Дністра.

В Романківцях одне поселення трипільської культури знаходилося в урочищі Кисельбас — за 2,5 км на північний схід від села, на правому березі Потоку; друге поселення трипільців  — в урочищі Карликі, за 4 км на південь від села, на правому березі Потоку.

В селі Сербичани одне поселення трипільської культури – «Сербичани І», яке знайдено в центрі сучасного села, біля школи. Друге поселення трипільської культури виявлене за 1,5 км на схід від села, на лівому березі Потоку, біля ставів, в урочищі Пилипівський Став.

В селі Гвіздівці одне поселення знайдене в урочище Студена Криниця, за 3 км на південь від села (до речі там було знайдено також і рештки поселення черняхівської культури). Друге трипільське поселення виявлено за 3 км на південь від села, в урочищі Гнила Річка.

У селі Олексіївка (колишні Мендиківці) одне поселення трипільської культури знаходилося колись на південний захід від села в урочищі Драдище, на березі річки Драгіште. Друге поселення знайдено за 3 км на південь від села, на мису в урочищі Зейдова Долина.

В м. Сокиряни поселення трипільської культури виявлено в південній частині сучасного міста, на високому мису, на території саду колишнього колгоспу.

автор збірки — О. Цвяхівський

___________________________________________________________

Додаткові цікаві матеріали по тріпільскій культурі можна також побачити на сайті «Trypillian Civilization Journal«. Особливо цікавою на наш погляд є стаття — «Тема Трипільської культури у сучасному «праісторичному» міфотворенні«.

 

___________________________________________________________

[1] http://www.activerest.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&catid=18&id=29:2009-03-15-15-14-11

[2] Круц О. В. «Етапи і напрямки розселення племен трипільської культури». Вінницький обласний краєзнавчий музей. http://muzey.vn.ua/node/61

[3] Круц О. В. «Етапи і напрямки розселення племен трипільської культури». Вінницький обласний краєзнавчий музей. http://muzey.vn.ua/node/61

[4] В.П. Дудкін, М.Ю. Відейко «Археометричні дослідження Трипільської цивілізації», НДІПОД МКМ України, http://archaeology.kiev.ua/journal/010100/dudkin_videyko.htm

[5] Круц О. В. «Етапи і напрямки розселення племен трипільської культури». Вінницький обласний краєзнавчий музей. http://muzey.vn.ua/node/61

[6] В.П. Дудкін, М.Ю. Відейко «Археометричні дослідження Трипільської цивілізації», НДІПОД МКМ України, http://archaeology.kiev.ua/journal/010100/dudkin_videyko.htm

[7] Круц О. В. «Етапи і напрямки розселення племен трипільської культури». Вінницький обласний краєзнавчий музей. http://muzey.vn.ua/node/61

[8] Шманько О. Дослідження трипільської культури в межиріччі Верхнього Пруту і Середнього Дністра (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. – Чернівці: Золоті литаври. 2006. – Том 2 (22). – С. 184-195 http://chernivtsi-history.cv.ua/istoriya-doslidzhennya/doslidzhennya-trypilskoji-kultury-v-mezhyrichchi-verkhnogo-prutu-i-serednogo-dnistra-kin-khikh-poch-khkhi-st

[9] Шманько О. Дослідження трипільської культури в межиріччі Верхнього Пруту і Середнього Дністра (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. – Чернівці: Золоті литаври. 2006. – Том 2 (22). – С. 184-195  http://chernivtsi-history.cv.ua/istoriya-doslidzhennya/doslidzhennya-trypilskoji-kultury-v-mezhyrichchi-verkhnogo-prutu-i-serednogo-dnistra-kin-khikh-poch-khkhi-st

[10] Шманько О. Дослідження трипільської культури в межиріччі Верхнього Пруту і Середнього Дністра (кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. – Чернівці: Золоті литаври. 2006. – Том 2 (22). – С. 184-195 http://chernivtsi-history.cv.ua/istoriya-doslidzhennya/doslidzhennya-trypilskoji-kultury-v-mezhyrichchi-verkhnogo-prutu-i-serednogo-dnistra-kin-khikh-poch-khkhi-st

[11] http://bucov.narod.ru/new_kvt7.html

[12] Н.Б. Бурдо. Кременева індустрія пам’яток трипільської культури на середньому Дністрі (за матеріалами колекцій Наукових фондів із розвідок Середньодністровської експедиції 1964—1970 рр.) http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Archeology/2008_4/01.pdf

2 комментария на «Трипільські поселення Сокирянщини»

  1. Djerald в 19.11.2010 at 13:01

    мені як раз воно потрібно. Дякую!

  2. invim в 07.02.2011 at 1:04

    спасибо за интересную информацию

Залиште свій коментар