Фронт повстання

Автор: admin

Представляємо Вашій увазі ще один матеріал з числа присвячених Хотинському повстанню. Це скорочений передрук замітки під саме такою назвою — «Фронт повстання» з журналу «Красный архив» 1940-го року (№ 4 (101), с. 88 – 91), в якій було викладено зміст доповідної записки Одеського комітету звільнення Бессарабії про насильства румунських жандармів у Хотинському повіті.

***************************************

Зараз, коли повстання в Бессарабії, особливо в північній частині її, у Хотинському повіті, — факт, що стався,, представляється вкрай необхідним освітити час, що передував повстанню й, так сказати, що створило його. Треба визнати, що найбільш активними агітаторами за справу повстання були, безсумнівно, самі румуни. Вся їхня політика, все їхнє поводження вели до того, щоб так чи інакше викликати протест; отут була свідома провокація з метою виявити найбільш свідомі, найбільш активні елементи. Твердження це настільки безсумнівне й у підтвердженнях не має потреби, тому що факти говорять самі за себе. Переходячи ближче до справи й бажаючи освітити можливо повно питання, необхідно взяти фактичну сторону справи…

Із самих глухих куточків нашого нещасного повіту починають доноситися стогони й крики селян, яких б’ють, насилують і мучать. Стогони ці, спочатку глухі і затаєні, стають усе голосніше й голосніше, тому що паралельно із цим насильство й терор румунів підсилюються з кожним днем. Усюди, куди тільки не з’являються румунські жандарми, починаються організовані грабежі, насильства, катування й нечуване пороття. Описом їх можна було б заповнити цілі сторінки, але ми вважаємо потрібним навести тільки дещо з них, які так чи інакше спливли зараз у нашій пам’яті.

У перших числах грудня 1918 р. до багатого селянина с. Мендикоуци Щербана прийшли три румунських солдати й вимагають коней для якоїсь поїздки. Останній відмовляється на тій підставі, що він уже їздив і черга не за ним. Заява про це викликає побиття Щербана прикладами. На лементи збігаються сусіди й, побачивши, що збройні румуни б’ють їх односельця, біжать додому, хапають — хто що може, деякі — гвинтівки, і вертаються до місця побоїща, де вбивають одного й ранять двох румунів.

Із сусіднього с. Ходороуци, куди, мабуть, було повідомлено про подію, прибуває каральний загін, бере в коло сіло, і все населення Мендикоуць поголовно виганяється в Ходороуци, де починається страшне, небувале пороття. Порють солдатськими лопатками так, що м’ясо летить жмутами із селянських спин. Двоє не витримують і кидаються там же в Ходороуцах у колодязь. По закінченні побиття каральний загін вертається в Мендикоуци й знищує господарства селян, що втекли від покарання.

На фото серед революційних солдат 1917 року один з майбутніх учасників Хотинського повстання - Шафранський Кіндрат Опанасович, 1876 року нар., з Ломачинців, розстріляний румунськими окупантами у 1919 році. У центральній частині світлини сидить В.І. Чапаєв (Чєпаєв). Шафранський К.О. сидить правіше і трохі вище (без головного убору).

Для похорону вбитого й померлих від ран румунів на місце події в с. Мендикоуци скликаються священики, учителі, сільські старости й інші представники з навколишніх сіл, і в їхній присутності відбувається обряд поховання, причому місцеве населення під час здійснення обряду поховання повинне було стояти на колінах. Потім всі запрошені були поставлені у два ряди, між ними знову пороли мендикоуцьких селян.

У с. Диноуци побиті були три румунських солдати. Призначений для покарання каральний румунський загін попадає в с. Данкоуци й, помилково прийнявши Данкоуци за Диноуцы, скликає вночі сільський схід, і нещадно поре все населення. Помилка потім з’ясовується, і Диноуци одержують повністю порцію, що їм готувалася.

6 грудня минулого року після традиційної пиятики румунське офіцерство в Хотині влаштовує ранком у неділю врочистий п’яний хід містом. Зустрівши на вулиці священика Мараневича, що йшов до церкви на богослужіння, насильно взяли його в коло й змусили танцювати болгаряску доти, поки він не звалився з ніг…

Нарешті, 9 січня, напередодні повстання, місцевий хотинський обиватель Казанецький за сварку на вулиці з торговцем і міліціонером був схоплений, відведений у комендатуру і через 15 хвилин без суду й слідства відведений до церкви, де в 15 кроках від неї в присутності румунського офіцерства розстріляний.

К. Шафранський на одному фото з В.І. Лениним. Лівруч від Леніна (по центру у третьому ряді від низу) - людина, схожа на письменника М. Горького, але достеменно це не відомо. Сам Шафранський поряд з Леніним - праворуч

Ми навели, як згадано вище, лише окремі випадки катувань, насильств і розстрілів. Якщо узагальнити все, що відбувалося в повіті за час зайняття його румунами, то вийде суцільна картина жаху, що повторювався день у день у різних куточках повіту. Зрозуміло, що такий, якщо можна так виразитися, пропасний терор і жах довели мирне населення поступово до розпачу, до думки узятися за діло, що називається, голими руками й з усією силою справедливої ненависті спробувати скинути страшне ярмо румунів. От ті основні причини, які, за нашим глибоким переконанням, викликали повстання в Хотинському повіті і які, якщо тільки вони не будуть радикально усунуті, знову призведуть до нових кривавих спалахів, до нових незліченних жертв.

Фотознімки К. Шафранського надані краєзнавцем з с. Ломачинці М.М. Шундрієм

Залиште свій коментар