Хрестоподібні зображення у печерах Подністров’я

Автор: admin

Нечитайло П.О.

Стаття присвячена ґенезі, походженню, проблемам дослідження, типології та атрибуції хрестоподібних петрогліфів з лунками-просвердлинами у печерах Подністров’я. Залучені матеріали багаторічних досліджень автора та широке коло аналогій з Криму та Болгарії.

Найдавнішою згадкою про хрестоподібні зображення у печерах, у Подністров’ї можна вважати повідомлення Константина Багрянородного, яке відноситься до середини X ст.: «Должно знать, что по ею сторону реки Днестра, в краю, обращенном к Булгарии, у переправ через эту реку, имеются пустые крепости: первая крепость названа пачинакитами Аспрон, так как ее камни кажутся совсем белыми; вторая крепость Тунгаты, третья крепость Кракнакаты, четвертая крепость Салмакаты, пятая крепость Сакакаты, шестая крепость Гиэукаты. Посреди самих строений древних крепостей обнаруживаются некие признаки церквей и кресты, высеченные в песчанике, поэтому кое-кто сохраняет предание, что ромеи некогда имели там поселение». [1, с. 157]

Безперечно, що бік Дністра «обернений до Болгарії» – це правий берег Дністра. Дослідники кінця XIX – початку XX ст. ототожнювали перші три з наведених міст із сучасними Білгородом-Дністровським (дореволюційний Акерман), Бендерами та Сороками [1, с. 220-221]. Положення ж решти трьох досі не відоме, проте ймовірно, що воно припадає на регіон Середнього Подністров’я. Що ж до «церков та хрестів» висічених у пісковику чи вапняку, то на думку деяких дослідників [55, с. 23; 46; 48; 47, с. 5], це повідомлення може стосуватись саме решток печерних монастирів, оскільки печери є набагато стійкішими щодо руйнування порівняно з наземними спорудами. Однак, нам поки-що невідомі пам’ятки, розміщені на правобережжі Дністра, які можуть бути чітко датовані ІХ-Х ст.

Перші спроби аналізу наскальних зображень у печерних комплексах Лівобережжя Дністра (Бакота, Нагоряни, Лядова) належать учениці та співробітниці (а пізніше й дружині) В.Б. Антоновича – Катерині Миколаївні Мельник. Вона супроводжувала київського професора під час спелеоархеологічної експедиції 1883 року на заході Подільської губернії [29; 30]. Дослідниця спробувала датувати знайдені нею зображення добою бронзи і наводила аналогії подібних зображень з мегалітів території сучасної Франції. Теоретично, серед наведених у розвідці К.М. Мельник зображень є такі, які можна віднести до періоду енеоліту-бронзи, однак більшість хрестоподібних фігур все ж таки знаходять повні аналогії у пам’ятках християнського культу.

1966 р. О.О. Формозов проводив перевірку відомостей про настінні зображення в Буші, Бакоті, Нагорянах, Лядовій, наведених В.Б. Антоновичем і К.М. Мельник й заперечив ймовірність існування на пам’ятках давніх зображень [73, с. 141-143]. У виданій 1969 р. праці «Очерки по первобытному искусству. Наскальные изображения и каменные изваяния эпохи камня и бронзы на территории СССР» дослідник наводив наступні аргументи: а) в Бакоті, Лядові і Нагорянах зображення виконані на м’якій і нетривкій породі, отож давні зображення не могли тут зберегтись; б) мегалітичні споруди біля Нагорян є природними брилами, що відкололись від скельного каньйону; в) грубі кременеві знаряддя з печери у Нагорянах, які згадував В. Антонович, є природнім кременем; г) гравіювання в печерах біля Нагорян (хрести, мілкі просвердлини, прямокутники, заштриховані в клітину) відносяться до періоду існування в печерах християнських монастирів [73, с. 142-143].

Однак, на нашу думку, аргументи на користь пізнього датування петрогліфів у Нагорянах, наведені О.О. Формозовим, недостатні. Зображення хреста не завжди носить християнське семантичне навантаження. Хрест як символ відомий за часів неоліту [63, с. 10], крім того, окремі форми хреста, засвоєні східною церквою, наприклад перехресний, зустрічаються в орнаментиці посуду скіфських племен лісостепу [40, рис. 42.1]. Велика кількість хрестоподібних зображень на скелях й у печерах біля Нагорян найрізноманітніших модифікацій потребує ґрунтовного й копіткого аналізу. Хоча більшість з них, очевидно, дійсно стосується часу існування у пам’ятці християнського монастиря і має аналогії в інших печерних культових пам’ятках регіону. Нетривкість породи, на якій зображені малюнки, не є вагомим аргументом, так як О.О.Формозов не заперечує ймовірність існування петрогліфів епохи бронзи на вапнякових скелях Кобистану. Спроба дослідника віднести віднайдені В.Б. Антоновичем крем’яні відбивні знаряддя до природних шматків кременю безпідставна, оскільки їх опис міститься в каталозі виставки XI археологічного з’їзду за № 559562, це «отбивной массивный осколок кремня, с одного конца оттесаный мелкими отбоинами в виде скребка и три толстых остроконечных осколка с отбивными луковичками» [65, с. 72].

Сплеск наукового інтересу до наскельних зображень, зокрема й хрестоподібних відбувся наприкінці ХХ століття [67; 68; 69]. Цікаву концепцію датування хрестоподібних петрогліфів на мегалітах біля сс. Бакоти, Нагорян, Лядави висунув М.С. Бандрівський [13]. Василем Олійником (краєзнавчий музей м. Заліщики) та Юрієм Малєєвим (Київський держуніверситет ім.Т.Шевченка) було знайдено цікаві форми хрестів у печерах Тернопільщини [41; 42; 25]. Окремо хотілося б виділити роботи на печерних пам’ятках регіону В.С. Артюха, зокрема його дослідження печерної церкви у с. Стінка [9; 10]. В останній було знайдено знаки та написи, що мають відповідники у різних графічних та алфавітних системах (германські руни, глаголиця, протоболгарські знаки), а також свастико подібний хрест.

Значний внесок у вивчення даної категорії петрогліфів було зроблено Б.Т. Рідушем. Дослідником було значно доповнено джерельну базу хрестоподібних зображень та опубліковано раніше невідомі з об’єктів у сс. Непоротово, Комарів, Олієво-Королівка, Субіч, Нагоряни [50-58]. Зображення основного символу християнської релігії зустрічається на багатьох пам’ятках регіону, проте через недостатню вивченість об’єктів, бракує інформації про хрестоподібні зображення у пам’ятках півночі досліджуваного ареалу в Івано-Франківській та Львівській областях. Не виключено, що мала кількість повідомлень про петрогліфи у вигляді хрестів у скельній церковній архітектурі означених областей зумовлена відмінністю регіональної традиції печерного чернецтва, судячи з публікацій пам’яток петрогліфи у цих пам’яток скоріше виключення, аніж правило. Головним чином хрестоподібні зображення концентруються в об’єктах, розташованих на території Хмельницької, Вінницької та Чернівецької областей. Цікаво, що подібні дністровським хрестоподібні зображення нехарактерні для аналогічних пам’яток Туреччини [77] та Молдови [76; 15; 16]. Достатньо близькі аналогії знайдені в об’єктах, що знаходяться на території Криму [31; 43], Румунії [74] та Болгарії

[2-7; 22]. Наявність хрестів висічених у печерних приміщеннях стверджена для пам’яток: Стіна [33], Оксанівка [37], Нагоряни [1; 29; 13; 72; 35; 36; 37; 56], Лядова [1; 29; 37](Вінницької області); Субіч [51], Бакота [29], Жванець [34] (Хмельницької області), Голігради [66], Стінка [10], Лиличка [42], Кошова [25] (Тернопільської області); Олієво-Королівка (Івано-Франківської області); Непоротове, Комарів (Чернівецької області) [55; 58]. Не виключено, що ареал знахідок хрестоподібних петрогліфів у регіоні з часом розшириться та поповниться новими, проте й зібраний на сьогодні матеріал за кількісними показниками випереджає усі відомі нам центри печерного чернецтва.

При роботі з цим матеріалом виникають певні складнощі, що стосуються датування та історико-культурної атрибуції зображень. Особливо це стосується тих випадків, коли хрести були виявлені у відкритих комплексах, а таких переважна більшість. Найбільший відсоток з загальної маси виявлених зображень зафіксовано у комплексах: Нагоряни, Оксанівка, Лядова, Непоротове. Причому, найбільш інформативними є об’єкти, яких не торкнулись переробки ХІХ ст. (Нагоряни, Оксанівка), у цих комплексах кількість висічених на стінах приміщень та каньйону хрестів вимірюється сотнями [39]. За способом виконання хрести на цих пам’ятках можна розділити на:

а) вирізані (видряпані);

б) виконані у техніці лункоподібних заглиблень та створені у комбінованій техніці, що поєднує першу й другу;

в) рельєфні (опуклі та заглиблені у породу).

Ця класифікація працює для всіх об’єктів з хрестоподібними петрогліфами у регіоні.

Найбільш чисельним та вживаним є хрести виконані у техніці лункоподібних заглиблень та створені у комбінованій техніці. Саме на них ми зосередимо увагу. Розмаїття форм та типів цих зображень почасти ускладнювало дослідникам інтерпретацію хрестоподібних знаків. Отож хрести виконані у техніці лункоподібних заглиблень та у комбінованій техніці (з елементами прокреслення) зафіксована у регіоні на пам’ятках: Жванець, Субіч, Непоротове, Нагоряни, Оксанівка, Лядова. Форма хрестів типу «б» надзвичайно багата й різноманітна, класифікувати їх за цією ознакою поки-що не видається можливим. Натомість ряд питань та коло аналогій, пов’язаних з зображеннями цього типу мають бути з’ясовані. По-перше, це саме використання лункоподібних зображень в жанрі образотворчого мистецтва. Ця техніка відома на території Франції з часів палеоліту [19] і була зафіксована на уламках вапняку. Зображення у лункоподібній техніці відомі в пам’ятках трипільської культури в малій пластиці та на кістці [21]. Енеолітичні календарі виконані лункоподібними заглибленнями відомі у Болгарії [56, с. 113]. Скупчення лунок та просвердлень відомі на скелях Південної Швеції і датуються там епохою бронзи [75]. Як бачимо, хоча й для різних ареалів, ця техніка відома в образотворчому мистецтві фактично для всіх періодів давньої історії. Щодо досліджуваної території, то про наскельні рисунки з елементами лункоподібних заглиблень можна говорити вже в енеоліті [36; 37].

Хрести з лункоподібними заглибленнями на кінцях достовірно фіксуються в регіоні в орнаментальних мотивах на амфорах і вазах чорноліської культури [23, с. 158. рис. 95.1]. Беручи до уваги виявлене жертовне місце чорноліської культури в печері Непоротівського скельного комплексу [52, с. 119-120], не виключено, що окремі зображення хрестів на скелях можуть стосуватися періоду раннього залізного віку. Хоча значно ширше й вірогідніше коло аналогій хрестам з лунками все ж таки серед християнських печерних пам’яток. Для хрестів типу «б» зафіксовано досить потужну варіабельність форм, що унеможливлює створення їх робочої класифікації. ми, все ж перерахуємо найбільш вживані типи хрестів з лунками. Попередньо нами зафіксовано близько 15 типів хрестів з елементами лункоподібних заглиблень.

Серед печерних пам’яток суміжних регіонів хрести з лункоподібними заглибленнями трапляються в Криму та Болгарії. У монастирі Св. Софії, біля Інкерману у церкві №3, було знайдено 5 видряпаних на стінці хрестів, чотири з яких з лункоподібними закінченнями. Ю.М. Могарічєв датує церкву XV ст. [31, с. 24-25. рис. 104]. Один хрест з лункоподібними закінченнями було знайдено у церкві №4 комплексу Чілтер-Мармара, храм датується ХІІ-ХІІІ ст., проте сам монастирський комплекс існував і в XIV-XV ст. [31, с. 34, рис. 117].

Хрести з лунками на кінцях та, зображені всередині медальйону виконаного лункоподібними заглибленнями трапляються в монастирях середньої течії річки Канагьол в Болгарії. Г. Атанасов знаходить численні аналогії зображенням в матеріальній культурі Першого Болгарського царства та датує в межах ІХ-ХІ ст. [7, с. 134. обр. 3.6а; 22, с. 32-33. Табл. XXXVIII. 6г].

Однак, слід зазначити, що у вищенаведених пам’ятках хрести «б» не трапляються у такій значній кількості, в якій вони представлені на пам’ятках типу Нагорян та Оксанівки, поодинокі їх знахідки, скоріше становлять виняток ніж правило, в той час як в середній течії Дністра їх кількість вимірюється сотнями.

Спроба датувати хрести з лункоподібними закінченнями була зроблена М.С. Бандрівським. Автор на основі аналогій зі знаками з Румунії та Карпат датував знахідки з Бакоти, Лядави та Нагорян VIII-XI ст. [13]. Хрести з печерної церкви с. Субіч, виконані у тотожній техніці, вірогідно можуть відноситись до XVIII ст., судячи з подібності у техніці виконання та ступенем збереженості з датою, що означає 1734 рік [51]. Хрест типу 1 зустрічається на стіні печерної церкви у с. Жванець на початку напису «Помяни», який за палеографією відноситься до XVI-XVII ст. [34, с..134. рис. 4].

Як бачимо, хрести типу «б» не можуть слугувати хронологічними реперами для датування об’єктів, вони були поширені на пам’ятках протягом усього середньовіччя і нового часу і, скоріше, вказують на культову християнську приналежність об’єкту, аніж на його місце у часовому вимірі. Втім, нещодавно у Криму, в районі Бакли було відкрито грот з петрогліфами, який дає можливість кореляції датування комплексів з хрестоподібними петрогліфами типу «б» [43]. За кількістю віднайдених хрестоподібних зображень, способом нанесення, формами та типами з-поміж інших відомих зразків церковної скельної архітектури Баклинські гроти найближчі до печерних комплексів Нагоряни та Оксанівка. На підлозі та на стінах гротів вдалось зафіксувати більш як 400 зображень християнської семантики, причому основна маса петрогліфів сконцентрована саме на підлозі (рис. Б. 81-85). Зображення виконані різною технікою: переважають вирізані, продряпані та просвердлені петрогліфи, часто техніка нанесення комбінована. Більш як 300 зображень – хрести найрізноманітніших форм, невелика група представлена розетками (20 шт.) (рис. 6). Важливо, що 90% віднайдених у гротах зображень, техніка виконання петрогліфів знаходять прямі аналогії на пам’ятках Нагоряни та Оксанівка. Слід зауважити, що в даному випадку ми маємо справу не зі збігом кількох випадкових фігур, а повною тотожністю. Сітки, хрести з трикутними розширеннями рамен, хрести з лунками на кінцях рамен складають переважну більшість на досліджуваних об’єктах, крім них також мають аналогії хрести в рамках та хрести в колах-медальйонах. Не зважаючи на територіальну віддаленість ми маємо повністю тотожні за складом, композицією та сюжетним наповненням петрогліфів комплекси. Це не єдина деталь, що споріднює гроти Бакли та комплекси Нагорян (рис. 1, 2), Оксанівки (рис. 4) і, можливо, Непоротова. У Баклинських гротах більшість зображень вирізана на підлозі [43, с. 355, 359]. Хрести в колі, тотожні Баклинським за іконографією й способом нанесення виявлені на скельній площадці з врубами для дерев’яних конструкцій перед приміщенням №7 у Нагорянах (рис. 1.2). Далі – найцікавіше: враховуючи аналогії формам хрестів в декорі ранньосередньовічних склепів Криму, наборі поховального інвентарю, предметів VI-VII ст., а також зважаючи на те, що після П’ятого-Шостого Трульського Вселенського собору 692 року було заборонено зображувати хрест в місцях, де була можливість «попрання» святині ногами, тобто на будь-яких горизонтальних поверхнях (порушників мали відлучати від Церкви а зображення знищувати) дослідники відносять гроти та петрогліфи у них до часу християнізації Таврики, що розтягнувся на період з VI по VIIІ-ІХ ст.. [43, с. 359]. Такому датуванню не суперечить й керамічний матеріал, зібраний біля підніжжя гротів.

Зважаючи на факт кримської знахідки та повну тотожність умов віднайдення, форм, типів, способів виконання зображень з Бакли та Оксанівки й Нагорян було б спокусливо поставити питання про можливість ранньохристиянського походження наддністрянських комплексів, або уточнення датування баклинських. Заглиблення хронологічних меж появи чернечих печерних обителей у регіоні до пропонованих кримськими дослідниками меж погано корелюється з історичною ситуацією у Подністров’ї [28; 32]. З іншого боку, відомі у Криму та Болгарії комплекси ХІ-ХV ст. [2; 3; 31] не дають таких повних аналогій, і містять знахідки окремих типів зображень. Слід врахувати також і те, що, за Ю.М. Могарічевим масове виникнення і розповсюдження печерних монастирів в Південно-Західному Криму припадає на ХІІ-ХІІІ ст. [31, с. 101]. Переважна більшість відомих на сьогодні пам’яток позбавлена значної кількості петрогліфів і містить сліди отиньковування (штукатурки). Можливо, й інші об’єкти, крім баклинських, містили значну кількість петрогліфів, до оформлення стін штукатуркою. З більшою чи меншою вірогідністю можна стверджувати, що петрогліфи з гротів біля Бакли мають більш раннє походження, адже нам відомі пам’ятки періоду розквіту печерних монастирів в Криму і періоду занепаду – в час ісламізації цих земель в XV ст. Ю.М. Могарічев не виключає появи невеликих чернечих осідків в Криму в Х-ХІ ст., можливо саме до цього періоду слід відносити гроти з петрогліфами біля Бакли. Щодо Середнього Подністров’я, то подібні комплекси петрогліфів за аналогіями з Болгарією, вірогідно з’являються в ХІ ст..

Аргументи, наведені кримськими дослідниками, на користь ранньохристиянського походження гротів з описаною символікою потребують перевірки. До прикладу, не факт, що зображення хреста на підлозі перестало побутувати у матеріальній культурі християнства після Вселенського собору 692 року. На території Північно-Східної Росії надмогильні плити з хрестами встановлюють до ХІІІ ст. [14, с. 228]. Аналогії зображенням, які були знайдені на стінах та підлозі гротів не вписуються у вузький проміжок V-VI ст., їх використовують протягом усього середньовіччя. Прояснити ситуацію з описаними комплексами допоможе відкриття об’єктів з тотожними петрогліфами, похованих під делювіальними відкладами у середньовічний час. Подібність петрогліфів з Бакли з окремими наддністрянськими може скоріше свідчити на користь належності їх творців до якогось певного спільного світоглядного напряму.

Звернемось до семантики зображень та причин їх нанесення на стіни печерних приміщень, почасти, у достатньо великій кількості. У досліджуваному регіоні трапляються хрестоподібні зображення майже усіх типів, вживаних в християнській іконографії: від звичайного хреста, утвореного злиттям двох ліній до складних форм, де поєднується кілька хрестів та інших символів.

У Стіні, Стінці, Нагорянах (рис. 5), Оксанівці, Субочі, Лядаві було виявлено хрести з підніжжям у вигляді півсфери, трикутника, прямокутника, що імітують Голгофу, де відбувалась страта Спасителя. За Б.О. Рибаковим: «хрести з Голгофою знизу ставили, зазвичай, на вівтарях і на престольних платах – антімінсах. Зображення їх на каменях, ніби символізує перетворення язичницьких вівтарів на християнські». [62, с. 27] Цей пасаж дослідника цілком погоджується з умовами виявлення хрестів з Голгофою у переважній більшості пам’яток. У печерах біля Стіни, Стінки, Нагорян, Оксанівки, Непоротова та інших були виявлені антропогенні сліди використання в дохристиянську добу, нерідко з культовою метою.

Окремим типом зображень хрестів, є включені в рамку, з додатковими фігурами. Слід погодитись з дослідниками знаків зрубної культури, що знак в рамці мабуть містив якусь особливо цінну інформацію [44, с. 174]. Яскравим зразком є композиція з хрестами в рамці з об’єкту № 6 в Оксанівці. Рамка розділена на п’ять прямокутних секторів. Нижня частина рамки складається з одного сектору, куди вміщено хрест «латинської» форми з лункоподібними закінченнями, покладений на бік. Середня частина рамки розділена на два сектори у лівому знаходяться три лункоподібних заглиблення, розташовані у формі трикутника, вершиною вгору, у правій три лунки розміщені в лінію. У верхній частині прямокутника, два сектори – у лівому рівносторонній хрест, у правому рівносторонній хрест з лункоподібними закінченнями та двома перекладинами у верхній частині. Можливо, композиція є символом храму, чи схематичним втіленням якогось догмату церкви (рис. 7).

Щодо мотивів нанесення хрестів на стіни, стелі, підлоги приміщень житлового та культового характеру, то з цього приводу існують дві взаємодоповнюючі версії: за першою, мешканці печерних монастирів наносили зображення намагаючись захиститись від язичницького минулого печер, подібне явище з метою «відвертання бісів» зафіксоване археологами у житлових приміщеннях печерних монастирів Києва та Чернігова [17]. В термінах румунського історика релігії Мірча Еліаде з нанесенням хреста на стіни (стелю, підлогу, одвірок) власного помешкання відбувалась сакралізація простору. «Встановлення розп’яття освячувало місцевість, давало їй «нове народження»… <..> Щойно відкрита земля «оновлювалася», вона «ново створювалася» хрестом» [20, с. 18].

Зображати хрест було почесно та корисно, як відомо «крестом освящается всякое место» та «изображонный крест прогоняет страх и возвращает мир. Охраняемый Крестом не бывает добычею врагов, но остаётся невредимым», писав один з отців Церкви Св. Феодор Студитський. Розмаїття форм та типів хрестів у печерних монастирях кримські дослідники пояснюють бажанням створити свого індивідуального хреста [43, с. 357].

Хрестоподібні фігури з елементами лунок-просвердлин у печерах Подністров’я головним чином належать до матеріальної культури середньовічного печерного чернецтва. Існування такої техніки виконання зображень для досліджуваного регіону відомо вже в епоху енеоліту. Найчастіше групи таких зображень зустрічаються у печерних комплексах басейну Середнього Дністра. Аналогії хрестоподібним петрогліфам з лункоподібними елементами є в печерних монастирях Криму та Болгарії ХІ-XV ст. На Поділлі традиція нанесення таких зображень існувала ще у XVІІ ст.

 

Список використаних джерел та літератури:

  1. Антонович В.Б. О скальных пещерах на берегу Днестра в Подольской губернии / В.Б. Антонович // Труды VI-го АС. – Т. 1. – Одесса, 1886. – С. 86-102.
  2. Атанасов Г. Средневниковният скален манастир до Варна (Аладжа манастир) / Г.Атанасов, Чешмеджиев Д. // Известия на народния музей Варна. – 1990. – №20 (41). – С. 110-139.
  3. Атанасов Г.Г.Скални монашески обители в Добруджа (IV-XIV в.). Автореферат. – София, 1990. – 18 с.
  4. Атанасов Г. Няколко скални манастира в Южна Добруджа / Г. Атанасов // ИНМВ. – 1989. – Т. 25 (40). – С. 54-62.
  5. Атанасов Г. Средневековни скални церкви в Силистренски округ /Г. Атанасов // ИНМВ. – книга (томе) 20 (35), 1984. – С. 91-98.
  6. Атанасов Г.Г. Пещерные военно –стратегические сооружения ранне-византийской епохи в северо-восточной Болгарии // История и археология Юго-Западного Крыма: Сб. Науч. Трудов Бахчисарайського гос. ист-культ. зап. – Симферополь: Таврия,1993. – С. 67-77.
  7. Атанасов Г. Ранносредневековни скални манастири по средното русло на сухоречието Канагьол (Дристра) в Добруджа // ИНМВ. – 1993а. – книга (томе) 29 (44). – С. 122-143.
  8. Атанасов Г. Ранновизантийски скални церкви и манастири в Южна Добруджа // Археология. – №3. – 1991. – С. 33-43.
  9. Артюх В. Давньохристиянський печерний храм у селі Стінка Тернопільської області // Медобори і духовна культура давніх,середньовічних слов’ян (до 150-річчя виявлення Збруцького «Святовиду»); Матеріали наук. конф. (8-9 жовтня 1998 p., Гримайлів). – Львів, 1998. – С. 111-112.
  10. Артюх В. Археологічні роботи експедиції «Дністер» на Тернопільщині. //Археологія Тернопільщини. – Тернопіль: Джура, 2003. – С. 251-261.
  11. Бабишин С. Школа та освіта Давньої Русі. — К., 1973. — 88 с.
  12. Багрянородный Константин. Об управлений империей. Текст, перевод, комментарий.Под ред. Г. Г. Литаврина, А. П. Новосельцева. -М.: Наука, 1989. – 496 с.
  13. Бандрівський М. Про петрогліфи Середнього Подністров’я // VII Подільська історико-краєзнавча конференція, (секція археології) Тези доповідей. – Кам’янець-Подільський, 1987. – С. 60-61.
  14. Беляев Л. Русское средневековое надгробие. Белокаменные плиты Москвы и Северо-Восточной Руси ХIII – XVII вв. – М.: Модус-граффити, 1996. – 563 с.
  15. обровский Т. Отчет о спелео-археологических разведках в окресностях сс.. Бутучены и Требужены в 1999 году /Т. Бобровский, Б.Ридуш. – К., 1999. – 47 с.
  16. Бобровский Т. Отчет о спелео-археологических разведках в окресностях сс.. Бутучены в 2000 году. /Т. Бобровский, Б.Ридуш. – К., 2000. – 18 с.
  17. Бобровський Т. Підземні споруди Києва від найдавніших часів до середини ХІХ ст.. (спелео-археологічний нарис) / Бобровський Т. – К., 2007. – 176 с.
  18. Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии (Материалы для составления археологической карты Подольской губернии)/ В.К. Гульдман. – Каменец-Подольский: Типография Подольскаго губернскаго правлення, 1901. – 401 с.
  19. Ефименко П.П. Первобытное общество. Очерки по истории палеолитического времени / П.П. Ефименко. – К.,1953. – 636 с.
  20. Еліаде Мірча Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання; Пер. З нім., фр., англ. Г.Кьорян, В.Сахно. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 591 с.
  21. Збенович В.Г. Ранний етап трипольской культуры на территории Украины. – К., 1989. – 278 с.
  22. Йотов В. Скала Крепост от Х-ХІ в. до с. Кладенци, Тервелско / В. Йотов, Г.Атанасов. – София, 1998. – 346 с.
  23. Крушельницька Л.І. Чорноліська культура Середнього Подністров’я (за матеріалами непоротівської групи пам’яток). – Львів,1998. – 224 с.
  24. Маргос А. Средневековни скални манастири по Суха река / А. Маргос // ИНМВ. – книга (томе) 19 (34), 1983. – С. 125-129.
  25. Малєєв Ю. Наскельні зображення в печері Кошова біля с.Лисичники / Ю. Малєєв, В.Олійник //Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України: 3б. тез повідомл. та доп. наук, конф., Львів, 2-3 лютого 1995р. – Львів, 1995. – С. 52-53.
  26. Мацкевий Л. Печерні пам’ятки заходу України – джерело матеріальної та духовної культури // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України: 3б. тез повідомл. та доп. наук, конф., Львів, 2-3 лютого 1995р. – Львів,1995. – С. 62-66.
  27. Мацкевий Л. Історія дослідження та використання печер Тернопільщини //Археологія Тернопільщини. – Тернопіль:Джура, 2003. – С. 67-80.
  28. Маярчак С.П. Археологічні пам’ятки ІХ-ХІІІ ст.. Лівобережжя Середнього Подністров’я. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2006. – 96 с.
  29. Мельник К. Путевые очерки Подолия / К. Мельник // Киевская старина. – 1885. – №9. – С. 53-81.
  30. Мельник Е. Н. Следы мегалитических сооружений в некоторых местностях Южной России / Е.Н. Мельник // Труды VI-го АС. – Одесса, 1886. – Т. 1. – С. 103-134.
  31. Могаричев Ю. М. Пещерные церкви Таврики. – Симферополь: Таврия, 1997. – 384 с.
  32. Моця О.П. Середнє Подністров’я в давньоруський час / О.П. Моця //Давня і середньовічна історія України (Історико-археологічний збірник). – Кам’янець-Подільський: Інформаційно-видавничий центр Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, 2000. – С. 244-248.
  33. Нечитайло П. Дослідження печерного монастиря с. Стіна // Матеріали X Подільської Історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000. – С. 137-144.
  34. Нечитайло П.О. Лапідарні написи Жванецької печери / П.О. Нечитайло // Наукові записки. Спеціальний випуск. Частина 1. – К., 2002. – Т.20. – С. 171-176.
  35. Нечитайло П. Буквені знаки і написи у печерних монастирях Середнього Подністров’я // Археологія Тернопільщини. – Тернопіль:Джура, 2003. – С. 230-237.
  36. Нечитайло П.О. Нові знахідки петрогліфів у Середньому Подністров’ї //Археологічні студії. – Київ-Чернівці: Прут, 2003. – Вип.2. – С. 235-240.
  37. Нечитайло П.О., Забашта Р.В., Рідуш Б.Т. Спелеоархеологічні роботи на лівобережжі Дністра в 2002-2003 рр. // АДУ в 2002-2003 рр. – С. 237-242.
  38. Нечитайло П.О. Звіт про спелеоархеологічну розвідку на лівобережжі Дністра / П.О. Нечитайло, Р.В. Забашта. – К., 2003. – 25 с. Архів ІА НАНУ 176/2002.
  39. Нечитайло П.О., Рідуш Б.Т. Звіт про спелеоархеологічні роботи на пам’ятках Нагоряни та Оксанівка / П.О. Нечитайло, Б.Т. Рідуш. – К., 2004. – 22 с. Архів ІА НАНУ.
  40. Ильинская В.А. Скифы Днепровского лесостепного левобережья (курганы Посулья). – К., Наукова думка, 1968. – 235 с.
  41. Олійник В. І. Дослідження печери Кошова біля с. Лисичники // VIII Подільська історико-краєзнавча конф. Секція археології. – Кам’янець-Подільський, 1990. – С. 59-61.
  42. Олійник В. Дослідження печер на Заліщанщині // Археологія Тернопільщини. – Тернопіль:Джура, 2003. – С. 81-91.
  43. Оксиненко П.В., Белый А.В. Комплекс петроглифов с христианской символикой в гроте близ Баклы // МАИЭТ. – Вып.ХІ. – 2005. – С. 355-376.
  44. Отрощенко В.В., Формозов А.А. К проблеме письменности у племён Северного Причерноморья в эпоху раннего металла // Studia praehistorica. – Sofia, 1988. – T.9. – С. 147-178
  45. Пелещишин М. З історії вивчення печери в с. Страдч на Львівщині / М. Пелещишин, Р. Берест // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України: 3б. тез повідомл. та доп. наук, конф., Львів, 2-3 лютого 1995р. – Львів,1995. – С. 72-76.
  46. Пламеницька О.Новий погляд на початки скельної християнської архітектури в Україні-Русі (скельні монастирі Наддністрянщини) // Українська Академія Мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. – К., 2000. – Вип. 7. – С. 144-151
  47. Пламеницька О.А. Християнські святині Кам’янця на Поділлі. – К., 2001. – 304c.
  48. Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі. – Кам.-Поділ.: АБЕТКА, 2005. – 388 с.
  49. Попов А. Царевград Тьрнов. Средневековни надписи, монограми, букви и знаци от Тьрновска «Велика лавра» / А. Попов.– София: Бьлгарската Академия науките, 1984. – 188 с.
  50. Рідуш Б. Печерні монастирі Буковини / Б.Рідуш // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнографії: 36. наук, статей. -Чернівці, 1997а. – Вип. 3. – С. 108-111.
  51. Рідуш Б., Нечитайло П. Субоцький печерний монастир// Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: 3б. наук; статей. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – Том 2. – С. 188-193.
  52. Рідуш Б. Непоротівський (Галицький) печерний монастир: стан та перспективи дослідження // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: 3б. наук, статей. – Чернівці: Золоті литаври, 2000б. – Том 1. – С. 108-127.
  53. Рідуш Б. Печерні монастирі Подністров’я: проблеми дослідження та датування/ Б.Рідуш // Середньовічна Європа: погляд з кінця XX ст.: Матеріали Міжнар. наук. конф. – Чернівці: Золоті литаври, 2000в. – С. 46-51.
  54. Рідуш Б.Т. Печери Середнього Подністров’я в історії заселення регіону. Автореферат кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: спец. 07.00.04 / Б.Т. Рідуш. – Чернівці, 2000д. – 20с.
  55. Рідуш Б.Т. Печери Середнього Подністров’я в історії заселення регіону. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. (Рукопис.) Зберігається в бібліотеці ЧДУ. – Чернівці, 2000. – 167с.+(Додатки).
  56. Рідуш Б. Нова пам’ятка первісного мистецтва з Нагорянського печерного комплексу // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – Чернівці, 2002. – т.1. – С. 106-114.
  57. Рідуш Б. Скельно-печерні природно-антропогенні комплекси в ландшафті Дністровського каньйону // Ландшафти річкових долин: природа-ландшафти-людина.: Зб. наук. праць. – Чернівці-Сосновець: Рута, 2007. – С. 281-308.
  58. Рідуш Б. Бакотсько-комарівський білатеральний скельно-печерний комплекс // Археологічні студії / Інститут археології НАН України, Буковинський центр археологічних досліджень при Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. – Київ-Чернівці: ТОВ «Наші книги», 2008. – С. 223-240.
  59. Рожко М. Середньовічні петрогліфи на Уріцькому Камені /М. Рожко, М. Бандрівський // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України: 3б. тез повідомл. та доп. наук, конф., Львів, 2-3 лютого 1995р. – Львів, 1995. – С. 80-82.
  60. Рожко М.Ф. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – К., 1996. – 240 с.
  61. Рожко М. Скельні групи Медоборів та їx використання в минулому //Медобори i духовна культура давніх, середньовічних слов’ян (До 150-річчя виявлення Збруцького «Святовиду»; Матеріали наук.конф.(8-9 жовтня 1998 р., Гримайлів). – Львів, 1998. – С. 113-124.
  62. Рыбаков Б.А. Русские датированные надписи XI-XIV веков. – М., 1964. – 48 с.
  63. Свешников И. О символике вещей Михалковских кладок. // СА. – 1968. – №1. – С. 10-27.
  64. Сецинский Е. Материалы для истории православных монастырей Подольской епархии //ТПЕИСК,1891. – Вып.5. – 450 с.
  65. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. // Труды ХІ АС. – М.,1901. – Т.1. – С. 197-354.
  66. Сохацький М. Археологічні дослідження в Борщівському районі на Тернопільщині.// Буковинський історико-етнографічний вісник. Чернівці: Місто, 2000. – Вип. 2. – С. 19.
  67. Стрихарь М. Спелео-археологические исследования скальной церкви в с. Межгорье, Борщевского района, Тернопольской области / М. Стрихарь // Материалы Первой Всерос. спелестологической конф., г. Старица, 20-22 июня 1997 г. (Одержано з мережі Internet: http://lsp.dux.ru)
  68. Стрихарь М.Н. Отчет об археологической разведке пещерных памятников Каменец-Подольского района 68. Хмельницкой области в 1997 г. / М.Н. Стрихарь // НА ІА НАНУ. – 1997/121.
  69. Стефанович М. Петрогліфи Гуцульщини: Стан і перспективи досліджень / М. Стефанович // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України:3б. тез повідомл. та доп. наук, конф., Львів, 2-3 лютого 1995р. – Львів,1995. – С. 101-104.
  70. Сулковский И. с. Субоч (Ушицкого уезда) и его пещеры / И. Сулковский // ПЕВ. – 1887. – №26. – С. 615-626.
  71. Сулик Р. Скельний монастир в Розгірчі на Стрийщині / Р. Сулик // Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України: 3б. тез повідомл. та доп. наук, конф., Львів, 2-3 лютого 1995р. – Львів,1995. – С. 108-111.
  72. Формозов А.А. Очерки по первобытному искусству: Наскальные изображения и каменные изваяния эпохи камня и бронзы на территории СССР // Материалы и исследования по археологи СССР. – №156. – М.: Наука, 1969. – 256 с.
  73. Юрочкин В.Ю. Древнейшие изображения креста Господня // Православные древности Таврики / В.Ю. Юрочкин (Сборник элементов по церковной археологии). – К.: Стилос, 2002. – С. 21-48.
  74. Basarabi-Murfatlar un sit arheologic din Dobrogea secolelor X-XI o monografie de Vladimir Agrigoroaei şi Luiza Zamora // PATZINAKIA. Grupul Român pentru o Istorie Alternativă 2003-2006/ texte de Vladimir Agrigoroaei si Luiza Zamora; fotografii de Toni Cartu; planuri din arhiva DMI prelucrate de Vladimir Agrigoroaei; film de Vladimir Agrigoroaei si Luiza Zamora Cuprins. Одержано з мережі Інтернет: http://www.patzinakia.ro/MonografiaBasarabi-urfatlar/basalbumINTRO.htm
  75. Historiska nyheter. «Statens historiska museum». Svenska institutet. – 1976. – №3. – 31 с.
  76. Bobrovski T. Hesychastics antiquities in the area of Medieval Orchei / T. Bobrovski, B. Ridush // Moldo-greek relationship in the context of international relations: Problems and perspectives. / International Scientific Conference. – Chişinău, 2002. – P. 149-150.
  77. Rodley L. Cave monasteries of Bizantine Cappadocia. – New York: Cambridge University Press, 1985. – 266 pp.

 

Список скорочень:

АВУ – Археологічні відкриття в Україні

АО – Археологические открытия

ІА НАНУ – Інститут археології Національної академії наук України

ИНМВ – Известия на народния музей Варна

РА – Российская археология

ПЕВ – Подольские епархиальные ведомости

Труды…. АС – Труды Археологического съезда

ТПЕИСК – Труды Подольского Епархиального историко-статистического комитета.

 

Нечитайло П.О. Хрестоподібні зображення з лунками-просвердлинами у печерах Подністров’я // «Археологія & Фортифікація Середнього Подністров’я». Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції на честь 10-річчя створення відділу старожитностей Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника / [редкол.: В. С. Травінський (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2011.– С. 35 – 44.

 

 

Залиште свій коментар