Церква Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка

Автор: admin


 

Олексій Мандзяк

 

Під назвою «Кулісева, где Радул сидів» село Кулішівка вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Іллі I і брата його Стефана II, від 20 грудня 1437 року, якою вони дарують і підтверджують боярину Михайлу з Дорохоя (він же Михайло Дорогунський, Михайло Невольник) п’ятдесят два села[1].

Сама перша відома нині церква, освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці, в Кулішівці буда побудована у 1603 році[2].

У 1721 році була зведена і освячена нова церква, хатнього типу[3]. У середині 1790-х років вона згоріла. Але вже у 1798 році була освячена нова церква[4]. Станом на 1812 рік: «дерев’яна, тесана брусами, покрита соломою, у забезпеченні одягами й книгами»[5]. При цьому, відносно цієї церкви в церковних і клірових відомостях 1820-1850 років сказано, що «коли і ким побудована невідомо»[6]. За даними на 1824 рік, коли ця церква увіходила до складу Коболчинського благочиння: «дерев’яна, різана брусами, покрита соломою». У «Відомості про церкву Різдво-Богородичну Хотинського повіту селища Кулішівки за 1832 рік» читаємо наступне:

 

      «1. Побудована невідомо коли і ким.

  1. Будівлею дерев’яна, стара в даху і фундаменті, дзвіниця дерев’яна її міцна.
  2. Престол в ній один, в теперішній холодній, в ім’я Різдва Богородиці.
  3. Начиння посередня.
  4. Причта в наявності знаходиться: священик один, дяк один, паламар один.
  5. Земля при цій церкві садибна є: священно-і церковнослужителі нею користуються по тутешньому положено-призначеному від власника маєтку орних і сінокісних 7 фальчів.
  6. Будинки у священно-і церковнослужителів власні, дерев’яні, на поміщицькій землі.
  7. На утримання священно-і церковнослужителів платні ніякої не виходить, утримання їх убоге.
  8. Будівель що належать цій церкві ніяких немає.
  9. Відстанню ця церква від консисторії в 225, а від протоієрея у якого в управлінні і благочинні її — в 15 верстах.
  10. Найближча до цієї церкви є в селищі Вітрянці — Іоанно-Богословська, в 3-х, і Кормані – Димитріївська, в 5 верстах.
  11. Приписної до цієїї церкви немає.
  12. Домової церкви в цій парафії немає.
  13. Опис церковного майна є, зроблений в 1809 році, скріплений печаткою і затверджений протоієреєм Петром Лончковським.
  14. Прибутково-видаткові книги про суми свічкові, з церковним шнуром і печаткою протоієрея Георгія Родостата, дані 1809 року і дві 1832 року, за скріпкою і печаткою протоієрея Філіпа Лукіянова; ведуться справно і зберігаються в цілості.
  15. Копії з метричних книг з 1809 року зберігаються в цілості.
  16. Сповідні розписи з 1826 року зберігаються в цілості.
  17. Обшукової книги при цій церкві немає»[7].

 

Протягом XIX століття церква неодноразово ремонтувалася. Зокрема капітальний ремонт зусиллями парафіян здійснений в 1827 році. Черговий ремонт, на кошти місцевого поміщика, здійснено у 1840 році. Наступне оновлення храму відбулося у 1881 році. Ухвалою Синоду від 29 травня – 10 червеня 1881 року за № 1208, парафіянам церкви села Кулішівка і місцевому поміщику Занга, надано благословення Святішого Синоду з видачею встановленої грамоти, за пожертви на свій храм[8].

Станом на 1902 рік церква Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка 3-го округу Хотинського повіту «будівлею дерев’яна, на кам’яному фундаменті, з такою ж при ній дзвіницею і становить з церквою одну будівлю; дахи церкви і дзвіниці криті бляхою і пофарбовані зеленою фарбою; кругом церкви огорожа, обнесена міцним дощатим парканом»[9].

На початку XX століття місцевий поміщик, купець Іван Григорович Занга та його родичі, при підтримці місцевих селян, розпочали будувати новий храм, значно більший за розмірами ніж існуючий. Але цей задум так і не здійснився. Під час заворушень 1917 року, які охопили практично всі села теперішньої Сокирянщини, солдати 8-ї російської армії відібрали майно поміщика, а сам він виїхав із села. Храм на той час був збудований тільки по вікна, з приміщенням (склеп), в якому мали хоронити представників сімейства Зангів. Як свідчать дослідження краєзнавців, у місцевого жителя Петра Івановича Дідорака зберігся проект цієї церкви, засвідчений румунською печаткою.

Починаючи з 1938 року і впродовж наступних 5 років у Кулішівці будували церкву, яка діє і понині. Організаторами цього будівництва були самі жителі села, зокрема Яким Васильович Тузяк, Олексій Арйонович Кирилович, Петро Петрович Харабара, Олексій Олексійович Кишка та інші.

Основну роботу здійснювала бригада з 10 майстрів із Хотина. Вони мурували, штукатурили, обкладали облицювальною плиткою стіни, за якою жителі села на своїх підводах їздили в село Гордінешть, яке нині розташоване у Резинському районі Республіки Молдова. Всіляку допомогу надавали і місцеві умільці. Навіть діти і молоді хлопці допомагали: вони возили воду, носили носилками вгору камінь по трапу.

Люди ходили по селах з кендюхом-книгою, де записували прізвища тих, хто давав кошти на будівництво церкви. Потім ці гроші віддавали будівельній бригаді, а прізвища людей, які здавали гроші, почитували в церкві.

У 1943 році новозбудовану церкву святили на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Освячення проходило 21 вересня. Для цього в с. Кулішівку приїхав митрополит Буковини, Хотина та Мармарощини Тит (Т. Симедря), поміщики і численні мешканці навколишніх сіл.

Ця церква діє і нині. Вона має форму многогранника в довжину 25 метрів, в ширину біля 15 метрів, і в висоту 25-30 метрів. Має два куполи – в одному розміщені дзвони, чотири з яких церква придбала в 1996 році, а в другому на ланцюгу підвішений позолочений світильник – панікадило. Купола мають виточену огранену форму, на них прикріплені хрести. Стіни храму ззовні викладені облицювальною плиткою. Вікна храму вузькі і високі, в них вставлені залізні решітки[10].

При вході, над дверима зображена ікона, де Ісус Христос із своїми ангелами розмовляє. Стіни храму прикрашені іконами різної форми і тематики. Це переважно копії оригіналів ікон: Різдво Богоматері, Богоматір Втілення – Оранта, Богоматір Одигітрія, Дари Волхвів, Преображення, Воздвиження Чесного Хреста, Благовіщеня, Страсті Христові, Воскресіння, Стрітення, Святого Георгія Воїна, Святого Миколая з житієм, Страшний суд.

На стінах біля кожної ікони стоять позолочені підсвічники. У церкві виділено місце для церковного хору, яке огороджене залізною решіткою. Тут же знаходиться близько 30 стародруків, написаних старослов’янською мовою. Серед них «Православний богослужебний збірник», «Апостол», «Осьмогласник» і інші.

Кругом загорожі знаходяться корогви, для процесії. Жителька села Ганна Григорівна Василіка на ткацькому верстаті зробила дві корогви: Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа. Їх виносять у великі свята. Навколо церкви знаходяться зелені насадження (горіхи, каштани, черешні). Ліворуч від воріт знаходяться два хрести гробниці. В одному з них похований священик.

 

СВЯЩЕННО-І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ[11]

 

Бісерікану Олексій – деякий час служив дяком при церкві села Шербень-Думень Белецького повіту. 1 березня 1936 року переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту[12].

 

Биховський Микола Володимирович (1881 р.н.) – народився в селі Яноуци Хотинського повіту, в сім’ї священика Володимира Костянтиновича Биховського (1842 р.н.) та Марії Олександрівни Черноуцан (1846 р.н.). 15 червня 1905 року закінчив Кишинівську духовну семінарію[13].

18 вересня 1905 року висвячений на священика до Свято-Димитріївської церкви села Перерита 4-го округу Хотинського повіту. 27 серпня 1912 року переміщений до Свято-Троїцької церкви села Тецкани 4-го округу Хотинського повіту. 22 вересня того ж року призначений на посаду законовчителя в місцевій міністерській школі. 1 березня 1931 року визначений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка, того ж повіту[14].

З 8 липня 1910 року був членом благочинницької ради 4-го округу Хотинського повіту.

10 квітня 1910 року нагороджений набедреником. 28 березня 1914 року нагороджений фіолетовою скуфією[15].

Дружина: Євгенія Михайлівна (05.05.1886 р.н.).

 

Гончарюк Григорій Никифорович (1868 р.н.) – із сім’ї духовного звання. В служінні з 1883 року. Багато років служив псаломщиком (затверджений в 1892 році), а потім дияконом на вакансії псаломщика, при Архангело-Михайлівській церкві с. Чегорень 3-го округу Оргеївського повіту.

1 листопада 1923 року висвячений на священика до церкви в монастирі Жабка Сорокського повіту. 1 грудня 1926 року визначений священиком до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту. Також обслуговував Іоанно-Богословську церкву села Вітрянка 3-го округу Хотинського повіту 1 березня 1931 року, за власним проханням, вийшов за штат[16].

Дружина: Анастасія Василівна.

Їхні діти: Євфимія (1888 р.н.) і Марія (1891 р.н.).

 

Доброшинський Тимофій Михайлович (1865–1924) – народився 10 червня 1865 року в селі Ванчиківці Хотинського повіту, в сім’ї священика Михайла Парфенійовича Доброшинського (1823 р.н.) та Єлизавети Григорівни (1828 р.н.). Навчався в Кишинівській духовній семінарії: 23 серпня 1889 року звільнений з 3-го класу – «по малоуспішності».

23 серпня 1889 року визначений на посаду псаломщика при соборній Свято-Покровській церкві м. Хотин Бессарабської губернії[17]. 22 лютого 1892 року єпископом Кишинівським і Хотинським Ісаакієм (І.К. Положенський) висвячений на диякона до тієї ж церкви. 11 листопада 1896 року визначений на священиче місце при церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Кулішівка 3-го округу Хотинського повіту. 14 листопада того ж року, єпископом Акерманським Аркадієм висвячений на священика. 1 листопада 1921 року переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Глинка Хотинського повіту[18].

З 24 вересня 1890 року до 10 жовтня 1896 року знаходився на посаді завідувача книжковим складом Хотинської повітової Єпархіальної училищної ради. З 12 серпня 1892 року до 10 жовтня 1896 року знаходився на посадах вчителя і законовчителя Хотинської церковно-приходської школи. З 23 вересня 1893 року до 10 жовтня 1896 року був діловодом Хотинського повітового відділення Єпархіальної училищної ради. З 29 грудня 1897 року знаходився на посаді завідувача і законовчителя Кулішівської церковно-приходської школи. З 20 січня до 26 серпня 1899 року безкорисливо виконував обов’язки завідувача і законовчителя церковно-приходської школи села Непоротове Хотинського повіту.

Нагороджений темною бронзовою медаллю «за труди» при першому загальному припису населення 1897 року. За визначенням Кишинівської єпархіальної училищної ради від 8 січня 1903 року, 1 лютого того ж року, «за ревне ставлення до виконання обов’язків завідувачів і законовчителів церковних шкіл» йому оголошена подяка. Того ж 1903 року удостоєний архіпастирського благословення: «Викладається архіпастирське благословення: священикові церкви с. Кулішівка Хотинського повіту, Тимофію Доброшинському, який заохотив громаду села Кормань до відпустки 5013 рублів на будівництво храму в с. Кормань і зібрав від приватних жертводавців 171 руб. на придбання церковного приладдя для цього храму». У 1904 році йому надане архіпастирське благословення «за труди в будівництві храму в с. Кормань Хотинського повіту». У 1912 році до дня Святої Пасхи Його Преосвященством, Преосвященнішим єпископом Серафимом був нагороджений скуфією. У 1917 році нагороджений камилавкою[19].

Помер 31 липня 1924 року в селі Лопатник Хотинського повіту.

Дружина: Гловатинська Марія Созонтовна (1874–1901). Народилася 9 березня 1874 року. Померла 13 червня 1901 року в селі Кулішівка[20].

Їхні діти: Катерина (23.11.1892 р.н.)[21], Олександра (27.04.1895 р.н.)[22], Євгенія (20.12.1896 р.н.), Єлизавета (26.08.1898 р.н.), Олена (23.04.1900–25.05.1900), Килина (13.06.1901–09.05.1902).

 

Довбенко Олександр Васильович – уродженець села Ломачинці. Закінчив Одеську духовну семінарію. З 2008 року служить священиком при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка і при Свято-Димитріївській церкві села Кормань Сокирянського району Чернівецької області (за даними на 2009 – 2015 рр.).

 

Нагієвський Андрій Семенович (1839–1903) син паламаря села Гвіздівці, Семена Миколайовича Нагієвського[23] (1809 р.н.) та Євфимії Миколаївни (1815 р.н.).

11 листопада 1863 року, за резолюцією архієпископа Кишинівського і Хотинського Антонія (О.А. Шокотов), визначений на місце паламаря при церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Кулішівка Хотинського повіту[24]. 17 листопада того ж року затверджений на посаді[25].

Помер 30 травня 1903 року[26].

Дружина: Марія Василівна (1845 – 1903). Померла 9 лютого 1903 року[27].

Їхні діти: Євфимій (1866 р.н.), Єлевферій (1869 р.н.), Анна (1873 р.н.), Параскева (1875 р.н.), Іван (1879 р.н.), Яків (1881 р.н.), Олександра (1881 р.н.), Килина (02.07.1883 р.н.).

Анна після заміжжя проживала в селі Маркоуци Хотинського повіту, а Параскева в селі Калюс Подільської губернії.

 

Нагієвський Єлевферій Андрійович (1869 р.н.) – народився 15 жовтня 1869 року, в сім’ї паламаря Андрія Семеновича Нагієвського (1839–1903) та Марії Василівни (1845 р.н.)[28]. 15 червня 1887 року закінчив міністерське двокласне училище[29].

З 24 вересня 1898 року і до 10 жовтня 1904 року вчителював в Кулішівській школі грамоти. З 30 травня 1903 року тимчасово виконував обов’язки псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка 3-го округу Хотинського повіту. 20 серпня 1904 року в Кишинівській екзаменаційній комісії при Архієрейському домі здав іспити на псаломщика[30].

У 1904-1905 роках приймав участь в боях на фронтах Російсько-японської війни – в званні унтер-офіцера. Далі проходив військову службу в рідному Хотинському повіті Бессарабської губернії. Офіційно звільнений у 1906 році з видачею свідоцтва 7 листопада 1907 року[31].

30 травня 1906 року затверджений виконуючим посаду псаломщика при тій же церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка 3-го округу Хотинського повіту. 13 травня і 20 серпня 1910 року затверджений на посаді. Там він служив і за даними на 1930 рік[32].

Дружина: Мондренко Анна Іванівна (06.12.1883 р.н.) – дочка псаломщика Свято-Димитріївської церкви села Білоусівка 5-го округу Хотинського повіту, Івана Івановича Мондренко (1847-1908) та Євдокії Стефанівни Дрочинської (1849 р.н.). Вінчалися 3 лютого 1902 року в Свято-Димитріївській церкві села Білоусівка.

Їхні діти: Федір (07.03.1903 р.н.), Людмила (1906 р.н.), Ніна (08.03.1908), Віктор (14.04.1911 р.н.), Лідія (11.04.1913 р.н.), Зиновія (21.06.1915 р.н.), Євдокія (22.08.1917 р.н.), Тамара (08.11.1919 р.н.).

 

Петро (Петре) – дячок при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинської райі, за даними з відомостей про погосподарський перепис Молдавського князівства 1774 року[33]. Він же виконував обов’язки писаря.

 

Полянський Іван Савович (1861–1926) – народився 24 лютого 1861 року в селі Пригородок Хотинського повіту[34]. Син псаломщика Савіна Миколайовича Полянського (1829 р.н.) та Килини Стефанівни (1841 р.н.).

15 червня 1882 року закінчив курс Кишинівської духовної семінарії. Того ж дня визначений на місце штатного псаломщика до Свято-Успенської церкви містечка Ришкановка 4-го округу Белецького повіту. Того ж року, 1 грудня, переміщений до Свято-Покровського собору міста Хотин. 9 березня 1884 року, вікарієм Кишинівської єпархії, єпископом Акерманським Августином (А.Ф. Гуляницький), висвячений на диякона, а 11 березня – висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Михалкове Хотинського повіту. 17 травня 1887 року, за власним проханням, переміщений на місце священика при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Шебутинці, того ж повіту.

У серпні 1902 року, за резолюцією єпископа Кишинівського і Хотинського Іакова (І.О. Пятницький), призначений депутатом від духовенства на окружні училищні з’їзди від 3-го округу Хотинського повіту. 1 жовтня 1903 року призначений законовчителем в Шебутинецьку земську школу. В 1906-1910 роках виконував обов’язки окружного Будівельного комітету. Вів активну просвітницьку діяльність серед населення. Відомо, що приєднав до православ’я кілька іудеїв і римо-католиків.

31 січня 1893 року, «за старанну і корисну службу», о. Іван нагороджений набедреником. У 1898 році «за старанну єпархіальну службу» удостоєний фіолетової скуфії. 29 березня 1908 року «за відповідальну службу і старанне виконання покладених на нього обов’язків», визначенням Святішого Синоду нагороджений камилавкою. 1 квітня 1913 року визначенням Святішого Синоду, «за відмінну службу» нагороджений золотим наперсним хрестом. Неодноразово нагороджувався подякою від Хотинської училищної ради «за сумлінне викладання Закону Божого» в земському училищі (1904-1907 і 1911 рр.).

З 1918 року служив при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту[35].

Помер 4 жовтня 1926 року в селі Кулішівка[36]. Похований в селі Шебутинці біля церкви[37].

Дружина: Іріменко Тетяна Василівна (1862–1915) – дочка баранина села Бузовиця Хотинського повіту. Померла 19 квітня 1915 року[38].

Їхні діти: Олена (09.05.1886 р.н.), Євгенія (21.01.1890 р.н.), Олександр (02.06.1892 – 24.10.1895), Валеріан (29.08.1894 – 15.06.1910)

 

Попескул Іоанн Львович (1864–1900) – син священика Лева Миколайовича Попескула (1837 р.н.) та Єлизавети Георгіївни (1843 р.н.).

Навчався в Подільській духовній семінарії – звільнений за власним проханням з 4-го класу. 21 травня 1887 року прийнятий до Херсонської єпархії і визначений на місце псаломщика при церкві села Ташлик Тираспольського повіту. 1 жовтня того ж року єпископом Єлисаветградським Мемноном (О. Вишневський) висвячений на диякона і указом Херсонської духовної консисторії від 4 жовтня 1887 року визначений до Свято-Покровської церкви села Компаніївка Єлисаветградського повіту. Тоді ж визначений на посаду законовчителя в місцевій церковнопарафіяльній школі[39].

18 березня 1892 року прийнятий з Херсонської в Кишинівську єпархію і визначений на диякона до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка 3-го округу Хотинського повіту. 29 березня 1892 року єпископом Акерманським Аркадієм (О.Є. Філонов) висвячений на священика до тієї ж церкві. 21 червня 1896 року, за власним проханням, переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Вороновиця, 1-го округу того ж повіту. 7 липня 1900 року переміщений до Свято-Миколаївської церкви с. Грушівці 3-го округу Хотинського повіту – на місце померлого 16 травня 1900 року Льва Попескула[40].

Помер 27 грудня 1900 року в с. Грушівці[41].

Дружина: Биховська Віра Іванівна (1862 р.н.) – дочка священика Свято-Димитріївської церкви села Бурдюг Хотинського повіту[42]. Вінчалися 29 травня 1887 року в Свято-Димитріївській церкві села Бурдюг[43].

Їхні діти: Марія (1888 р.н.), Микола (09.08.1892 р.н.).

 

Праницький Дмитро Парфенійович (1837–1908) – народився в селі Сахарна Оргеївського повіту, в сім’ї священика Парфенія Кириловича Праницького (1800 р.н.) та Олени Луківни (1806 р.н.). 15 червня 1859 року закінчив курс Кишинівської духовної семінарії – за другим розрядом.

6 грудня 1859 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на священика до Свято-Покровської церкви м. Бричани Хотинського повіту. У 1861 році призначений наглядачем за сільськими церковно-приходськими церквами.12 грудня 1862 року переміщений до Свято-Катерининської церкви містечка Липкани Хотинського повіту[44]. 4 жовтня 1866 року переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кищла-Замжиєво Хотинського повіту. У 1867 році направлений служити священиком при Трьохсвятительській церкві села Гріманкоуци, того ж повіту. 1 березня 1871 року призначений законовчителем Бричанського двокласного Міністерської училища. 4 лютого 1872 року з Гріманкоуц переміщений до Свято-Покровської церкви містечка Бричани Хотинського повіту.

13 березня 1877 року призначений благочинним 3-го округу Хотинського повіту. 5 квітня 1881 року повторно призначений благочинним по 3-му округу Хотинського повіту. На цій посаді перебував до 17 червня 1887 року. 21 березня 1882 року призначений членом правління Єдинецького духовного училища. У 1883 йому було доручено завідувати церковною свічковою лавкою. У цей період неодноразово відвідував храми сіл сучасної Сокирянщини. Записи в церковних книгах говорять про те, що він проводив служби в селах Мендиківці і Кулішівка.

1 лютого 1888 року, відчужений від священицького місця в містечку Бричанах 3-го округу Хотинського повіту Д.П. Праницький переміщений на священицьку вакансію до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Ново-Кірсово, 3-го округу Бендерського повіту. 17 травня 1888 року призначений законовчителем місцевого училища. Він же був ініціатором відкриття церковно-приходської школи в селі Кірсово.

21 вересня 1895 року указом Кишинівської духовної консисторії йому було заборонено проводити службу в церкві, в зв’язку з знаходженням під слідством (за звинуваченням в домаганні до жінки у себе вдома, і розтраті церковних грошей). Був виправданий. 14 січня 1896 року йому знову дозволено проводити священнослужіння. 14 березня 1908 року звільнився за штат – через хворобу.

У червні 1864 року за старанну службу особисто архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) нагороджений набедреником. 30 березня 1874 року йому висловлене благословення Святішого Синоду. 16 листопада 1876 року знову удостоєний благословення Святішого Урядового Синоду, з видачею грамоти. Указом Святішого Синоду від 18 квітня 1877 року за № 1134, за відмінність по службі нагороджений бархатною фіолетовою скуфією. Ухвалою Святішого Синоду від 29 березня — 9 квітня 1883 року за № 637, за заслуги по духовному відомству, нагороджений наперсним хрестом від Святішого Синоду. 24 липня 1887 року нагороджений синодальної камилавкою. У 1907 році Дмитро Праницький – священик Свято-Успенської церкви с. Кірсово 3-го округу Бендерського повіту, нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня[45].

Помер 1 квітня 1908 року.

Дружина: Ганна Федорівна (1844-1885). Померла 25 квітня 1885 року в містечку Бричанах.

Їхні діти: Дмитро (1862 р.н.), Євгена (1864 р.н.), Марія (1866 р.н.), Володимир (1868–04.07.1918), Олена (1871 р.н.), Юлія (1878 р.н.) і Микола (02.05.1880–11.04.1882).

 

Романчук Георгій Дометійович (1899 р.н.) – син священика Дометія Андрійовича Романчука (1864–1930) та Олександри Антонівни Черноуцан (09.02.1868 р.н.). Народився 4 квітня 1899 року в селі Атаки Хотинського повіту. Закінчив Кишинівську духовну семінарію.

15 вересня 1923 року висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту. Того ж року, за власним проханням, переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Бочкоуци Хотинського повіту (сучасне село Бочківці Хотинського району). Там він служив і за даними на 1930 рік[46].

Дружина: Катерина Василівна.

Їхні діти: Елеонора (04.08.1927 р.н.).

 

Рудьєв Стефан Федорович (1878 р.н.) – син священика села Бравічени. Вчився в псаломщицькому класі. 30 травня 1898 року визначений на посаду псаломщика при Феодоро-Тиронівській церкві села Кіргани Ізмаїльского повіту. Пізніше був на посаді псаломщика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту. В 1906 році переміщений виконуючим посаду псаломщика при Свято-Покровській церкві села Акмангіт 3-го округу Акерманського повіту. 20 червня 1907 року затверджений на посаді. Там він служив і за даними на 1922 рік[47].

 

Сімеон. 28 квітня 1771 року єпископом Радовецьким Досифієм (Хереску) висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинської райї[48]. Далі служив священиком при Свято-Димитріївській церкві села Білоусівка Хотинської райі – за даними з відомостей про по господарський перепис Молдавського князівства 1774 року[49].

 

Синевич Дмитро Стефанович (1839–1889) – син паламаря Стефана Прокоповича Синевича (1802 р.н.) та Анни Данилівни (1802 р.н.). Народився 15 травня 1839 року в селі Кулішівка Хотинського повіту[50]. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

10 вересня 1854 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і за розпорядженням єпархіального начальства визначений на місце дячка при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту.

18 червня 1864 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Антонієм (О.А. Шокотов) висвячений на диякона до Свято-Миколаївської церкви села Дрепкоуци, яке нині розташоване в Бричанському районі Республіки Молдова. 28 вересня 1870 року, за розпорядженням єпархіального начальства, переміщений на місце диякона при Свято-Троїцькій церкві села Ларга 4-го округу Хотинського повіту. З 1874 року знаходився на посаді псаломщика при тій же церкві. 2 жовтня 1885 року знову призначений штатним дияконом[51].

Помер у 1889 році в селі Ларга.

Дружина: Євфимія Антонівна (1841 р.н.).

Їхні діти: Іларіон (1863 р.н.), Катерина (1865 р.н.), Євгенія (1869 р.н.), Іоанн (1872 р.н.), Дмитро (1873 р.н.), Марія (1877 г.р.), Ольга (1881 р.н.).

 

Синевич Прокопій – з духовного звання. У 1771 році висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинської райї. 3 листопада 1772 року, за власним проханням, єпископом Радовецьким Досифієм (Хереску) визначений на місце священика до церкви села Купчин Хотинського цинуту[52]. В подальшому повернувся до церкви села Кулішівка, де він служив і за даними на 1804-1808 рр.

Його діти: Василь (1789 р.н.), Домникия (1790 р.н.), Федір (1792 р.н.), Стефан (1802 р.н.), Максим (1804 р.н.)[53].

 

Синевич Стефан Прокопович (1802 р.н.) – син священика села Кулішівка Хотинського повіту, Прокопія Синевича. Отримав домашню освіту. 6 липня 1827 року визначений на місце паламаря до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту[54]. Там він служив і за даними на 1854 рік. У 1874 році перейменований на псаломщика.

Дружина: Анна Данилівна (Гнатівна) (1802–1892). Померла 1 липня 1892 року в селі Кулішівка[55].

Їхні діти: Ксенія (1833 р.н.), Дмитро (1840–1889), Марія (1842 р.н.), Георгій (1850 р.н.), Григорій (1853 р.н.).

 

Синевич Федір Прокопійович (1792 р.н.) – син священика с. Кулішівка Хотинського повіту, Прокопія Синевича. Отримав домашню освіту.

23 червня 1817 року, за власним проханням і за розпорядженням Кишинівської духовної дикастерії призначений дячком до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського цинуту[56]. Там він служив і за даними на 1853 рік.

Дружина перша: Марія Іванівна (1800 р.н.).

Друга дружина: Анна Костянтинівна (1818 р.н.).

Їхні діти: Олександра (1817 р.н.), Іван (1818 р.н.), Федір (1821 р.н.), Домнікія (1823 р.н.), Марія (1823 р.н.), Анна (1829 р.н.), Євдокій (1832 р.н.), Марія (1835 р.н.), Василь (1839 р.н.), Марина (1841 р.н.), Євдокія (1843 р.н.), Олена.

 

Ферінц Павло Стефанович (1782 р.н.) – «роду дворянського». 22 травня 1808 року, єпископом Григорієм Ієропольским, за благословенням митрополита Молдо-Влахійського Веніаміна (В.Г. Костакі), висвячений на священика до церкви Різдва Богородиці села Кулішівка Хотинського цинуту[57]. У 1851 році вийшов за штат[58].

Помер після 1853 року.

Дружина: Синевич Домнікія Прокопівна (1790 р.н.).

Їхні діти: Данило (1814 р.н.), Анастасія (1819 р.н.), Тимофій (1821 р.н.), Стефан (1823 р.н.), Андрій (1830 р.н.), Ксенія (1827 р.н.), Анна (1834 р.н.).

 

Ферінц Стефан Павлович (1823 р.н.) – син священика Павла Стефановича Ферінца (1782 р.н.) та Домнікії Прокопівни Синевич (1790 р.н.). Народився в селі Кулішівка Хотинського цинуту. В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

21 червня 1843 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) посвячений у стихар і за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на посаду паламаря при соборній Свято-Миколаївській церкві м. Хотин Бессарабської області[59].

Дружина: Міхневич Марія Матвіївна (1825–1900) – дочка паламаря Царе-Костянтинівської церкви м. Хотин, Матвія Олексійовича Міхневича (1799 р.н.) та Ірини Лук’янівни (1801 р.н.). Народилася 20 червня 1825 року. Померла 25 червня 1900 року в селі Клішківці.

Їхні діти: Володимир (1848 – 04.11.1899) – працював вчителем; помер в м. Хотин.

 

Ферінц Тимофій Павлович (1821–1891) – народився в сім’ї священика церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту, Павла Стефановича Ферінца (1776 р.н) та Домнікії Прокопіївни Синевич (1790 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

28 квітня 1844 року, за розпорядженням Кишинівської духовної консисторії, визначений на посаду дячка при церкві Покрови Пресвятої Богородиці с. Селище Хотинського повіту. 11 червня 1845 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом, посвячений у стихар. 30 листопада 1846 року переміщений на місце дячка до Свято-Покровської церкви села Вовчинець Хотинського повіту. 12 серпня 1847 року тим же архієпископом висвячений на диякона до тієї ж церкви. 4 серпня 1851 року, архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом висвячений на священика до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту. Далі деякий час служив при Архангело-Михайлівській церкві села Романківці того ж повіту. 27 березня 1870 року знову переміщений до церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка. 14 січня 1888 року переміщений на священицьку вакансію до Іоанно-Богословської церкви с. Вітрянка 3-го округу Хотинського повіту. 19 травня 1888 року, за власним проханням, переміщений назад в село Кулішівку[60].

У 1887 році, до дня Святої Пасхи, визначенням Святішого Синоду, він нагороджений скуфією.

Помер 3 жовтня 1891 року в Кулішівці, де був похований біля церкви[61].

Дружина: Катерина Семенівна (1823–1902). Померла 26 грудня 1902 року[62].

Їхні діти: Василь (1848-1900), Олександра (1858 – 1902)

 

Чипижинський Василь Володимирович (1871 р.н.) – народився 3 серпня 1871 року. Колишній колезький реєстратор, у 1920 році пройшов іспити на священика і визначений до церкви села Нагоряни Хотинського повіту. 1 листопада 1921 року визначений на місце священика при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту. 15 червня 1923 року переміщений до Свято-Вознесенської церкви села Кецелень Кишинівського повіту[63].

 

Шинкевич Варфоломій Михайлович (1795 р.н.) – «посполітова звання». В семінарії не навчався – отримав освіту від приватних вчителів.

11 липня 1819 року затверджений паламарем при Іоанно-Богословській церкві села Вітрянка Хотинського цинуту[64]. З 1836 року служив на тій же посаді при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинського повіту. 27 червня 1840 року переміщений до Хрестовоздвиженської церкви села Нелипівці, того ж повіту. З 3 травня 1847 року – дячок при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Клішківці Хотинського повіту[65].

Дружина: Коборська Юліана Іванівна (1798 р.н.) – дочка священика.

Їхні діти: Марія (1819 р.н.), Онисія (1821 р.н.), Андрій (1824 р.н.), Параскева (1828 р.н.), Євдокія (1831 р.н.), Дар’я (1834 р.н.).

 

Яну – священик церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка Хотинської райі, за даними з відомостей погосподарського перепису Молдавського князівства 1774 року[66].

 

Яцимірський Афанасій Михайлович (1842–1891) – син диякона Михайла Петровича Яцимірського (1808–1886) та Параскеви Стефанівни (1815 р.н.). Народився селі Ходороуци Хотинського повіту. В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

Псаломщик при церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Кулішівка 3-го округу Хотинського повіту.

Помер 6 березня 1891 року в Кулішівці[67].

Дружина: Ферінц Олександра Тимофіївна (1858–1902) – дочка священика Тимофія Павловича Ферінца (1821–1891) та Катерини Семенівни (1823–1902). Померла 22 вересня 1902 року[68].

Їхні діти: Іван, Гаврило (1883 – 25.11.1892), Олімпіада (1885 – 22.11.1892), Килина (02.07.1889 – 25.11.1892).

 

Яцимірський Михайло Петрович (1808–1886) – син священика села Сокиряни, Петра Михайловича Яцимірського (1785–1838) та Анни Федорівни Крокос (1788 р.н.). В семінарії не навчався – отримав домашню освіту.

17 липня 1830 року за указом Кишинівської духовної консисторії визначений на місце дячка при церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Сокиряни Хотинського повіту[69]. 11 липня 1840 року переміщений паламарем до церкви колонії Сату-Ноу. З 24 квітня 1841 року служив дячком при Свято-Вознесенській церкві села Ходороуци Хотинського повіту[70].

12 грудня 1848 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на диякона і направлений до Свято-Покровської церкви села Чепелеуци того ж повіту[71].

23 лютого 1862 року, за бійку з священиком Вулпановичем і дячком Поповичем села Чепелеуци був знижений на причетника. Того ж року переміщений на проживання і служіння в село Грозинці Хотинського повіту – «до каяття і виправлення»[72]. 19 червня 1863 року звільнений за штат[73].

Помер 5 січня 1885 року в селі Кулішівка Хотинського повіту[74].

Дружина: Параскева Стефанівна (1815 р.н.).

Їхні діти: Анастасія (1836 р.н.), Параскева (1838 р.н.), Афанасій (1842–1891).

 

 

_______________________________________________________________

[1] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоми-наний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015.  – С. 46-54.

[2] Мандзяк О.С. Стародавні церви Сокирянщини // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 2. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 189; Agrigoroaiei I. Palade Gh. Basarabia în cadrul României întregite: 1918-1940. – Chişinău: Universitas, 1993. – Р. 150.

[3] Bâzgu E. Un repertoriu al bisericilor de lemn și zid din Basarabia, alcătuit de Arhimandritul Visarion Puiu la 1920 // Buletin Ştiinţific. Revista de Etnografie, Ştiinţele Naturii şi Muzeologie (Serie Nouă) / Muzeul Naţional de Etnografie şi Istorie Naturală a Moldovei. – Chișinău, 2014. – Vol. 21 (34). – Р. 89.

[4] Ведомость о Михайловской церкви Хотинского уезда селения Куликоуц, за 1830 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 56.

[5] Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // ТБГУАК, 1907. – Т. III. – С. 260.

[6] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Кулишовки, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 159.

[7] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского уезда селения Кулишовки за 1832 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 144-145.

[8] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 223-225.

[9] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви села Кулишовки, 3-го округа Хотинского уезда, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 75.

[10] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 226.

[11] Автором цього матеріалу раніше вже були надані дані про православних служителів церкви села Кулішівка, зокрема в книгах «Історія Сокирянщини в документах и матеріалах» і «Православна Церква на Сокирянщині» . Окрім того, історико-краєзнавчі дослідження стосовно окремих сокирянських православних церков і біографічні дані про їх служителів наведені в низці статей, опублікованих в друкованих виданнях, в публікаціях на сайті «Сокирянщина» і в історико-краєзнавчому альманасі «Сокирянщина». З часом автором були зібрані додаткові данні, які дозволили збільшити сам список осіб, уточнити раніше відомі факти і виправити деякі помилки.

[12] Mișcarea în cler // EH, 1936. – № 9. – P. 224.

[13] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – Сокиряни: «Сокирянщина», 2016. – С. 374-375.

[14] Mișcarea în cler // Episcopia Hotinului: Foaie eparhială oficială. – Bălţi-Chișinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească», 1931. – № 6. – P. 69.

[15] Ведомость о церкви, состоящей Хотинского уезда Кишиневской епархии в с. Тицканах, за 1915 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1915 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 223. – Арк. 104зв.

[16] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 410.

[17] Ведомость о Свято-Покровской церкви уездного города Хотина, за 1892 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1892 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 194. – Арк. 5зв.

[18] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 429.

[19] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 429.

[20] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1891-1892, 1899-1902, 1904-1910 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 66. – Арк. 118зв – 119.

[21] Книга реєстрації актів про народження, одруження, смерть громадян м. Хотин за 1892 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 296. – Арк. 32зв.

[22] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Покровскую соборную церковь города Хотина 1-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1895 год // Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян м. Хотин за 1895 р. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 13, спр. 302. – Арк. 16зв.

[23] Прізвище Нагієвський в документах і друкованих довідниках часто записувалося спотворено: Нагаєвський, Нагачевський, Нігієвський. При цьому, всі ці варіанти прізвищ існували й самі по собі, що вносить плутанину при дослідженні роду Нагієвських. Окрім того, деякі Нагієвські з часом самі стали записуватися Нагаєвськими.

[24] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 546.

[25] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви села Кулишовки, 3-го округа Хотинского уезда, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 77зв.

[26] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1901-1910 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 67. – Арк. 69зв –70.

[27] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1901-1910 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 67. – Арк. 67зв – 68.

[28] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 546.

[29] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви, состоящей в 3-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Кулишовке, за 1911 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа Хотинского уезда за 1911 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 217. – Арк. 93зв.

[30] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви, состоящей в 3-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Кулишовке. за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 98зв.

[31] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви, состоящей в 3-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Кулишовке. за 1914 год // Кишиневская духовная консистория. Клировая ведомость 3-го округа Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 220. – Арк. 99.

[32] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 546.

[33] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 452.

[34] Ведомость о церкви во имя Успения Пресвятой Богородицы, 3-го округа Хотинского уезда села Шебутинец, за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 68зв.

[35] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 599.

[36] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 600.

[37] Книга реєстрації актів про народження, шлюб та смерть за 1926-1930 рр. по с. Шебутинці Сокирянського району. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 199. – Арк. 27зв – 28.

[38] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Шебутинці за 1915-1920 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 146. – Арк. 31зв – 32.

[39] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви 1-го округа Хотинского уезда селения Вороновицы, за 1899 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1899 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 196. – Арк. 42зв – 43.

[40] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 602.

[41] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1901. – № 3. – С. 49.

[42] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Хотинского уезда 3-го округа селения Грушевец за 1902 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1902 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 199. – Арк. 13зв.

[43] Метрическая книга, данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Димитриевскую церковь села Бурдюга 3-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1887 год // Книга регистрации актов о рождении, браке и смерти по с. Бурдюг Кельменецкого р-на за 1886-1891 гг. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 1, спр. 500. – Арк. 104зв – 105.

[44] Ведомость о Екатерининской церкви Хотинского уезда местечка Липкан, за 1865 год // Кишиневская духовная консистория. Клировые ведомости 3-го округа делам Хотинского уезда за 1865 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 146. – Арк. 10зв.

[45] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 610-613.

[46] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 627.

[47] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 631.

[48] Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782 // Calendar creştin pe anul bisect 1944 / Mitropolia Bucovinei. ─ Cernăuţi: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1944. – Р. 100.

[49] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 454.

[50] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви 4-го округа Хотинского уезда селеня Ларги и священно-церковнослужителях ее, за 1886 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1886 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 188. – Арк. 105зв.

[51] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 646 – 647.

[52] Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782 // Calendar creştin pe anul bisect 1944 / Mitropolia Bucovinei. ─ Cernăuţi: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1944; Tit Simedrea. Catastivul de hirotonii al Episcopiei Rădăuțului pe anii 1752–1782. – Cernăuți: Tipografia Mitropoliei Bucovinei, 1943.

[53] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 647.

[54] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 647.

[55] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1882-1890 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 65. – Арк. 215зв – 216.

[56] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 647 – 648.

[57] Ведомость о Рождество-Богородичной церкви Хотинского 2-й части уезда помещичьего селения Кулишовки, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 159зв.

[58] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 685.

[59] Ведомость о Соборной Свято-Николаевской церкви уездного города Хотина, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 6зв.

[60] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 685-686.

[61] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1882-1890 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 65. – Арк. 178зв – 179.

[62] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1891-1892, 1899-1902, 1904-1910 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 66. – Арк. 146зв – 147.

[63] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 719.

[64] Ведомость о Иоанно-Богословской церкви Хотинского уезда селения Ветрянки, за 1832 год // Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 151зв; Формулярная ведомость Кишиневской и Хотинской епархии Бессарабской области Хотинского цинута селения Ветрянки Иоанно-Богословской церкви, сколько при ней обретает духовного звания, детей мужеска и женска пола дущ, за 1824 год // Формулярные ведомости Управляющего Хотинского цынута Бричанской протопопии священника Филиппа Лукиянова, за 1824 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, сп. 37. – Арк. 65-66.

[65] Ведомость о Успенской Богородичной церкви Хотинского уезда селения Клешковец, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 198зв.

[66] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 452.

[67] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1882-1890 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 65. – Арк. 175зв – 176; Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1891. – № 8. – С. 109-110.

[68] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1891-1892, 1899-1902, 1904-1910 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 66. – Арк. 145зв – 146.

[69] Ведомость о Успенской церкви Хотинского 2-й части уезда селения Секурян, за 1837 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церквей 2-го округа Хотинского уезда за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 183зв.

[70] Ведомость о Преподобно-Параскевской церкви Хотинского уезда селения Чепелеуц, за 1853 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость приходов Хотинского уезда за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 450зв.

[71] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 741.

[72] Ведомость о Свято-Николаевской церкви Хотинского уезда селения Грозинец, за 1862 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировая ведомость за 1862 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 139. – Арк. 117зв.

[73] Ведомость о Свято-Покровской церкви Хотинского уезда селения Чепелиуц, состоящей в Чепелиуцком прихлде, за 1878 год // Кишиневская духовная консистория (по делам Хотинского уезда). Клировые ведомости церковных приходов 5-го округа Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 17зв.

[74] Книга реєстрації актів про народження, шлюб, смерть громадян с. Кулішівка за 1882-1890 рр. – ДАЧО, ф. 1245, оп. 11, спр. 65. – Арк. 63зв – 64.

Залиште свій коментар