Церква села Окниця

Автор: admin

Олексій Мандзяк

 

Окниця (рум. Ocniţa) – село і адміністративний центр однойменної комуни Окницького району Республіки Молдова, яке розташоване на відстані 6 км від однойменного міста Окниця. Один з найдавніших населених пунктів Північної Молдови. Перша писемна згадка про Окницю, відома на цей час, датується 15 червням 1431 року[1].

Історія цього села, сусіднього з Сокирянським районом Чернівецької області України, протягом багатьох століть найтіснішим чином пов’язана з історією Сокирянщини, про що свідчать численні історичні документи. Налагоджувалися добросусідські зв’язки між селами. За допомогою шлюбів виникали тісні зв’язки на рівні родин Окниці та ряду сіл Сокирянщини. В метричних книгах Архангело-Михайлівської церкви села Окниця XIX-XX ст. зустрічається велика кількість записів про уродженців численних сіл сучасної Сокирянщини – про хрещення дітей, про одруження і відспівування. Те ж саме стосується й метричних книг і сповідних розписів церков ряду сіл сучасної Сокирянщини, в яких виявлені записи про жителів села Окниця.

Неодмінною частиною життя мешканців Окниці протягом багатьох століть було православ’я. Але, коли саме була збудована перша православна церква в цьому селі, нажаль, нам не відомо. Перші ж відомі відомості про існування православного християнського храму в цьому селі відносяться до XVIII століття. Тоді в селі діяла церква яка була освячена на честь Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла. Згідно «Відомості в Молдавський Диван від Хотинського цинуту про число в ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року, при цій церкві служив один священик[2]. За даними відомості про погосподарський перепис населення Хотинської райї 1774 року, при цій же церкві служив священик Петро і дяк Ян[3].

Станом на 1812 рік Архангело-Михайлівська церква села Окниця «побудована з дерева средственного; одягом і книгами церковними бідна»[4]. На той час, за штатом при церкві повинні були служити один священик і один дяк. Насправді їх було більше. Так, з перепису Хотинського повіту 1817 року дізнаємося, що тоді при церкві служили два священики, один дячок і один паламар[5].

У 1814 році священики Микола Цопа і дячок Микола Маркоч разом з місцевими парафіянами почали збирати гроші на будівництво нової церкви. У 1819 році будівництво було закінчено – стару церкву розібрали, а нову освятили як і колишню на честь Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла[6]. Станом на 1837 рік вона являло собою наступне:

«1. Побудована 1819-го року старанням священиків і парафіян.

  1. Будівля дерев’яна, вкрита ґонтом[7] з такою ж дзвіницею, міцна.
  2. Престол у ній один холодній в ім’я Архангела Михаїла.
  3. Начинням достатня.
  4. Причту наявності знаходиться: священиків два, дяків два і паламар один.
  5. Землі при цій церкві у відведенні не має. Священно-і церковнослужителі користуються кількістю орного і сінокісного поля відпущеного від поміщика 27 фальчів[8].
  6. Будинки у священно-і церковнослужителів власні дерев’яні, на поміщицької землі.
  7. На утримання священно-і церковнослужителів платні нізвідки не виходить, утримання достатньо.
  8. Будівель належать цій церкві немає.
  9. Відстанню церква від Консисторії в 203, від старшого благочинного в 24 і від приватного благочинного в 6 верстах.
  10. Найближчі до цієї церкви суть в селищах Липник Архангело-Михайлівська в 4-х і Михалашанах Архангело-Михайлівська в 6 верстах.
  11. Приписної до цієї церкви немає.
  12. Домової церкви в цьому приході немає.
  13. Опис церковного майна зроблено 1819 року, скріплено і затверджено печаткою протоієрея Петра Лончковського.
  14. Прибутково-видаткові книги про суми свічкові і церковні видані дві за скрепою і печаткою протоієрея Георгія Родостата 1813-го і дві шнуровані протоієрея Олексія Дубицького 1836-го року, ведуться справно і зберігаються в цілості.
  15. Копії з метричних книг є з 1813 року і зберігаються в цілості.
  16. Відомості про сповідальні розписи є з 1824 року, зберігаються в цілості[9].
  17. Обшукова книга[10] видана 1833 року за шнуром і печаткою протоієрея Філіпа Лукіянова»[11].

Костянтин Стаматі

У 1869 році біля цієї церкви, за клопотанням місцевого поміщика дворянина, класика молдовської літератури Костянтина Фомича Стаматі (Constantin Stamati) (1786 р.н.) і за дозволом єпархіального начальства і Міністерства внутрішніх справ, був побудований фамільний склеп родини Стаматі[12]. Цей видатний молдовський письменник-просвітитель помер 12 вересня 1869 року на 76 році життя[13].

13 січня 1873 року в Окниці було засноване церковнопарафіяльне піклування, основною ціллю для якого стало будування нової церкви в селі. Головою піклування був обраний дячок Афанасій Маркоч, а членами – царани Авксентій Годган, Яків Бурдеян, Лупа Боднар, Кіріяк Дем’ян, Семен Пунга і Афанасій Пунга. 24 січня 1873 року піклування у цьому складі було затверджено архієпископом Кишинівським і Хотинським[14].

У 1883 році «старанням парафіян» в Окниці була побудована нова церква, яку була освячена 8 листопада того ж року в ім’я Архангела Михаїла: «будівлею дерев’яна, з такою ж в одному зв’язку дзвіницею»[15]. В подальшому, стараннями парафіян і місцевих поміщиків ця церква неодноразово ремонтувалася, а її начиння оновлювалося. Наприклад, 1900 році дворянка Єлизавета Михайлівна Вирнав була дарована архіпастирським благословенням за придбання для церкви ікон, лампад і панікадила та іншого церковного начиння на суму 225 рублів[16]. Станом на 1909 рік церква являла собою наступне:

«1. Свято-Михайлівська церква Окниці побудований в 1883 році, старанням парафіян.

  1. Церква самостійна, будівлею міцна, дерев’яна, з такою ж в одному зв’язку з дзвіницею; кругом дощана огорожа; сторожки при ній немає.
  2. Престол у ній один в ім’я св. Архангела Михаїла; престольне свято відбувається 8-го листопада.
  3. Потребує начиння і в службових книгах; богослужіння відбувається на церковнослов’янській та молдавській мовах.
  4. Причту при цій церкві за указом святішого Синоду від 4-го березня 1885 року за № 3 покладено: один священик і один дяк; в даний час при цій церкві є один священик, один в. п. штатного псаломщика і один понадштатний псаломщик…»[17].

Ця церква, яка була зведена у 1883 році діє і в наші дні[18].

Нижче надаємо короткі відомості про деяких священно-і церковнослужителів, які в різний час служили при православних церквах села Окниця.

 

СВЯЩЕННО- І ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ

 

Болбочан Микола Іванович (1826 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Ліпник Хотинського повіту, Івана Федоровича Болбочана (1786 р.н.) та Анастасії (1791 р.н.).

21 листопада 1851 року висвячений на священика Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського повіту. 22 листопада того року переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Нова Татарівка. За його кошти ця церква була покрита ґонтом[19].

 

Болбочан Олексій Іванович (17.03.1828 – 21.05.1894) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Ліпник Хотинського повіту, Івана Федоровича Болбочана (1786 р.н.) та Анастасії (1791 р.н.). Отримав домашню освіту.

20 травня 1847 року визначений на місце паламаря при Свято-Успенській церкві села Санкоуци Хотинського повіту. Того ж року висвячений у стихар. 15 червня 1849 року переведений дячком до Іоанно-Богословської церкви села Клокушна, того ж повіту. 17 квітня 1850 року переміщений на місце паламаря при Архангело-Михайлівській церкві села Ліпник Сорокського повіту. 13 березня 1852 року висвячений на диякона, а 12 листопада 1860 року – на священика, до тієї ж церкви. 22 вересня 1862 року переміщений на місце священика при Архангело-Михайлівській церкві села Окниця Хотинського повіту[20].

22 грудня 1864 року нагороджений набедреником. У 1886 році до дня Святої Пасхи нагороджений фіолетовою скуфією[21].

Помер і похований в селі Окниця[22].

Його діти: Федір (08.03.1851 р.н.), Іван (07.01.1854 р.н.), Василь (01.01.1858 р.н.), Марія (1862 р.н.)[23].

 

Ботнаренку Сава (15.11.1894 р.н.) – навчався в школі псаломщиків. 1922 року визначений на місце псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві села Окниця Хотинського повіту. Там він служив і за даними на 1930 рік[24].

 

Волков Василь Матвійович (1833–1909) – народився 7 березня 1833 року в селі Окниця Хотинського повіту, в сім’ї паламаря Матвія Петровича Волкова (1797 р.н.) та Євфимії (1805 р.н.). В семінарії не навчався. 11 липня 1849 року, за власним проханням, визначений паламарем, з висвяченням у стихар, до церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Санківці Хотинського повіту. 4 червня 1851 року призначений на посаду паламаря при Свято-Миколаївській церкві села Бирнова Сорокського повіту. 8 березня 1855 р. призначений сторожем в Кишинівську духовну консисторію. 28 листопада 1857 року визначений на місце дячка до церкви Святої Преподобної Параскеви села Ожеве Хотинського повіту. Там він прослужив до кінця свого життя[25].

Помер 15 липня 1909 року.

Дружина: Агафія Андріївна Очинська (1839 р.н.) – народилася 5 лютого 1839 року в сім’ї паламаря села Гінкоуци Хотинського повіту, Андрія Івановича Очинського (1800 р.н.) та Марії (1806 р.н.).

Їхні діти: Євгенія (27.08.1860 р.н.) – вийшла заміж за Гаврила Гримальського; Ксенія (24.01.1863 р.н.) – була одружена з міщанином міста Хотин, Іоанном Овдійовичем Гайдуковським.

 

Волков (Волк) Матвій Петрович (1797 – 22.01.1878) – із селян. Отримав домашню освіту. 28 червня 1818 року визначений на місце паламаря при Архангело-Михайлівській церкві села Окниця Хотинського цинуту[26].

Помер і похований в селі Окниця[27].

Дружина: Євфимія Онуфріївна (1805 р.н.)

Їхні діти: Іван (1827 р.н.), Василь (1833–1909), Никифор (1835 р.н.), Марія (1839 р.н.), Євдокія (1841 р.н.).

 

Волков Никифор Матвійович (1835 р.н.) – народився в селі Окниця Хотинського повіту, в сім’ї паламаря Матвія Петровича Волкова (1797 р.н.) та Євфимії (1805 р.н.). У 1858 році визначений на місце паламаря при Архангело-Михайлівській церкві села Окниця[28]. Деякий час був на посаді паламаря при Свято-Миколаївської церкви села Коболчин Хотинського повіту. У 1864 році звільнений за штат. 15 квітня 1865 року виключено з духовного звання[29].

Його діти: Домна (1858 р.н.), Дмитро (1863 р.н.).

 

Колібаба Олександр – священик Архангело-Михайлівської церкви села Окниця округу Хотинського повіту (за даними на 1840-і рр.).

Його діти: Матвій (1840 р.н.)[30]

 

Комерзан Феофіл Ісайович (1866 р.н.) – син священика Свято-Михайлівської церкви села Маркоуць Оргеївського повіту, Ісаї Івановича Комерзана (1819 р.н.) та Єлизавети Григорівни (1830 р.н.). Служив псаломщиком при Свято-Успенській церкві села Василівка Хотинського повіту. 3 серпня 1883 року визначений виконуючим обов’язки псаломщика при церкві с. Балкоуци Хотинського повіту. Після цього служив на тій же посаді при Архангело-Михайлівській церкві села Окниця (за даними на 1902 рік) і при Свято-Миколаївській церкві села Бирнова 5-го округу Хотинського повіту. 8 липня 1913 року, за власним проханням, звільнений з посади за штат[31].

Дружина: Сливинська Надія Самуїловна (1864 р.н.) – дочка псаломщика Самуїла Васильовича Сливинського (1838-1899) та Єлизавети Федорівни Кирилович (1841 р.н.).

Їхні діти: Олександр (23.04.1889 р.н.), Петро (29.06.1893 р.н.), Севастян (03.03.1901 р.н.), Олімпіада (03.03.1901 р.н.), Дмитро (24.10.1902 р.н.).

 

Комерзан Олександр Феофілович

Комерзан Олександр Феофілович (23.04.1889 р.н.) – народився в селі Бирнова Сорокського повіту, син псаломщика Феофіла Ісайовича Комерзана (1866 р.н.) та Надії Самуїловни Сливинської (1864 р.н.).

Навчався в Єдинецькому духовному училищі і псаломщицькому класі. 3 грудня 1907 року призначений на посаду псаломщика при Архангело-Михайлівській церкві с. Окниця 5-го округу Хотинського повіту[32]. У 1925 році переміщений до церкви с. Нагоряни 4-го округу Хотинського повіту[33]. За даними на 1830 рік він служив священиком при Свято-Троїцькій церкві села Трінка Хотинського повіту[34].

Дружина: Болбочан Єлизавета Василівна (1889 р.н.) – дочка почесного громадянина села Окниця, Василя Олексійовича Болбочана (01.01.1858 р.н.)[35].

Їхні діти: Микола (1909 р.н.), Лідія (1913 р.н.)[36].

 

Коробчан Філарет Федорович (01.10.1877 р.н.) – син псаломщика церкви села Марамоновки Сорокського повіту, Федора Георгійовича Коробчана та Олександри Васіївни[37].

У 1900 році закінчив повний курс Кишинівської духовної семінарії[38]. З того ж року – священик Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського повіту. 13 березня 1902 року переміщений до церкви села Баксан Сорокського повіту[39].

 

Маркоч Афанасій Миколайович (1810 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського цинуту, Миколи Івановича Маркоча (1777 р.) та Євдокії Федорівни (1785 р.)[40]. Отримав домашню освіту. 30 липня визначений дячком Архангело-Михайлівської церкви рідного села Окниця[41]. Там він служив і за даними на 1853 рік.

Перша дружина: Катерина (1816 р.н.). Друга дружина: Солтицкая Олена Петрівна (1813 р.н.).

Їхні діти: Федір (1834 – 02.06.1878), Домникия (1838 р.н.), Іван (07.01.1839 р.н.).

 

Маркоч Георгій Олександрович (1855–1906) – син дячка Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського повіту Олександра Миколайовича Маркоча (1823 р.н.) та Євдокії Михайлівни (1830 р.н.).

Закінчив курс Кишинівської духовної семінарії. У 1877 році закінчив Кишинівську духовну семінарію. 5 серпня того ж року визначений на місце псаломщика до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця[42]. Далі був висвячений на священика до іншого приходу. Благочинний в Акерманському повіті.

 

Маркоч Іван Афанасійович (07.01.1839 р.н.) – син дячка Архангело-Михайлівської церкви рідного села Окниця Хотинського повіту, Афанасія Миколайовича Маркоча (1810 р.н.) та Катерини (1816 р.н.). Отримав домашню освіту.

11 вересня 1859 року за резолюцією Преосвященного Антонія, визначений служити причетником при церкві рідного села Окниця[43]. 28 липня 18911 року вийшов за штат[44].

Дружина: Главан Наталія Андріївна (1841 р.н.) – дочка священика села Александрян Хотинського повіту, Андрія Костянтиновича Главана. Вінчалися у 1861 році.

Їхні діти: Дмитро (26.10.1861 р.н.), Ілля (20.07.1869 р.н.)[45], Георгій (1872 р.н.), Олександра (1871 р.н.), Домникия (1874 р.н.), Леон (1876 р.н.)[46].

 

Маркоч Микола Іванович (1777 р.н.) – із селян, народився в селі Окниця. Отримав домашню освіту. У 1799 році визначений дячком до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинської райї. 1 липня 1810 року митрополитом Дорофієм Ставрополіосом висвячений на священика до тої ж церкви. 2 листопада 1832 року визначений на посаду депутата.

31 червня 1826 року «за старанне виправлення своєї посади» нагороджений набедреником[47].

Дружина: Євдокія Федорівна (1785 р.н.).

Їхні діти: Афанасій (1810 р.н.), Федір (1812 р.н.), Єлизавета (1815 р.н.), Єфросинія (1817 р.н.), Порфирія (1820 р.н.), Олександр (1823 р.н.), Марія (1826 р.н.)[48].

 

Маркоч Олександр Миколайович (1823 р.н.) – син священика села Окниця Хотинського повіту, Миколи Івановича Маркоча (1777 р.н.) та Євдокії (1785 р.н.). Отримав домашню освіту. 4 вересня 1842 року, за розпорядженням єпархіального начальства, призначений служити дячком при Свято-Михайлівській церкві села Ломачинці Хотинського повіту. 7 лютого 1849 року висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця, того ж повіту[49].

У 1869 році зачислений в число братства Каларашовського чоловічого монастиря. У 1875 році, із-за хвороби, вибув із цього монастиря. У 1879 році, будучи позаштатним дияконом, зачислений в число братії Жабського Вознесіння Господнього монастиря в Сорокському повіті.

Дружина: Євдокія Михайлівна (1830 р.н.).

Їхні діти: Михайло (1850 р.н.), Феодосій (1852 р.н.), Георгій (1855–1906), Філіп (1857 р.н.), Костянтин (21.05.1864 р.н.).

 

Маркоч Федір Миколайович (1812 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського цинуту, Миколи Івановича Маркоча (1777 р.) та Євдокії Федорівни (1785 р.). Отримав домашню освіту. 11 грудня 1833 року визначений другим дячком Архангело-Михайлівської церкви рідного села Окниця[50]. В подальшому був висвячений на священика.

Помер до 1853 року.

Його діти: Іван (1843 р.н.), Марія (1844 р.н.)[51].

 

Мунтян Михайло Федорович

Мунтян Михайло Федорович (23.04.1886 р.н.) – син псаломщика Свято-Миколаївської церкви села Дрепкоуци 4-го округу Хотинського повіту, Федора Дмитровича Мунтяна (1848 р.н.) та Надії Дмитрівни (1851 р.н.). Закінчив Кишинівську духовну семінарію. 25 березня 1910 року єпископом Акерманським Никодимом, висвячений на диякона і 28 березня – на священика до Архангело-Михайлівської церкви рідного села Окниця 5-го округу Хотинського повіту[52]. Там він служив і за даними на 1930 рік[53].

Дружина: Марія Ісидорівна (1888 р.н.).

Їхні діти: Аріадна, Борис[54].

 

Петіка Василь Олександрович (27.02.1870 р.н.) – син псаломщика церкви села Богзешти Оргеївського повіту, Олександра Андроніковича Петіки. У 1892 році закінчив Кишинівську духовну семінарію – у званні студента.

18 березня 1893 року визначений псаломщиком до Вознесенського собору м. Акерман. 15 грудня того ж року призначений законовчителем в церковно-приходській школі села Ченак Бендерського повіту. 27 серпня 1895 року висвячений на диякона до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця 5-го округу Хотинського повіту. 3 вересня того ж року висвячений на священика до тієї ж церкви[55]. 21 вересня 1900 року перемішений до церкви села Глінжень Оргеївського повіту[56].

Дружина: Дубинська Віра Федорівна (1871 р.н.) – дочка псаломщика.

Їхні діти: Микола (1895 р.н.).

 

Попович Костянтин Іванович (21.05.1839 р.н.) – син священика Архангело-Михайлівської церкви села Михалашани Хотинського повіту, Івана Миколайовича Поповича[57]. 3 червня 1859 року визначений причетником до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського повіту. За даними на 1878 рік – понадштатний причетник[58]. 10 лютого 1909 року вийшов за штат.

Дружина: Волкова Марія Матвіївна (1839 р.н.) – дочка паламаря при Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського повіту, Матвія Петровича Волкова (1797 – 22.01.1878) та Євфимії Онуфріївни (1805 р.н.).

 

Сербов Авксентій Федорович (1825 р.н.) – син священика села Василькова Сорокського повіту[59]. Навчався в Кищинівських приходських повітових училищах. У 1845 році поступив у Кишинівську духовну семінарію, яку закінчив у 1851 році за другим розрядом. 22 серпня 1851 року архієпископом Кишинівським і Хотинським Іринархом (Я.Д. Попов) висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Нова Татарівка Сорокського повіту. Того ж року, 22 листопада переміщений до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинського повіту. 1 червня 1852 року затверджений духівником, а 30 травня 1853 року – приватним благочинним над 17 церквами[60].

Дружина: Ірина Іванівна (1833 р.н.).

Їхні діти: Дмитро (1852 р.н.).

 

Спіней Микола Васильович (01.06.1880 р.н.) – народився в селі Котова Сорокського повіту, син псаломщика церкви села Макаровка, Василя Георгійовича Спінея. У 1902 році закінчив Кишинівську духовну семінарію.

1 грудня 1902 року висвячений на диякона і 6 грудня – на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця 5-го округу Хотинського повіту[61]. 1 березня 1910 року переміщений до Свято-Троїцької церкви села Дезгінже 3-го округу Бендерського повіту[62]. Там він прослужив як мінімум до 1917 року.

20 березня 1809 року нагороджений набедреником.

Дружина: Лашкова Надія Миколаївна (1880 р.н.) – дочка протоієрея Миколи Івановича Лашкова, котрий у 1902–1910 роках був настоятелем церкви села Дезгінже[63].

Їхні діти: Василь, Борис, Михайло, Петро.

 

Цопа Микола Якович (1775 р.н.) – син священика. Отримав домашню освіту. 27 серпня 1793 року визначений дячком у Вережанський монастир. 1 липня 1799 року митрополитом Проїлавським Парфенієм висвячений на священика до Архангело-Михайлівської церкви села Окниця Хотинської райї. 13 березня 1809 року затверджений на посаді благочинного священика, на якій знаходився до жовтня 1836 року[64].

2 серпня 1825 року нагороджений набедреником. Мав бронзовий хрест а п’янять війни 1812 року[65].

Дружина: Волк (Волкова) Катерина Григорівна (1783 р.н.).

 

Чернявський Никифор Прокопович (1777–182?) – син паламаря, отримав домашню освіту – був навчений батьками писати і читати. Деякий час служив дяком при Свято-Михайлівській церкві в селі Окниця Хотинської райї. 13 травня 1801 року, єпископом Дорофієм висвячений на диякона. За даними на 1814 рік, він вже служив священиком при Свято-Миколаївській церкві села Коболчин Хотинського повіту. 28 червня 1819 року о. Никифор отримав грамоту від митрополита Кишинівського і Хотинського Гавриїла (Г.Г. Бенулеску-Бодоні), якою йому було підтверджено право служити священиком при коболчинській церкві. 30 жовтня 1818 року його затверджують благочинним Коболчинського благочиння[66].

Отець Никифор був нагороджений хрестом для духовенства в пам’ять війни 1812 року, яким, як відомо, нагороджували всіх священиків Російської православної церкви від митрополитів до приходських священиків включно, які були у сані до 1 січня 1813 року.

Помер у другій половині 1820-х років, в селі Коболчин.

Дружина: Феодосія (1782 р.н.) – дочка дячка. Почила в Бозі раніше чоловіка.

Їхні діти: Феодосій (1796–1843), Василь (1819–1889), Дмитро (1820 р.н.), Георгій (1821–1882), Катерина (1811 р.н.), Анастасія (1814 р.н.).

 

___________________________________________________

[1] Ciubucciu V. Ocniţa. R-nul Ocniţa // Localităţile Republicii Moldova. Itinerar documentar-publicistic ilustrat. Vol. 9: N-O. – Chișinău, 2009. – P. 338.

[2] Мандзяк А.С. История Сокирянщины в документах и материалах: От первых упоминаний до 1812 года / Алексей Степанович Мандзяк, автор и составитель. – «Сокирянщина», 2015. – С. 432.

[3] Молдова ын епока феудализмулуй – Волумул 7, партя 2: Реченсэминтеле популацией Молдовей дин аний 1772–1773 ши 1774 / алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П.Г. Дмитриев; суб редакция луй П.В. Советов кандидат ын штиинце историче. – Кишинэу: «Штиинца», 1975. – С. 151.

[4] Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812-13 гг. // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том III.. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 262.

[5] Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. – Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том III.. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 24.

[6] Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 202-202зв.

[7] Ґонт – покрівельний матеріал у вигляді дощечок, драниць, плашок.

[8] Фальча (фелчь) – міра площі, рівна 14,322 кв. м.

[9] Сповідальні розписи (відомості) – поіменні списки парафіян, які приходили на сповідь до священика. Сповідь вважалася обов’язковим церковним таїнством для кожного віруючого. Здійснювати її парафіяни мали не рідше ніж раз на рік. Священнослужителі мали щороку, після закінчення Успенського посту, вносити імена всіх своїх парафіян – і наявних, і відсутніх, які значилися у попередніх відомостях. Сюди ж записували людей і з інших парафій з видачею їм відповідного свідоцтва про сповідь та причастя для подання їх своїм священикам. У разі переходу в іншу парафію в зв’язку з одруженням ім’я цієї особи виключали з розписів попереднього місця проживання. При цьому причт, отримавши відповідну заяву, видавав детальний випис із розпису про сімейний стан особи для подання новому причту, а зі своїх розписів таку людину чи сім’ю виключав.

[10] Маються на увазі «Шлюбні обшуки» – документи, що складалися перед реєстрацією кожного шлюбу і засвідчували його законність. Ведення шлюбних обшуків запроваджено в 1765 році. До окремої книги вносилася інформація про звання, соціальний стан, віросповідання, місце проживання, вік, дієздатність, відсутність близьких ступенів родинного зв’язку, що було б перешкодою для вінчання, рахунок шлюбів, волевиявлення сторін, наявність згоди батьків, відомості про відвідування сповіді і причастя. Обшук підписувався самими нареченими, двома-трьома свідками та причтом церкви.

[11] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда 2-й части селения Окницы за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 245-245зв; Клировые ведомости приходов Хотинского уезда за 1832 года. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 48. – Арк. 236-236зв.

[12] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, селения Окницы, за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 156.

[13] Метрическая книга данная из Кишиневской духовной консистории в Михайловскую церковь с. Окницы 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1869 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 7. – Арк. 141зв-142.

[14] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1873. – № 3. – С. 30.

[15] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви села Окницы, состоящей в Окницком приходе за 1888 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 146зв.

[16] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1899. – № 6, 15 марта.

[17] Ведомость о церкви села Окницы 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 155-156.

[18] Slujbă Arhierească la biserica «Sfinții Arhangheli Mihail și Gavriil» din satul Ocnița, raionul Ocnița // EPARHIA DE EDINEŢ ŞI BRICENI. – http://www.eparhia-edinet.md/2012/01/22/slujba-arhiereasca-la-biserica-%E2%80%9Dsfintii-arhangheli-mihail-si-gavriil%E2%80%9D-din-satul-ocnita-raionul-ocnita/

[19] Болбочан Н. Церковь и приход села Новой-Татаревки Сорокского уезда // КЕВ, Отдел неофициальный, 1878. – № 10. – С. 433.

[20] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Окницы, состоящей в Окницком приходе за 1878 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 106зв.

[21] Определения Святейшего Синода // КЕВ, 1886. — № 8. – С. 87.

[22] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1894. – № 12. – С. 158.

[23] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской самостостоятельной церкви села Окницы, состоящей в Окницком приходе за 1889 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 192. – Арк. 150зв.

[24] Episcopia Hotinului. Anuar / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 106.

[25] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 393.

[26] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда 2-й части селения Окницы за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 247зв.

[27] Метрическая книга данная из Кишиневской духовной консистории в Свято-Михайловскую церковь села Окницы 5-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1878 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 25. – Арк. 616зв-617.

[28] Дело об увольнении пономаря села Окницы Хотинского уезда М. Волкова по старости и о назначении на его место его сына Никифора (28.02.1858 – 03.10.1859) // Центральный государственный архив Молдавской ССР. Фонд 208, опись № 3, ч. 1. – Кишинев, [б.г.]. – С. 82.

[29] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 393.

[30] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 42.

[31] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 480-481.

[32] Ведомость о церкви села Окницы 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1908 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 210. – Арк. 160зв – 161зв.

[33] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 481.

[34] Episcopia Hotinului. Anuar / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 100.

[35] Ведомость о церкви села Окницы 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1909 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 213. – Арк. 156зв.

[36] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, состоящей в 5-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Окнице, за 1914 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 136зв-137.

[37] Метрическая книга данная из Кишиневской духовной консистории в Троицкую церковь села Марамоновки 2-го округа Сорокского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1877 год.

[38] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 118.

[39] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1902. – № 7. – С. 187.

[40] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года апреля двадцатого дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Окницы двуприходской Архангело-Михайловской церкви, состоящей в вотчине княгини Елены Георгиевой Кантакузиной, о числе священно и церковнослужителях их женах и детях обоего пола// Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 443об-444.

[41] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда 2-й части селения Окницы за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 247зв.

[42] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1877. – № 18. – С. 425.

[43] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Окницы, состоящей в Окницком приходе за 1878 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 106зв.

[44] Ведомость о церкви села Окницы 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1910 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 215.

[45] Метрическая книга данная из Кишиневской духовной консистории в Михайловскую церковь с. Окницы 4-го округа Хотинского уезда, для записи родившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1869 год. – НАРМ, ф. 211, оп. 19, спр. 7. – Арк. 124зв-125.

[46] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви села Окницы, состоящей в Окницком приходе за 1888 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1888 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 191. – Арк. 148зв.

[47] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда 2-й части селения Окницы за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 246зв.

[48] Ревизская сказка тысяча восемьсот тридцать пятого года апреля двадцатого дня, Бессарабской области Хотинского уезда селения Окницы двуприходской Архангело-Михайловской церкви, состоящей в вотчине княгини Елены Георгиевой Кантакузиной, о числе священно и церковнослужителях их женах и детях обоего пола// Ревизская сказка местечек, селений и церквей Хотинского уезда, о священно-церковнослужителях (апрель 1835 г.). – НАРМ, ф. 134, оп. 2, спр. 100. – Арк. 443об-444.

[49] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 526.

[50] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда 2-й части селения Окницы за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 247зв.

[51] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Окницы, за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 551зв.

[52] Ведомость о церкви села Окницы 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1910 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 215.

[53] Episcopia Hotinului. Anuar / Valeriu Ciobotaru. – Chişinău: Tipografia Eparhială «Cartea Românească»,1930. – P. 106.

[54] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, состоящей в 5-м округе Хотинского уезда Кишиневской епархии в селе Окнице, за 1914 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1914 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 221. – Арк. 136зв-137.

[55] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, селения Окницы, за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 156зв.

[56] Распоряжения епархиального начальства // КЕВ, 1900. – № 19. – С. 418.

[57] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, селения Окницы, за 1896 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 195. – Арк. 157зв.

[58] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда села Окницы, состоящей в Окницком приходе за 1878 год // Ведомости о церквях Хотинского уезда за 1878 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 184. – Арк. 107-108.

[59] Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовной семинарии за сто лет ее существования (1813-1913). – Кишинев, 1913. – С. 25.

[60] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви Хотинского уезда помещичьего селения Окницы, за 1853 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 106. – Арк. 550зв-551.

[61] Ведомость о Свято-Архангело-Михайловской церкви 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии, села Окницы, за 1903 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 200. – Арк. 164зв.

[62] Ведомость о церкви села Окницы 5-го округа Хотинского уезда Кишиневской епархии за 1908 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 210. – Арк. 160зв – 161.

[63] Квилинкова Е. Православие – стержень гагаузской этничности. – Комрат-София, 2013. – С. 666.

[64] Ведомость о Архангело-Михайловской церкви, Хотинского уезда 2-й части селения Окницы за 1837 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 57. – Арк. 246зв.

[65] Формулярные ведомости церквей Хотинского уезда за 1830 год. – ДАЧО, ф. 605, оп. 1, спр. 44. – Арк. 203зв.

[66] Мандзяк О.С. Православна Церква на Сокирянщині / Мандзяк Олексій Степанович, автор і упорядник. – «Сокирянщина», 2016. – С. 717.

Залиште свій коментар