Чернець з Сокирян: Олександр Іванішин

Автор: admin

30 серпня 1862 року в Сокирянах в сім’ї селянина Маковія Іванішина народився син, якого назвали Олександром. Маковій був людиною набожною, і з малолітства привчав дітей Богу молиться й до грамоти тягтися. Завдяки цьому Олександр з дитинства добре знав Святе писання, житія православних святих, а також був навчений грамоті в місцевій школі.

Коли Олександр вирішив присвятити своє життя служінню Богу, на жаль, нам не відомо. Але як, свідчать історики, в 1893 році він був пострижений у мантію з ім’ям Афанасій у Свято-Пантелеймоновому монастирі, також відомому як Россікон або Новий Руссік — один з 20-і «правлячих» монастирів на Святій Горі Афон у Греції. Цей монастир в останній чверті XIX століття перейшов під фактичний контроль Російської Православної Церкви та  уряду Російської імперії (аж до початку Першої світової війни). До кінця  XIX століття став самим більшим монастирем на Святій Горі по площі й чисельності братій, у числі якої був і Олександр (Афанасій) Іванішин.

В 1912 році Олександр був змушений повернутися на батьківщину. Причиною тому стали незалежні від нього події. Справа в тому, що у листопаді 1912 р. півострів був з моря зайнятий військами Грецького Королівства. Греція фактично анексувала Святу Гору Афон. До цього, після розпаду Османської імперії існував проект кондомінімума, тобто участі всіх православних держав Європи в управлінні Святою Горою. Але рішучі дії Грецького уряду й Перша світова війна на не дали здійснитися цим проектам.

Після повернення на батьківщину, він направляється в Московський Богоявленський чоловічий монастир. Місце його подальшого служіння було обрано не випадково. Історія Богоявленського монастиря в другій половині XIX століття тісно пов’язана з афонськими обителями. В 1861 році через крайню вбогість коштів Свято-Пантелеймонова Афонського монастиря духовний собор старців обителі ухвалив відправити в Росію одного з ієромонахів для збору добровільних пожертвувань. В 1867 року ієромонах Арсеній Мінін прибув у Москву з афонськими святинями: святий хрест із часткою Животворящого Древа, частина від каменю Життєдайної Труни Господня, частина мощів св. Великомученика Пантелеймона та  невеликого розміру чудотворна ікона Тихвинськоі Божої Матері, називана «Скоропослушниця».

У монастирі чернець Афанасій став служити в монастирській Пантелеймоновській каплиці. Але служба його там протривала всього кілька років. Як відомо в 1917 році до влади прийшли безбожники. В 1919 році монастир закрили, насельників вигнали, але церковне життя ще якийсь час теплилося в ньому, тому що його собор і Спаська церква в дзвіниці перетворили в парафіяльні.  Спаська церква монастиря із дзвіницею була зламана в 1920-х рр.

В 1920 році Афанасій возведен в сан ієромонаха, а з 1925 р. (за іншим даними з 1926 р.) став служити священиком при Воскресенській церкві на Семеновському цвинтарі у Москві. У цей період він став відомий багатьом віруючим Москви. За його проповідями стали стежити представники спецслужб нової  влади атеїстів.

20 серпня в 1934 році він був арештований Управлінням НКВС СРСР по Московській області, з обвинуваченням —  «контрреволюційна антирадянська діяльність». 13 серпня 1934 року в Московське управління НКВС, а також у прокуратуру була передана секретна доповідна записка, у якій повідомлялося, що «проживаючий у Москві ієромонах Афанасій, він же, Іванішин Олександр Маковійович, опираючись на широкі кола церковників, розвив активну діяльність по підготовці віруючих до переходу Церкви на нелегальне становище».

Обвинувачувався також у тому, що нібито видавав якусь Н.В. Іванову-Васильєву за дочку Государя Імператора Миколи II, Велику Княгиню Настасію.  Від «свідків» чекістами були отримані відомості, що ієромонах Афанасій (Іванішин) «був відомий серед широких кіл церковників, як чернець–«подвижник» Старо-Афонського монастиря, що мав значну кількість своїх шанувальників». «Інформатор» докладно показав про нелегальні служби ієрея Афанасія на таємних квартирах істинно-православних християн і його проповідей. Він говорив у них про руйнування й опоганення храмів, про арешти безневинних кліриків і віруючих, про те, що «диявольські колгоспи розорили всіх селян і зморили голодом», що «робітники й особливо селяни страшно змучені й чекають моменту для повстання», а головне переконував віруючих, що «радянська влада довго не протримається». При цьому, посилаючись на чудо порятунку «спадкоємців царської родини», батько Афанасій урочисто проголошував, що «радянська влада незабаром упаде», і нарешті «на російському престолі буде імператор Михайло Олександрович».

На допитах ієромонах Афанасій відмовився підписати обвинувачення в створенні таємних церков на квартирах у Москві, проведенні нелегальних служб і присвят у чернецтво, постійно відповідаючи на всі питання слідства, що нічого не знає.

7 жовтня 1934 року Олександрові Маковійовичу разом з іншими обвинувачуваними було представлено «Обвинувальне заключення». Він був присуджений до 5 років заслання в Північний край, і 11 грудня 1934 року відправлений в Архангельськ.

В 1937 році, 22 вересня Іванішин знову піддається арешту, з обвинуваченням контрреволюційній агітації: «Говорив про знищення віри Христової, затверджував про неминучість відкриття в майбутньому церков». Засуджений до вищої міри покарання через розстріл, що був здійсненний 27 жовтня 1937 року.

Реабілітовано Олександра Маковійовича Іванішина 12 грудня 1957 р.

Олексій Мандзяк

Основні джерела.

1.За веру Христову: Духовенство, монашествующие и миряне Русской Православной Церкви, репрессированные в Северном крае (1918-1951): биографический справочник/ сост. С.В.Суворова. Архангельск: Православный издательский центр, 2006.

2.Николаева Т.Е., Судариков В.А., Чапнин С.В.. Православная Москва: Справочник монастырей и храмов. М.. Издательство братства святителя Тихона. 2001

3.Осипова И.И. «Сквозь огнь мучений и воду слёз…». Гонения на Истинно-Православную Церковь в СССР. По материалам следственных и лагерных дел –  Москва: Серебряные нити, 1998.

4.Павловский А.  Путеводитель по Святой Горе Афонской. — Издание Братства Русских обителей на Афоне, 1913.

5.Русский монастырь св. великомученика и целителя Пантелеймона на святой горе Афонской: [Описание] – Москва: тип. И. Ефимова, 1886.

6.Никодим (Белокуров Никита Иванович). Описание Московского Богоявленского монастыря / соч. моск. викария еп. Дмитровского Никодима. Москва: Имп. О-во истории и древностей рос. при Моск. ун-те, 1877.

Залиште свій коментар