Яка людина — така у неї і мова!
Автор: admin(Влучні, інколи мало приємні вислови деяких колишніх керівників на нарадах, семінарах, сесіях, чи у розмовах)
Ми давно живемо не в Радянському Союзі, але кількість нарад, засідань практично не зменшується. Причиною цього, мабуть, є збільшення чиновницького апарату, який ніби й скорочують, але як у тієї гідри: замість однієї знесеної голови виростає кілька на її місці. Вищі начальники дуже переживають, що менші чиновники не знають, що їм робити, або як вирішити те чи інше питання. Тому і збирають часто народ, аби «обговорити і вирішити»…
На різних зібраннях можна почути цікаві, інколи «квадратні» вислови. Так звані мовні «перли» я зберіг у записнику за багато років.
Зокрема у доповідях звучало:
— Відновити медсестру в школі.
— Ми й далі йдемо колгоспним шляхом.
— Як говорить голова, то вставайте і мовчіть, якщо я говорю!
— Товчіть носом і кінчайте займатися дурницями.
— Тикати будемо і мекати, а справ немає.
— Хто не гребе, того зносить!
— Всі маєте робити на роботі не сіро, а кольорово.
— Була система «Цить!» А тепер – я себе питаю: чи ми живемо в демократії?…
— Нам не по дорозі із тими, хто дивиться взад.
— Необхідно переглянути всіх померлих.
— Я все не читаю, я зачитую.
— Це записано в статті другій, тобто в третій…
— Я із вас не злізу, доки це доручення не буде зроблене…
— Це нормальний шлях розкрадання колгоспів, тобто розділення.
— Бродять містом службовці.
— Ану заговори, щоб я тебе побачив.
— Все базується на базі.
— Якщо випив, то не йди до людей, а якщо вже прийшов, то мовчи.
— Є святі, вчені, розумні і грамотні люди.
— Треба накопичувати бензин.
— Якщо висловитись на простому вислові, то…
— Записуйте, все що сказав, у довідники.
— Я сам собі відповідь, даю собі її сам.
— Потрібно натягувати підприємців, а злодіїв кастрірувати.
— Депутати в нас не народні, а від одного – двох чоловік.
— Ветврач обслуговує тваринництво і населення села.
А ось деякі фрази та вислови виступаючих на різних зібраннях.
— Згадайте тих жінок, що ви вклали в кожну із них свою часточку.
— Не бачу механізму виходу із цієї ситуації, бо відключають часто світло.
— План буде використано, що доведено.
— Сільські голови повинні тримати контроль на контролі.
— Я хочу сказати вам більше, бо хтось скаже менше.
— Не тече річка, а біжить вода, а річка на місці.
— Голосувати треба руками, а не головою.
— Ми провели наради по кущах.
— Було два лісники, в кого є ліс.
— У сільських селах не діють загони.
— Ніхто, як я і дехто, кажуть, що вибори в цьому червоному поясі району пройшли нормально.
— Ця організація буде змечина з району.
— В одній палатці ми натягували 15 чоловік.
— Виступайте, щоб вас два рази із залу не витягали.
— У нього характер, як весною погода.
— Хтось знайшов поранення із учасників війни.
— Ми надаємо нетрадиційні послуги.
— Говорити те, що треба, чи те, що думаю?
— Не говори гоп, поки не перескочиш, а як перескочив, то дивися, куди вскочив.
— Сокирянський район сидить на тюрмі, а тюрма в районі.
— Рація на паровозі, а паровоз на путях.
А ось деякі «перли» із зауважень і погроз (прозвучали з трибуни на адресу окремих керівників).
— Закрийте рот, а то вгризете!
— Це було ще до вашої ери.
— Можете підключитися до оздоровлення дітей.
— Не звертайте уваги, хай іде виснаження енергосистеми.
— Щоб там був дядько, що фотографує.
— На вас висить ця вулиця.
— Якісь дядьки ходять і курують. А влада є у районі?
— Ющенко не такий, як ви, а розумніший.
— Начхати мені на вас і на ваших підлеглих.
— Що ви дурників граєте?
— Не виконуйте роль ідіотів.
— Паралізовані не реагують на пробірки.
— Керівник села, як штурпак.
— Та здався ти мені 300 років.
— Це дебільна інформація.
— Ти чого так крутишся, як коза цапа хоче?
Різне буває і на прийомі у кабінетах окремих очільників…
— Я вам так скажу: життя іде, а люди залишаються.
— Сідайте. Чому стоїте? Та хай все добре сідає!
— «Ти така, як твоя мама» — «А моя мама яка?» — «А мама, як ти!»
— Ви мене так хочете слухати, як я вас боюся.
— «Це страшна сволота ця моя сусідка. А сусідка у відповідь: «вона правду каже, бо я не все чую».
— «Мене сусідка облила водою». – «Якою? Холодною чи гарячою?» — «Та холодною». – «То йдіть додому і грійтеся…»
— «Ви нам щось на нашу дорогу положите в цьому році?» — «Аякже! Те саме, що й у минулому році…»
— «Що ж ти зранку ходиш по селу п’яний?» — «А щоб до вечора протверезіти».
— «Ти бачиш, до чого допився?» — «Е, товаришу, горілка не добавляє розуму і не віднімає, вона лише показує, скільки в кого його є. Не сваріть мене».
Прийшов пенсіонер та й питає, які в нього на цей час є пільги? А у відповідь почув: «У морі за буйок не запливати, дорогу переходити на зелене світло. І якщо помреш, за «скрытие» не беруть.
Деякі керівники виробили свої «крилаті» вислови:
— Не той босяк, що ходить босий, а той, що спить взутий.
— Доста злодій, ще й краде!
— Де розгільдяй, там нещастя.
— Куди не цілуєш, а все задниця.
— Не критий, не прилатай.
— Хто не пив горілки, то й не знає смак води.
— Це ти такий великий начальник, як заступник члена виконкому.
— Лише, коли переконаєш, появляється бажання…
— Для того, щоб зійти з ума, треба розум мати.
— Своєї мови треба вчитися все життя.
— У нас поміркована корупція.
— Буде те, що було у Галі Колі Мішкового.
— Ми маємо власних депутатів.
— Одна стайня: це коли всі голосують, як один.
— «Избиение младенцев» — критика молодих, нещодавно обраних сільських голів.
— Хіба любов лучше, чим кури в сметані?
— Кожна людина чогось боїться, бо має страх втратити те, що любить.
— Якби всі були грамотні, то що б ми тоді робили?
Напевно, правильно було раніше – готуватися до виступу і записувати головне, що необхідно сказати. Крім цього в ту «епоху» записи дивилися ще до виходу виступаючого за трибуну: перевіряли, аби «не вигадували велосипед». Мабуть, тому в період правління Компартії було мало «цікавих» висловів. «Фільтрували»…
Шундрій М.М.