Сокирянщина

(Влучні, інколи мало приємні вислови деяких колишніх керівників на нарадах, семінарах, сесіях, чи у розмовах)

Ми давно живемо не в Радянському Союзі, але кількість нарад, засідань практично не зменшується. Причиною цього, мабуть, є збільшення чиновницького апарату, який ніби й скорочують, але як у тієї гідри: замість однієї знесеної голови виростає кілька на її місці. Вищі начальники дуже переживають, що менші чиновники не знають, що їм робити, або як вирішити те чи інше питання. Тому і збирають часто народ, аби «обговорити і вирішити»…

На різних зібраннях можна почути цікаві, інколи «квадратні» вислови. Так звані мовні «перли» я зберіг у записнику за багато років.

Зокрема у доповідях звучало:

— Відновити медсестру в школі.

— Ми й далі йдемо колгоспним шляхом.

— Як говорить голова, то вставайте і мовчіть, якщо я говорю!

— Товчіть носом і кінчайте займатися дурницями.

— Тикати будемо і мекати, а справ немає.

— Хто не гребе, того зносить!

— Всі маєте робити на роботі не сіро, а кольорово.

— Була система «Цить!» А тепер – я себе питаю: чи ми живемо в демократії?…

— Нам не по дорозі із тими, хто дивиться взад.

— Необхідно переглянути всіх померлих.

— Я все не читаю, я зачитую.

— Це записано в статті другій, тобто в третій…

— Я із вас не злізу, доки це доручення не буде зроблене…

— Це нормальний шлях розкрадання колгоспів, тобто розділення.

— Бродять містом службовці.

— Ану заговори, щоб я тебе побачив.

— Все базується на базі.

— Якщо випив, то не йди до людей, а якщо вже прийшов, то мовчи.

— Є святі, вчені, розумні і грамотні люди.

— Треба накопичувати бензин.

— Якщо висловитись на простому вислові, то…

— Записуйте, все що сказав, у довідники.

— Я сам собі відповідь, даю собі її сам.

— Потрібно натягувати підприємців, а злодіїв кастрірувати.

— Депутати в нас не народні, а від одного – двох чоловік.

— Ветврач обслуговує тваринництво і населення села.

А ось деякі фрази та вислови виступаючих на різних зібраннях.

— Згадайте тих жінок, що ви вклали в кожну із них свою часточку.

— Не бачу механізму виходу із цієї ситуації, бо відключають часто світло.

— План буде використано, що доведено.

— Сільські голови повинні тримати контроль на контролі.

— Я хочу сказати вам більше, бо хтось скаже менше.

— Не тече річка, а біжить вода, а річка на місці.

— Голосувати треба руками, а не головою.

— Ми провели наради по кущах.

— Було два лісники, в кого є ліс.

— У сільських селах не діють загони.

— Ніхто, як я і дехто, кажуть, що вибори в цьому червоному поясі району пройшли нормально.

— Ця організація буде змечина з району.

— В одній палатці ми натягували 15 чоловік.

— Виступайте, щоб вас два рази із залу не витягали.

— У нього характер, як весною погода.

— Хтось знайшов поранення із учасників війни.

— Ми надаємо нетрадиційні послуги.

— Говорити те, що треба, чи те, що думаю?

— Не говори гоп, поки не перескочиш, а як перескочив, то дивися, куди вскочив.

— Сокирянський район сидить на тюрмі, а тюрма в районі.

— Рація на паровозі, а паровоз на путях.

А ось деякі «перли» із зауважень і погроз (прозвучали з трибуни на адресу окремих керівників).

— Закрийте рот, а то вгризете!

— Це було ще до вашої ери.

— Можете підключитися до оздоровлення дітей.

— Не звертайте уваги, хай іде виснаження енергосистеми.

— Щоб там був дядько, що фотографує.

— На вас висить ця вулиця.

— Якісь дядьки ходять і курують. А влада є у районі?

— Ющенко не такий, як ви, а розумніший.

— Начхати мені на вас і на ваших підлеглих.

— Що ви дурників граєте?

— Не виконуйте роль ідіотів.

— Паралізовані не реагують на пробірки.

— Керівник села, як штурпак.

— Та здався ти мені 300 років.

— Це дебільна інформація.

— Ти чого так крутишся, як коза цапа хоче?

Різне буває і на прийомі у кабінетах окремих очільників…

— Я вам так скажу: життя іде, а люди залишаються.

— Сідайте. Чому стоїте? Та хай все добре сідає!

— «Ти така, як твоя мама» — «А моя мама яка?» — «А мама, як ти!»

— Ви мене так хочете слухати, як я вас боюся.

— «Це страшна сволота ця моя сусідка. А сусідка у відповідь: «вона правду каже, бо я не все чую».

— «Мене сусідка облила водою». – «Якою? Холодною чи гарячою?» — «Та холодною». – «То йдіть додому і грійтеся…»

— «Ви нам щось на нашу дорогу положите в цьому році?» — «Аякже! Те саме, що й у минулому році…»

— «Що ж ти зранку ходиш по селу п’яний?» — «А щоб до вечора протверезіти».

— «Ти бачиш, до чого допився?» — «Е, товаришу, горілка не добавляє розуму і не віднімає, вона лише показує, скільки в кого його є. Не сваріть мене».

Прийшов пенсіонер та й питає, які в нього на цей час є пільги? А у відповідь почув: «У морі за буйок не запливати, дорогу переходити на зелене світло. І якщо помреш, за «скрытие» не беруть.

Деякі керівники виробили свої «крилаті» вислови:

— Не той босяк, що ходить босий, а той, що спить взутий.

— Доста злодій, ще й краде!

— Де розгільдяй, там нещастя.

— Куди не цілуєш, а все задниця.

— Не критий, не прилатай.

— Хто не пив горілки, то й не знає смак води.

— Це ти такий великий начальник, як заступник члена виконкому.

— Лише, коли переконаєш, появляється бажання…

— Для того, щоб зійти з ума, треба розум мати.

— Своєї мови треба вчитися все життя.

— У нас поміркована корупція.

— Буде те, що було у Галі Колі Мішкового.

— Ми маємо власних депутатів.

— Одна стайня: це коли всі голосують, як один.

— «Избиение младенцев» — критика молодих, нещодавно обраних сільських голів.

— Хіба любов лучше, чим кури в сметані?

— Кожна людина чогось боїться, бо має страх втратити те, що любить.

— Якби всі були грамотні, то що б ми тоді робили?

Напевно, правильно було раніше – готуватися до виступу і записувати головне, що необхідно сказати. Крім цього в ту «епоху» записи дивилися ще до виходу виступаючого за трибуну: перевіряли, аби «не вигадували велосипед». Мабуть, тому в період правління Компартії було мало «цікавих» висловів. «Фільтрували»…

Шундрій М.М.