Історичний список виборців у Держдуму Російської імперії

Автор: admin

В Україні знову вибори. На цей час – до органів місцевого самоврядування. А ми, тим часом пропонуємо Вам зазирнути в історію узнати, як відбувалися найперші на теренах Сокирянщини вибори органу влади – вибори в Державну думу Російської імперії у 1906 році. Матеріал представлено письменником, істориком О.Мандзяком.

Олексій Мандзяк

Перша Державна дума Російської імперії — перший у імперії вибраний населенням представницький законодавчий орган, перша спроба перетворити імперію із самодержавної в парламентську монархію. Дума діяла недовго — з 27 квітня 1906 року до 9 липня 1906 року. З Бессарабської губернії було обрано 9 чоловік: В.В. Яновський, А.Ф. Попов, А.К. Дем’янович, Ф.А. Сеффер, В.И. Гумма, А.А. Ведмер, Л.Е. Сіцинський, К.Ф. Казимир і П.І. Богач[1]. Останні двоє мають безпосереднє відношення до Сокирянщині.

Перший з них —  Костянтин Федорович Казимир (1860 — 1910) — це крупний бессарабський землевласник, дворянин, що володів рядом селищ у Сорокському (сіло Чернолевка) і Хотинському повітах, у тому числі селом Вашківці (2073 десятин орної землі й 518 десятин лісу), яке в наш час відноситься до Сокирянського району. Казимир К.Ф. був внесений у список виборців від сіл Чернолевка, села Росошани (нині – Кельменецький район) та від села Вашківці.

Відомо, що К.Ф. Казимир учився в Кам’янець-Подільській класичній гімназії, а в 1874 році, разом із братом Володимиром перейшов у реальне училище в Кишиневі, де провчився чотири роки. В 1879 році поступив у московську Петровську землеробську академію, яку закінчив зі ступенем кандидата сільського господарства. Чинів і орденів не мав (за даними на 1906 р.), з тієї причини, що незмінно від них відмовлявся.

Протягом 21-го року обирався земським і повітовим голосним. Почесний мировий суддя. Ревний поборник народної освіти. Член училищної ради Хотинського й Сорокського повітів, піклувальник Вашковецької церковно-парафіяльної школи (в 1900 р. пожертвував 285 рублів на ремонт), Гриноуцької сільськогосподарської школи, а також ще біля 20-ти інших шкіл.

Багато займався просвітитницькою діяльністю. Відкрив за власні кошти і розмістив у всіх своїх маєтках школи. Також на території своїх маєтків відкрив і обладнав для сільських жителів лікарні та громадські лазні. Більшу частину свого часу витрачав на допомогу бідним. Куди б він не приїжджав, він вів прийоми стипендіатів, що починалися з ранку і велися до 4-х годин дня. Видавав гроші на теплий одяг, на лікування, поліпшення їжі, на покупку книг.

Прагнув створити таку систему рільництва, при якій можна було одержувати врожаї без виснаження землі. Стежив за успіхами аграрної науки й впроваджував у себе багато новинок. Вів у себе складне багатопільне господарство. Крім звичайних злаків і кормових трав, культивував рапс, льон, бобик, різні сорти квасолі, гороху. Своє господарство часто називав «крамничкою», у якій усе найдеться. Розвів прекрасні сади, які більше нагадували парки. Садиба Казимира у Вашківцях вражала всіх, хто бував тут. Розкішний будинок з парком, зимовим садом, оранжереєю, безліч капітальних господарських будівель[2].

Друзі після смерті створили Товариство сприяння нужденним в освіті імені К.Ф. Казимира. Але воно проіснувало недовго. Після Костянтина Федоровича справа сприяння освіті підростаючого покоління не знайшла собі спадкоємця. В 1911 році, через рік після смерті К.Ф. Казимира, на згадку про нього був виданий збірник «Венок на могилу друга молодежи К. Ф. Казимира. (Член I Государственной думы)», куди увійшли спогади друзів, родичів і просто людей, які його знали[3].

Другим депутатом від Сокирянщини став Павло Іванович Богач (1870 — 1916), у короткій характеристиці якого було сказано: «Селянин містечка Секуряни, Хотинського повіту. Хлібороб з нижчою освітою. Помірний»[4] .

Перша Державна Дума була заснована як представницький законодавчий орган Росії відповідно до Маніфесту Імператора Ніколая II «Об учреждении Государственной Думы» від 6 серпня 1905 року. Відповідно до цього документа Дума повинна була збиратися на обговорення законодавчих проектів, внесених Державною Радою на затвердження цареві. Вона мала право законодавчої ініціативи, за винятком основних законів держави, могла брати участь в обговоренні бюджету.

Вибори в першу Державну Думу проходили в лютому-березні 1906 року. Відповідно до Положення вибори не були загальними, були багатоступеневими, куріальними, проводилися з використанням значної кількості цензів і із застосуванням мажоритарної виборчої системи. Їх планувалося провести по трьох куріях: 1 — повітових землевласників (34 відсотка вибірників); 2 — міських виборців (24 відсотка вибірників); 3 — уповноважених від волостей (42 відсотка вибірників).

Метою введення цензів, які не допускали до виборів значну частину населення Росії, було недопущення в Державну Думу представників «вільнодумства». Разом з тим, у виборах за Положенням не брали участь представники адміністрацій і поліція: «…Не беруть участі у виборах: а) губернатори й віце-губернатори, а також градоначальники і їхні помічники – у межах підвідомчих їм місцевостей і б) особи, що займають поліцейські посади – у губернії або місті, в яких провадяться вибори.». З участі у виборах, крім того, виключалися: «…а) особи жіночої статі; б) особи, молодше двадцяти п’яти років; в) особи, які навчаються у навчальних закладах; г) військові чини армії й флоту, що перебувають на дійсній військовій службі; д) бродячі інородці та е) іноземні піддані».

У губерніях депутати Думи обиралися губернськими виборчими зборами, що створювалося під головуванням губернського поводиря дворянства або особи, яка його заміняє, з вибірників, що обираються з’їздами повітових землевласників, міських виборців і уповноважених від волостей. У з’їзді міських виборців право участі мали особи, які відповідають вимогам цензу «квартирної самостійності», тобто протягом року й більше наймали квартиру, або ж платили у такий самий період квартирний податок.

Для дрібних власників встановлювалися трехсходинкові вибори, тому що вони були представлені на з’їздах уповноваженими, які обираються на особливому з’їзді. Для селян встановлювалися четирьохсходинкові вибори: 1 — сільський схід; 2 — волосний схід; 3 — з’їзд уповноважених від волосних сходів (по 2 селянина від кожного сходу); 4 — вибірники, вибрані цим з’їздом у губернські виборчі збори. Таким чином, спочатку селянський сільський схід обирав уповноважених на волосний схід, потім волосний схід обирав двох уповноважених на новий з’їзд. Той обирав вибірників у губернські виборчі збори. У губернських виборчих зборах вибірники від селян висували зі свого кола одного члена Державної Думи, після чого всі збори обирали інших депутатів Думи[5].

У невеликих містах виборців реєстрували міські управи або установи, що їх заміняють, а в тих, що нараховували більше 30 тисяч жителів — виборчі комісії. З огляду на значне збільшення міських виборців, вимога про обов’язкову публікацію імен виборців у місцевих відомостях, як вимагав Указ від 6 серпня 1905 року, було скасовано, і списки належало виставляти для огляду в приміщеннях установ, що кладають ці списки.

З вищесказаного можна укласти, що будь-яка людина, внесена у виборчі списки, — це чоловік не молодше 25-ти років, не учень і не військовий, і звичайно благонадійний з погляду закону.

На сайті будуть опубліковані списки виборців від населених пунктів, які в наш час є частиною Сокирянського району Чернівецької області. Ми не претендуємо на повноту цих списків, тому що нам не були доступні оригінальні списки вибірників від Бессарабської губернії[6], і при складанні загального списку ми користувалися різними джерелами. Проте, навіть у такому виді, список може становити інтерес (на що ми й сподіваємося) для людей, які вивчають минуле Сокирянського краю, історію окремих сіл і родин.

Для початку публікуємо списки по декількох селах. Списки публікуються на мові оригіналу – на російській, щоб не переплутати транскрипцію. У лапках – коментарі автора статті.

ВАШКІВЦІ

1. Гудевич Анатолий Михайлович. Земледелец: 440 десятин земли.

[Відомий у Бессарабії лісовод, агроном за фахом, мешкав у м. Сороки. Дружив з Костянтином Федоровичем Казимиром, власником  Вашківців, якому завжди допомогав у різних гуманітарних проектах.]

2. Дмитриевский-Спринчан Григорий. Священник. Недвижимость: 33 десятины земли.

ГРУБНА

1. Бабичев Даниил Яковлевич. Управляющий от имени владельца: 4448 десятин земли. Избиратель от с. Грубно и с. Баласинешты[7].

2. Маразли Григорий Григорьевич. Землевладелец: 4448 десятин земли. Избиратель от с. Грубно, с. Баласинешты и с. Шировцы (Широуцы)[8]. Окремо у списку він також зазначений  від Акерманського повіту, де володів 3652 десятинами землі.

МОЛОДОВЕ

1. Мадан Иоганн. Священник. Недвижимость: 33 десятины земли.

2. Фок Петр Викентьевич. Землевладелец: 982 десятины земли.

[Також мав землі в Ананівському повіті Херсонської губернії, колежський реєстратор (з окладних книг Земської управи, результатів подвірного перепису Ананівського повіту 1896-1897 гг. та інших статистичних відомостей, які наявні у розпорядженні управи).]

СЕЛИЩЕ

1. Гербановский Георгий. Священник. Недвижимость: 33 десятины земли.

[5 лютого 1891 року призначений духівником 3-го округу Хотинського повіту. Вів активну місіонерську й просвітительську діяльність. Брав участь у єпархіальних з’їздах, наприклад, що відкрився 19 серпня 1898 у м. Кишиневі.]

2. Петров Филимон Захарович. Управляющий от имени владельца: 1040 десятин земли.

3. Скордели Пантелеймон Константинович. Землевладелец: 1040 десятин земли.

[Пантелемон Костянтинович Скорделі. Дворяни Скорделі належали до однієї із самих старовинних грецьких прізвищ із острова Крит. Колезький асесор, член правління Київського земельного банку й Товариства Київського цукрорафінадного заводу, член Юридичного товариства м. Києва, член Ради Міжнародного Комерційного Банку в Санкт-Петербурзі 1915-1918 р.р., автор низки книг з цивільного права і судочинства. Народився 1846 р. у родині поміщика, відставного прапорщика із с. Мана Оргєєвського повіту Бессарабської губ. Костянтина Пантелеймоновича Скорделі і Марії Василівни (уроджена Кирика).]

ШЕБУТИНЦІ

1. Маркевич Григорий Антонович. Управляющий от имени владельца: 1935 десятин земли. №  Т-100.

2. Полянский Иоанн. Священник. Недвижимость: 33 десятины земли.

[17 травня 1887 року переміщений із с. Михалкова Хотинського повіту на місце священика при церкві с. Шебутинці]

3. Поповский Петр Иоакимович. Арендатор: 1936 десятин земли.

[Підприємець. Родина Попівських займалася підприємництвом у Хотинському і Сорокському повітах. Його брат, Діонісій Іоакимович Попівський орендував землю в с. Баласінештах (2727 десятин), також був включений у список виборців.]

ШИШКІВЦІ

60. Драгишевич-Никшич Олимпий Николаевич. Управляющий от имени владельца: 338 десятин земли. № Т-48. Избиратель от с. Шишковцы и с. Диновцы[9]. [Представник дворянського роду.]


[1] Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. – Москва: Типография Товарищества И.Д. Сытина, 1906. – С. 56 – 60.

[2] Тарнакин В., Соловьева Т. Благое дело, сгубившее Казимира // Кишинёвский Обозреватель. – Кишинев, 2008. — № 5.

[3] Венок на могилу друга молодежи  К.Ф. Казимира.  (Член I Государственной думы) /Сб. статей под ред. В. А. Чаговца и С. И. Новаковского. — Киев: Тип. 2 — й артели, 1911. — [4], 239 с, ил.

[4] Члены Государственной думы: (портреты и биографии): Первый созыв, 1906 — 1911 гг.: (сессия продолжалась с 27 апреля по 9 июля 1906 г.) / сост. М. М. Боиович. – Москва: Издание Товарищества И.Д. Сытина, 1906. – С. 8.

[5] Як зазначає А.А. Дмитриєнко, від початку сільським мешканцям була незрозумілою ідея багатоступеневих виборів по селянській курії. «Законотворчі» фантазії селян, по-перше, вилився у переконання, що їх уповноважені відправляться прямо у Державну Думу. Головна помилка селян була у переконанні, що Державна Дума має безпосередньо і оперативно вирішувати їх матеріальні проблеми, які давно назріли. Підвищення свого рівня життя селяни бачили у поліпшенні системи комунікацій (будівництві мостів, дамб и сільських доріг), додатковому наділенні землею, покосами, лісами, створенні нових фельдшерських пунктів. Див.: Дмитриенко А.А. Крестьяне Вятской губернии и выборы в I и II Государственные Думы. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. – Пермь, 2006.

[6] Списки виборців у Державну Думу публікувалися у царські часи чотири рази: у 1905, 1906, 1907 і 1912 роках. За кількістю осіб вони є важливим джерелом друкованих відомостей про мешканців більшості міст та містечок імперії. Відомості про кожного виборця обмежені прізвищем, ім’ям, по-батькові (не завжди), віросповіданням (починаючи з 1907 року), місцем мешкання та виборчим цензом.

[7] Баласінешти (молд. Balasineşti, Баласінешть) – село у Бричанському районі Молдови.

[8] Ширівці (застаріле — Широуци) – село в Хотинському районі Чернівецької області, Україна.

[9] Динівці (застар. – Диноуци; молд. — Динеуць) – молдавське село в Новоселицькому районі Чернівецької області, Україна.

Один відгук на «Історичний список виборців у Держдуму Російської імперії»

  1. wehr в 28.09.2010 at 10:13

    цікава, пізнавальна стаття

Залиште свій коментар