70-річниця від дня народження Івана Миколайчука

Автор: admin

15 червня цього року виповнюється 70 років від дня народження видатного українського кіноактора, кінорежисера і сценариста Івана Васильовича Миколайчука. Іван Миколайчук народився в цей день 1941 року в селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області. у багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей; дехто з його братів і сестер досі мешкає в с. Чортория.

І. Миколайчук закінчив середню школу в сусідньому селі Брусниця (дерев’яне приміщення школи збереглося, а в новому приміщенні зараз діє музей І.Миколайчука). З 12-ти років грав у сільському самодіяльному театрі. У 1957 він закінчив Чернівецьке музичне училище, у 1961 році закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі імені О.Кобилянської. 29 серпня 1962 року Іван Миколайчук одружився з акторкою того ж театру Марією Карп’юк. В період 1963-1965 років він навчання на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно І. Миколайчук дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє», але загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». Знімався він в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі. «Тіні забутих предків» здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21-й країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеcа.

Після блискучого дебюту в кіно, Миколайчука знімали часто, й він запам’ятовувався в більшості кінокартин. Запам’ятовувався навіть тоді, коли йому по суті, й не було чого грати, але він «витягував» роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого. Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших. Про феномен Миколайчука свідчить бодай те, що кожен український фільм з його участю відрізняється від тих, де він не знятий. «Коли б нинi запитали, чи міг би інший актор зіграти роль Івана Палійчука в «Тінях забутих предків», я б відповіла б: «Ні-ні! Тільки Миколайчук!». Інакше то був би інший фільм, і було б все інше» — каже Лариса Кадочнікова, та сама Марічка з того ж фільму.

У фільмі «Комісари» (1970) І. Миколайчук зіграв роль комісара Громова — людину з загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Картина стала помітним явищем в українському кінематографі, вона довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру. З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.

У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» (1972) Миколайчук стає не лише виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактичним співрежисером. Працював над музичним оформленням фільму — картину супроводили пісні у виконанні тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, дружина Марічка Миколайчук, Валентина Ковальська), у створенні якого І.Миколайчук відіграв не останню роль. В «Пропалій грамоті» він дав нове життя звучанню бандури — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.

Наступний фільм, «Така пізня, така тепла осінь» (1981), режисером якого був Миколайчук і сцени з якого раз у раз перезнімалися з ідеологічних міркувань, уже не мав такого успіху, як «Вавілон ХХ». У 1983 році Миколайчук створив сценарій картини «Небилиці про Івана», 1984-го готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, але постановку «Небилиць…» дозволили лише восени 1986 року. Проте через важку хворобу автор розпочати зйомки так і не зміг. Фільм зняв 1989 року (уже по смерті Миколайчука) Борис Івченко.

Помер Іван Миколайчук 3 серпня 1987 року, у віці 46-ти років, у Києві. За своє коротке життя він зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. «Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко» — казав про Миколайчука Сергій Параджанов. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не надали, Шевченківську премію він отримав посмертно, бо в УРСР носив тавро «неблагонадійного».

У рідному селі Чортория відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши її під музей-садибу. Похований Іван Миколайчук на Байковому кладовищі.

До святкування 70-річчя від дня народження Івана Миколайчика, яке відбудеться 15 червня 2011 року, у селі Чортория відремонтували музей-садибу Івана Миколайчука. Зараз триває благоустрій прилеглої до садиби території. Також передбачено видати книгу «Шляхами Білого Птаха» та бібліографічний покажчик «Іван Миколайчук».

Бібліографічний покажчик «Іван Миколайчук» підготований обласною універсальною науковою бібліотекою імені Михайла Івасюка (автор-укладач видання Алла Лупан). В довіднику міститься інформація про акторські, режисерські роботи Івана Миколайчука, його сценарії, матеріали про життєвий і творчий шлях відомого кіномитця. Хронологічні рамки покажчика – 1964-2011 роки. Видання містить понад 900 бібліографічних записів. При підготовці покажчика були використані довідкові та бібліографічні видання, художню та галузеву літературу з кіномистецтва, періодичні видання. Книга містить фотоілюстрації життєвого і творчого шляху Івана Миколайчука. Вступні статті до покажчика підготували відомий вітчизняний кінокритик, кінознавець Лариса Брюховецька та Тадей Сулятицький – колишній директор Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, у якому розпочинав свій творчий злет Іван Миколайчук.

У районах Чернівецької області вже відбувається ретроспективний фестиваль – у кінотеатрах всі бажаючі можуть переглянути фільми Івана Миколайчука.

Фільмографія Івана Миколайчука

1964 — «Сон» (Тарас Шевченко)

1964 — «Тіні забутих предків» (Іван Палійчук)

1965 — «Гадюка», актор

1966 — «Бур’ян», актор

1967 — «Дві смерті», актор

1967 — «Київські мелодії», актор

1968 — «Помилка Оноре де Бальзака», актор

1968 — «Анничка», актор

1968 — «Камінний хрест», актор

1968 — «Розвідники», актор

1968 — «Визволення» (кіноепопея), частина 1-«Вогняна дуга», (Савчук)

1969 — «Визволення» (кіноепопея), частина 2-«Прорив», (Савчук)

1970 — «Білий птах з чорною ознакою», сценарист, актор

1970 — «Комісари», актор

1971 — «Іду до тебе», актор

1971 — «Лада з країни Берендеїв», актор

1971 — «Захар Беркут», (Захар Беркут)

1972 — «Наперекір усьому», актор

1972 — «Пропала грамота» (Козак Василь)

1973 — «Повість про жінку», актор

1973 — «Коли людина посміхнулась», актор

1974 — «Марина», актор

1974 — «Мріяти і жити», сценарист

1975 — «Канал», актор

1976 — «Тривожний місяць вересень», актор

1977 — «Відлюдько», сценарист

1978 — «Море», актор

1978 — «Під сузір’ям Близнюків», сценарист

1979 — «Вавілон ХХ», актор, композитор, режисер, сценарист

1980 — «Лісова пісня. Мавка», актор

1981 — «Така пізня, така тепла осінь», актор, режисер, сценарист

1982 — «Повернення Баттерфляй», актор

1983 — «Легенда про княгиню Ольгу», актор

1983 — «Миргород та його мешканці», актор

1986 — «І в звуках пам’ять відгукнеться…», сценарист

1989 — «Небилиці про Івана», сценарист

Фільми про І.Миколайчука

«Іван Миколайчук. Тризна», документальний фільм, режисер Василь Вітер (1989)

«Іван Миколайчук. Книга життя», документальний фільм, студія «Степ»; автори: Т.Ткаченко, В.Ілащук; режисери: С.Сотников, А.Білан; 2 серії

На ілюстраціях:

1. Іван Миколайчук — радянська листівка з серії «видатні актори»;

2. на 2-х нижніх фото — Іван Миколайчук в селі Гвіздівці Сокирянського району (1958 рік) під час збору матеріалів для сценарію фільму про Хотинське повстання.

Всі фото з особистого архіву директора Сокирянської музичної школи, композитора Михайла Васильовича Мафтуляка

Залиште свій коментар