Топонімія Сокирянського району

Раніше ми вже публікували на сайті  статтю видатного українського мовознавця Ю.А. Карпенка «Особливості гідронімічного словотвору» . Карпенко Юрій Олександрович (1929 – 2009) родом з м. Малина Житомирської області, закінчив Львівський університет (1953), з 1956 року — викладач, з 1958 — завідувач кафедри української мови, з 1965 — декан філологічного факультету Чернівецького університету. З 1968 року працює в Одеському університеті ім. І.І. Мечникова — завідувач кафедри загального і слов’янського мовознавства, з 1978 — завідувач кафедри російської мови, з 1991 — завідувач кафедри української мови, з 2001 — професор кафедри української мови. Він доктор філологічних наук (1967), професор (1968), академік Академії наук вищої школи України (1996), член-кореспондент Національної академії наук України (2006), заслужений діяч науки і техніки України (2009).  Підготував 62-х кандидатів наук і 5 докторів наук.
Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Яків Гуков

Серед видатних вихідців Сокирянщини почесне місце займає001 уродженець села Ломачинці – науковець Яків Серафимович Гуков, який пішов з життя три року тому — 17 листопада 2012 року. Пропонуємо вашій увазі декілька статей про нього, які були опубліковані в різних друкованих джерелах.

Гуков Яків Серафимович

ГУКОВ Яків Серафимович (08. 01. 1947, с. Ломачинці Сокирян. р-ну Чернів. обл.) – фахівець у галузі механізації сільського господарства. Д-р тех. н. (1999), чл.-кор. УААН (2003). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2006). Закін. Львів. с.-г. ін-т (1969). Працював ст. н. с. Укр. НДІ захисту ґрунтів від ерозії (м. Ворошиловград, нині Луганськ, 1972–75); відтоді – в ННЦ «Ін-т механізації та електрифікації с. госп-ва» УААН (смт Глеваха Васильків. р-ну Київ. обл.): кер. проблем. групи глибокого розпушення ґрунту (1988–99), дир. (від 2000). Відп. ред. міжвід. тематичного наук. зб. «Механізація та електрифікація сільського господарства» (від 2000). Наук. дослідж. з проблем механізації обробітку ґрунту. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Летописный город Кучелмин

Города, как звезды: загораются и, несправедливо забытые историей, «гаснут»

На наших землях в седой древности проживали далекие предки. Называли их разнообразно, а «отец истории» Геродот именовал «скифами-пахарями». И хотя они были умелыми земледельцами, сообразительными изобретателями, иногда приходилось брать оружие в руки и становиться бесстрашными воинами, защищать родную землю от степных диких орд, завистливых соседей. Поселения густо покрывали территорию над полноводным Днестром, который еще в первом тысячелетии нашей эры был удобным торговым путем для наших предков-тиверцев и гостей торговых. Руслом Днестра плыли целые караваны — от Галича до Черного моря, которое в те времена называли Гостинным. Поэтому вдоль берегов Днестра, с обеих сторон, возникали портовые города-крепости: Галич, Василев, Онут, Хотин, Бакота, Ушица. А самым южным был город Кучелмин.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,