Слов’янські святилища на середньому Дністрі і в басейні Прута

Тимощук Б.О., Русанова І.П.

 

Святилища грали істотну роль у житті слов’ян-язичників не тільки як місця молінь і жертвоприношень, але і як громадські центри, що об’єднують населення всієї округи. У різних місцях східнослов’янських земель розкопано кілька святилищ, які, незважаючи на відмінності в деталях, які характеризуються спільними рисами: у них невеликі округлі майданчики, оточені ровом, де горіли вогні, в центрі майданчика стояв ідол [1, с. 261-263]. Крім того, відомі городища-святилища з такими ж круглими майданчиками (іноді з піднесенням в середині), оточеними одним або двома концентричними валами [2, с. 57-64]. Ці городища-святилища не розкопувалися, конструкція їх валів і ровів невідома. Шурфами, закладеними на їх майданчиках, встановлено, що на городищах немає культурного шару, і тільки за матеріалами навколишніх поселень і могильників вони можуть датуватися IX–XI ст. Кілька нових святилищ відкрито в останні роки на території Північної Буковини. Деякі з них вже опубліковані [3, с. 82-93], відомості про інших наводяться в даній статті. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Співає глина солов’їно!

Інна ГОНЧАР

Цифрові збіги, на перший погляд, звичайно ж, цікаві та варті уваги, бо 27 – то дата його народження, а через 43 роки ця цифра принесла йому чергове визнання: 27 березня 2018 року підписано Указ Президента України № 88/2018 «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва», відповідно до якого за досягнення у сфері розвитку української кераміки дворічну державну стипендію призначено заслуженому майстрові народної творчості України Леоніду Івановичу Нагірняку!

Цифри, безумовно, цифрами, а Божий дар, природнє обдарування і заповзятість, підтримка рідних і близьких, неймовірне працелюбство і наполегливість, витончений мистецький смак і високий професіоналізм та прагнення до самовдосконалення – це ті значущі складові, котрі крок за кроком, рік у рік гаптували його життєве полотно найяскравішими барвами творчого злету і майстерності. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ми прагли жити…

У місті Секуряни (Сокиряны) Чернівецької області, яке з 1918 р. до 1940 р. входило до складу Румунії, в 1930 р. проживали 4.216 (за іншим даними – 4.693) євреїв. Після окупації міста 6 липня 1941 р. румунські солдати, німецька поліція безпеки та СД (зондеркоманда), а також незначна частина місцевого населення, що підтримували загарбників, почали грабувати й убивати євреїв. 9 – 10 липня 1941 р. було страчено 98 євреїв (за іншим даними, за перші 4 дня окупації загинули 150 євреїв). Деякі євреї, не бажаючи терпіти насильство, покінчили життя самогубством.

Уцілілих 13 липня погнали в село Атаки й переправили за Дністер у район Могильова-Подільського. Хворих і немічних (кілька сотень) пристрілювала охорона. У середині серпня німці повернули більшість секурянських євреїв за Дністер, після чого їх розмістили в таборах у Вертюжанах і в Єдинцях. Звідти восени 1941 р. уцілілих погнали в Трансністрію, де більшість в’язнів загинули. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Заслужений артист з села Грубна

Васильєв Є.К.

Юхим Гусар

(з серії публікацій «Буковинці у світах»)

 

Васильєв Єрофей Корнійович (01.07.1943 — 15.05.2014) – актор Іркутського (Росія) театру музичної комедії, заслужений артист РРФСР (28.11.1991), громадсько-культурний діяч.
Народився 1 липня 1943 року в селі Грубна Сокирянського району Чернівецької області (Україна). У 1973 р. закінчив Одеську консерваторію (з 2012 р. – Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової). Працював у Ризі. У 1974 р. разом з сім’єю переїхав в Іркутськ по особистому запрошенню директора Музичного театру М.М. Загурського, де працював усі роки і на сцені театру зіграв понад 150 ролей. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Археологічні дослідження в селі Волошкове

Дмитро Черновол

 

Археологічні дослідження в с. Волошкове Сокирянського р-ну Чернівецької області пов’язані з чисельними археологічними розвідками та в останній час розкопками Дністровської комплексної експедиції. Зокрема перші розвідки тут були проведені Т.С. Пассек, яка складала карту археологічних пам’яток Середнього Дністра. С.М. Бібіков та В.Г. Збенович картографували тут археологічні пам’ятки, які підлягали затопленню у зв’язку з будівництвом Дністровської ГЕС. Б.О. Тимощук проводив розвідки, складаючи звід археологічних пам’яток Чернівецької області. Починаючи з 2009 р. по сьогоднішній день розвідки та розкопки в с. Волошкове проводились загоном Дністровської комплексної експедиції, роботи якого були пов’язані з будівництвом Дністровської ГАЕС. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , ,

Особливості архітектури залізничних вокзалів Буковини

Ю. А. Рочняк, к.арх., доцент НУ «Львівська політехніка»

 

Транспорт як складова частина народного господарства має тісний зв’язок з архітектурою і будівництвом. Прокладення залізничних колій, влаштування станцій з усією інфраструктурою врешті підпорядковуються виробництву і пасажирам. З цього огляду вокзали є репрезентантами соціального запиту, технічного та економічного розвитку, будівельної техніки, естетичних уподобань, історичної епохи та ін. Їх можна розглядати як зв’язкову ланку між власне транспортом, поселенням і користувачем.

З пожвавленням залізничних перевезень звертається увага на пасажирські споруди як великий пласт громадської архітектури, який пов’язаний із розвитком ареалів і поселень. Ці споруди трактуються переважно як утилітарно-транспортні, проте вони засвідчують високий рівень загосподарення територій у давніший час, коли у поселеннях вокзали («станції») відігравали роль Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Гончарна справа у селян між верхнім Сіретом та середнім Дністром у X – першій половині XIII ст.

Ігор Возний

У статті розглядаються питання розвитку гончарної справи на сільських поселеннях X- першої половини XIII ст., зокрема конструкції гончарних двокамерних печей з вертикальною подачею гарячого повітря через тепловідвідні канали без опорного стовпа та основні типи кераміки, які на підставі стратиграфічних даних можна поділити на три хронологічні періоди. Описуються: прості горщики, горщики з накривками з однією чи двома ручками, миски, корчаги, кринки, ковші, світильники тощо.

& & &

На досліджуваній території досить розвиненою була гончарна справа. При Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Давньоруські навершя булав в Буковині і в Північній Бессарабії

Сергій Пивоваров

В історіографії, присвяченій добі середньовіччя на Україні, важливе місце посідають питання, пов’язані із військовою справою. На особливу увагу серед робіт із цієї проблематики заслуговують дослідження стосовно озброєння з окремих регіонів. їх детальне вивчення дає змогу скласти узагальнювальну картину розвитку військової справи на території України у конкретний історичний відрізок часу, виділити її місцеві особливості, простежити впливи та взаємовпливи.

Одним із регіонів, де знайдено чимало предметів озброєння та спорядження вершника і бойового коня, є межиріччя Верхнього Прута та Середнього Дністра (українська Буковина). Серед виявлених знахідок закономірний інтерес викликають металеві навершя булав. їх охарактеризовує ця робота.

Добре відомо, що металеві (бронзові, залізні, свинцеві) навершя були головною складовою частиною зброї ударного типу — булав. Завданням останньої на полі бою було нанесення швидкого, раптового удару, здатного оглушити противника, змусити його уповільнити дії тощо. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

Боярські Сокиряни

Олексій Мандзяк

 

Сокиряни – місто, розташоване в долині річки Сокирянки, яка є правою притокою Дністра. Коли виник цей населений пункт і ким він був заснований сучасним науковцям не відомо. Але вже на початку нової ери на території сучасних Сокирян і околиць було декілька поселень. Зокрема, в урочищі Тогуряни розташоване ранньослов’янське поселення черняхівської культури (II–V ст. н.е).

Є припущення, що приблизно в сучасних границях село існувало як мінімум з часів Шипинської землі, у складі якої, як відомо, деякий час була територія всієї теперішньої Сокирянщини. Як відомо формування Шипинської землі почалося в кінці XII ст., а в першій половині XV ст. вона втратила політичну автономію і перестала існувати. На час останніх десятиліть існування Шипинської землі в складі Молдавського князівства в якості автономії відносяться перші письмові згадки про нині існуючи і деякі зниклі села Сокирянщини. Зокрема саме тоді вперше згадується село Гвіздівці (1422-1431 рр.), села Кулішівка, Вишнева, Розкопинці (1437 р.), села Ришинці, Дубова, Непоротове, Ожеве, Василівка, Коболчин та Білоусівка (1447 р.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сокирянская больница – 1913 год

Представляем Вашему вниманию некоторые факты о постройке больницы в Сокирянах, которые были опубликованы в журналах Хотинского земства в 1913 году.

&&&

О пересоставлении планов на постройку Секурянского приемного покоя

На земском собрании 1912 года в дорожно-строительной комиссии были приняты некоторые принципы относительно постройки новых зданий, одобренные земским собранием. Так было постановлено следующее: печи делать терракотовые и кафельные (изразцовые), подполье бетонное, фасад зданий делать Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,