Нові середньовічні пам`ятки в с. Василівка на Сокирянщині

Анатолій Зелений

На території та в околицях с. Василівки відома низка археологічних пам’яток (об’єктів), виявлених експедиціями Інституту археології НАН України, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Чернівецького краєзнавчого музею. Два нові об’єкти середньовічного часу – городище і поселення – виявлені автором й обстежувалися М.В. Ільківим і В.А. Калініченком у 2013 р.

Перша пам’ятка розташована за 3,2 км на північний захід від центральної частини населеного пункту в листяному лісі. Урочище здавна відоме серед місцевих жителів під назвою «Городисько». Городище займає високий мис зі стрімким південним і північно-східним схилами, між Буцким яром і його відгалуженням. По їх дну проходять невеликі струмки, які впадають у р. Коболча, що протікає через уроч. «Василівський яр», а останній, у свою чергу, виходить у Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , ,

Трипільські поселення Сокирянщини

Трипільська етнокультурна спільнота – археологічна культура мідного віку, існувала у XXVIII-XXVI ст. до н. е. Поширена на території лісостепової та частково степової смуги Правобережної України, Молдови й Східної Румунії[1]. Трипільська культура від свого початку склалася на території сучасної області Молдова (край, який включає територію сучасної Республіки Молдова і західну частину Румунії) в процесі синтезу кількох неолітичних культур на рубежі V-IV тис. до н. с. Вся подальша історія трипільських племен була пов’язана з розселенням по Правобережному Українському лісостепу. Це було поступове займання вільних чи слабо заселених іншоетнічним населенням найближчих територій, або мало характер хвиль, що виливалися на більш віддалені території переважно з району Попруття і Середнього Подністров’я[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Літописне місто Кучелмін

Міста, як зорі: загоряються і, несправедливо забуті історією, «згасають»

На наших землях у сиву давнину проживали далекі предки. Називали їх різноманітними найменнями, а «батько історії» Геродот іменував «скіфами-орачами». І хоч вони були вмілими хліборобами, кмітливими винахідниками, та інколи доводилось брати зброю в руки і ставати безстрашними воїнами, захищати рідну землю від степових диких орд, заздрісних сусідів. Поселення густо вкривали територію над повноводним Дністром, який ще в першому тисячолітті нашої ери був вигідним торговим шляхом для наших предків-тиверців та гостей торгових. Руслом Дністра пливли цілі каравани — від Галича до Чорного моря, яке в ті часи називали Гостинним. Тому вздовж берегів Дністра, з обох боків, виникали портові міста-фортеці: Галич, Василів, Онут, Хотин, Бакота, Ушиця. А найпівденнішим було місто Кучелмін.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,