Господарства в Ломачинцях і Коболчині на початку ХХ-го сторіччя

Ми всі зараз живемо в епоху змін (на жаль ця епоха затягнулася), в тому числі змін у системі ведення сільського господарства. При цьому впевнені, що читачам буде цікаво — як виглядали господарства сіл краю 100 і більш років тому.

Сьогодні ми пропонуємо відвідувачам сайту наявну інформацію щодо поміщицьких господарств в селах Ломачинці і Коболчин, станом на 1901 рік.

*****

ЛОМАЧИНЦІ

Маєток «ЛОМАЧИНЦІ». Матвія Єгоровича Крупенського, Хотинського повіту, в 15 верстах від ст. Романкоуци, Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Горщики, глечики і… люльки

В умілих руках коболчинського майстра-гончаря Василя Івановича Ніколайка  з глини1 народжуються чудові вироби, що не тільки прикрашають сільський побут, а й дають можливість готувати смачні страви.

У селі Коболчин, за яким віддавна закріпилася жартівлива назва «горшкоград», оскільки тут раніше чи не в кожній другій хаті майстрували з глини горшки, свого часу довелося бесідувати з багатьма гончарями-чародіями. Помітив їх добродушність, вміння без поспіху робити свою справу і цікаво оповідати про давнє, чи не з часів трипілля, ремесло, яке не тільки давало можливість заробляти на кусок хліба, а й народжувало так потрібні в сільському побуті вироби – миски, полумиски, кухлики, горщики… Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Мереживом і барвами душі

Защедрилася осінь в намистинціIMG_2977

І скоро закружляє падолистом.

Сьогодні вас вітають коболчинці –

Співаюча родина, хор «Любисток»!

Ось саме так хотілося усім розповідати і запрошувати на невеличкі творчі гостини з мереживом і барвами душі моїх дорогих земляків, котрі уперше завітали 10 вересня на екскурсію до Дністровської ГАЕС. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Репресовані священики та церковнослужителі Сокирянщини

Олексій Мандзяк — автор і упорядник29

Аронян Володимир Іванович, народився 15 липня 1901 року в селі Каларашовка Сорокського повіту Бессарабської губернії (нині в Окницькому районі Республіки Молдова), в сім’ї псаломщика, що служив при Миколаївській церкві того ж села, Іоанна Федоровича Ароняна і його дружини Февронії Михайлівни[1].

У 1944 — 1945 роках В.І. Аронян служив псаломщиком при Христо-Різдвяної церкви села Волошкове, яке нині знаходиться у складі Сокирянського району Чернівецької області. Там же, 24 березня 1945 року заарештований співробітниками Управління Народного комісаріату державної безпеки Чернівецькій області (УНКДБ ЧО). 29 травня 1945 року військовим трибуналом військ НКВС Чернівецької області, за антирадянську агітацію, за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР, засуджений до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах (ВТТ). Реабілітований Чернівецькою обласною прокуратурою 3 липня 1992 року[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Священнический род Чернявських села Коболчин

Алексей МандзякКоболчин-церква2

Согласно официальным данным, в 1784 году в селе Коболчин, которое в то время было частью Хотинской райи, «тщанием священников и прихожан»[1] на месте старой церкви, была построена «с древа доброго» и освящена новая Свято-Николаевская церковь[2], во имя Николая Чудотворца. По воспоминаниям старожилов, записанным Василием Курдиновским в начале XIX века, церковь была построена ранее официальной даты (тогда был всего лишь произведен ремонт) – в середине XVIII века: «По архитектуре чрезвычайно напоминает церковь Запорожской Сечи, как она рисуется на иллюстрациях»[3]. В 1909 году в Коболчине была построена новая церковь «деревянная, покрытая жестью», также Свято-Николаевская[4], которая через некоторое время сгорела. В 1937 году в селе освятили новый храм, на этот раз каменный (камень брали в яру неподалеку от села) с деревянным куполом[5]. 20 февраля 2012 года и эту церковь настигло несчастье – она почти полностью сгорела (пожар уничтожил купол, иконостас и кровлю церкви). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Священицький рід Чернявських села Коболчин

Олексій МандзякКоболчин-церква2

За офіційними даними, в 1784 році в селі Коболчин, яке в той час було частиною Хотинської райї, «старанням священиків і парафіян»[1] на місці старої церкви, була зведена «з древа доброго» і освячена нова Свято-Миколаївська церква[2], на честь Миколая Чудотворця. За спогадами старожилів, які записав Василь Курдіновський на початку XIX століття, церква була побудована набагато раніше офіційної дати (тоді було лише проведено ремонт) — у середині XVIII століття: «За архітектурою надзвичайно нагадує церкву Запорізької Січі, як вона малюється на ілюстраціях»[3]. У 1909 році в Коболчині була побудована нова церква «дерев’яна, покрита бляхою», також Свято-Миколаївська[4], яка через деякий час згоріла. У 1937 році в селі освятили новий храм, на цей раз кам’яний (камінь брали в яру неподалік від села) з дерев’яним куполом[5]. 20 лютого 2012 і цю церкву теж наздогнало нещастя — вона майже повністю згоріла (пожежа знищила купол, іконостас і покрівлю церкви). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Гриби поселились … на Грибку

Олександр Чорний — директор історичного музеюOLYMPUS DIGITAL CAMERA

Багато хто із проїжджих в автобусі чи на власному транспорті, минаючи автозупинку «Грибок», що розташована неподалік Коболчина на перехресті доріг, які ведуть до Чернівців і на Новодністровськ, а далі і до Києва,  замислюється над цією назвою, мовляв, звідки вона взялася і де ж той Грибок, що, певно, десь тут мав стояти. Бувалі й не позбавлені гумору водії аж надто допитливим пасажирам інколи жартома відповідають: «Та як де, до лісу пішов, бо ж скільки йому стояти при дорозі».

А якщо серйозно, то раніше тут і справді водились гриби. Дорога на Білоусівку, яка теж зовсім близько від цієї зупинки, в минулі роки проходила трохи нижче теперішньої траси, так би мовити, здолинком і через березовий ліс, у якому було повно грибів, головним чином підберезників. Кажуть, що за сприятливих умов вони «виходили» прямо на дорогу і люди, що помічали їх під ногами, від несподіванки вигукували: «Дивись, грибок із лісу вибіг». Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Діана Николайко — лауреат загальнодержавного конкурсу

Дбати про майбутнє — святий обов’язок всіх нас, нині сущих, аби не01-300x225 переривався зв`язок поколінь. І в цьому немає чогось другорядного. Все тільки першорядне.

12 та 13 листопада 2014 року в столиці України проходив черговий щорічний творчий огляд — конкурс за програмою Українського фонду культури «Нові імена України». Учасниками цьогорічного конкурсу стали обдаровані діти з різних куточків держави, які змагалися у низці номінацій.

Чернівецьку область на конкурсі представили двоє вихованців мистецьких навчальних закладів, в тому числі у номінації «Кераміка» — учениця філії Сокирянської художньої школи в селі Коболчин Діана Николайко (викладач В.А. Гонца). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Переселялись в поисках лучшей жизни

Благодаря своему географическому расположению и благоприятнымPereselentsy природным ресурсам территория Бессарабсько-Буковинского края, в том числе и Сокирянщина, в течении столетий находилась на перекрестке множества военных баталий и миграционных путей разных народов.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Переселялись, шукаючи кращої долі

Завдяки своєму географічному розташуванню і сприятливим природнімPereselentsy ресурсам територія Бессарабсько-Буковинського краю, в тому числі й Сокирянщина, протягом століть перебувала на перехресті багатьох військових баталій та міграційних шляхів різних народів.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,