Топонімічні легенди і перекази села Кулішівки

Український фольклор записується майже п’ять століть. Часи, коли вивчення творів народної словесності вважалося справою, якою не повинна займатись освічена людина, минули давно. Ще за царювання імператриці Катерини ІІ було укладено невеличку збірочку прислів’їв, потім починають з’являтися збірки народних пісень. У ХVII-ХVIII ст. рукописні збірки українських пісень були популярні в Росії, Польщі.

Найпершим з’явився збірник князя М. Цертелєва, що вийшов у світ 1819 року під заголовком: «Опыт собрания малороссийских песней». Після цього йшли збірки М. Максимовича, Б. Лукашевича, І. Срезневського, П. Куліша, А. Метлинського, М. Маркевича, Д. Мордовцева, М. Драгоманова, Я. Головацького, М. Гоголя, братів Осипа та Федора Бодянських, О. Потебні, М. Костомарова, М. Шашкевича, І. Вагілевича та ін. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , ,

Білі берези — пишні вуса

У Білоусівці переповідають, що там, де нині знаходиться центр села, колись була велика гора. Навколо неї зеленою чашею здіймались до сонця могутні сосни та ялини. Вони розростались, затіняючи місце, і не давали можливості зрости будь-якому іншому деревцю. Та якось заніс сюди вітер-мандрівник дивовижно маленьке насіннячко. Воно потрапило в щілину кам’яної брили і там проросло. Ніхто не здогадувався, що то тендітне деревце – біла берізка.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , ,