Давньоруські навершя булав в Буковині і в Північній Бессарабії

Сергій Пивоваров

В історіографії, присвяченій добі середньовіччя на Україні, важливе місце посідають питання, пов’язані із військовою справою. На особливу увагу серед робіт із цієї проблематики заслуговують дослідження стосовно озброєння з окремих регіонів. їх детальне вивчення дає змогу скласти узагальнювальну картину розвитку військової справи на території України у конкретний історичний відрізок часу, виділити її місцеві особливості, простежити впливи та взаємовпливи.

Одним із регіонів, де знайдено чимало предметів озброєння та спорядження вершника і бойового коня, є межиріччя Верхнього Прута та Середнього Дністра (українська Буковина). Серед виявлених знахідок закономірний інтерес викликають металеві навершя булав. їх охарактеризовує ця робота.

Добре відомо, що металеві (бронзові, залізні, свинцеві) навершя були головною складовою частиною зброї ударного типу — булав. Завданням останньої на полі бою було нанесення швидкого, раптового удару, здатного оглушити противника, змусити його уповільнити дії тощо. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

1917 рік: «Випадкова зустріч» у селі Непоротове

Представляємо вашій увазі невеликий художній твір, який був написаний у квітні 1918 року маловідомим автором Дмитром Перепьолкіним — після його короткочасного проживання в селі Непоротове у 1917 році. Цей твір не є особливо цінним історичним документом і не має якоїсь унікальної літературної цінності. Та це не позбавляє можливості бачити в ньому історико-літературний пам’ятник з точки зору краєзнавства, адже він передає невеличкий фрагмент життя села Непоротове та його мешканців другого десятиліття XX-го століття.

Ми не стали перекладати твір і публікуємо його в оригіналі – в тому вигляді, в якому він був опублікований в щотижневому літературно-художньому часопису «Естетика» у 1918 році. Публікація в журналі, що цілком природно, була здійснена за правилами російської, так званої, дореформеної орфографії (або дореволюційної орфографії). Тому пояснимо: літера «і» вимовлялася як і; «ѣ» (ѣ) – вимовлялася як є; літера «ъ» писалася на кінці слів після приголосних і не читалася, на противагу «ь» на кінці слів, який пом’якшує приголосні звуки. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинці: перепис 1824 року

Олексій Мандзяк

 

У листопаді 1823 року повноважний намісник Бессарабської області граф М.С. Воронцов (1782–1856) направив в Бессарабську Верховну Раду (рос. — Бессарабский Верховный Совет) пропозицію про проведення в області нового перепису населення, який, на його думку, повинен був сприяти наведенню порядку в справі оподаткування, поліпшення контролю по збору податей і земських повинностей.

Розглянувши цю пропозицію, Верховна рада визнала існування безладності в відношенні збору податей і сум земських повинностей, і те, що багато в чому ця безладність була пов’язана з відсутністю вірного народного перепису. Почалася підготовка до проведення перепису: в Кишиневі при Дворянському депутатському зібранні була заснована особлива «Обласна комісія для складання нового перепису жителям Бессарабської області», якій підпорядковувалися цинутні (повітові) комісії. Головою обласної комісії був призначений предводитель Бессарабського обласного дворянства Іван Михайлович Стурдза (1788–1863). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , ,

Післявесільний цикл в селі Білоусівка

І.В. Красовська

 

Досліджено післявесільний цикл села Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області як локальний варіант сучасного буковинського весілля. Визначено вплив традиційної весільної обрядовості як буковинської, так і молдавської на заключному етапі сучасного весілля на Сокирянщині.

 

Актуальність теми зумовлена, з одного боку, інтересом сучасної гуманітарної науки до регіональних (і навіть локальних) відмінностей традиційної культури українців, а з іншого — наявністю в межах культури буковинського краю самобутнього варіанта весільного обряду, що не був предметом наукових досліджень не лише культурології, але й етнології. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Боярські Сокиряни

Олексій Мандзяк

 

Сокиряни – місто, розташоване в долині річки Сокирянки, яка є правою притокою Дністра. Коли виник цей населений пункт і ким він був заснований сучасним науковцям не відомо. Але вже на початку нової ери на території сучасних Сокирян і околиць було декілька поселень. Зокрема, в урочищі Тогуряни розташоване ранньослов’янське поселення черняхівської культури (II–V ст. н.е).

Є припущення, що приблизно в сучасних границях село існувало як мінімум з часів Шипинської землі, у складі якої, як відомо, деякий час була територія всієї теперішньої Сокирянщини. Як відомо формування Шипинської землі почалося в кінці XII ст., а в першій половині XV ст. вона втратила політичну автономію і перестала існувати. На час останніх десятиліть існування Шипинської землі в складі Молдавського князівства в якості автономії відносяться перші письмові згадки про нині існуючи і деякі зниклі села Сокирянщини. Зокрема саме тоді вперше згадується село Гвіздівці (1422-1431 рр.), села Кулішівка, Вишнева, Розкопинці (1437 р.), села Ришинці, Дубова, Непоротове, Ожеве, Василівка, Коболчин та Білоусівка (1447 р.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сокирянская больница – 1913 год

Представляем Вашему вниманию некоторые факты о постройке больницы в Сокирянах, которые были опубликованы в журналах Хотинского земства в 1913 году.

&&&

О пересоставлении планов на постройку Секурянского приемного покоя

На земском собрании 1912 года в дорожно-строительной комиссии были приняты некоторые принципы относительно постройки новых зданий, одобренные земским собранием. Так было постановлено следующее: печи делать терракотовые и кафельные (изразцовые), подполье бетонное, фасад зданий делать Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сокирянська лікарня – 1913 рік

Представляємо Вашій увазі деякі факти про будівництво лікарні в Сокирянах, які були опубліковані в журналах Хотинського земства у 1913 році.

 &&&

Про переукладення планів на будівництво Секурянського приймального покою

На земському зібранні 1912 року в дорожньо-будівельної комісії були прийняті деякі принципи щодо побудови нових будівель, схвалені земським зібранням. Так було постановлено таке: печі робити теракотові і кахельні, підпілля бетонне, фасад будівель робити Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Новини культури та краєзнавства Сокирянщини

Живуть традиції у оселях та душах українського народу. Огортаючи бережливим теплом прадідів, вони підтримують у серцях людей любов та шану до традицій і звичаїв наших рідних.

Днями у бібліотеці-філії с. Сербичани відбулося народознавче свято – «Обереги нашого народу». Присутні з захопленням слухали розповіді, легенди, вірші, пісні про українські обереги – хату, вінок, рушник, барвінок, пісню, піч тощо.

Свою майстерність на заході показали Степан Стефанко, Крістіна Кувіла, Іванка Гангал, Олександра Братушко та ведучі Вікторія Гангал і завідуюча бібліотекою-філією Наталія Кувіла. Музичне оформлення заходу здійснила Лідія Маковій.

Свято додало настрою, натхнення, звеселило і  додало надій на мир, спокій і лад у житті. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Глиняний посуд для великодніх та різдвяних страв

Щербань О.В.

 

Глиняний посуд у часи його використання українцями (в даному контексті обмежимося хронологічним періодом від кінця ХІХ – до першої половини ХХ століття), побутував як для повсякденного вжитку так і для здійснення обрядів під час свят. Взявши за основу останнє призначення, виокремлю його в умовну групу, яку назву «празниковий глиняний посуд». Цей посуд відрізняється від звичайного, повсякденного, часом і способом використання, в окремих випадках – формами, декором чи окремими його елементами.

Празниковий глиняний посуд донині не став об’єктом спеціального наукового дослідження. Це зумовлено тим, що глиняний посуд як один із елементів побутової культури українців, не вивчався окремішньо від неї. Чи не найбільше інформації про окремі аспекти використання глиняного посуду в обрядах згруповано в розділі «Предмети гончарного виробництва в традиційно-побутовій культурі українців» монографії керамолога Олеся Пошивайла «Етнографія українського гончарства. Лівобережна Україна» (1993 рік) [8, с.258-266]. В умовах сучасного зацікавлення традиційно-побутовою культурою українців, Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Велич церкви села Іванівці бережуть правічні кедри

Першим селом Чернівецької області, яке знаходиться за межами Сокирянського району, є село Іванівці Кельменецького району Чернівецької області. Колись – у давні і стародавні часи це село під назвами «Янівці», «Яноуци» відносилося до Романківецької волості і ще один короткий проміжок часу — до Васкоуцької волості.

Сьогодні ми пропонуємо Вашій увазі публікацію історичного дослідження досить відомих для відвідувачів нашого сайту (і не лише нашого сайту) істориків – краєзнавців, письменників Олексія Мандзяка і Олександра Чорного про церкву села Іванівці, про її історію. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , ,