Архангело-Михайлівська церква села Олексіївка

Олексій Мандзяк

 

 

Село Олексіївка – один із самих стародавніх населених пунктів Сокирянського району. Сучасна його назва появилася тільки в XX столітті. Протягом століть це село було відомо під назвою Мендиківці (молд. Мендикауци, Мендикеуць). В старослов’янському написанні «Миндиковци», як окремий населений пункт із якоюсь за чисельністю сільською громадою і своїми власниками, існувало вже в XV столітті[1]. На початку XVI століття частиною села Мендиківці володіла одна із заможних і впливових родин того часу – Арбуре, в особі портаря (начальника охорони столичного міста) Луки Арбуре і його матері Настасії. Право на власність у с. Мендиківцях та в деяких інших селах (Сербичани, Михалкове, Романківці й ін.) в різні роки їм підтвердили господарськими грамотами Стефан ІІІ Великий (правив у 1457–1504 рр.), Богдан ІІІ Сліпий, званий також Кривим і Однооким (правив у 1504–1517 рр.), а також Стефан IV Молодий (правив у 1517–1527 рр.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Історико-біографічний словник Сокирянщини: Лерхе

Герб роду Лерхе

Олексій Мандзяк

 

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минулого Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду Лерхе, яким в свій час належали землі в селах Шебутинці і Кормань.

 

Лерхе Густав Васильович (01.12.1789–19.09.1876) – поміщик сіл Шебутинці і Кормань Хотинського повіту Бессарабської області, де йому належали 3500 десятин землі[1], а також кінний і паровий млини в цих селах (за даними на 1871 рік)[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Православні храми села Непоротове

Олексій Мандзяк

 

14 січня 1447 року від Господаря Молдавського князівства Стефана II декілька сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села на Дністрі, серед яких зазначено і село Непоротове[1]. Це і є перша відома на сьогоднішній день згадка про цей населений пункт.

Про боярина Шандро (він же Олександр, Шендрик, Шандру, Шендріка) відомо, що він походив із знатного і заможного роду, його батька звали Баліца Мундрічка. Крім Шандро у Баліца був син Михайло, дочка Драгуша і інші його діти[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Історико-біографічний словник Сокирянщини: Казиміри

Олексій Мандзяк

 

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минувшини Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду поміщиків і меценатів Казимір.

В Молдавському князівстві цей рід відомий з ХVІІ-го віку. Першим із них був боярин Казимір Казимірський, який прибув із Польщі у 1662 році. На Сокирянщині вони осіли у 1806 році, де в їм Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Історико-біографічний словник Сокирянщини: Крупенські

Герб роду Крупенських

 

Олексій Мандзяк

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минулого Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду поміщиків, чиновників і політиків Крупенських.

Крупенські – одна із самих відомих заможних родин Сокирянщини, де вони панували більш, ніж 180 років. У 1760 році господарем Молдавського князівства Іоанном Теодором Каллімакі спеціальною грамотою боярину Іордакі Лупу Крупенському (1740–1813) було підтверджено право на володіння землями вотчини Ломачинці і Вишнева (зникле). На початку XIX ст. Крупенським також було підтверджено право на володіння Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Православна церква села Ломачинці і її служителі

Архангело-Михайлівська церква села Ломачинці, яка була освячена у 1813 році, поруч з новою, побудованою у 2005 році. Фото Дениса Кучерявого, 2010 рік

 

 

Олексій Мандзяк

ХРАМ

Село Ломачинці вперше зафіксоване на географічній на карті, що була опублікована у картографічній праці французького інженера Гійома Ле Вассера де Боплана (1595–1675) «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Спеціальний і докладний план України разом з розташованими у ній воєводствами, округами й провінціями»), виданої у 1650 році в Данцигу картографом Вільгельмом Гондіусом (Гондтом). Перша письмова згадка зустрічається в грамоті господаря Молдавського князівства Євстратія Дабіжа від 11 серпня 1665 року, якою він підтверджує боярину Продану Дрегушескулу і його родичам Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Додатки до «Історико-біографічного словника Сокирянщини»

 

Олексій Мандзяк

Продовжуємо публікувати відомості про деяких поміщиків та орендарів, які в різний час постійно проживали або тимчасово перебували в населених пунктах, що розташовані на території Сокирянщини. Нагадаємо, що ці дані публікуються в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який спрямований на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України.

Попередня публікація відбулася 17 жовтня 2019 року.

&&&

Занга Валер’ян Олександрович (1900 р.н.) – син Олександра Івановича Занга (1852 – Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Поріднені поміщицькі родини Бібері і Самсон

           Церква с. Гвіздівці, побудована Самсонами. Фото — 1928 року

Олексій Мандзяк

Олег Кучерявий

 Протягом тривалого часу землі сучасної Сокирянщини належали різним за походженням і національним складом боярським а потім поміщицьким родинам. Кожна із цих родин і її окремі представники, які наслідували, купували і продавали ці землі залишили свій слід в історії населених пунктів сучасного Сокирянського району Чернівецької області. Серед інших відомі поріднені родини поміщиків Бібері і Самсон, про котрих ми і розповімо читачам нашого історико-краєзнавчого сайту «Сокирянщина».

На Сокирярянщині Бібері у різні часи володіли землями в селах Гвіздівці, Мендиківці (сучасне село Олексіївка) і Пів-Мендиківці (сучасне село Новоолексіївка). А представники роду Самсон проживали в селі Гвіздівці. Так чи інакше історія Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сьогодні — 100 років від початку Хотинського повстання. Відкриття пам’ятного хреста в Ломачинцях

Ще донедавна всі хто заїжджав в село Ломачинці міг помітити непримітний, мало доглянутий хрест на якому через його вік не можна було нічого прочитати і мало хто знав, особливо з молоді, що ж то за хрест, чому він там стоїть, що означає.

І все ж не дивлячись ні на що, в селі ще є люди, які пам’ятають, що даний хрест був встановлений на місці розстрілу в 1919 році (16 січня[1]) мешканців села, які намагалися захистити рідний край від рук румунських окупантів, що після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій хотіли розширити кордони своєї держави за рахунок земель інших народів. Нажаль сили були нерівними, а вагомої допомоги зі сторони Української Народної Республіки, яка в той час була не в кращому становищі або інших країн наші земляки так і не дочекалися[2]. Румуни все ж прийшли на терени, на яких в основному проживали українці, але вони побачили, що наш народ готовий боротися за свою землю і просто так не відступить. Не відступили і наші односельці за, що «поклали свої голови». Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинчани на фронтах Першої світової війни 1914-1918 років

У 1914 році Російська імперія втягнулася у велику війну, яку ми нині знаємо під назвою «Перша світова війна» або «Велика війна» (28.07.1914 – 11.11.1918). Сокирянщина бойових дій не зазнала, але саме по собі географічне її розташування зумовило використання її території у всіляких військових цілях: через її села прямували до театру військових дій російські війська, тут були розташовані значні сили армії, в Сокирянах, Ломачинцях, Вашківцях і Романківцях лікувалися поранені; по-третє, тут повинні були розташовуватися значні сили армії. Крім того, в Сокиряни із Хотина були евакуйовані численні посадові особи, а також урядові та громадські установи, зокрема Хотинське казначейство і Хотинський повітовий з’їзд. В Сокирянах також знаходилося управління підвідомче Хотинському повітовому військовому начальнику. В селі Білоусівка знаходилася прийомна земського начальника 7-ої ділянки Хотинського повіту. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,