Сокиряни, Романківці і Хотинський повіт на межі 19-го і 20-го сторічь

Що знали про наш край у старі часи? Однією з перших енциклопедій у Російській імперії став Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза й І.А. Єфрона.

На рубежі 20-го сторіччя у Росії почався період бурхливої індустріалізації і як наслідок цього виникла потреба систематизувати накопичені знання не лише в вузькоспеціалізованій літературі, але також і в літературі широкого профілю. Всім вимогам того часу відповідав Енциклопедичний словник Брокгауза й Єфрона, що складався з 86-ти томів. Спочатку словник замислювався, як переклад з німецького Conversations-Lexicon. Однак у процесі роботи над Енциклопедичним словником, після перших же томів було вирішено створити повністю власний словник.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Трипольские поселения Сокирянщины

Трипольское этнокультурное сообщество – археологическая культура медного века, существовала в XXVIII-XXVI в. до н.э. Распространенная на территории лесостепной и частично степной полосы Правобережной Украины, Молдовы и Восточной Румынии[1], Трипольская культура изначально сложилась на территории современной области Молдова (край, включающий территорию современной Республики Молдова и западную часть Румынии) в процессе синтеза нескольких неолитических культур на рубеже V-IV тыс. до н.э. Вся дальнейшая история трипольских племен была связана с расселением по Правобережной Украинской лесостепи. Это было постепенное занятие свободных или слабо заселенных иноэтничным населением ближайших территорий, или имело характер волн, которые выливались на более отдаленные территории преимущественно из района Припрутья и Среднего Поднестровья[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Трипільські поселення Сокирянщини

Трипільська етнокультурна спільнота – археологічна культура мідного віку, існувала у XXVIII-XXVI ст. до н. е. Поширена на території лісостепової та частково степової смуги Правобережної України, Молдови й Східної Румунії[1]. Трипільська культура від свого початку склалася на території сучасної області Молдова (край, який включає територію сучасної Республіки Молдова і західну частину Румунії) в процесі синтезу кількох неолітичних культур на рубежі V-IV тис. до н. с. Вся подальша історія трипільських племен була пов’язана з розселенням по Правобережному Українському лісостепу. Це було поступове займання вільних чи слабо заселених іншоетнічним населенням найближчих територій, або мало характер хвиль, що виливалися на більш віддалені території переважно з району Попруття і Середнього Подністров’я[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Летописный город Кучелмин

Города, как звезды: загораются и, несправедливо забытые историей, «гаснут»

На наших землях в седой древности проживали далекие предки. Называли их разнообразно, а «отец истории» Геродот именовал «скифами-пахарями». И хотя они были умелыми земледельцами, сообразительными изобретателями, иногда приходилось брать оружие в руки и становиться бесстрашными воинами, защищать родную землю от степных диких орд, завистливых соседей. Поселения густо покрывали территорию над полноводным Днестром, который еще в первом тысячелетии нашей эры был удобным торговым путем для наших предков-тиверцев и гостей торговых. Руслом Днестра плыли целые караваны — от Галича до Черного моря, которое в те времена называли Гостинным. Поэтому вдоль берегов Днестра, с обеих сторон, возникали портовые города-крепости: Галич, Василев, Онут, Хотин, Бакота, Ушица. А самым южным был город Кучелмин.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Літописне місто Кучелмін

Міста, як зорі: загоряються і, несправедливо забуті історією, «згасають»

На наших землях у сиву давнину проживали далекі предки. Називали їх різноманітними найменнями, а «батько історії» Геродот іменував «скіфами-орачами». І хоч вони були вмілими хліборобами, кмітливими винахідниками, та інколи доводилось брати зброю в руки і ставати безстрашними воїнами, захищати рідну землю від степових диких орд, заздрісних сусідів. Поселення густо вкривали територію над повноводним Дністром, який ще в першому тисячолітті нашої ери був вигідним торговим шляхом для наших предків-тиверців та гостей торгових. Руслом Дністра пливли цілі каравани — від Галича до Чорного моря, яке в ті часи називали Гостинним. Тому вздовж берегів Дністра, з обох боків, виникали портові міста-фортеці: Галич, Василів, Онут, Хотин, Бакота, Ушиця. А найпівденнішим було місто Кучелмін.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Географія району

Загальна інформація

Сокирянський район розташований на сході Чернівецької області в лісостепній зоні, займає південно-східну частину Прут-Дністровського міжріччя. Площа 668 кв. км., що становить 7,3% від загальної території області. Відстань від райцентру Сокиряни до Чернівців 156 км. шосейними шляхами і 163 км залізницею, від міста Новодністровська до Чернівців 143 км. шосейними шляхами.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,