Свято-Покровська церква села Селище

Олексій Мандзяк

 

 

Село Селище вперше згадується в підтвердній грамоті господаря Молдавського князівства Ієремії Могили, від 15 квітня 1603 року[1]. 5 травня 1629 року, в Яссах господар Молдавського князівства Мирон Барновський Могила видав підтвердну грамоту дяку (писарю) Костянтину Стирчі на це село[2]. Надалі воно переходило від одного власника до іншого.

Коли і ким була побудована перша православна церква в селі Селище, нам не відомо. Але в XVIII столітті вона там вже була. «Відомість в молдавський диван від Хотинського цинуту про кількість у ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року свідчить про те, що в с. Селище діяла церква, при якій служив один священик[3]. В даних по селах Сокирянщини з відомостей про погосподарський перепис Хотинського цинуту, складених в травні-липні 1774 року, зазначено, що при церкві села Селище служив «піп Николай»[4]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Архангело-Михайлівська церква села Олексіївка

Олексій Мандзяк

 

 

Село Олексіївка – один із самих стародавніх населених пунктів Сокирянського району. Сучасна його назва появилася тільки в XX столітті. Протягом століть це село було відомо під назвою Мендиківці (молд. Мендикауци, Мендикеуць). В старослов’янському написанні «Миндиковци», як окремий населений пункт із якоюсь за чисельністю сільською громадою і своїми власниками, існувало вже в XV столітті[1]. На початку XVI століття частиною села Мендиківці володіла одна із заможних і впливових родин того часу – Арбуре, в особі портаря (начальника охорони столичного міста) Луки Арбуре і його матері Настасії. Право на власність у с. Мендиківцях та в деяких інших селах (Сербичани, Михалкове, Романківці й ін.) в різні роки їм підтвердили господарськими грамотами Стефан ІІІ Великий (правив у 1457–1504 рр.), Богдан ІІІ Сліпий, званий також Кривим і Однооким (правив у 1504–1517 рр.), а також Стефан IV Молодий (правив у 1517–1527 рр.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Православні храми села Непоротове

Олексій Мандзяк

 

14 січня 1447 року від Господаря Молдавського князівства Стефана II декілька сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села на Дністрі, серед яких зазначено і село Непоротове[1]. Це і є перша відома на сьогоднішній день згадка про цей населений пункт.

Про боярина Шандро (він же Олександр, Шендрик, Шандру, Шендріка) відомо, що він походив із знатного і заможного роду, його батька звали Баліца Мундрічка. Крім Шандро у Баліца був син Михайло, дочка Драгуша і інші його діти[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Історико-біографічний словник Сокирянщини: Казиміри

Олексій Мандзяк

 

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минувшини Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду поміщиків і меценатів Казимір.

В Молдавському князівстві цей рід відомий з ХVІІ-го віку. Першим із них був боярин Казимір Казимірський, який прибув із Польщі у 1662 році. На Сокирянщині вони осіли у 1806 році, де в їм Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Оновленні відомості по сокирянським поміщикам: дворяни Лішини

 

Олексій Мандзяк

Автором цієї статті раніше в друкованих виданнях і в електронних публікаціях на сайті «Сокирянщина» вже була наведена різного роду інформація про поміщиків і орендарів, яким в різні роки і століття належали землі розташовані на території сучасного міста Сокиряни. В галузі історичного краєзнавства Сокирянщини йде рух уперед: дослідження тривають, відкриваються нові данні і виправляються колишні помилки і неточності. Представляємо вашій увазі оновлені дані по представникам поміщиків дворянського роду Лішиних, які з 20-х років XIX ст. і до 40-х років XX ст. мали у володінні землі в м. Сокирянах і його околицях.

Лішин Микола Петрович (31.03.1839–03.01.1906) – син Петра Степановича Лішина (1792-1858) та Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Поріднені поміщицькі родини Бібері і Самсон

           Церква с. Гвіздівці, побудована Самсонами. Фото — 1928 року

Олексій Мандзяк

Олег Кучерявий

 Протягом тривалого часу землі сучасної Сокирянщини належали різним за походженням і національним складом боярським а потім поміщицьким родинам. Кожна із цих родин і її окремі представники, які наслідували, купували і продавали ці землі залишили свій слід в історії населених пунктів сучасного Сокирянського району Чернівецької області. Серед інших відомі поріднені родини поміщиків Бібері і Самсон, про котрих ми і розповімо читачам нашого історико-краєзнавчого сайту «Сокирянщина».

На Сокирярянщині Бібері у різні часи володіли землями в селах Гвіздівці, Мендиківці (сучасне село Олексіївка) і Пів-Мендиківці (сучасне село Новоолексіївка). А представники роду Самсон проживали в селі Гвіздівці. Так чи інакше історія Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сьогодні — 100 років від початку Хотинського повстання. Відкриття пам’ятного хреста в Ломачинцях

Ще донедавна всі хто заїжджав в село Ломачинці міг помітити непримітний, мало доглянутий хрест на якому через його вік не можна було нічого прочитати і мало хто знав, особливо з молоді, що ж то за хрест, чому він там стоїть, що означає.

І все ж не дивлячись ні на що, в селі ще є люди, які пам’ятають, що даний хрест був встановлений на місці розстрілу в 1919 році (16 січня[1]) мешканців села, які намагалися захистити рідний край від рук румунських окупантів, що після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій хотіли розширити кордони своєї держави за рахунок земель інших народів. Нажаль сили були нерівними, а вагомої допомоги зі сторони Української Народної Республіки, яка в той час була не в кращому становищі або інших країн наші земляки так і не дочекалися[2]. Румуни все ж прийшли на терени, на яких в основному проживали українці, але вони побачили, що наш народ готовий боротися за свою землю і просто так не відступить. Не відступили і наші односельці за, що «поклали свої голови». Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинчани на фронтах Першої світової війни 1914-1918 років

У 1914 році Російська імперія втягнулася у велику війну, яку ми нині знаємо під назвою «Перша світова війна» або «Велика війна» (28.07.1914 – 11.11.1918). Сокирянщина бойових дій не зазнала, але саме по собі географічне її розташування зумовило використання її території у всіляких військових цілях: через її села прямували до театру військових дій російські війська, тут були розташовані значні сили армії, в Сокирянах, Ломачинцях, Вашківцях і Романківцях лікувалися поранені; по-третє, тут повинні були розташовуватися значні сили армії. Крім того, в Сокиряни із Хотина були евакуйовані численні посадові особи, а також урядові та громадські установи, зокрема Хотинське казначейство і Хотинський повітовий з’їзд. В Сокирянах також знаходилося управління підвідомче Хотинському повітовому військовому начальнику. В селі Білоусівка знаходилася прийомна земського начальника 7-ої ділянки Хотинського повіту. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Різдво у Бессарабії на початку ХХ-го ст.

Так,  чи інакше, а наближається Різдво. Хтось буде святкувати його 25 грудня, інші – 7 січня, але то є справа для кожного власна. А ми пропонуємо Вам статтю про те, як святкували Різдво у Бессарабії 100 років тому, які блюда були на святковому столі й де красувалася головна новорічна ялинка Бессарабської губернії, до якої тоді відносився наш край?

Отже, уявіть, що ви повернулися років на сто назад. Ми не будемо брати прямо такі Різдво з 1917 на 1918 роки, оскільки Світова війна і революційні події істотно вплинули на святкування, а уявимо, що надворі десь рік 1914… Грудень… Незабаром Різдво й Новий рік … Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинці: перепис 1824 року

Олексій Мандзяк

 

У листопаді 1823 року повноважний намісник Бессарабської області граф М.С. Воронцов (1782–1856) направив в Бессарабську Верховну Раду (рос. — Бессарабский Верховный Совет) пропозицію про проведення в області нового перепису населення, який, на його думку, повинен був сприяти наведенню порядку в справі оподаткування, поліпшення контролю по збору податей і земських повинностей.

Розглянувши цю пропозицію, Верховна рада визнала існування безладності в відношенні збору податей і сум земських повинностей, і те, що багато в чому ця безладність була пов’язана з відсутністю вірного народного перепису. Почалася підготовка до проведення перепису: в Кишиневі при Дворянському депутатському зібранні була заснована особлива «Обласна комісія для складання нового перепису жителям Бессарабської області», якій підпорядковувалися цинутні (повітові) комісії. Головою обласної комісії був призначений предводитель Бессарабського обласного дворянства Іван Михайлович Стурдза (1788–1863). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , ,