Слов’янські святилища на середньому Дністрі і в басейні Прута

Тимощук Б.О., Русанова І.П.

 

Святилища грали істотну роль у житті слов’ян-язичників не тільки як місця молінь і жертвоприношень, але і як громадські центри, що об’єднують населення всієї округи. У різних місцях східнослов’янських земель розкопано кілька святилищ, які, незважаючи на відмінності в деталях, які характеризуються спільними рисами: у них невеликі округлі майданчики, оточені ровом, де горіли вогні, в центрі майданчика стояв ідол [1, с. 261-263]. Крім того, відомі городища-святилища з такими ж круглими майданчиками (іноді з піднесенням в середині), оточеними одним або двома концентричними валами [2, с. 57-64]. Ці городища-святилища не розкопувалися, конструкція їх валів і ровів невідома. Шурфами, закладеними на їх майданчиках, встановлено, що на городищах немає культурного шару, і тільки за матеріалами навколишніх поселень і могильників вони можуть датуватися IX–XI ст. Кілька нових святилищ відкрито в останні роки на території Північної Буковини. Деякі з них вже опубліковані [3, с. 82-93], відомості про інших наводяться в даній статті. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Пущена — Масляна

Почалася Масляна (Масниця, Масниці, Масляниця, Маслєниця). Або, як це свято називають, зокрема, у Гвіздівцях і багатьох інших українських селах Північної Бессарабії — «Пущена». На Русі — це було перше у році велике свято слов’ян. Споконвічно Масляна — це буйне й розгульне свято зустрічі Сонця й заклинання природи напередодні весняної оранки.

У прадавніх східних слов’ян попередніком цього свята була Комоєдиця або Комоєдиці, яке своїм завершенням припадало на весняне рівнодення (21 березня). Свято настання нового землеробського року знаменувався в східних слов’ян веселощами, розпаленням багать, змаганнями, іграми, катанням з гір, походами ряжених, кулачними боями, безперестанним ходінням Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Літописне місто Кучелмін

Міста, як зорі: загоряються і, несправедливо забуті історією, «згасають»

На наших землях у сиву давнину проживали далекі предки. Називали їх різноманітними найменнями, а «батько історії» Геродот іменував «скіфами-орачами». І хоч вони були вмілими хліборобами, кмітливими винахідниками, та інколи доводилось брати зброю в руки і ставати безстрашними воїнами, захищати рідну землю від степових диких орд, заздрісних сусідів. Поселення густо вкривали територію над повноводним Дністром, який ще в першому тисячолітті нашої ери був вигідним торговим шляхом для наших предків-тиверців та гостей торгових. Руслом Дністра пливли цілі каравани — від Галича до Чорного моря, яке в ті часи називали Гостинним. Тому вздовж берегів Дністра, з обох боків, виникали портові міста-фортеці: Галич, Василів, Онут, Хотин, Бакота, Ушиця. А найпівденнішим було місто Кучелмін.

Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,