Житлові комплекси трипільського поселення Василівка

В.О. Шумова

 

У авторському дослідженні матеріалів середньотрипільського поселення Василівка на Дністрі (Буковина) етапу ВІ (Кукутені А 4) розглядаються особливості домобудування. Пропонується можлива реконструкція житлово-господарських комплексів. Аналізуються окремі категорії знахідок. Звертається увага на питання ґенезу та історичної долі пам’яток типу Василівки. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Топонімія Сокирянського району

Раніше ми вже публікували на сайті  статтю видатного українського мовознавця Ю.А. Карпенка «Особливості гідронімічного словотвору» . Карпенко Юрій Олександрович (1929 – 2009) родом з м. Малина Житомирської області, закінчив Львівський університет (1953), з 1956 року — викладач, з 1958 — завідувач кафедри української мови, з 1965 — декан філологічного факультету Чернівецького університету. З 1968 року працює в Одеському університеті ім. І.І. Мечникова — завідувач кафедри загального і слов’янського мовознавства, з 1978 — завідувач кафедри російської мови, з 1991 — завідувач кафедри української мови, з 2001 — професор кафедри української мови. Він доктор філологічних наук (1967), професор (1968), академік Академії наук вищої школи України (1996), член-кореспондент Національної академії наук України (2006), заслужений діяч науки і техніки України (2009).  Підготував 62-х кандидатів наук і 5 докторів наук.
Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Пущена — Масляна

Почалася Масляна (Масниця, Масниці, Масляниця, Маслєниця). Або, як це свято називають, зокрема, у Гвіздівцях і багатьох інших українських селах Північної Бессарабії — «Пущена». На Русі — це було перше у році велике свято слов’ян. Споконвічно Масляна — це буйне й розгульне свято зустрічі Сонця й заклинання природи напередодні весняної оранки.

У прадавніх східних слов’ян попередніком цього свята була Комоєдиця або Комоєдиці, яке своїм завершенням припадало на весняне рівнодення (21 березня). Свято настання нового землеробського року знаменувався в східних слов’ян веселощами, розпаленням багать, змаганнями, іграми, катанням з гір, походами ряжених, кулачними боями, безперестанним ходінням Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Топонімічні легенди і перекази села Кулішівки

Український фольклор записується майже п’ять століть. Часи, коли вивчення творів народної словесності вважалося справою, якою не повинна займатись освічена людина, минули давно. Ще за царювання імператриці Катерини ІІ було укладено невеличку збірочку прислів’їв, потім починають з’являтися збірки народних пісень. У ХVII-ХVIII ст. рукописні збірки українських пісень були популярні в Росії, Польщі.

Найпершим з’явився збірник князя М. Цертелєва, що вийшов у світ 1819 року під заголовком: «Опыт собрания малороссийских песней». Після цього йшли збірки М. Максимовича, Б. Лукашевича, І. Срезневського, П. Куліша, А. Метлинського, М. Маркевича, Д. Мордовцева, М. Драгоманова, Я. Головацького, М. Гоголя, братів Осипа та Федора Бодянських, О. Потебні, М. Костомарова, М. Шашкевича, І. Вагілевича та ін. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , ,

Старовинні народні пісні і казки села Вітрянка

Представляємо вашій увазі зразки народного фольклору мешканців колишнього Хотинського повіту в записах відомого українського фольклориста, етнографа і педагога Петра Артемовича Несторовського (1870–1932). Будучи уродженцем Хотинського повіту (с. Каплівка), з дослідницькими цілями він їздив по селах, в тому числі і розташованих на території теперішньої Сокирянщини. Свої записи він опублікував у часописі «Киевская старина», а також в книгах: «Бессарабские русины» (1905 р.), «На севере Бессарабии» (1910 р.).

На Сокирянщині він зупинявся в селі Вітрянка (в тексті – Вѣтрянка), де проживали його родичі. Там же він зробив записи народних пісень, казок, загадок та ін. Частина із них була опублікована у 1905 році в праці «Матеріали по етнографії бессарабських русинів», яку ми публікуємо на нашому сайті. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ще раз про Віру і її товаришів…

Віру Бірюкову в Сокирянському районі, мабуть знають усі — від малого до великого. Про відважну десантницю — партизанку і її товаришів розповідають, починаючи з дитячого садочка, про неї та про її бойових товаришів багаторазово писала районна газета. Дотепер ще деякі старожили пам’ятають бій, що дали десантники румунським окупантам.

Але, на жаль, до останнього часу не вдавалося скласти ні цілісну картину військового подвигу десантників, не знайти досить повну хронологічну біографію героїв. Сучасні засоби комунікації полегшують цю можливість і з різних розрізнених джерел, а також з врахуванням отриманих архівних документів, сподіваюся, що вдалося більш точно й докладно скласти картину того, що відбулося, хоча, звичайно, усе ще навряд чи можна претендувати на повну закінченість цього історичного дослідження.  Але все ж таки… Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Свято-Миколаївський чоловічий монастир

Олексій Мандзяк

В наш час особливе місце в духовному житті Сокирянщини відведено Свято-Миколаївському скельному чоловічому монастирю. Останнім часом про цей скит, стало багато відомо в народі, опубліковані численні статті науковців, краєзнавців і журналістів. Але тема ця не вичерпана, праця з історичними й архівними матеріалами, а також дослідженнями науковців дає нові відкриття, при чому не тільки про далеке минуле, а й про недалеке буття часів наших дідів і прадідів.

Свято-Миколаївський монастир, відомий також як Непоротівський чи Галицький монастир (скит), тобто по назві розташованих поблизу населених пунктів. Обидві останні назви стали використовуватися відносно недавно – з XIX століття. І якщо історія села Непоротове документально фіксується починаючи з XV століття, то другий населений пункт відносно молодий. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Поріднила пісня серця

Іван НАГІРНЯК

Якось Іван Іванович Гончар, заслужений працівник культури України, який створив славнозвісний Новодністровський хор «Калина», сказав мені: «Ваші Ломачинці – надзвичайно співуче село». Ті слова припали до душі, бо то й справді так. Люблять і вміють у Ломачинцях співати. Кожна зустріч родичів чи друзів закінчується піснею. Особливо натхненно вона лунала на весіллях. На жаль, лунала, а не лунає. Як зараз бачу Василя Калинійового, Івана Брузінського, Михайла та Василя Коцюрубів, Михайла Скутельника, Семена Дубину, Василя Закуреного, Михайла Нагірняка, Григорія Глушка, Івана Твердохліба Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,

Вчителі Сокирянщини XIX-го — початку XX-го сторіччя)

Олексій Мандзяк

В свій час на сайті «Сокирянщина» була опублікована стаття3256587 автора — «Навчальні заклади Сокирянщини в II половині XIX – на початку XX століття» (українською і російською мовами). Ще одна стаття аналогічної тематики була опублікована на сайті «Гвіздівці» (теж  українською і російською мовами). Матеріал, який пропонується тепер, по суті, є її продовженням. Якщо раніше ми розповідали про виникнення загальної освіти на Сокирянщині, про перші школи в населених пунктах теперішнього Сокирянського району, то тепер надаємо короткі біографічні дані про деяких вчителів, які працювали в цих самих школах в другій половині XIX ст. і на початку XX ст. Ці люди вчили грамоті наших дідів-прадідів, значно посприяли поширенню письменності серед місцевого населення, і заслуговують, щоб їхні імена залишилися в пам’яті жителів Сокирянщини і її вихідців. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Службово-поштові тракти у Бессарабії ХІХ-го століття та історія поштової служби на Сокирянщині

001Велике значення для взаємодії всіх органів влади царської Росії й розвитку сфер її життєдіяльності мали дороги й поштові тракти. В 19-му столітті тільки вони давали можливість оперативного ведення внутрішньої й зовнішньої політики держави, у тому числі в Бессарабії. Спеціальні маршрути, по яких кур’єри доставляли царські укази, були встановлені ще в 17-му столітті царем Олексієм Михайловичем. Під невсипущим контролем перебувала пошта й при Петрі І-му.

Згодом з’явилися завдання по доставлянню простих і термінових повідомлень у райони бойових дій підрозділів армій Російської імперії. Указом Павла І від 17 грудня 1796 року був створений фельд’єгерський корпус. Належав він до військових частин допоміжного призначення й мав штат у складі офіцера й тринадцяти фельд’єгерів. До кінця царювання Миколи І штат був збільшений до 3 рот з 22 офіцерами й 39 фельд’єгерями. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,