Трипільське поселення Василівка на середньому Дністрі

19 травня 2017 року ми вже публікували статтю В.О. Шумової «Житлові комплекси трипільського поселення Василівка».  Сьогодні пропонуємо Вам ознайомитися ще з одним дослідженням цієї вченої, яке також присвячене трипільському поселенню села Василівка на Сокирянщині.

 ***

В.О. Шумова

Дослідження пам’яток середнього періоду розвитку Трипілля – Кукутені на Україні вкрай незадовільне. Брак інформації є серйозною перешкодою в усвідомленні значного пласту культури, на основі якого в подальшому проходить довготривалий етногенетичний процес формування і розвитку пам’яток культури наступних періодів. Початок розвинутого Трипілля характеризується важливими процесами: по–перше, значним переселенням на схід племен, що зберігають ранньотрипільські традиції, по–друге – освоєння та поширення біхромного й поліхромного розпису в кераміці Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Відомий гість: Тит Куликовський

Олексій Мандзяк

Протягом тривалої історії Сокирянщини, її територію навідували, а деколи і якійсь час проживали численні чиновники, науковці, мандрівники і т.п. Деякі із них на час перебування або згодом, своїми вчинками і громадською діяльністю набували великої відомості. Серед таких людей був і одеський юрист, блискучий адвокат Тит Осипович Куликовський[1].

Самими хорошими і теплими словами про нього у своїх спогадах писав видатний український вчений-історик, громадський та політичний діяч Микола Прокопович Василенко (1866–1935), котрий з 1906 року працював помічником Т.О. Куликовського[2]. Інші сучасники говорили про Куликовського наступне: «Чесний і ідейний громадський діяч, добра і завжди сердечна людина. Високі особисті якості: скромність в громадській праці, внутрішня глибока відданість Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Житлові комплекси трипільського поселення Василівка

В.О. Шумова

 

У авторському дослідженні матеріалів середньотрипільського поселення Василівка на Дністрі (Буковина) етапу ВІ (Кукутені А 4) розглядаються особливості домобудування. Пропонується можлива реконструкція житлово-господарських комплексів. Аналізуються окремі категорії знахідок. Звертається увага на питання ґенезу та історичної долі пам’яток типу Василівки. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Топонімія Сокирянського району

Раніше ми вже публікували на сайті  статтю видатного українського мовознавця Ю.А. Карпенка «Особливості гідронімічного словотвору» . Карпенко Юрій Олександрович (1929 – 2009) родом з м. Малина Житомирської області, закінчив Львівський університет (1953), з 1956 року — викладач, з 1958 — завідувач кафедри української мови, з 1965 — декан філологічного факультету Чернівецького університету. З 1968 року працює в Одеському університеті ім. І.І. Мечникова — завідувач кафедри загального і слов’янського мовознавства, з 1978 — завідувач кафедри російської мови, з 1991 — завідувач кафедри української мови, з 2001 — професор кафедри української мови. Він доктор філологічних наук (1967), професор (1968), академік Академії наук вищої школи України (1996), член-кореспондент Національної академії наук України (2006), заслужений діяч науки і техніки України (2009).  Підготував 62-х кандидатів наук і 5 докторів наук.
Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Пущена — Масляна

Почалася Масляна (Масниця, Масниці, Масляниця, Маслєниця). Або, як це свято називають, зокрема, у Гвіздівцях і багатьох інших українських селах Північної Бессарабії — «Пущена». На Русі — це було перше у році велике свято слов’ян. Споконвічно Масляна — це буйне й розгульне свято зустрічі Сонця й заклинання природи напередодні весняної оранки.

У прадавніх східних слов’ян попередніком цього свята була Комоєдиця або Комоєдиці, яке своїм завершенням припадало на весняне рівнодення (21 березня). Свято настання нового землеробського року знаменувався в східних слов’ян веселощами, розпаленням багать, змаганнями, іграми, катанням з гір, походами ряжених, кулачними боями, безперестанним ходінням Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Топонімічні легенди і перекази села Кулішівки

Український фольклор записується майже п’ять століть. Часи, коли вивчення творів народної словесності вважалося справою, якою не повинна займатись освічена людина, минули давно. Ще за царювання імператриці Катерини ІІ було укладено невеличку збірочку прислів’їв, потім починають з’являтися збірки народних пісень. У ХVII-ХVIII ст. рукописні збірки українських пісень були популярні в Росії, Польщі.

Найпершим з’явився збірник князя М. Цертелєва, що вийшов у світ 1819 року під заголовком: «Опыт собрания малороссийских песней». Після цього йшли збірки М. Максимовича, Б. Лукашевича, І. Срезневського, П. Куліша, А. Метлинського, М. Маркевича, Д. Мордовцева, М. Драгоманова, Я. Головацького, М. Гоголя, братів Осипа та Федора Бодянських, О. Потебні, М. Костомарова, М. Шашкевича, І. Вагілевича та ін. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , ,

Старовинні народні пісні і казки села Вітрянка

Представляємо вашій увазі зразки народного фольклору мешканців колишнього Хотинського повіту в записах відомого українського фольклориста, етнографа і педагога Петра Артемовича Несторовського (1870–1932). Будучи уродженцем Хотинського повіту (с. Каплівка), з дослідницькими цілями він їздив по селах, в тому числі і розташованих на території теперішньої Сокирянщини. Свої записи він опублікував у часописі «Киевская старина», а також в книгах: «Бессарабские русины» (1905 р.), «На севере Бессарабии» (1910 р.).

На Сокирянщині він зупинявся в селі Вітрянка (в тексті – Вѣтрянка), де проживали його родичі. Там же він зробив записи народних пісень, казок, загадок та ін. Частина із них була опублікована у 1905 році в праці «Матеріали по етнографії бессарабських русинів», яку ми публікуємо на нашому сайті. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ще раз про Віру і її товаришів…

Віру Бірюкову в Сокирянському районі, мабуть знають усі — від малого до великого. Про відважну десантницю — партизанку і її товаришів розповідають, починаючи з дитячого садочка, про неї та про її бойових товаришів багаторазово писала районна газета. Дотепер ще деякі старожили пам’ятають бій, що дали десантники румунським окупантам.

Але, на жаль, до останнього часу не вдавалося скласти ні цілісну картину військового подвигу десантників, не знайти досить повну хронологічну біографію героїв. Сучасні засоби комунікації полегшують цю можливість і з різних розрізнених джерел, а також з врахуванням отриманих архівних документів, сподіваюся, що вдалося більш точно й докладно скласти картину того, що відбулося, хоча, звичайно, усе ще навряд чи можна претендувати на повну закінченість цього історичного дослідження.  Але все ж таки… Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Свято-Миколаївський чоловічий монастир

Олексій Мандзяк

В наш час особливе місце в духовному житті Сокирянщини відведено Свято-Миколаївському скельному чоловічому монастирю. Останнім часом про цей скит, стало багато відомо в народі, опубліковані численні статті науковців, краєзнавців і журналістів. Але тема ця не вичерпана, праця з історичними й архівними матеріалами, а також дослідженнями науковців дає нові відкриття, при чому не тільки про далеке минуле, а й про недалеке буття часів наших дідів і прадідів.

Свято-Миколаївський монастир, відомий також як Непоротівський чи Галицький монастир (скит), тобто по назві розташованих поблизу населених пунктів. Обидві останні назви стали використовуватися відносно недавно – з XIX століття. І якщо історія села Непоротове документально фіксується починаючи з XV століття, то другий населений пункт відносно молодий. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Поріднила пісня серця

Іван НАГІРНЯК

Якось Іван Іванович Гончар, заслужений працівник культури України, який створив славнозвісний Новодністровський хор «Калина», сказав мені: «Ваші Ломачинці – надзвичайно співуче село». Ті слова припали до душі, бо то й справді так. Люблять і вміють у Ломачинцях співати. Кожна зустріч родичів чи друзів закінчується піснею. Особливо натхненно вона лунала на весіллях. На жаль, лунала, а не лунає. Як зараз бачу Василя Калинійового, Івана Брузінського, Михайла та Василя Коцюрубів, Михайла Скутельника, Семена Дубину, Василя Закуреного, Михайла Нагірняка, Григорія Глушка, Івана Твердохліба Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , ,