Церковнопарафіяльні школи Північної Бессарабії 2-ої половини ХІХ – початку ХХ ст.

І.В. Зибачинський

 

Значне пожвавлення будівництва шкіл та поширення писемності відбулося в Російській імперії із запровадженням церковнопарафіяльних шкіл (далі – ЦПШ). Не залишилася осторонь цього процесу і Північна Бессарабія. Мета даної розвідки дослідити етапи становлення системи церковних шкіл, їх структури, значення для розвитку всієї освіти регіону.

Базою для написання статті стали архівні фонди просвітніх установ та земської організації Хотинського повіту: училищної ради[1], інспекторату народних училищ[2], єпархіальної училищної ради[3], земської управи[4]. Особливо цінні матеріали містяться в церковній періодиці – щомісячнику «Кишиневские Епархиальные Ведомости»[5]. До джерельної бази можна віднести опубліковані напрацювання земств Бессарабії у галузі освіти та благоустрою[6]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Книга «Православна церква на Сокирянщині»

Представляємо вашій увазі нову книгу краєзнавця Олексія Степановича Мандзяка: «Православна церква на Сокирянщині». Це некомерційний проект, спрямований на популяризацію краєзнавства. Головна його ціль – поширення знань з історії і культури Сокирянщини серед широкого читацького загалу, а також привернення уваги аматорів і професійних дослідників до всебічного вивчення минулого і сьогодення території сучасного Сокирянського району Чернівецької області України.

По суті, «Православна Церква на Сокирянщині» є продовженням попередніх книг автора історико-краєзнавчого змісту, присвячених Сокирянщині: «Історія Сокирянщини в документах і матеріалах: Від перших згадок до 1812 року» (2015 р.), «Не загубились села у віках: Дослідження, знахідки, відкриття» (в співавторстві з О.Д. Чорним; 2014 р.), «Сокирянська бистрина» (в співавторстві з О.Д. Чорним; 2011 р.) і «Гвіздівці: Шляхами століть» (в співавторстві з О.П. Кучерявим; готується до друку). Всі ці книги доповнюють одна одну, а разом створюють широку історико-краєзнавчу карту, ознайомившись з якою будь-яка людина зможе отримати всебічні знання про історію Сокирянщини і особливості світогляду тамошніх жителів. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , ,

Літургія у Свято-Пантелеймонівському храмі на «Вишневій» села Ломачинці

9 серпня 2016 року, у день пам’яті святого великомученика іimg_1444 цілителя Пантелеймона, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію у Свято-Пантелеймонівському храмі при дитячому оздоровчому центрі в урочищі «Вишнева», що в селі Ломачинці.

Його Блаженству співслужили намісник обителі єпископ Банченський Лонгин, єпископ Шепетівський і Славутський Євсевій, а також братія монастиря та Сокирянського району.

За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церква села Наславча

Олексій МандзякЦерква в Наславчі

Наславча (рум. Naslavcea) – село на правому березі Дністра, розташоване в Окницькому районі Республіки Молдова. Історія цього села, сусіднього з Сокирянщиною, найтіснішим чином пов’язана з історією багатьох населених пунктів сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. Наприклад, у першій половині XIX століття, коли власником села був впливовий поміщик Матвій Єгорович Крупенський, із села Ломачинці, де він проживав, в село Наславча виїхало на постійне проживання більше десяти сімей (Кривий, Мельник, Швець, Беженар та ін.). У XIX – на початку XX століття, в Наславчі оселилося декілька сімей з сіл Василівка та Волошкове. В 1850-х роках понад 7 сімей з Наславчі переселилися в Ломачинці (Іван Ткач та ін.)[1]. У метричних книгах які складалися священиками і дячками, можна зустріти записи про одружених і померлих жителів багатьох сіл сучасної Сокирянщини – Сербичани, Волошкове, Василівка, Ломачинці, Коболчин та ін. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церковь села Наславча

Алексей МандзякЦерква в Наславчі

Наславча (рум. Naslavcea) – село на правом берегу Днестра, расположенное в Окницком районе Республики Молдова. История этого села, соседствующего с Сокирянщиной, самым тесным образом связана с историей многих населенных пунктов современного Сокирянского района Черновицкой области Украины. Например, в первой половине XIX века, когда владельцем села был влиятельный помещик Матвей Егорович Крупенский, из села Ломачинцы, где он проживал, в Наславчу выехало на постоянное проживание более десяти семей (Кривой, Мельник, Швец, Беженарь и др.). В XIX – начале XX века, в Наславче поселилось несколько семей из сел Васильевка и Волошково. В 1850-х годах более 7 семей из Наславчи переселились в Ломачинцы (Иван Ткач и др.)[1]. В метрических книгах составляемых священниками и дьячками, можно встретить записи о бракосочитающихся и умерших жителей многих сел Современной Сокирянщины – Сербичаны, Волошково, Васильевка, Ломачинцы, Коболчин и др. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церковь Успения Пресвятой Богородицы села Шебутинцы

Алексей МандзякЦерква Успіння Пресвятої Богородиці села Шебутинці 3 

Шебутинцы – село находящееся в Сокирянском районе Черновицкой области Украины. Под названием «Шибутинцы» впервые упоминается в свидетельской записи от 15 апреля 1641 года, из которой становится известно, что от комиса[1] Михаила Фортуны село перешло во владение вистиернику (казначею) Иордаки Кантакузино[2], купившему Шебутинцы за 300 левов. При этом, из того же документа становится известно, что сам Фуртуна (грек по происхождению) получил это село от боярыни Теодосии (Тодосия, Тудоска) – дочь Дмитрия Барновского (1560–1604) и жена богатого и влиятельного боярина Никорицы Балтаги[3].

Первые известные на сегодняшний день сведения о существовании христианского храма в Шебутинцах Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церковь села Михалково

Алексей Мандзяк

Михалково – село в составе Михалковского сельского совета в Сокирянском районе Черновицкой области Украины. Впервые зафиксировано на карте французского инженера Гийома Ле Вассера де Боплана (Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (ок.1595–1675), опубликованной в его картографическом труде «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Специальный и подробный план Украины вместе с находящимися в ней воеводствами, округами и провинциями»), изданном в 1650 году в Данциге картографом Вильгельмом Гондиусом (Гондтом). В письменных источниках впервые упоминается в судебной грамоте господаря Молдавского княжества Георгия Гики от 5 марта 1659 года, которой он подтверждает Миронашке и его брату Георгию, и другим детям бывшего хотинского пыркалаба[1] Костантина Стырчи передачу села Рышинцы на Днестре, называемого Михалков, в Хотинском цинуте[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Церква села Михалкове

Олексій Мандзяк

Михалкове – село у складі Михалківської сільської ради в Сокирянському районі Чернівецької області України. Вперше зафіксовано на мапі французького інженера Гійома Ле Вассера де Боплана (Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (1595-1675), опублікованій в його картографічній праці «Delineatio specialis et accurata Ukrainae. Cum suis Palatinatibus ac Distictibq, Provincycq adiacentibus» («Спеціальний і докладний план України разом з розташованими в ній воєводствами, округами і провінціями»), виданій в 1650 році в Данцигу картографом Вільгельмом Гондіусом (Гондтом). У письмових джерелах вперше згадується в судовій грамоті господаря Молдавського князівства Георгія Гіки від 5 березня 1659 року, якою він підтверджує Міронашкові і його братові Георгію, та іншим дітям колишнього хотинського пиркалаба[1] Костянтина Стирчі передачу села Ришинці на Дністрі, званого Михалков, в Хотинському цинуті[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Служители Архангело-Михайловской церкви села Романковцы

Алексей Мандзяк448

Романковцы – село в Сокирянском районе Черновицкой области Украины. Под названием «Романкэуцы» впервые упоминается в грамоте господаря Молдавского княжества Петра VI Хромого от 3 июля 1575 года, которой он подтвердил наследникам бывшего портаря[1] Сучавы Луки Арбуре села, части сел, и мельницы, оставшихся от него, и которые по доброй воле они разделили между собой[2]. Местное население, как свидетельствуют исследования филологов в 1950-1960 гг. называло свое село «Романівці, Романківці, Романівка». Изредка также употреблялось «Романкоуцы, Романкауцы»[3].

По данным на 1775-1778 года в селе Романковцы действовала Всехсвятская церковь или Храм Всех Святых. В 1787 году была возведена новая церковь – Михайловская. Но она была действующей не долго. В 1805 году была построена и освящена следующая церковь, также Архангело-Михайловская: «деревянная, камнем подмурована, древа резаного, гонтами побита, с одним верхом»[4]. В 1894 году «тщанием прихожан и землевладельца, дворянина, статского советника М.Н. Крупенского» была построена новая, Архангело-Михайловская церковь: «деревянная, на каменном фундаменте»[5]. В том же году ее освятили: «7 августа 1894 года, жители села Романкоуц были свидетелями торжественного освящения новосозданного храма»[6]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Служителі Архангело-Михайлівської церкви села Романківці

Олексій Мандзяк448

Романківці – село в Сокирянському районі Чернівецької області України. Під назвою «Романкеуци» вперше згадується в грамоті господаря Молдавського князівства Петра VI Кульгавого від 3 липня 1575 року, якою він підтвердив спадкоємцям колишнього портаря[1] Сучави, Луки Арбуре села, частини сіл, і млини, що залишилися від нього, і які з доброї волі вони розділили між собою[2]. Місцеве населення, як свідчать дослідження філологів у 1950-1960 рр. називало своє село «Романівці, Романківці, Романівка». Зрідка також вживалося «Романкоуци, Романкауци»[3].

За даними на 1775–1778 роки в селі Романківці діяла Всіхсвятська церква або Храм Всіх Святих. У 1787 році була зведена нова церква – Свято-Михайлівська. Але вона була діючою не довго. В 1805 році була побудована і освячена наступна церква, також Архангело-Михайлівська: Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,