Свято-Покровська церква села Селище

Олексій Мандзяк

 

 

Село Селище вперше згадується в підтвердній грамоті господаря Молдавського князівства Ієремії Могили, від 15 квітня 1603 року[1]. 5 травня 1629 року, в Яссах господар Молдавського князівства Мирон Барновський Могила видав підтвердну грамоту дяку (писарю) Костянтину Стирчі на це село[2]. Надалі воно переходило від одного власника до іншого.

Коли і ким була побудована перша православна церква в селі Селище, нам не відомо. Але в XVIII столітті вона там вже була. «Відомість в молдавський диван від Хотинського цинуту про кількість у ньому селищ, в них дворів і людей» від 25 грудня 1772 року свідчить про те, що в с. Селище діяла церква, при якій служив один священик[3]. В даних по селах Сокирянщини з відомостей про погосподарський перепис Хотинського цинуту, складених в травні-липні 1774 року, зазначено, що при церкві села Селище служив «піп Николай»[4]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Архангело-Михайлівська церква села Олексіївка

Олексій Мандзяк

 

 

Село Олексіївка – один із самих стародавніх населених пунктів Сокирянського району. Сучасна його назва появилася тільки в XX столітті. Протягом століть це село було відомо під назвою Мендиківці (молд. Мендикауци, Мендикеуць). В старослов’янському написанні «Миндиковци», як окремий населений пункт із якоюсь за чисельністю сільською громадою і своїми власниками, існувало вже в XV столітті[1]. На початку XVI століття частиною села Мендиківці володіла одна із заможних і впливових родин того часу – Арбуре, в особі портаря (начальника охорони столичного міста) Луки Арбуре і його матері Настасії. Право на власність у с. Мендиківцях та в деяких інших селах (Сербичани, Михалкове, Романківці й ін.) в різні роки їм підтвердили господарськими грамотами Стефан ІІІ Великий (правив у 1457–1504 рр.), Богдан ІІІ Сліпий, званий також Кривим і Однооким (правив у 1504–1517 рр.), а також Стефан IV Молодий (правив у 1517–1527 рр.). Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Православні храми села Непоротове

Олексій Мандзяк

 

14 січня 1447 року від Господаря Молдавського князівства Стефана II декілька сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро, який судився з панами і боярами Негрилом, Баша (Балчан) і Сребулом за села на Дністрі, серед яких зазначено і село Непоротове[1]. Це і є перша відома на сьогоднішній день згадка про цей населений пункт.

Про боярина Шандро (він же Олександр, Шендрик, Шандру, Шендріка) відомо, що він походив із знатного і заможного роду, його батька звали Баліца Мундрічка. Крім Шандро у Баліца був син Михайло, дочка Драгуша і інші його діти[2]. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Історико-біографічний словник Сокирянщини: Казиміри

Олексій Мандзяк

 

Продовжуємо публікувати відомості про осіб минувшини Сокирянщини, в рамках проекту «Історико-біографічний словник Сокирянщини», який націлений на популяризацію краєзнавства та регіональної історії на прикладі сучасного Сокирянського району Чернівецької області України. На цей раз наводимо дані про представників відомого роду поміщиків і меценатів Казимір.

В Молдавському князівстві цей рід відомий з ХVІІ-го віку. Першим із них був боярин Казимір Казимірський, який прибув із Польщі у 1662 році. На Сокирянщині вони осіли у 1806 році, де в їм Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Оновленні відомості по сокирянським поміщикам: дворяни Лішини

 

Олексій Мандзяк

Автором цієї статті раніше в друкованих виданнях і в електронних публікаціях на сайті «Сокирянщина» вже була наведена різного роду інформація про поміщиків і орендарів, яким в різні роки і століття належали землі розташовані на території сучасного міста Сокиряни. В галузі історичного краєзнавства Сокирянщини йде рух уперед: дослідження тривають, відкриваються нові данні і виправляються колишні помилки і неточності. Представляємо вашій увазі оновлені дані по представникам поміщиків дворянського роду Лішиних, які з 20-х років XIX ст. і до 40-х років XX ст. мали у володінні землі в м. Сокирянах і його околицях.

Лішин Микола Петрович (31.03.1839–03.01.1906) – син Петра Степановича Лішина (1792-1858) та Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Поріднені поміщицькі родини Бібері і Самсон

           Церква с. Гвіздівці, побудована Самсонами. Фото — 1928 року

Олексій Мандзяк

Олег Кучерявий

 Протягом тривалого часу землі сучасної Сокирянщини належали різним за походженням і національним складом боярським а потім поміщицьким родинам. Кожна із цих родин і її окремі представники, які наслідували, купували і продавали ці землі залишили свій слід в історії населених пунктів сучасного Сокирянського району Чернівецької області. Серед інших відомі поріднені родини поміщиків Бібері і Самсон, про котрих ми і розповімо читачам нашого історико-краєзнавчого сайту «Сокирянщина».

На Сокирярянщині Бібері у різні часи володіли землями в селах Гвіздівці, Мендиківці (сучасне село Олексіївка) і Пів-Мендиківці (сучасне село Новоолексіївка). А представники роду Самсон проживали в селі Гвіздівці. Так чи інакше історія Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Сьогодні — 100 років від початку Хотинського повстання. Відкриття пам’ятного хреста в Ломачинцях

Ще донедавна всі хто заїжджав в село Ломачинці міг помітити непримітний, мало доглянутий хрест на якому через його вік не можна було нічого прочитати і мало хто знав, особливо з молоді, що ж то за хрест, чому він там стоїть, що означає.

І все ж не дивлячись ні на що, в селі ще є люди, які пам’ятають, що даний хрест був встановлений на місці розстрілу в 1919 році (16 січня[1]) мешканців села, які намагалися захистити рідний край від рук румунських окупантів, що після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій хотіли розширити кордони своєї держави за рахунок земель інших народів. Нажаль сили були нерівними, а вагомої допомоги зі сторони Української Народної Республіки, яка в той час була не в кращому становищі або інших країн наші земляки так і не дочекалися[2]. Румуни все ж прийшли на терени, на яких в основному проживали українці, але вони побачили, що наш народ готовий боротися за свою землю і просто так не відступить. Не відступили і наші односельці за, що «поклали свої голови». Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Ломачинчани на фронтах Першої світової війни 1914-1918 років

У 1914 році Російська імперія втягнулася у велику війну, яку ми нині знаємо під назвою «Перша світова війна» або «Велика війна» (28.07.1914 – 11.11.1918). Сокирянщина бойових дій не зазнала, але саме по собі географічне її розташування зумовило використання її території у всіляких військових цілях: через її села прямували до театру військових дій російські війська, тут були розташовані значні сили армії, в Сокирянах, Ломачинцях, Вашківцях і Романківцях лікувалися поранені; по-третє, тут повинні були розташовуватися значні сили армії. Крім того, в Сокиряни із Хотина були евакуйовані численні посадові особи, а також урядові та громадські установи, зокрема Хотинське казначейство і Хотинський повітовий з’їзд. В Сокирянах також знаходилося управління підвідомче Хотинському повітовому військовому начальнику. В селі Білоусівка знаходилася прийомна земського начальника 7-ої ділянки Хотинського повіту. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , ,

Напередодні Першої Світової…

15 липня цього року виповниться чергова річниця події, яка стала приводом до початку одного з найжахливіших періодів в історії людства – Першої Світової війни. Не минула ця страшна війна і наш край. Сотні жителів Сокирянщини були призвані до війська, чимало з них не повернулися з цієї бійні. Так чи інакше постраждали від неї тисячі краян. Ця війна стала одним з головних чинників розпаду Російської імперії, Австро-угорської імперії, революційних подій у багатьох країнах, громадянської війни, австрійської та згодом румунської окупації, тощо.

Багато часу пройшло після закінчення цієї війни. Майже не лишилося на цьому світі людей, які навіть народилися в ті часи. Та й затьмарила події Першої Світової ще більш страшна – Друга Світова війна. Але люди не повинні забувати такі трагічні сторінки своєї історії і, насамперед для того, щоб кожен, у кого є хоча б якась можливість, зробив все, що можливо для відвернення будь яких воєнних дій. Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Різдво у Бессарабії на початку ХХ-го ст.

Так,  чи інакше, а наближається Різдво. Хтось буде святкувати його 25 грудня, інші – 7 січня, але то є справа для кожного власна. А ми пропонуємо Вам статтю про те, як святкували Різдво у Бессарабії 100 років тому, які блюда були на святковому столі й де красувалася головна новорічна ялинка Бессарабської губернії, до якої тоді відносився наш край?

Отже, уявіть, що ви повернулися років на сто назад. Ми не будемо брати прямо такі Різдво з 1917 на 1918 роки, оскільки Світова війна і революційні події істотно вплинули на святкування, а уявимо, що надворі десь рік 1914… Грудень… Незабаром Різдво й Новий рік … Читати повний текст »

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,